Ухвала

від 13.06.2024 по справі 302/991/22

МІЖГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 302/991/22

1-кс/302/166/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.06.2024 смт.Міжгір`я

Слідчий суддя Міжгірського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю: прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Міжгір`я клопотання старшого слідчого СВ ВП №2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_5 , погоджене начальником Міжгірського відділу Хустської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна,

за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022071110000138 від 01.09.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.1 ст.366 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

11.06.2024 року старший слідчий СВ ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна.

В обґрунтування поданого клопотання зазначає, що слідчим відділенням ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022071110000138 від 01.09.2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.1 ст.366 КК України.

Слідчий у поданому клопотанні вказує, що досудовим розслідуванням встановлено, що згідно наказу начальника відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатській області №15-к від 30.08.2012 року ОСОБА_4 з 03.09.2012 призначено на посаду головного спеціаліста сектору державного земельного кадастру, яким 09.09.2012 було прийнято присягу державного службовця та 03.12.2012 року, відповідно до наказу №22-к останньому присвоєно 15 ранг державного службовця. В подальшому, відповідно до наказу начальника відділу Держземагенства у Міжгірському районі №15к від 11.02.2013 року, ОСОБА_4 було переведено на посаду завідувача сектору державного земельного кадастру відділу Держземагенства у Міжгірському районі Закарпатській області.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» ОСОБА_4 , будучи державним службовцем, мав посвідчення Державного кадастрового реєстратора і власну печатку та посада якого згідно ст.6 Закону України «Про державну службу» віднесена до категорії «В».

Відповідно до посадової інструкції завідувача сектору державного земельного кадастру відділу Держземагенства у Міжгірському районі Закарпатської області, з якою ОСОБА_4 був ознайомлений 11.02.2013 року, останній є службовою особою, серед повноважень якого віднесено питання внесення до Державного земельного кадастру або надання відмови у внесенні або надання відмови у внесенні до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про землі та земельні ділянки (їх частини), розташовані в межах району, міста обласного значення; здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації; формування поземельних книг на земельні ділянки, внесення записів до них, забезпечення зберігання поземельних книг; присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам; здійснення реєстрації: заяв про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, заяв про відкликання заяв про внесення відомостей (змін до мін до них) до Державного земельного кадастру, заяв про надання відомостей з Державного земельного кадастру, повідомлень про виявлення помилок, допущених під час ведення Державного земельного кадастру, заяв про виправлення технічних помилок, допущених під час ведення Державного земельного кадастру, заяв про внесення виправлених відомостей до Державного земельного кадастру; проведення перевірки відповідності поданих документів вимогам законодавства. У своїй діяльності державний службовець ОСОБА_4 повинен керуватися Конституцією України, законами України, указами Президента України та постановами Верховної ради України, прийнятими відповідно до Конституції України та законів України, актами кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, крім цього, повинен здійснювати свою діяльність відповідно до вимог Закону України «Про Державний земельний кадастр» та порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012 року.

У відповідності до Порядку ведення Державного земельного кадастру затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, зокрема п.5, до складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України "Про Державний земельний кадастр" та цим Порядком. Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, а також про відмову у внесенні або наданні відомостей. Державний кадастровий реєстратор має посвідчення Державного кадастрового реєстратора і власну печатку, форми та опис яких визначаються Мінагрополітики. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора забороняється, крім випадків, встановлених Законом України Про Державний земельний кадастр. Пунктом 50 порядку встановлено, що поземельна книга в електронній (цифровій) формі відкривається шляхом її формування за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру з використанням даних електронного документа.

Статтею 1 Закону № 851 визначено, що обов`язковий реквізит електронного документа обов`язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (частина друга ст. 6 Закону).

Згідно зі ст.7 цього Закону оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора. У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу.

Так, у березні місяці 2014 року до відділу Держземагенства у Міжгірському районі Закарпатської області для проведення Державної реєстрації земельної ділянки надіслано проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованому в АДРЕСА_1 «для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд» в урочищі «Кичера» АДРЕСА_1 в межах населеного пункту, площею 0,25 га.

