Рішення

від 19.06.2024 по справі 588/565/24

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 588/565/24

Провадження № 2/588/186/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2024 року м. Тростянець

Тростянецький районний суд Сумської області у складі головуючого судді ОгієнкаО.О., за участю: секретаря судових засідань Лободи Т.С., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тростянецької міської ради Сумської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Фермерське господарство «Колос», про визнання права на довічне успадковуване володіння та користування землею у порядку спадкування за заповітом,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 у квітні2024року звернувся до суду із указаним позовом, який мотивував тим, що рішенням 7 сесії ХХІ скликання Тростянецької районної ради народних депутатів Сумської області від 18.09.1991 його батьку ОСОБА_3 була відведена земельна ділянка для організації селянського (фермерського) господарства загальною площею 21,2 га.

27.02.1992 у Єдиному державному реєстрі було зареєстроване створене батьком позивача фермерське господарство «Колос», ідентифікаційний код 14018707, керівник ОСОБА_3 .

У 1991 році на ім`я ОСОБА_3 був виданий Державний акт на право користування земельною ділянкою встановленого зразка серії «Б» № 069803.

З 1991 року до останнього часу батьки позивача обробляли цю земельну ділянку, вирощували на ній сільськогосподарські культури. З 2005 року позивач є членом ФГ «Колос», а його головою з 2022 року. За весь час користування земельною ділянкою сплачувалися податки та подавалися відповідні звіти.

Вказаній земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер 5925080400:00:003:2033, її площа, після складання землевпорядної документації, склала 21,9 га, а право власності на неї 05.01.2021 було зареєстровано за Тростянецькою міською радою Сумської області (комунальна власність). При цьому, будь-які обтяження на земельну ділянку не встановлені.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, але на випадок своєї смерті склав заповіт, яким все своє майно заповів позивачу.

Спадщину після смерті батька позивач прийняв, подавши відповідну заяву до нотаріуса.

Мати позивача, дружина покійного ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на спадщину, яка відкрилася після смерті чоловіка, не претендує, заяви про прийняття спадщини до нотаріуса не подавала, подала заяву про відмову від обов`язкової частини у спадщині.

Постановою приватного нотаріуса Охтирського районного нотаріального округу ГребіникаО.Д. від 23.02.2024 позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вищевказану земельну ділянку.

Позивач вважає, що його батько не набув при житті права власності на виділену йому земельну ділянку, але набув право довічно успадкованого володіння на цю земельну ділянку (в межах які були визначені у 2019 році після складання землевпорядної документації та отримання цією земельною ділянкою кадастрового номера 5925080400:00:003:2033, площею 21,9 га) і це право перейшло йому, як спадкоємцеві за заповітом після смерті батька.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просить суд визнати за ним право на довічне успадковане володіння та користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 5925080400:00:003:2033, площею 21,9 га, яка надана ОСОБА_3 , у порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у с.Білка Охтирського району Сумської області.

Ухвалою суду від 04.04.2024 було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 01.05.2024 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду та за клопотанням позивача витребувано докази.

У судому засіданні позивач та його представник заявлений позов підтримали пославшись на обставини викладені в позовній заяві, просили позов задовольнити.

Представниця відповідача у судове засідання не з`явилася, але подала заяву в якій просить судовий розгляд справи здійснювати без її участі, щодо ухвалення рішення покладається на розсуд суду.

Представниця третьої особи також не з`явилася у судове засідання, подала заяву в якій просить справу розглядати без її участі та задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що між сторонами мають місце цивільні правовідносини, пов`язані із спадковими спорами, позов обґрунтований і підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено, що рішенням 7 сесії ХХІ скликання Тростянецької районної ради народних депутатів Сумської області від 18.09.1991 ОСОБА_3 для організації селянського (фермерського) господарства була відведена земельна ділянка загальною площею 21,2 га (а.с. 53-54).

18.09.1991 Білківською сільською радою на ім`я ОСОБА_3 був виданий Державний акт на право користування землею серії Б № 069803, згідно якого за користувачем закріплюється довічне успадковуване володіння земельною ділянкою площею 21,9 гектарів у межах згідно з планом землекористування. Земельна ділянка надана для організації селянського (фермерського) господарства (а.с. 50-52).

