Рішення

від 04.06.2024 по справі 504/136/24

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 504/136/24

Номер провадження 2/504/1378/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2024смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Вінської Н.В.,

секретаря Коцар А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Доброслав цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Служба у справах дітей Визирської сільської ради Одеського району Одеської області про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В :

09.01.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Служба у справах дітей Визирської сільської ради Одеського району Одеської області про позбавлення батьківських прав, просить суд позбавити батьківських прав відповідача по відношенню до його неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У обґрунтування позову зазначив, що він із відповідачкою проживав у цивільному шлюбі з 2007 року по 2022 рік. Від сумісного проживання у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , та знаходиться на повному його утриманні.

З початком військової агресії рф проти України, відповідачка виїхала до Республіки Німеччини, фактично залишивши сім`ю та сина. З метою збереження сім`ї та захисту інтересів дитини, позивач із відповідачкою зареєстрували шлюб, однак після реєстрації шлюбу ОСОБА_2 знов виїхала до Республіки Німеччини залишивши сина без материнської турботи. Станом на дату подання позову відповідачка не цікавиться долею своєї сім`ї та її утриманням, з дитиною стосунків не підтримує, не займається вихованням дитини, доля дитини та виконання батьківських прав її не цікавить.

Позивач вказує, що відсутність протягом тривалого часу піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, незабезпечення необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням дитини, що надалі може негативно вплинути на її фізичний розвиток як складову частину виховання, недостатнє спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, ненадання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяння засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі є підставами для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, у зв`язку з чим він був вимушений звернутись до суду.

Позивач та його представник - адвокат Підсівальникова О.О. у судове засідання не з`явилися, надали до суду заяву про проведення судового розгляду у їх відсутність, позовні вимоги підтримають та просять задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про час та дату судового засідання повідомлена належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомила, надала заяву про розгляд справи за її відсутність, позовні вимоги визнала в повному обсязі, просила задовольнити.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Згідно ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлені такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 виданого 26 грудня 2023 року виконавчим комітетом Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, актовий запис № 20. Батьками зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 виданого 26.12.2023 року Доброславським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , актовий запис №253.

Відповідно до характеристики з місця навчання ОСОБА_3 , він навчається в 8 класі Визирського ліцею Визирської сільської ради Одеського району Одеської області з першого класу. Має навчальні досягнення достатнього те середньої рівня. До виконання громадських доручень ставиться відповідально. Активно бере участь у громадському житті ліцею та класу. Хлопець веселий, товариський. Правіла поведінки виконує на вимогу вчителя. Має друзів, підтримує дружні стосунки з учнями класу та ліцею. Батьки приділяють приділяють належну увагу вихованню дитини, завжди цікавляться його успіхами, систематично відвідують батьківські збори.

Згідно типового договору про надання освітніх послуг Мистецької школи Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області вказаний договір був оформлений між директором закладу та ОСОБА_3 , законним представником якого вказаний ОСОБА_1 .

Також, згідно декларації від 22.07.2021 року про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу у Комунальному некомерційному підприємстві «Визирський центр первинної медико - санітарної допомоги» Визирської сільської ради Одеського району Одеської області, законним представником ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батько - ОСОБА_1 .

Відповідно до заяви засвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською О.С. 26.04.2024 року, зареєстрованої в реєстрі за №807, ОСОБА_2 у зв`язку із неможливістю участі в процесі виховання її малолітнього сина надала згоду на позбавлення її батьківських прав по відношенню до її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно листа Центру обробки спеціальної інформації державної прикордонної служби України від 21.05.2024 року №19-35169/18/24 в період з 01.02.2022 року по 20.05.2024 року ОСОБА_2 неодноразово перетинала кордон.

Частинами 4 та 5 статті 19 Сімейного кодексу України визначено, що при розгляді судом спорів, зокрема щодо позбавлення та поновлення батьківських прав, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

При цьому орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до висновку органі опіки та піклування в особі виконавчого комітету Визирської сільської ради Одеського району Одеської області, затвердженого рішенням виконавчого комітету Визирської сільської ради Одеського району Одеської області №100 від 30.05.2024 року, орган опіки та піклування Визирської сільської ради в особі виконавчого комітету Визирської сільської ради вважає можливим позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , щодо її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Перевіривши матеріали справи, оцінивши письмові докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав:

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції про права дитини покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Сімейним кодексом України у статті 7 визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Статтею 150 Сімейного кодексу України встановлено обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, в тому числі зобов`язання піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною освіти.

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України мати та батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Частиною 1 статті 165 Сімейного кодексу України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно зі статтею 166 Сімейного кодексу України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 (зі змінами) «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін., що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківський прав» від 30 березня 2007 року зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Постановою КЦС ВС від 26 квітня 2022 року у справі № 520/8264/19 зроблено висновок, що поведінка особи, яка свідомо змінює країну проживання, не бере участі у вихованні дитини, свідчить про її ухилення від виконання батьківських обов`язків у розумінні ст.164 СК України і може бути підставою для позбавлення цієї особи батьківських прав щодо дитини.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 26 грудня 2018 року у справі №404/6391/16-ц (провадження №61-40224св18), від 06 травня 2020 року у справі №753/2025/19 (провадження №61-1344св20).

Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд з однієї сторони має розглянути правомірність втручання в право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції.

З іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції).

Відповідач ОСОБА_2 не спілкується із сином, не цікавиться його життям, та взагалі виїхала до іншої країни, тобто свідомо обрала такі життєві умови, за якими її участь у вихованні дитини є недостатньою, що у свою чергу свідчить про її ухилення від виконання батьківських обов`язків у розумінні статті 164 СК України.

ЄСПЛ у рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії» заява №70879/11 встановив відсутність порушень національними судами російської федерації статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного та сімейного життя), а також зауважив, що, якщо батько значний проміжок часу не підтримує стосунки з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантованого Конвенцією.

Враховуючи вище зазначене, суд не вбачає підстав для попередження відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дітей, а лише вважає за доцільне, роз`яснити останній положення ст.169 СК України, що мати, батько, які були позбавлені батьківських прав мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.150,164,165,167,171, Сімейного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» №3 від 30.03.2007 року із змінами від 19.12.2008 року, ст.ст. 6-13, 19, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Служба у справах дітей Визирської сільської ради Одеського району Одеської області про позбавлення батьківських прав - задовольнити

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , по відношенню до її неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : Вінська Н. В.