Постанова

від 02.06.2010 по справі 2а-2658/09/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 02 червня 2010 року           10:10           № 2а-2658/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого - судді Степанюка А.Г. при секретарі Шейко К.В., розглянувши справу

за адміністративним позовом  товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВА»

до   Київської регіональної митниці

про  визнання недійсним довідки від 22.12.08р. №МВ 12-12-К/7714, № 12-12К/7715 про визначення митної вартості товару;

про   зобов’язання анулювати ВМД від 31.12.08р. №10000009/8/752883;

про зобов’язання відповідача провести митне оформлення товарів, що були оформленні за ВМД від 17.12.2008р. в митний режим «імпорт», за митною вартістю, що визначається за ціною договору (метод 1);

про стягнення судових витрат.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог частини 4  статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідачем неправомірно визначена митна вартість у довідках № МВ 12-12-К7714 та № МВ 12-12-К7715 від 22.12.08р. в наслідок чого Позивачем сплачено більше обов’язкових митних платежів. Вважає, що підставами для незгоди із заявленою декларантом митною вартістю у митного органу є тільки доведена недостовірність або неточність документів, які використовувались декларантом у якості підстави для визначення митної вартості, або висновок щодо невідповідності рівня заявленої митної вартості прямим витратам на виробництво такого товару. Стверджує, що інших підстав для незгоди нормами чинного законодавства не передбачено.

Відповідач в письмовому запереченні проти позову повідомив, що проти нього заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що при здійсненні форми митного контролю у співробітника митниці виникли обґрунтовані сумніви стосовно достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей, оскільки митна вартість товарів, заявлена Позивачем до митного контролю, значною мірою відрізняється від середньо контрактної вартості, що була визначена митницею під час митного оформлення ідентичних та подібних товарів, ввезених на територію України за іншими угодами. Вказує на те, що митний орган при прийнятті оскаржуваних документів діяв в межах наданих йому повноважень нормами Митного кодексу України, Закону України «Про єдиний митний тариф»та інших нормативно правових актів Кабінету Міністрів України, наказів Державної митної служби України, перелічених у письмових запереченнях проти позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВА»зареєстровано Деснянською районною у м. Києві державною адміністрацією 27.08.2001р. та присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 31668871, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію А00 № 064637.

24 липня 2008 року між фірмою «EVAFLOR S.A.»(Франція, Париж) та товариством з обмеженою відповідальністю «Єва»було укладено Контракт на постачання № 1/07 (надалі - Контракт) предметом  якого є купівля-продаж товару найменуванням, кількістю, в асортименті та за цінами, що зазначені у Додатках (Специфікаціях), які є невід’ємною частиною Контракту.

На виконання Доповнення до Контракту, на адресу Позивача було направлено партію товару за товарно - транспортною накладною від 11.12.2008р. № А 0114827 та рахунком-фактурою від 10.12.2008р. № FA-200812048 (надалі - товар).

Як зазначає Позивач, товар було доставлено до вантажного терміналу відділу митного оформлення № 5 Київської регіональної митниці.

17 грудня 2008 року декларантом в особі ПП Юридична фірма «Зовнішконсалтінг»в інтересах Позивача були подані вантажні митні декларації № 100000009/2008/408409 та № 100000009/2008/408410 з визначенням вартості за придбаний Позивачем товар за ціною Контракту №1/07 від 24.07.2008р., у якій товар було задекларовано у митний режим «імпорт». Разом з ВМД була заповнена та подана до митного оформлення декларація митної вартості за формою ДМВ - 1 від 17.12.2008 №100000009/2008/408409 (надалі - ДМВ - 1).

Позивач вказує, що у ВМД та ДМВ - 1 митна вартість була розрахована із застосуванням методу 1 (Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Під час митного оформлення Відповідач не погодився із заявленою митною вартістю та самостійно здійснив митну оцінку товару, застосувавши при цьому метод 6 (резервний метод), про що були оформлені «Довідки від 22.12.2008 № МВ 12-12К/7714, № МВ 12-12К/7715 про визначення митної вартості товару»(далі –оскаржувані Довідки).