27.02.1992 ОСОБА_3 було створено селянське (фермерське) господарство «Колос», ідентифікаційний код юридичної особи 14018707, з видами діяльності: вирощування зернових, технічних та решти культур, не віднесених до інших класів рослинництва; роздрібна торгівля на ринках; функціонування автомобільного транспорту; надання послуг у рослинництві (а.с. 31-49).

За користування спірною земельною ділянкою фермерським господарством «Колос» сплачувалися податки у тому числі земельний податок та подавалися відповідні звіти (а.с.13-28).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.02.2024 за № 367691380 спірна земельна ділянка площею 21,9 га, має кадастровий номер 5925080400:00:003:2033, а право власності зареєстроване 05.01.2021 за Тростянецькою міською об`єднаною територіальною громадою в особі Тростянецької міської ради (а.с. 30).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Білка Охтирського району Сумської області ОСОБА_3 помер, що вбачається з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 20.06.2023 (а.с. 57).

Згідно довідки виданої адміністратором ВРМ ЦНАП Білківського старостинського округу виконкому Тростянецької міської ради від 01.02.2024 за № 165, до дня своєї смерті ОСОБА_3 був зареєстрований один по АДРЕСА_1 (а.с. 56).

За життя, 18.12.2012 ОСОБА_3 склав заповіт, яким на випадок своєї смерті зробив розпорядження про те, що усе своє майно заповідає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказаний заповіт був посвідчений секретарем виконавчого комітету Білківської сільської ради та зареєстрований у реєстрі за № 280 (а.с. 38, 82).

ОСОБА_1 доводиться померлому ОСОБА_3 рідним сином, що вбачається зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 20.01.1973 (а.с. 59).

Відповідно до повідомлення та Інформаційних довідок зі Спадкового реєстру від 02.05.2024 за № 76841716, 76841732, наданих приватним нотаріусом Охтирського районного нотаріального округу Гребіником О.Д., після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , була заведена спадкова справа 15.12.2023 за № 190/2023. Також 19.02.2024 на ім`я ОСОБА_1 , були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а.с. 81-84).

Отже, судом установлено, що спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняв за заповітом його син ОСОБА_1 , до складу якої входить спірна земельна ділянка. Інших спадкоємців судом не установлено.

Постановою приватного нотаріуса Охтирського районного нотаріального округу ГребіникаО.Д. від 23.02.2024 позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку розташовану на території Білківської сільської ради Тростянецького району Сумської області у зв`язку із поданням тимчасового Державного акта на право користування землею (а.с.55).

На час набуття ОСОБА_3 права постійного користування спірною земельною ділянкою був чинний Земельний кодекс України від 18 грудня 1990 року(далі -ЗК України 1990 року), яким було закріплено право колективної і приватної власності громадян на землю, зокрема, право громадян на безоплатне одержання у власність земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства тощо (стаття 6).

Положеннями ст. 7 ЗК України 1990 року передбачалося, що громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства із земель, що перебувають у державній власності, земля також надавалася у постійне користування (без заздалегідь установленого строку), а для городництва, сінокосіння, випасання худоби, ведення селянського (фермерського) господарства - у тимчасове користування (короткострокове - до трьох років і довгострокове - від трьох до двадцяти п`яти років).

Стаття 22 ЗК України 1990 року (чинна на час видачі ОСОБА_3 , державного акта) встановлювала, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Отже, ЗК України 1990 року передбачав право фізичних осіб набувати земельні ділянки у постійне користування (як окремий правовий титул) для ведення особистого підсобного господарства.

ОСОБА_3 , за життя відповідно до статті 7, 22 ЗК України 1990 року набув право на довічне успадковуване володіння та користування (право постійного користування) спірною земельною ділянкою площею 21,9 га, для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі рішення 7 сесії ХХІ скликання Тростянецької районної ради народних депутатів Сумської області від 18.09.1991, яке виникло у нього після одержання Державного акта на право користування землею серії Б № 069803.

Разом з тим, після набрання чинності з 01.01.2002 Земельним кодексом України від 25.10.2001 фізичні особи були виключені із суб`єктів, які можуть мати земельні ділянки на праві постійного користування.

