Постанова

від 21.06.2024 по справі 457/1739/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 457/1739/23 Головуючий у 1 інстанції: Василюк Т.В.

Провадження № 22-ц/811/536/24 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2024 року м.Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря Зеліско-Чемерис К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом цивільну справу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 12 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Трускавецької міської ради про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до судуз позовом, в якому просив стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Трускавецької міської ради завдану йому моральну шкоду в розмірі 805200 грн.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, щоУправлінням праці та соціального захисту населення Трускавецької міської ради йому було відмовлено у наданні субсидії на період: зимовий 2021 2022 роки, літній 2022 рік, зимовий 2022 2023 роки. Усі три рішеннявідповідача про відмову у наданні субсидії були оскаржені до суду і за наслідками розгляду справ, було визнано протиправною діяльність відповідача. Рішення набрали законної сили, проте, ні в добровільному, ні в примусовому порядку не виконані.

Вважає, що відповідачем умисно, повторно і системно вчинено проти нього протиправні дії і бездіяльність у відмові надання гарантованих компенсаційних виплат на погашення витрат за наданні комунальні послуги, чим заподіяно істотної шкоди реалізації його соціальних прав та заподіяно суттєву шкоду здоров`ю.

Моральну шкоду розраховано відповідно до встановленого розміру мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб на день подання позову, розмір якого становив 2684 грн. на місяць, на підставі Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік», а незаконні системні рішення, дії і бездіяльність тривалі і продовжуючі, тому визначено шкоду за кожне протиправне рішення у 100 кратному розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 268400 грн. (2684 х 100 = 268400), а сумарно за три протиправні рішення становить 805200 грн. (268400 х 3 = 805200).

Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 12 лютого 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_1 , просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що тричі звертався до Управління праці та соціального захисту населення Трускавецької міської ради із заявами про призначення субсидії, однак, на вказані заяви отримав відмову у наданні субсидії за періоди: зимовий 2021 року, літній 2022 року та зимовий 2022 2023 років. Усі три рішення відповідача про відмову у наданні субсидій оскаржено до суду і за судовими рішеннями такі дії визнано протиправними, однак, рішення суду, які набрали законної сили, не виконані до тепер.

Додає, що відповідачем умисно, повторно і системно вчинено проти нього протиправні дії та бездіяльність у відмові надання гарантованих компенсаційних витрат на погашення витрат за надані комунальні послуги, чим заподіяно істотної шкоди реалізації соціальних прав та заподіяно суттєву шкоду здоров`ю.

Наголошує, що завдано фізичного болю і психічного нервового розладу, що потребувало та потребує подальшого лікування та реабілітації, а також понесення грошових витрат на відновлення здоров`я через ганебне знущання з соціально незахищеного пенсіонера, потерпілого внаслідок Чорнобильської трагедії, та свавільне обмеження у невід`ємних правах, гарантованих Конституцією України.

Вказує, що до тепер відчуває значне порушення рівноваги, яке виразилось у відчуттях відчаю, тривоги, роздратованості, відчуває почуття страху перед майбутнім, пригноблення психіки та порушення сну та спокійного відпочинку, що перешкоджає повноцінній праці у професії адвоката та спілкуванні з оточуючими людьми в повсякденному житті.

Додає, що порушено раніше розподілений повсякденний розпорядок і нормальний ритм життя, повсякденний режим роботи і відпочинку через системні протиправні рішення, дії, бездіяльність, що спонукало до зібрання останніх зусиль і коштів на звернення до суду за поновленням своїх конституційних прав.

Вважає, що суд не дослідив детально, повно, об`єктивно доводи сторін, неповно та неправильно встановив обставини, які мають значення для справи, а також не взяв до уваги посилання позивача на практику суду та невірно розтлумачив норми цивільного права.

Зазначає, що суд залишив невирішеним питання про заподіяння шкоди не тільки діями винесення постанови, а протиправними іншими рішеннями і діями та бездіяльністю, на які позивач посилався як на підставу позову, для підтвердження яких надано докази.

Відтак, враховуючи наведене, вважає, що наявні підстави для скасування рішення відповідно до п.п.1-4 ч.1, ч.ч.2, 3 ст.376 ЦПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Трускавецької міської ради висловило заперечення. Зазначило, що підставами для прийняття рішень про відмову в призначенні житлових субсидій була наявна заборгованість за житлово-комунальні послуги, а також відсутність доходів в період, за який враховуються доходи на момент прийняття рішень (підстава для відмови абз.3 п.14 Положення про порядок призначення житлових субсидій).

