Рішення

від 24.06.2024 по справі 489/1005/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

справа № 489/1005/24 провадження №2/489/921/24

РІШЕННЯ

Іменем України

24 червня 2024 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.,

за участю секретаря судового засіданняКоростієнко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до держави російська федерація в особі Посольства російської федерації в Україні про відшкодування матеріальної та моральної шкоди

встановив:

У лютому 2024 року позивачі, через свого представника - адвоката Вдовіченко І.С., звернулися до Ленінського районного суду міста Миколаєва з позовом в якому просять стягнути з держави російська федерація в особі Посольства російської федерації в Україні на користь:

- ОСОБА_1 2406 204,19 грн. матеріальної шкоди, 1000 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 6000,00 грн. судових витрат;

- ОСОБА_2 1869 178,50 грн. матеріальної шкоди, 1000 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 20000,00 грн. судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що в лютому 2014 року розпочалася військова агресія російської федерації проти України, внаслідок якої була анексована територія Автономної Республіки Крим, частково окуповані території Донецької і Луганської областей України.

24.02.2022 розпочалося повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України, у зв`язку із чим Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України», в Україні введено воєнний стан.

Наведені обставини є загальновідомими та ніким не оспорюються, а тому не підлягають додатковому доказуванню.

Позивачі з 02.04.2019 є співвласниками власниками нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , частки яких складають по кожного.

17.07.2022, приблизно о 03:00 годині, під час ракетного обстрілу військовослужбовцями російської федерації було зруйновано зазначене нежитлове приміщення .

За вказаним фактом були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22022150000001107 від 17.02.2022 та розпочато досудове розслідування за частиною першою статті 438 КК України.

22.10.2022 між позивачем ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельні експертизи та проектування» (далі ТОВ «Будівельні експертизи та проектування») було укладено договір на технічний огляд будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до вказаного договору вартість технічного обстеження нежитлової будівлі склала 8000,00 грн., яка оплачена позивачем ОСОБА_2 згідно квитанції від 25.10.2022 та акту № 01 від 28.10.2022.

Згідно з технічним звітом ТЗ-22-10-22 ТОВ «НДЦ «Будівельні експертизи та проектування» було проведено технічне обстеження громадського будинку з нежитловими приміщеннями літ. «З» за адресою: Миколаївська область, м.Миколаїв, вулиця Кагатна, будинок в зв`язку з пошкодженнями в наслідок агресії російської федерації та встановлено, що об`єкт частково зруйнований на якому внаслідок впливу зовнішніх факторів відбулася руйнація у значному обсязі конструктивних елементів, у зв`язку з чим його відновлення є можливим (ускладненим). Відповідно доданих результатів обстеження технічний стан конструктивних елементів категорія «4» - аварійний. До завершення відновлення конструкцій будівлі використовувати об`єкт за програмою обмеженого режиму експлуатації та доступу (виключити перебування людей).

30.11.2022 ОСОБА_2 та Регіональна торгово-промислова палата Миколаївської області уклали договір про надання послуг № 109 з проведення судової будівельно-технічної експертизи для визначення розміру завданої матеріальної шкоди.

Відповідно до вказаного договору, вартість послуг з проведення будівельно-технічної експертизи склала 12000,00 грн., які були оплачені ОСОБА_2 , що підтверджується рахунком на оплату та квитанцією від 06.12.2022.

Згідно висновку експерта від 12.12.2022 № 115-196 вартість матеріальної шкоди заподіяної внаслідок руйнування (пошкодження) нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , завданої військовими діями у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, становить 3738 357,18 грн., що еквівалентно 102 229 доларам США.

Крім того, 17.07.2022 приблизно о 03:09 годині, невстановлені військовослужбовці збройних сил російської федерації із невставної зброї, здійснили обстріл цивільної інфраструктури Інгульського району м.Миколаєва, в наслідок якого за адресою: АДРЕСА_1 , були пошкоджено нежитлові приміщення та транспортні засоби, які належать на праві приватної власності позивачу ОСОБА_1 , а саме автомобілі Mercedes-Benz Sprinter 412D, реєстраційний номер НОМЕР_1 та MAN 8.163, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

21.12.2022 між позивачем ОСОБА_1 та Регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області укладено договір про надання послуг № 118/1 із проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи, для визначення розміру завданої матеріальної шкоди.