Так, згідно зістаттею 92 Земельного кодексу України 2001 рокуправо постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Перелік суб`єктів, які набувають право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності, який визначено частиною 2 статті 92 Земельного кодексу України 2001 року постійно розширюється і зазнає змін, не містить фізичних осіб щодо прав постійного користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Пунктом 6розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України 2001 року у редакції, яка діяла з 01.01.2002 до 22.09.2005, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

ПротеКонституційний Суд України рішенням № 5-рп/2005 від 22.09.2005визнав таким, що не відповідаєКонституції України(є неконституційним) положення пункту 6розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України 2001 року щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Таким чином, користувачі земельних ділянок, право яких посвідчене державним актом на право постійного користування землею, не можуть бути позбавлені права користування і не зобов`язані переоформити його на право власності чи укласти договір оренди земельної ділянки.

На правовідносини щодо такого володіння поширюються гарантії, встановлені статтею 1 Протоколу Першого Конвенції та статтею 41Конституції України. Ці норми не лише гарантують право постійного користування землею (як різновид мирного володіння майном в розумінні Конвенції та як речове право, захищенестаттею 41 Конституції України), а й обмежують у можливості припинити відповідне право.

Отже, дії державних органів щодо надання земельних ділянок громадянам у постійне користування були припинені, проте ті особи, які набули це право у встановленому законом порядку, зберегли його, оскільки законодавство не містить норми, яка дозволяла б припинити право громадянина України постійного користування земельною ділянкою, а тому таке право є дійсним.

Відповідно до частини другоїстатті 407 ЦК Українита частини другоїстатті 102 Земельного кодексу Україниправо користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може передаватися у порядку спадкування.

При цьому згідно із частиною другоюстатті 395 ЦК Українизаконом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Відповідно до положень ст. 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ізстаттею 1218 ЦК Українидо складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Не входять до складу спадщини права та обов`язки,що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права;2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбаченістаттею 608 ЦК України(стаття 1219 ЦК України).

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут) (стаття 1225 ЦK України).

Таким чином, враховуючи те, що зі смертю особи не відбувається припинення прав і обов`язків, окрім тих, перелік яких визначено устатті 1219 ЦК Україниспадкоємець стає учасником правовідношення з постійного користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Такий правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 рокуу справі № 368/54/17, яка конкретизована постановою Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі №179/1043/16-ц.

Так, відповідно до пункту 59 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц, в якому викладено висновки щодо застосування норм права, статті 27 і 114 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, а такожстаття 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 рокуне передбачали припинення права постійного користування земельною ділянкою внаслідок смерті особи. Тому право постійного користування (на підставі відповідного державного акта)земельною ділянкою не припиняється зі смертю особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки.

Отже, належне ОСОБА_3 , право на довічне успадковуване володіння та користування земельною ділянкою загальною площею 21,9 га, розташованою на території Білківської сільської ради (на даний час територія Тростянецької об`єднаної територіальної громади Сумської області), якій присвоєно кадастровий номер 5925080400:00:003:2033, наданою для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі рішення 7 сесії ХХІ скликання Тростянецької районної ради народних депутатів Сумської області від 18.09.1991, як майнове право, увійшло до складу спадщини після його смерті та може успадковуватися на загальних підставах.

Відповідно доположень ст.1223ЦК Україниправо наспадкування маютьособи,визначені узаповіті.

Враховуючи установлені судом обставини, а також вимоги вищевикладеного чинного законодавства позивач, як спадкоємець за заповітом після смерті ОСОБА_3 , має право на спадкування права на довічне успадковуване володіння та користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 5925080400:00:003:2033, площею 21,9 га, яке належало спадкодавцеві на підставі Державного акта на право користування землею серії Б №069803 від 18.09.1991.

Отже,позов єобґрунтованим тапідлягає задоволенню повністю.

Керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Тростянецької міської ради Сумської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Фермерське господарство «Колос», про визнання права на довічне успадковуване володіння та користування землею у порядку спадкування за заповітом задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на довічне успадковуване володіння та користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 5925080400:00:003:2033, площею 21,9 га, яке належало спадкодавцеві на підставі Державного акта на право користування землею серії Б №069803 від 18.09.1991.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів із дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 виданий Зарічним ВМ СМВ УМВС України в Сумській області 21.02.2003, РНОКПП НОМЕР_4 ;

відповідач Тростянецька міська рада Сумської області, адреса місцезнаходження: вул.Миру, 6, м.Тростянець, Охтирський район, Сумська область, 42600, ЄДРПОУ 24006361.

Повне рішення суду складено 24.06.2024.

Суддя О. О. Огієнко