При прийнятті рішень про відмову в призначенні житлових субсидій, а також при повторному перегляді заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом, Управління праці та соціального захисту населення керувалося нормативно-правовими актами з питань призначення житлових субсидій, а також відповідними рішеннями суду.

Вказує на те, що матеріали справи не містять жодних допустимих, належних та достовірних доказів, як б підтверджували, що позивачу дійсно була спричинена моральна шкода, а також не подано доказів, що така шкода могла настати саме з вини відповідача, тобто не доведено факту наявності причинного зв`язку між можливою шкодою, заподіяною позивачу, і протиправною бездіяльністю та/або діяннями відповідача.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення залишити без змін.

В судове засідання апеляційного суду учасники справи не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи всі були належним чином повідомлені, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, тому, відповідно до вимог ч.2 ст.247, ч.2 ст.372 ЦПК України, розгляд справи проведено апеляційним судом у відсутності учасників справи без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 18.06.2024 року, є дата складення повного судового рішення 21.06.2024 року.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року у справі №380/23512/21 зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Трускавецької міської ради призначити та нарахувати ОСОБА_1 житлову субсидію з 01 жовтня 2021 року по 30 квітня 2022 року.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2022 року (справа №380/8812/22) визнано протиправним та скасовано рішення (повідомлення) Управління праці та соціального захисту населення Трускавецької міської ради №001711 від 09.06.2022 року про відмову у призначенні і наданні субсидії ОСОБА_1 . Зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Трускавецької міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.05.2022 року про призначення та надання житлової субсидії та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2023 року (справа №380/17819/22) визнано протиправним та скасовано рішення (повідомлення) Управління праці та соціального захисту населення Трускавецької міської ради №001711 від 01.11.2022 року про відмову у призначенні і наданні субсидії ОСОБА_1 . Зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Трускавецької міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.09.2022 року про призначення та надання житлової субсидії з урахуванням заяви від 05.12.2022 року про прийняття додаткових документів до заяви і декларації від 30.09.2022 року про призначення субсидії та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Звертаючись до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, позивач вказував на те, що неправомірними діями відповідача, які полягали у ненаданні позитивного рішення про призначення йому субсидії, йому завдано моральної шкоди.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною першоюстатті 22 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України) визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Приписамистатті 23 ЦК Українипередбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зістаттею 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Верховний Суд у постанові від 16.01.2020 року у справі №580/1617/19 зазначив, що сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії (бездіяльність) спричинили моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань.

ОСОБА_1 , обґрунтовуючи факт заподіяння йому моральної шкоди, стверджував, що діяннями відповідача завдано фізичного болю і психічного нервового розладу, що потребувало та потребує подальшого лікування та реабілітації.

В підтвердження заявлених вимог надав виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного хворого): за 08.07.2022 року, згідно якої, 23.06.2022 року з`являвся до лікаря психіатра зі скаргами на розлад сну, роздратованість. Встановлено попередній діагноз: астено-невротичний розлад; оглядом лікаря загальної практики сімейної медицини встановлено діагноз аортокардіосклероз, гіпертонічна хвороба ІІ ст.; згідно виписки за період: 16.12.2022 року 06.06.2023 року встановлено діагноз: змозолілість, оніхогрифоз; згідно виписки за період з 10.03.2023 року 16.03.2023 року, діагноз: гострий бронхіт.

Разом з тим, позивачем не надано суду належних та достатніх доказів на підтвердження понесення моральної шкоди, та, як наслідок, причинного зв`язку між оскаржуваною бездіяльністю відповідача та діями з її спричинення.

Позивач, скорившись наданим йому правом оскарження рішення відповідача в адміністративному порядку, звертався до суду з відповідними позовами до відповідача.

Водночас, сам лише факт порушення прав позивача (позитивного судового рішення) не може автоматично свідчити про заподіяння моральної шкоди та слугувати виключною та достатньою підставою для її стягнення, за відсутності беззаперечних доказів заподіяння її позивачу, враховуючи те, що вирахування грошового еквіваленту відшкодування моральної шкоди знаходиться суто в залежності від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації.

Доводи позивача про те, що він дотепер відчуває значне порушення рівноваги, яке виразилось у відчуттях відчаю, тривоги, роздратованості, відчуває почуття страху перед майбутнім, пригноблення психіки та порушення сну та спокійного відпочинку, що перешкоджає повноцінній праці у професії адвоката та спілкуванні з оточуючими людьми в повсякденному житті, не є достатньою підставою для присудження йому морального відшкодування.

За відсутності доказів настання в житті позивача таких негативних змін та відповідного їх існування, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції по суті вирішення даного спору не спростовують та не містять підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 12 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 21 червня 2024 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич