Ухвала

від 21.06.2024 по справі а23/54

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

21 червня 2024 року Справа А23/54

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Рищенко А.Ю., перевіривши матеріали скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Насіння" на бездіяльність Верхньодніпровського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),

УСТАНОВИВ:

22.05.2024 до Господарського суду Дніпропетровської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Насіння" надійшла скарга на бездіяльність Верхньодніпровського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), у якій скаржник просить:

- зобов?язати державного виконавця Верхньодніпровського ВДВС у Кам?янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) усунути порушення шляхом винесення постанови про зняття арешту з майна, яке належить товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Насіння», накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.03.2010 року ВДВС Верхньодніпровського РУЮ Дніпропетровської області під час виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2007 у справі №A23/54 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Насіння" на користь держави боргу у сумі 46 256,10 грн;

- зобов?язати державного виконавця Верхньодніпровського ВДВС у Кам?янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) внести запис до Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна про припинення обтяження 9584297 від 04.03.2010 року, внесеного Дніпропетровською філією Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.03.2010 року ВДВС Верхньодніпровського РУЮ Дніпропетровської області під час виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2007 у справі №A23/54 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Насіння" на користь держави боргу у сумі 46 256,10 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2024 справу №А23/54 передано за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст. ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, суд робить висновок, що вона подана з порушенням вимог закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Кодексу адміністративного судочинства України учасниками справи є сторони, треті особи.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Кодексу адміністративного судочинства України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

Частиною 2 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Відповідно до п.п. 8, 9 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, або адміністратор за випуском облігацій, який подає позов до адміністративного суду на захист прав, свобод та інтересів власників облігацій відповідно до положень Закону України Про ринки капіталу та організовані товарні ринки, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду; відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Частинами 1, 2 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування позивач викладає у позовній заяві. Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Таким чином, особа має право звернутись до адміністративного суду за захистом своїх порушених (оспорюваних) прав, свобод та інтересів. У разі такого звернення вона набуває статусу позивача, а свої вимоги викладає у позовній заяві. При цьому, позовна заява має відповідати певним вимогам, які встановлені Кодексом адміністративного судочинства України.

За правилами ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В порушення зазначених норм, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Насіння" звертається до Дніпропетровського окружного адміністративного суду зі скаргою на бездіяльність Верхньодніпровського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), у якій визначено статус ТОВ "Дніпро-Насіння" як скаржник, Верхньодніпровського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), як особа, бездіяльність якої оскаржується.

Кодексом адміністративного судочинства не передбачено такого процесуального документу для звернення до суду як скарга, а також процесуального статусу скаржника та особи, дії якої оскаржуються. Отже, подана до суду скарга не відповідає наведеним нормам Кодексу адміністративного судочинства України.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Отже, Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби шляхом подання скарги.

Таким чином, ТОВ "Дніпро-Насіння" необхідно усунути вказані недоліки та звернутися до суду із позовною заявою, яка відповідає вимогам ст. ст. 160, 161, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, у якій зазначити позивача, відповідача, третіх осіб (за необхідністю), та надати копії позовної заяви, відповідно по кількості учасників справи.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Також суд зазначає, що відповідно до п. п. 1-6 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Дослідивши матеріали скарги, суд зазначає, що заявлені у скарзі вимоги не відповідають приписам ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, позивачу необхідно привести позовні вимоги у відповідність до вимог ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України та надати уточнену позовну заяву, разом із копіями відповідно по кількості учасників справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VI (далі Закон № 3674-VI) встановлено, що судовий збір це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Згідно з п. 1 ст. 3 Закону №3674-VI судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Частиною 2 ст. 4 Закону №3674-VI встановлено, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою, складає 1 розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Згідно ч. 3 ст. 4 Закону №3674-VI за подання до суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною 3статті 6 Закону №3674-VI у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно абз. 4 ст. 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік" з 01.01.2024 встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3028,00 грн.

Подана скарга містить дві вимоги немайнового характеру, у зв`язку з чим, скаржнику необхідно сплатити суму судового збору у розмірі 6056,00 грн (3028 х 2).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Дослідивши матеріали поданої скарги та доданої до неї документів, встановлено наступне.

Так, ТОВ "Дніпро-Насіння" зверталось до Верхньодніпровського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із зверненням щодо зняття арешту з його майна, накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.03.2010 ВДВС Верхньодніпровського РУЮ Дніпропетровської області під час виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Господарського суду Дніпропетровської області від 10.05.2007 у справі №A23/54 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Насіння" на користь держави боргу у сумі 46 256,10 грн.

Листом №28-6-27/31279 від 27.02.2024 Верхньодніпровським відділом державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було повідомлено про відсутність законних підстав для зняття арештів та припинення обтяжень.

Водночас, до суду скаржник звернувся лише 22.05.2024, тобто з пропуском встановленого п. 1 ч. 2 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України строку.

Суд зауважує, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України.

У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Отже, законодавець обмежує строк, протягом якого особа може звернутися до суду. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних спорів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, зазначив, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій, є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

З огляду на викладене суд робить висновок про те, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно - правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Таким чином, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі, і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Викладене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.02.2021 у справі №9901/313/20, Верховного Суду у постановах від 17.03.2021 у справі №160/3121/20, від 18.03.2021 у справі № 320/2915/20 та інші.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

З огляду на викладене, суд робить висновок про те, що позовну заяву подано з пропущенням строків звернення до суду, а тому скаржнику необхідно надати до суду заяву про поновлення пропущеного строку разом із доказами поважності пропуску строку на звернення до адміністративного суду.

Частинами 1-2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. ст. 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 9, 42, 46, 122, 123, 159, 160, 161, 169, 171, 245, 248, 287 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Насіння" на бездіяльність Верхньодніпровського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - залишити без руху.

Скаржнику надати строк для усунення недоліків позовної заяви (скарги) протягом 10 (десяти) робочих днів, з моменту отримання копії цієї ухвали, шляхом:

- надання до суду позовної заяви, яка відповідає вимогам ст. ст. 160, 161, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, у якій зазначити позивача, відповідача, третіх осіб (за необхідністю), разом із копіями позовної заяви, відповідно до кількості учасників справи;

- надання уточненої позовної заяви, в якій привести позовні вимоги у відповідність до вимог ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, разом із копіями відповідно по кількості учасників справи;

- надання до суду оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 6056,00 грн, сплаченого на реквізити: отримувач коштів - ГУК у Дн-кiй обл/Чечел.р/22030101, банк отримувача - Казначейство України(ел. адм. подат.), код ЄДРПОУ 37988155, рахунок отримувача - UA368999980313141206084004632, МФО - 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101;

- надання заяви про поновлення пропущеного строку разом із доказами поважності пропуску строку на звернення до адміністративного суду.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до п. 1 ч. 4, ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя А. Ю. Рищенко