Відповідно до вказаного договору вартість послуг з проведення експертизи склала 6 000,00 грн., оплату яких здійснив ОСОБА_1 згідно рахунку на оплату та квитанції від 28.12.2022.

Відповідно до висновку експерта № Вс-8 від 11.01.2023 вартість матеріального збитку, завданого з технічної точки зору власнику:

- вантажного фургона рефрижератора Mercedes-Benz Sprinter 412D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , 2000 року випуску, пошкодженого 17.07.2022 внаслідок артилерійського (ракетного) обстрілу російськими військами визначеного рівною ринковою вартістю на момент пошкодження становить 291 274,36 грн., що еквівалентно за курсом НБУ станом на той же час 9 956,43 доларів США;

- вантажного автомобіля фургона рефрижератора MAN 8.163, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , 1996 року випуску, пошкодженого 17.07.2022 внаслідок артилерійського (ракетного) обстрілу російськими військами визначеного рівною ринковою вартістю на момент пошкодження становить 245 751,33 грн., що еквівалентно за курсом НБУ станом на той же час 8 400,35 доларів США;

Таким чином, загальний розмір завданої позивачу ОСОБА_1 матеріальної шкоди становить 2406 204,19 грн. (1 869 178,50 (3738 357,18 / 2)+291 274,36 + 245 751,33), а позивачу ОСОБА_2 1869 178,50 грн. (3738 357,18 / 2).

Крім того, внаслідок збройної агресії російської федерації, позивачі були позбавлені своїх прав на володіння, користування належним їм на праві власності майном. Внаслідок чого, відчували безперервний, невгамовний душевний біль та страждання. Відчувають почуття безпорадності та розчарування через неможливість вільно користуватися та розпоряджатися своїм майном, пошкодженим внаслідок військової агресії військовослужбовцями російської федерації.

Через це, просять врахувати характер страждань, обсяг заподіяної їм шкоди та обставини, за яких така шкода заподіяна, та стягнути з відповідача на їхню користь по 1000 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва суду від 15.02.2024 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 04.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання, призначене на 17.06.2024, сторони повторно не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином.

При цьому суд враховує, що відповідно до правових позицій, викладених у постанові Верховного Суду від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19, після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено російську федерацію, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії російської федерації, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни. Окрім того, у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України 24.02.2022 Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, що унеможливлює із цієї дати направлення різних запитів і листів до посольства російської федерації в Україні з огляду на припинення його роботи на території України. Верховний Суд установив підстави для висновку про те, що, починаючи з 2014 року, немає необхідності в направленні до посольства російської федерації в Україні запитів щодо згоди російської федерації бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв`язку з вчиненням останньою збройної агресії проти України й ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави. А з 24.02.2022 таке надсилання неможливе ще й з огляду на розірвання дипломатичних відносин України з російською федерацією.

Представник позивачів адвокат Вдовіченко І.С. 17.06.2024 надала до суду заяви в якій просила розглянути справу за її відсутності та відсутності позивачів, а позовні вимоги задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач причину неявки свого представника в судове засідання не повідомив, правом на надання відзиву не скористався.

За таких обставин, з урахуванням положеньстатті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі письмових доказів та ухвалити заочне рішення.

Згідно вимогстатті 247 ЦПК України,у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Оскільки текст рішення складено 24.06.2024, то незважаючи на те, що судове засідання призначене на 17.06.2024, датою ухвалення цього рішення є саме дата його складання.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази та встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов наступного.