В результаті переоцінки, митна вартість товару була збільшена. Підстав для не погодження із заявленою Позивачем митною вартістю та джерел, з яких була отримана визначена Відповідачем митна вартість, у Довідках не наведено.

В подальшому ВМД № 100000009/2008/408409 та № 100000009/2008/408410 були анульовані та декларант подав до митного органу ВМД №1000000020/8/752883 у якій ввезений товар оформлено із застосуванням митної вартості визначеної митним органом відповідно до оскаржуваних Довідок про визначення митної вартості від 22 грудня 2008 року.

У зв’язку з наявністю зобов’язань з поставки товару кінцевим споживачам Позивач провів митне оформлення товару у митний режим «імпорт»за митною вартістю, що була визначена у Довідках. При цьому Позивачем було надано до митного оформлення вантажні митні декларації від 31.12.2008 року № 100000020/8/752883. Обов’язкові митні платежі, за зазначеною митною декларацією,  були сплачені.

Позивач не погоджується з визначенням митної вартості товару яка оформлена довідками № МВ 12-12-К/7714, № МВ 12-12-К/7715 від 22.12.08р., в наслідок чого ним сплачено більше обов’язкових митних платежів та просить суд визнати її недійсною.

Заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази та оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до наступного:

Умови та форми декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, встановлені Порядком декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 (надалі –Порядок № 1766).

Відповідно до пункту 2 статті 189 Митного кодексу України ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорту передбачає подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України та сплату податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України відповідно до законів України.

Поняття митної вартості визначено положеннями статті 259 Митного кодексу України, відповідно до якої митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень Митного Кодексу.

Загальні положення визначення митної вартості визначені статтями 266-275 Митного кодексу України. Визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України здійснюється шляхом застосування методів, визначених частиною 1 статті 266 Митного кодексу України. Виходячи із зазначеної норми, методами визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України є методи визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість);  резервний.

Відповідно до статті 267 Митного кодексу України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб.

Відповідно до частини третьої ст. 266 Митного кодексу України, якщо митна вартість не може бути визначена за першим (основним) методом згідно ст. 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до п. 7 Порядку № 1766 для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Позивач стверджує, що декларантом були надані Відповідачу всі необхідні для оформлення ВМД документи, що, на його думку, підтверджується прийняттям вантажу до митного оформлення та оформленням в подальшому без витребування будь-яких додаткових документів, однак вже після подачі нової декларації з під корегованою митною вартістю товару у відповідності до довідок № МВ 12-12-К/7714 та № МВ 12-12-К/7715 від 22 грудня 2008 року.

Відповідно до пункту 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766, митна вартість товарів визначається митним органом на підставі наявних відомостей згідно із законодавством, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткових документів, які митний орган зобов'язав його додатково надати або якщо він відмовився від їх подання.

Пунктом 11 вказаного Порядку передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Позивач зазначив, що Відповідач під час митного оформлення не вимагав надати додаткові документи, щодо вантажу, жодних записів на примірнику ВМД про надання додаткових документів не здійснив, а надав брокеру, як підставу для відмови у митному оформленні вантажу, довідки № МВ 12-12-К/7714 та № МВ 12-12-К/7715 від 22 грудня 2008 року.

Відповідач не було спростоване дане твердження Позивача та не надано суду доказів того, що ним було дотримано вище викладеного порядку підтвердження митної вартості товару, передбаченого приписами Митного кодексу України та Постановою КМУ № 1766.

Відповідно до п. 6.6 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України №314 від 20.04.2005, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.04.2005 за № 439/10719 (далі - Порядок №314), за наявності достатніх підстав, установлених законодавством України, посадова особа митного органу може відмовити у прийнятті ВМД митному оформленні чи пропуску товарів з оформленням Картки відмови в прийнятті митної декларації в порядку, установленому законодавством України. Наведена норма чітко визначає, що посадова особа митного органу має право анулювати декларацію не інакше як з підстав, визначених законодавством України і з обов'язковим оформленням Картки відмови в прийнятті митної декларації.

Відповідач картку відмови у митному оформленні ВМД №1000000009/2008/408409 та №100000009/2008/408410 Позивачу не надав.

Позивач також вказав, що в подальшому ВМД №1000000009/2008/408409 та №100000009/2008/408410 були анульовані та декларант подав до митного органу ВМД № 1000000020/8/752883 у якій ввезений товар був оформлений із застосуванням митної вартості визначеної митним органом, відповідно до оскаржуваних Довідок.

Суд звертає увагу на те, що процедура здійснення митними органами контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення і після закінчення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України, а також донарахування обов'язкових платежів також визначена Порядком здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого Постановою КМУ № 339 від 09 квітня 2008 року (надалі –Постанова № 339).

За приписами пункту 7 вказаної Постанови, митний орган має право прийняти рішення про визначення митної вартості товарів за встановленою Держмитслужбою формою, у разі коли в результаті здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів після закінчення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України виявлено обставини, що вплинули на рівень задекларованої митної вартості таких товарів.

Основним методом визначення митної вартості товарів, згідно Митного кодексу України, є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи віднімання та додавання вартості можуть застосовуватися у будь-якій послідовності за розсудом декларанта.

Наявні у матеріалах справи документи свідчать, що позивач подавши декларацію митною вартості за формою ДМВ-1 визначив митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод 1) відповідно до статті 267 Митного кодексу України, відповідно до якої митною вартістю за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, є ціна угоди, фактично сплачена, чи ціна, яка підлягає сплаті за товари, які імпортуються за призначенням в Україну, на момент перетинання ними митного кордону України.

Суд вважає, що у Позивача були всі підстави при складанні ВМД застосовувати метод за ціною угоди враховуючи наступне: імпортер мав повне, не обмежене нічим, право власності на товар (товар сплачено в повному обсягу); використані декларантом відомості підтверджено документально та є кількісно вираженими й достовірними (повний пакет документів для митниці, додаткових документів не було витребувано); учасники угоди (експортер та імпортер) не є взаємозалежними особами

(пряма комерційна або родинна залежність сторін угоди).

Слід також врахувати, що у відповідності до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.  Позивач та фірма «EVAFLOR S.A.» уклали Контракт в якому визначили конкретну ціну товару що імпортувався в Україну. Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вказаний вище договір від 24.07.08 р. є чинним, Відповідач доказів його недійсності суду не подав, а тому неприйняття останнім ціни товару що імпортується підстав не має.

Крім того, норми статей 266-275 Митного кодексу України не допускають використання як основи для розрахунку митної вартості товару, будь-яких орієнтовних, індикативних, середньо контрактних та інших цін на товари, що є розрахунковими середніми даними на узагальнені групи товарів. Тобто ціна, що використовується як основа для обчислення митної вартості товарів має базуватись на реальній, обґрунтованій ціновій інформації на конкретний товар, опис якого містить дані (комерційна назва товару, опис, відомості про виробника, матеріал, технічні характеристики, тощо), що дозволяють його однозначно ідентифікувати. При використанні як основи для обчислення митної вартості довідкової або прейскурантної ціни на ідентичні чи подібні товари, здійснюється коригування такої ціни відповідно до умов поставки товарів, що декларуються, та з дотриманням положень частини другої статті 267 Митного кодексу України.

Іншим суттєвим обмеженням довільного застосування цін, на основі яких здійснюється   митна   оцінка   товарів  за   резервним   методом,   є   передбачена статтею 273 Митного кодексу України заборона використання більшої з двох альтернативних вартостей.

Це означає, що при визначенні митної вартості товарів за резервним методом за основу має прийматись заявлена декларантом ціна, якщо вона знаходиться у межах цін на ідентичні чи подібні товари, які містяться у базі даних митного органу та використовуються ним при визначенні митної вартості заявлених до митного оформлення товарів і при цьому у митного органу немає підстав не приймати заявлену декларантом митну вартість товарів, що декларуються, з інших причин.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування оформленого довідками від 22 грудня 2008 року № МВ 12-12-К/7714 та № МВ 12-12-К/7715 рішення Київської регіональної митниці про визнання митної вартості товару, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оцінюючи вимоги в частині анулювання ВМД та зобов’язання провести митне оформлення товарів, за ВМД від 17.12.08 за ціною договору, суд прийшов до таких висновків.

Відповідно до ст. 1 Митного кодексу України митна декларація - письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

Згідно з ст. 81 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до ст. 88 Митного кодексу України на декларанта покладаються обов'язки: здійснювати декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспорті засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Статтею 90 Митного кодексу України передбачено, що з дозволу митного органу відомості, зазначені у митній декларації, можуть бути змінені чи доповнені, а подана митна декларація відкликана. Зміна, доповнення чи відкликання можуть бути здійснені лише до моменту прийняття митним органом митної декларації до митного оформлення. Зміна, доповнення та відкликання митної декларації після її прийняття митним органом до митного оформлення не допускаються. Внесення до митної декларації змін чи доповнень, які мають істотне значення для застосування процедур митного контролю щодо товарів і транспортних засобів або впливають на умови оподаткування товарів чи застосування до них заходів нетарифного регулювання, здійснюється шляхом подання митному органу нової митної декларації, якщо це дозволяється відповідно до цього Кодексу. Посадові особи митних органів не мають права заповнювати митну декларацію, змінювати чи доповнювати відомості, зазначені в митній декларації, за винятком внесення до неї відомостей, що належать до компетенції митних органів.

Враховуючи вказані приписи митного кодексу можна дійти висновку, що ВМД сама по собі не є рішенням органу владних повноважень, а є письмовою заявою встановленої форми яку самостійно заповнює декларант у разі здійснення митного контролю та митного оформлення товару. Згідно вказаної ст. 90 Митного кодексу України посадові особи митних органів позбавлені права вносити будь які відомості замість декларанта. Позивачем не наведено норм чинного законодавства які б передбачали здійснення митним органом дій щодо анулювання вантажно митних декларацій. Отже у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в даній частині.

Крім того було Позивачем зазначалось, що ним було самостійно анульовано, зокрема, ВМД № 1000000009/2008/408409 та № 100000009/2008/408410.

Позовні вимоги в частині зобов’язання Відповідача провести митне оформлення товарів, що були оформлені за ВМД від 17.12.08 р. є необґрунтованими, оскільки зазначені ВМД були Позивачем самостійно відкликані. Суду не подано доказів того, що Відповідачу зазначені ВМД направлялись повторно та були останнім прийняті.

За обставин, що викладені вище суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням  права особи  на участь  у  процесі  прийняття  рішення;  своєчасно,  тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірності прийняття ним рішення, оформленого довідками від 22.12.08 р. № МВ 12-12-К/7714 та № МВ 12-12-К/7715 про визнання митної вартості товару.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити частково.

2.          Визнати протиправним та скасувати оформлене довідками від 22.12.08р. № МВ 12-12-К/7714 та № 12-12К/7715 рішення Київської регіональної митниці про визначення митної вартості товару.

3.          В іншій частині позову відмовити повністю.

4.          Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Єва»(м. Київ, вул. Гоголівська, 22/24, код ЄДРПОУ 3168871) 1,13 грн. (одна гривня 13 коп.) відшкодування сплаченого судового збору.

          Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова  суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                                  А. Степанюк

Повний текст постанови виготовлено 24.06.10 р.