Даний проект землеустрою був складений на підставі рішення 22-ї сесії 6-го скликання від 31 березня 2013 року Пилипецької сільської ради. Згідно описової частини даного рішення, воно прийняте відповідно до ст.196 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» з урахуванням вимог статей 116, 118, 120, 121 Земельного кодексу України та згідно даного рішення, вирішено надати дозвіл громадянину ОСОБА_6 жителю АДРЕСА_1 на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0.25 га. у межах населеного пункту с.Пилипець в ур.«Кичера» для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

В свою чергу, 13.03.2014 року ОСОБА_4 , будучи службовою особою, а саме завідувачем сектору державного земельного кадастру відділу Держземагенства у Міжгірському районі Закарпатській області, розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованому в АДРЕСА_1 «для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд» в урочищі «Кичера» АДРЕСА_1 в межах населеного пункту, площею 0,25 га, будучи зобов`язаним відмовити у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки на підставі абзацу 3,4 частини 6 статті 24 ЗУ «Про Державний земельний кадастр», таку відмову не здійснив та вчинив умисний, корисливий, тяжкий злочин за наступних обставин.

Так, ОСОБА_4 , достовірно знаючи про свій його обов`язок, як кадастрового реєстратора відмовити у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки, на підставі абзацу 3,4 частини 6 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» у зв`язку з невідповідністю поданих документів вимогам законодавства та знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини, оскільки достовірно знав та усвідомлював, що земельна ділянка, яку передбачається зареєструвати площею 0,25 га, розташована за межами населеного пункту сіл Подобовець, Пилипець, Розтока Пилипецької сільської ради, Хустського (Міжгірського) району, Закарпатської області згідно планово-картографічних матеріалів Проекту встановлення нових меж (змін) населених пунктів АДРЕСА_1 за 2003 рік, що підтверджується висновком судового експерта №2317-Е від 12.03.2024 року та відповідно до ст.ст. 38, 39, 40, ч.1 ст.121, ч.1 ст.122 Земельного кодексу України в редакції від 05.12.2013 року, чим встановлено «Порядок відведення у власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд в межах населених пунктів» проект землеустрою не міг виготовлятись на підставі рішення Пилипецької сільської ради.

13 березня 2014 року ОСОБА_4 , будучи службовою особою, несучи персональну відповідальність за внесення даних до Державного земельного кадастру, діючи умисно, тобто усвідомлюючи протиправність карність та суспільну небезпечність своїх дій, а також настання суспільно небезпечних наслідків, діючи в інтересах ОСОБА_6 , використовуючи спеціальне програмне забезпечення Державного земельного кадастру та власний кваліфікований сертифікат електронного підпису, склав офіційний завідомо неправдивий електронний документ поземельну книгу 2122485200:01:012:0002, форма та реквізити, якої відповідали встановленим Законодавством вимогам, шляхом відкриття та реєстрації поземельної книги з внесенням до її розділів І-ІІ завідомо неправдиві відомостей, які не відповідали дійсності зокрема, щодо місця розташування земельної ділянки (адреса, координати), категорії та цільового призначення земельної ділянки, складу угідь, виду використання, інформації про власника, кадастрового номеру та суміжних землевласників (землекористувачів), місце розташування земельної ділянки (адресу, координати), її конфігурацію, інформацію про власника, в результаті чого сформував та зареєстрував нову земельну ділянку загальною площею 0,25 га. за цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд» присвоївши їй кадастровий номер №2122485200:01:012:0002, що підтверджується записами в поземельній книзі від 13.03.2014 року за №001 в розділі «І» та №002 в розділі «ІІ». Після внесення вказаних відомостей у розділи поземельної книги «для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд» присвоївши їй кадастровий номер №2122485200:01:012:0002, кадастровий реєстратор ОСОБА_4 , з метою надання вказаній електронній книзі статусу офіційного документу, підписав її шляхом накладення особистого електронного цифрового підпису, чим видав завідомо неправдивий офіційний документ поземельну книгу №«для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд» присвоївши їй кадастровий номер №2122485200:01:012:0002 від 13.03.2014, якою створив підстави для реєстрації речового права приватної власності на земельну ділянку.

Внесені неправдиві відомості в офіційні документи, в ході протиправних дій кадастрового реєстратора ОСОБА_4 відомості до Державного земельного кадастру стали підставою для прийняття рішення №20 30 сесії 6 скликання Пилипецької сільської ради від 30.03.2014 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_6 громадянина АДРЕСА_1 » та в подальшому, 20.10.2014 року, реєстрації речового права приватної власності на земельну ділянку №2122485200:01:012:0002 площею 0,25 га., «для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд» за громадянином ОСОБА_6 , наслідком чого стало вибуття вказаної земельної ділянки з державної власності.

Також, 13.03.2014 року ОСОБА_4 , будучи службовою особою, а саме завідувачем сектору державного земельного кадастру відділу Держземагенства у Міжгірському районі Закарпатській області, розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованому в АДРЕСА_1 «для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд» в урочищі «Кичера» АДРЕСА_1 в межах населеного пункту, площею 0,25 га., будучи зобов`язаним відмовити у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки на підставі абзацу 3,4 частини 6 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», таку відмову не здійснив та зловживаючи службовим становищем, вчинив умисний, корисливий, тяжкий злочин за наступних обставин:

Так, ОСОБА_4 , достовірно знаючи про свій його обов`язок, як кадастрового реєстратора відмовити у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки, на підставі абзацу 3,4 частини 6 статті 24 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» у зв`язку з невідповідністю поданих документів вимогам законодавства та знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини, оскільки достовірно знав та усвідомлював, що земельна ділянка, яку передбачається зареєструвати площею 0,25 га, розташована за межами населеного пункту сіл Подобовець, Пилипець, Розтока Пилипецької сільської ради, Хустського (Міжгірського) району, Закарпатської області згідно планово-картографічних матеріалів Проекту встановлення нових меж (змін) населених пунктів АДРЕСА_1 за 2003 рік, що підтверджується висновком судового експерта №2317-Е від 12.03.2024 та відповідно до ст. ст. 38, 39, 40, ч.1 ст.121, ч.1 ст.122 Земельного кодексу України в редакції від 05.12.2013 чим встановлено «порядок відведення у власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд в межах населених пунктів» проект землеустрою на міг виготовлятись на підставі рішення Пилипецької сільської ради.

13 березня 2014 року ОСОБА_4 , будучи службовою особою, несучи персональну відповідальність за внесення даних до Державного земельного кадастру, діючи умисно, тобто усвідомлюючи протиправність карність та суспільну небезпечність своїх дій, а також настання суспільно небезпечних наслідків, зловживаючи своїм службовим становищем всупереч інтересам служби, використовуючи спеціальне програмне забезпечення, використовуючи власний пароль доступу, здійснив завантаження до Національної кадастрової системи відомості про, місця розташування земельної ділянки (адреса, координати), категорії та цільового призначення земельної ділянки, складу угідь, виду використання, інформації про власника, кадастрового номеру та суміжних землевласників (землекористувачів), місце розташування земельної ділянки (адресу, координати), її конфігурацію, інформацію про власника, в результаті чого сформував та зареєстрував нову земельну ділянку загальною площею 0,25 га. за цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд» присвоївши їй кадастровий номер №2122485200:01:012:0002, що підтверджується записом в поземельній книзі від 13.03.2014 за № 001.

Внесені в ході протиправних дій кадастрового реєстратора ОСОБА_4 відомості до Державного земельного кадастру стали підставою для прийняття рішення №20 30 сесії 6 скликання Пилипецької сільської ради від 30.03.2014 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_6 громадянина АДРЕСА_1 » та в подальшому, 20.10.2014, реєстрації речового права приватної власності на земельну ділянку №2122485200:01:012:0002 площею 0,25 га «для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд» за громадянином ОСОБА_6 ,наслідком чого стало вибуття вказаної земельної ділянки з державної власності.

В результаті чого, на підставі вищевказаних складених та виданих ОСОБА_4 підроблених завідомо неправдивих офіційних документів, було незаконно відчужено земельну ділянку загальною площею 0,25 га. вартістю 291 375,00 гривень що підтверджується висновком комплексної земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи №2317-Е від 12.03.2024 року, що спричинило збитки охоронюваним законом правам і державним інтересам в особі Пилипецької сільської ради Хустського (раніше Міжгірського) району Закарпатської області на вказану суму, яка в 250 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, що відповідно до ч.4 примітки до ст.364 КК України вважається тяжкими наслідками.

За таких обставин, як зазначено у клопотанні слідчим, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України за кваліфікуючими ознаками тобто внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів та ч.2 ст.364 КК України за кваліфікуючими ознаками зловживання службовим становищем, тобто умисне, в інтересах третіх осіб, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та громадським інтересам, що спричинило тяжкі наслідки.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень підтверджується зібраними матеріалами досудового розслідування, доказами.

Санкцією ч.2 ст.364 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

В ході досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на нерухоме майно підозрюваного ОСОБА_4 , з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Слідчий зазначає, що в ході досудового розслідування встановлено, що у підозрюваного ОСОБА_4 , відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта у приватній власності перебувають житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , а також земельні ділянки з кадастровими номерами: 2122455100:01:003:0024 площею 0,1112 га., оціночна вартість якої, відповідно до довідки про оцінку вартості об`єкта нерухомості, становить 2 455 221,23 гривень; № 2122455100:01:013:0148 площею 0,5728 га., оціночна вартість якої, відповідно до довідки про оцінку вартості об`єкта нерухомості, становить 153439,39 гривень.

На підставі вищевикладеного, та з метою запобігання вчинення будь-яких дій, спрямованих на відчуження майна, та з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), спричиненої державі, територіальній громаді, у органу досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на майно підозрюваного ОСОБА_4 , у зв`язку з чим слідчий звертається до слідчого судді з даним клопотанням, в якому просить накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_4 , а саме на земельні ділянки з кадастровими номерами: 2122455100:01:003:0024 площею 0,1112 га., оціночна вартість якої, відповідно до довідки про оцінку вартості об`єкта нерухомості, становить 2 455 221,23 гривень; № 2122455100:01:013:0148 площею 0,5728 га., оціночна вартість якої, відповідно до довідки про оцінку вартості об`єкта нерухомості, становить 153439,39 гривень, заборонивши відчужувати дане майно (а.с.1-10).

13.06.2024року досуду черезсистему «Електроннийсуд» представниквласника майна,відносно якоговирішується питанняпро арешт, ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_7 подав письмовізаперечення наклопотання слідчогопро накладенняарешту намайно,мотивуючи тим,що кримінальнеправопорушення увчиненні якого ОСОБА_4 повідомлено пропідозру,згідно доданихстороною обвинуваченнядокументів вчинене13.03.2014року,що виходячиіз положеньст.ст.12,49КК України,загалі виключаєйого кримінальнувідповідальність,навіть незважаючина те,що обставиниінкримінованого кримінальногоправопорушення ОСОБА_4 не визнаютьсяі,на їхдумку,взагалі немістять ознаккримінального правопорушення. Згідно повідомленняпро підозрузбитки,у спричиненніяких підозрюється ОСОБА_4 ,складають 291375,00гривень.Водночас,сторона обвинуваченняклопоче пронакладення арештуна майно ОСОБА_4 оціночною вартістюпонад 2,6млн.грн.,що явнопротирічить вимогамп.п.4-6ч.2ст.173КПК України. Загалом слідчийобмежився лишезазначенням загальнихнорм КПК,не вказавшиза якимикритеріями таз якихконкретно правовихпідстав вінпросить накластиарешт.Такий викладобставин тамотивів клопотаннясуперечить принципуправової визначеностіта фактичнопорушує правона захист,оскільки йогопідзахисному наданий часне зрозуміло,яка підстава,визначена КПКУкраїни,на думкусторони обвинуваченнязастосовується длянакладення арештуна тимчасововилучене майно. Тому, просить відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого СВ ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_5 від 11.06.2024 року про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_4 , а саме на земельні ділянки: з кадастровими номерами: №2122455100:01:003:0024 площею 0,1112 га. та №2122455100:01:013:0148 площею 0,5728 га.

Прокурор в судовому засіданні підтримав у повному обсязі клопотання старшого слідчого ОСОБА_5 про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_4 у виді земельних ділянок, посилаючись на наведені слідчим у клопотанні підстави та просить клопотання задовольнити у повному обсязі.

Власник майна ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти клопотання слідчого та просить в задоволенні клопотання про арешт майна відмовити у повному обсязі за безпідставністю, посилаючись на обґрунтування, викладені його захисником ОСОБА_7 у письмових запереченнях, які додані до матеріалів справи.

Вислухавши в судовому засіданні пояснення прокурора в обґрунтування поданого старшим слідчим клопотання про арешт майна, який підтримав у повному обсязі та просить задовольнити, пояснення та думку власника майна, відносно якого вирішується питання про арешт, підозрюваного ОСОБА_4 , який заперечував проти клопотання слідчого про арешт майна та просить в його задоволенні відмовити у повному обсязі, вивчивши письмові заперечення захисника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_7 , повно та всебічно проаналізувавши докази на обґрунтування заявленого клопотання про арешт майна у їх сукупності, приходжу до висновку про відмову в задоволенні клопотання слідчого з наступних підстав.