Із матеріалів справи судом встановлено та підтверджується договором купівлі-продажу від 02.04.1999, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська інвестиційно-будівельна група» (код ЄДРПОУ 36433970) (далі ТОВ «Миколаївська інвестиційно-будівельна група») та ОСОБА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Марченко М.О. та зареєстрований в реєстрі за № 314, позивач ОСОБА_1 набув право власності на 1/2 частку в праві власності на нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Інший позивач ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 02.04.1999, укладеного між ТОВ «Миколаївська інвестиційно-будівельна група» та ОСОБА_2 , який посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Марченко О.М. та зареєстрований в реєстрі за № 310, набув право власності на іншу 1/2 частку в праві власності на нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Технічний паспорт на громадський будинок нежитлові будівлі з адресою: АДРЕСА_1 (інвентаризаційна справа за № 29743), замовниками якого вказані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , виготовлено 05.04.2019 та затверджено директором Комунального підприємства «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» Рижиком В.І.

Крім того, позивач ОСОБА_1 є власником транспортних засобів марки Mercedes-Benz Sprinter 412D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , 2000 року випуску (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 23.06.2015) та MAN 8.163, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , 1996 року випуску (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 від 10.04.2015), що підтверджується відповідями Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (філія ГСЦ МВС) від 13.04.2024 № 31/30/4841-590/2024 та 15.05.2024 № 31/30/03-1022-2024.

У лютому 2014 року розпочалася військова агресія російської федерації проти України, внаслідок якої була анексована територія Автономної Республіки Крим, частково окуповані території Донецької і Луганської областей України.

24.02.2022 розпочалося повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України, у зв`язку із чим Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України», в Україні введено воєнний стан, який діє по теперішній час.

Із змісту Талону-повідомлення єдиного обліку № 11251 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію вбачається, що 18.07.2022 о 10:57 год. надійшло повідомлення зі служби 102, подане заявником ОСОБА_2 , про те, що 17.07.2022 близько 03:00 годині, під час ракетного обстрілу військовослужбовцями російської федерації Інгульського району м.Миколаєва, було зруйноване складське приміщення підприємства по пров.Кагатному, 1/4, сума збитку встановлюється.

За вказаним фактом були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022150000001107 від 17.02.2022 та розпочато досудове розслідування за частиною першою статті 438 КК України.

Для здійснення технічного обстеження нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , в зв`язку з пошкодженнями в наслідок агресії російської федерації, на можливість подальшої безперечної експлуатації з наданням рекомендацій, 22.10.2022 позивач ОСОБА_2 уклав з ТОВ «Будівельні експертизи та проектування» договір № 1-22/10 на технічний огляд будівлі.

Відповідно до вказаного договору, ОСОБА_2 оплатив вартість послуг з технічного обстеження нежитлової будівлі в розмірі 8 000,00 грн., що підтверджується квитанцією від 25.10.2022 та актом № 01 від 28.10.2022.

Згідно з технічним звітом ТЗ-22-10-22 ТОВ «НДЦ «Будівельної експертизи та проектування» від 28.10.2022 проведено технічне обстеження громадського будинку з нежитловими приміщеннями літ. «З» за адресою: АДРЕСА_1 в зв`язку з пошкодженнями в наслідок агресії російської федерації. Технічний паспорт Миколаївського бюро технічної інвентаризації, інвентаризаційний № 29743 від 05.04.2019.

Відповідно до висновку до вказаного звіту, об`єкт частково зруйнований на якому внаслідок впливу зовнішніх факторів відбулася руйнація у значному обсязі конструктивних елементів, у зв`язку з чим його відновлення є можливим (ускладненим). Відповідно доданих результатів обстеження технічний стан конструктивних елементів категорія «4» - аварійний. Потрібно виконати роботи по відновленню пошкоджених конструктивних елементів громадського будинку для чого виконати проектну документацію та відновлення (посилення) пошкоджених основних несучих конструкцій. В проекті приділити особливу увагу посиленню та відновленню залізобетонних конструкцій, конструкцій каркасу, самонесучих стін.

До завершення відновлення конструкцій будівлі використовувати об`єкт за програмою обмеженого режиму експлуатації та доступу (виключити перебування людей).