Слідчим суддею встановлено та як вбачається зматеріалів провадження, слідчим відділенням ВП №2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022071110000138 від 01.09.2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.1 ст.366 КК України.

Органом досудового розслідування у клопотанні зазначено, що у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.1 ст.366 КК України обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4

26.04.2024відповідно дост.ст.276-279КПК України ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366 та ч.2 ст.364 КК України, за обставин викладених вище.

Старший слідчий за погодження прокурора звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_4 , з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), тобто відповідно до п.п.4 ч.2 ст.170 КПК України.

З доданих до клопотання матеріалів вбачається, що відповідно до інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна від 11.06.2024 року, на праві власності ОСОБА_4 належить нерухоме майно, а саме: житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 116,5 кв.м., житловою площею 68,4 кв.м. (а.с.28), земельна ділянка з кадастровим номером 2122455100:01:003:0024 площею 0,1112 га., оціночна вартість якої, відповідно до довідки про оцінку вартості об`єкта нерухомості, становить 2 455 221,23 гривень (а.с.30-31;32-33); земельна ділянка з кадастровим номером № 2122455100:01:013:0148 площею 0,5728 га., оціночна вартість якої, відповідно до довідки про оцінку вартості об`єкта нерухомості, становить 153439,39 гривень (а.с.34-37;38-39).

Повно та всебічно дослідивши матеріали провадження, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, слідчий суддя зазначає наступне.

Згідно зі статтею 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

При цьому, за загальними правилами застосування заходів забезпечення кримінального провадження, визначеними ст.132 КПК України, для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні, а застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Тобто слідчим, прокурором має бути доведено існування сукупності обставин, які вказують на необхідність у відповідному конкретному кримінальному провадженні застосувати такий захід забезпечення кримінального провадження, без якого неможливо ефективно здійснювати досудове розслідування, та з огляду на мету його застосування, під час його реалізації допускається втручання у права особи.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно положень ст.ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Однак, зазначеним вимогам Закону клопотання старшого слідчого не відповідає.

Так, відповідно до ч.6 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до ч.1 ст.171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Разом з тим, старший слідчийСВ ВП№2 ОСОБА_5 ,обґрунтовуючи своєклопотання врозумінні вимогст.132КПК України,не надав достатніх та належних доказів, необхідних з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення. Зокрема, в матеріалах провадження відсутні відомості, що цивільний позов у порядку, встановленому ст.128 КПК України, в рамках кримінального провадження № 12022071110000138 від 01.09.2022 року взагалі заявлявся, тому арешт майна не може бути накладений з підстав, зазначених у клопотанні органом досудового розслідування.

Як зазначено прокурором та підтверджено підозрюваним в судовому засіданні, цивільний позов у кримінальному провадженні № 12022071110000138 не заявлено. Відповідно до вимог ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів».

Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Відповідно до ч.1 ст.173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Отже, у кримінальному провадженні 12022071110000138 від 01.09.2022 року, в рамках якого орган досудового розслідування просить накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_4 (земельні ділянки), на даний час цивільний позов жодною особою не заявлено, належних доказів, які б свідчили про правову підставу для арешту майна, а також можливий розмір шкоди, завданої злочином, враховуючи відсутність у матеріалах справи висновків оціночно-земельної експертизи, на яку посилається слідчий в обґрунтування клопотання, а також наслідки арешту майна для підозрюваного та третіх осіб, розумність та співрозмірність обмеження права приватної власності завданням кримінального провадження, - матеріали клопотання не містять, що свідчить про відсутність на час розгляду клопотання правових підстав накладення арешту на нерухоме майно у виді земельних ділянок, які належать на праві власності ОСОБА_4 . Та сукупність вищезазначених обставин свідчить про відсутність на даний час будь-яких підстав для задоволення клопотання слідчого про арешт майна. А отже, клопотання старшого слідчого задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.132,170-173 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні клопотання старшого слідчого слідчого відділення ВП № 2 Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_5 про накладення арешту на нерухоме майно у виді земельних ділянок, які належать на праві власності підозрюваному ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 12022071110000138 від 01.09.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.1 ст.366 КК України відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Міжгірського районного суду Закарпатської області: ОСОБА_8