30.11.2022 між позивачем ОСОБА_2 та Регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області укладено договір про надання послуг № 109 з проведення судової будівельно-технічної експертизи для визначення розміру завданої матеріальної шкоди.

Відповідно до вказаного договору вартість послуг з проведення будівельно-технічної експертизи складає 12 000,00 грн., оплату яких ОСОБА_2 підтвердив рахунком на оплату № 115-0196 від 02.12.2022 та квитанцією від 06.12.2022.

Згідно висновку судового експерта ОСОБА_3 від 12.12.2022 № 115-196 вартість матеріальної шкоди заподіяної внаслідок пошкодження будівлі, у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, м.Миколаїв, вулиця Кагатна, , а саме: нежитлова будівля складу (літ. «З1»), загальною площею 723,70 кв.м. становить 3738 357,18 грн., що еквівалентно 102 229 доларам США.

21.12.2022 між ОСОБА_4 та Регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області укладено договір № 118/1 про надання послуг з проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи для визначення розміру завданої матеріальної шкоди, пошкодженням його транспортних засобів, що знаходилися за адресою нерухомого майна.

Відповідно до вказаного договору, позивач ОСОБА_1 оплатив послуги з проведення експертизи в розмірі 6000,00 грн., що підтверджується рахунком на оплату та квитанцією від 28.12.2022.

Відповідно до висновку експерта № Вс-8 від 11.01.2023 судової транспортно-товарознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 22022150000001107, по визначенню матеріальної шкоди, завданої власникові колісних транспортних засобів, пошкоджених 17.07.2022 внаслідок збройної агресії російської федерації, а саме ракетного обстрілу російськими військами, вартість матеріального збитку, завданого з технічної точки зору власнику:

- вантажного фургона рефрижератора Mercedes-Benz Sprinter 412D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , 2000 року випуску, пошкодженого 17.07.2022 внаслідок артилерійського (ракетного) обстрілу російськими військами визначеного рівною ринковою вартістю на момент пошкодження становить 291 274,36 грн., що еквівалентно за курсом НБУ станом на той же час 9 956,43 доларів США;

- вантажного автомобіля фургона рефрижератора MAN 8.163, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , 1996 року випуску, пошкодженого 17.07.2022 внаслідок артилерійського (ракетного) обстрілу російськими військами визначеного рівною ринковою вартістю на момент пошкодження становить 245 751,33 грн., що еквівалентно за курсом НБУ станом на той же час 8 400,35 доларів США.

Таким чином, матеріальна шкода завдана позивачу ОСОБА_2 , пошкодженням (руйнуванням) належного йому на праві власності нерухомого майна складає 1869 178,50 грн. (3738 357,18 / 2), а позивачу ОСОБА_1 2406 204,19 грн. (1869 178,50 (3738 357,18 / 2) + 291 274,36 + 245 751,33).

Заподіяну моральну шкоду позивачі обґрунтовують тим, що внаслідок збройної агресії російської федерації вони були позбавлені своїх прав на володіння та користування належним їм на праві власності майном. Через що відчували безперервний, невгамовний душевний біль та страждання Відчувають почуття безпорадності та розчарування через неможливість вільно користуватися та розпоряджатися своїм майном нежитловими приміщеннями та транспортними засобами.

У зв`язку із цим, просять врахувати характер страждань, обсяг заподіяної їм шкоди та обставини, за яких така шкода була завдана і стягнути з відповідача на кожного з них по 1000 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Правове обґрунтування та мотиви суду.

Відповідно до вимогстатті 55 Конституції Україниправа і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до частини першоїстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності достатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зістаттею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українипередбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно достатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) «у випадках, коли застосування правила державного імунітету від юрисдикції обмежує здійснення права на доступ до суду, суд має встановити, чи обставини справи виправдовують таке обмеження» (Sabeh El Leil v. France (скарга № 34869/05), рішення від 29 червня 2011 року, § 51; Oleynikov v. Russia (скарга № 36703/04), рішення від 14 березня 2013 року, § 59).

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, обмеження права на справедливий суд, зокрема шляхом застосування судового імунітету держави, є таким що відповідає пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція 1950 року) лише у разі, якщо таке обмеження: 1) переслідує законну мету, 2) є пропорційне меті, яка переслідується, та 3) не порушує самої сутності права на доступ до суду (Ashingdane v the United Kingdom (скарга № 8225/78), рішення від 28 травня 1985 року, § 57; Oleynikov v. Russia (скарга № 36703/04), рішення від 14 березня 2013 року, § 55; Fogarty v. the United Kingdom (скарга № 37112/97), рішення від 21 листопада 2001 року, § 33; Cudak v. Lithuania (скарга № 15869/02), рішення від 23 березня 2010 року, § 55).

ЄСПЛ неодноразово визнавав, що «надання імунітету державі в ході цивільного судочинства переслідує законну мету дотримання міжнародного права для сприяння ввічливості та добрих відносин між державами через повагу до суверенітету іншої держави» (Oleynikov v. Russia (скарга № 36703/04), рішення від 14 березня 2013 року, § 60; Cudak v. Lithuania (скарга № 15869/02), рішення від 29 червня 2011 року, § 52; Wallishauser v. Austria, (скарга № 156/04), рішення від 17 липня 2012 року, § 60).

Таким чином, у контексті наведеної практики ЄСПЛ, застосування судового імунітету російської федерації у справі за позовом про відшкодування шкоди повинно мати законну мету, зокрема сприяння ввічливості та добрих відносин між державами через дотримання міжнародного права. У той же час, збройна агресія проти України, здійснена російською федерацією в порушення основоположних принципів і норм міжнародного права, зокрема Статуту ООН, вчинені її збройними силами міжнародно-правові злочини в Україні виключають, з ініціативи російської федерації, питання ввічливості та добрих відносин між країнами.

Це позбавляє застосування судового імунітету російської федерації, що обмежує право позивача на справедливий суд, законної мети.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, «обмеження буде несумісне з пунктом 1 статті 6 Конвенції 1950 року, якщо не існує розумної пропорції між використовуваними засобами та метою, яка переслідується». Також, при розгляді питання про доступ до суду в контексті застосування юрисдикційного імунітету держави, «необхідно переконатися, що обмеження, що застосовуються, не обмежують і не скорочують доступ, що залишився особі, таким чином або такою мірою, що порушується сама сутність права [доступу до суду]» (Ashingdane v the United Kingdom (скарга № 8225/78), рішення від 28 травня 1985 року, § 57; Oleynikov v. Russia (скарга № 36703/04), рішення від 14 березня 2013 року, § 55). В іншому випадку, повне перешкоджання у розгляді справи, без будь-якої провини з боку позивача, буде суперечити пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року (McElhinney v. Ireland (скарга № 31253/96), рішення від 21 листопада 2001 року, Окрема думка Судді L. Лукейдіса).

Загальновідомо (тобто таке, що не потребує доказування - частина третястатті 82 ЦПК України), що російська федерація відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну військову діяльність в Україні, включаючи не тільки повномасштабну збройну агресію, але і будь-яку участь своїх збройних сил у військових діях в Донецькій та Луганській областях з 2014 року. Не існує жодної розумної підстави припустити, що порушене право позивача, за захистом якого він звернувся до українського суду, могло би бути захищене шляхом подання позову до суду, в якому би російська федерація не користувалася судовим імунітетом, тобто до суду російської федерації.

Таким чином, звернення позивача до українського суду є єдиним розумно доступним засобом захисту права, позбавлення якого означало би позбавлення такого права взагалі, тобто заперечувало б саму сутність такого права.

Вказане відповідає висновкам Верховного Суду, викладених у постанова від 22.06.2022 у справі № 311/498/20 (провадження № 61-988св22), від 18 травня 2022 року у справі № 428/11673/19 (провадження № 61-8291св21) та у справі № 760/17232/20-ц (провадження № 61-15925св21).

Стаття 1 Декларації про право на мир засвідчує, що кожен має право жити в мирі в умовах заохочення і захисту всіх прав людини і повної реалізації розвитку (резолюція 71/189, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 19 грудня 2016 року).

Отже, обов`язку держав утримуватися від збройної агресії кореспондує право людини на мир, яке є запорукою дотримання інших прав і свобод, гарантованих нормами Загальної декларації прав людини та інших міжнародно-правових актів.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 12.04.2012 № 9-рп/2012 (справа № 1-10/2012) наголосив, що в Україні як демократичній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті1,3 Основного Закону України).

Суд враховує, що преамбула Статуту Організації Об`єднаних Націй визначає, що держави-учасниці ООН сповнені рішучості позбавити прийдешні покоління нещасть війни, проявлятимуть терпимість та житимуть в світі як добрі сусіди, об`єднуватимуть зусилля для підтримки міжнародного миру та безпеки.

Пункт 122 Резолюції 60/1, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 24.10.2005, підкреслює, що всі держави зобов`язані поважати права людини та основні свободи.

Відповідно до вимог статі 28 Загальної декларації прав людини кожному гарантується право на соціальний і міжнародний порядок, при якому права і свободи, викладені в цій Декларації, можуть бути повністю здійснені.

Кожен має право жити в мирі в умовах заохочення і захисту всіх прав людини і повної реалізації розвитку (стаття 1 Декларації про право на мир, затвердженої резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 71/189 від 19.12.2016).

Загальновідомим є той факт, що в лютому 2014 року розпочалася військова агресія російської федерації проти України, внаслідок якої була анексована територія Автономної Республіки Крим, частково окуповані території Донецької та Луганської областей України.

Відомим також є той факт, що 24.02.2022 російська федерація здійснила широкомасштабну військову агресію проти України, що стало підставою для введення з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнного стану на території України, відповідно доУказу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022«Про введення воєнного стану в Україні», а тому вказані факти не підлягають доказуванню згідно з приписами частини третьої статті 82 ЦПК України.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022№309, зареєстрованого Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Згідно наведеного періоду до території активнихбойових дій віднесеноМиколаївську міськутериторіальну громаду,активні бойовідії натериторії якоївелися з26.02.2022по 11.11.2022(код UA48060150000071713).

Згідно зістаттею 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-ХІІ, збройна агресія це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.

Силові дії російської федерації, що тривають з 20.02.2014 (як початкова подія) та як її продовження військове вторгнення російської федерації до України 24.02.2022, є актами збройної агресії відповідно до пунктів «a», «b», «с», «d» та «g» статті 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї ООН «Визначення агресії» від 14.12.1974.

Згідно приписів частини першої статті 49 Закону України «Про міжнародне приватне право»- права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Частиною першою статті 48 Закону України «Про міжнародне приватне право»визначено, що до зобов`язань, що виникають з дії однієї сторони, з урахуванням положеньстатей 49-51 цього Закону, застосовується право держави, у якій мала місце така дія.

Згідно пункту 8 частини другої статті 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За приписами частин першої третьої статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правилстатті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Враховуючи положення частини четвертоїстатті 22 ЦК України, стягнення збитків є формою відшкодування майнової шкоди.

Згідно з частиною другоюстатті 2 ЦК Україниучасниками цивільних відносин є, зокрема: іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Відповідно достатті 1166 ЦК України, визначено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, російська федерація є суб`єктом, внаслідок збройної агресії якого проти України та окупації частини території України порушено низку прав та свобод громадян України, зокрема, особистих прав позивача, та, відповідно, саме російська федерація є суб`єктом, на якого покладено обов`язок з відшкодування завданих цими діями збитків.

Для деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зав`язок між шкодою та поведінкою заподіювача та вина. При цьому, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини.

Судом встановлено, що у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України та обстрілу військовослужбовцями збройних сил останньої 17.02.2022 приблизно о 03:00 годи цивільної інфраструктури Інгульського району міста Миколаєва було пошкоджено нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 , які належать позивачам на праві спільної часткової власності (по частки кожному), а також два вантажних транспортних засоби, власником яких є позивач ОСОБА_1 , чим заподіяно збитки позивачам, розмір яких доведено належними і допустимими доказами.

За таких обставин, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди та доведення позивачами розміру заподіяних збитків внаслідок неправомірних дій збройних сил відповідача, а тому ці позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно частини першої та четвертоїстатті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (частини першастатті 1167 ЦК України).

Обов`язковому з`ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

При цьому, суд повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду ті з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

За загальними правилами відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії певних осіб чи органів завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала особа, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Вказаний висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 591/4825/17 (провадження № 61-1188св18).

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Разом з тим, з огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

Оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Як вбачається із матеріалів справи, у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, позивачі були позбавлені своїх прав на володіння та користування належним їм на праві власності майном. Зазнали душевного болю і страждань, через пошкодження їхнього майна, чим порушилися їх правомочності щодо володіння та користування таким майном, що вимагає від них додаткових зусиль для відновлення та захисту порушеного права.

Тому, враховуючи обставини справи, характер та обсяг страждань, яких зазнали позивачі, множинний характер порушень відповідачем їхній конституційних прав, характер немайнових втрат, суд вважає правомірними позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, а розмір такої шкоди, який для кожного з позивачів визначено в грошовому еквіваленті по 1000 000,00 грн. обґрунтованим та таким, що відповідає критеріям розумності і справедливості.

При цьому, при визначенні розміру моральної шкоди, суд врахував розмір задоволених вимог по аналогічних спорам, що розглядалися Європейським судом з прав людини. Зокрема, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі Луізідоу проти Турецької Республіки (CASE OF LOIZIDOU v. TURKEY (Article 50), (40/1993/435/514), 28 July 1998), Турецька Республіка має сплатити позивачу компенсацію у розмірі 20000 кіпрських фунтів (станом на 01 січня 1998 Європейський Союз при підготовці до запровадження єдиної валюти ЄС - Євро, виходив із співвідношення 0,585274 кіпрських фунтів за 1 Євро, і таке відношення було актуальним на момент розгляду спору в Європейському суді з прав людини).

Відповідно доположень частини першої,другої статті 133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких зокрема віднесено витрати на залучення експертів.

Згідно пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Матеріалами справи підтверджується, що на залучення експерта позивачем ОСОБА_2 були понесені витрати в розмірі 20 000,00 грн., а позивачем ОСОБА_4 в розмірі 6 000,00 грн.

Так як позовні вимоги задоволено повністю, тому вказані витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивачів.

Згідно з ччастин першої, шостоїстатті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно пункту 22частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Враховуючи викладене, з відповідача в дохід держави України підлягає стягненню судовий збір в розмірі 32 702,40 грн. (16 351,20 (15 140,00 + 1 211,20) х 2).

Керуючись статтями4,19,141,263-265, 280 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути з держави російська федерація в особі Посольства російської федерації в Україні на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 ) матеріальну шкоду в розмірі 2406 204,19 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 000,00 грн. та 6 000,00 грн. витрат на залучення експерта, всього 3412 204,19 грн. (три міліонна чотириста дванадцять тисяч двісті чотири гривні 19 коп.).

Стягнути з держави російська федерація в особі Посольства російської федерації в Україні на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_8 ) матеріальну шкоду в розмірі 1869178,50 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 000,00 грн. та 20 000,00 грн. витрат на залучення експерта, всього 2889 178,50 грн. (два міліонна вісімсот вісімдесят дев`ять тисяч сто сімдесят вісім гривень 50 коп.).

Стягнути з держави російська федерація в особі Посольства російської федерації в Україні в дохід держави Україна судовий збір в сумі 32 702,40 грн. (тридцять дві тисячі сімсот дві гривні 40 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ;

позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ;

відповідач: Держава російська федерація в особі Посольства російської федерації в Україні, місцезнаходження: м.Київ, Повітрофлотський проспект, 27.

Повний текст судового рішення складено 24.06.2024.

Суддя І.В.Коваленко