Постанова

від 20.06.2024 по справі 503/556/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 33/813/1274/24

Номер справи місцевого суду: 503/556/24

Головуючий у першій інстанції Калашнікова Т. О.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Назарової М.В.,

за участю секретаря Лупши В.В.,

захисника Глушка Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань

апеляційну скаргу захисника Глушка Юрія Миколайовича, який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

на постанову Кодимського районного суду Одеської області від 15 березня 2024 року,

у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Постановою Кодимського районного суду Одеської області від 15 березня 2024 року

ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2ст.204-1КУпАП і застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 13600 (тринадцять тисяч шістсот) грн.

Стягнуто з Загороднього ЮЮ. судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.,

ОСОБА_1 постановою суду визнано винним у тому, що 09 березня 2024 року о 15 год. 50 хв. групою осіб разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 незаконно намагався перетнути державний кордон України на вихід з України в Республіку Молдова в районі пп/зн 0279/06 на напрямку с. Лабушне Подільського району Одеської області (Україна) - с. Плоть (Республіка Молдова) на відстані до 10000 метрів від лінії державного кордону України, поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України з документами, що посвідчують його особу, чим порушив вимогист. 9 Закону України «Про державний кордон України», тим самим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, захисник Глушко Ю.М. в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду та закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

В обґрунтування доводів скарги з посиланням на неповноту судового розгляду зазначає, що в протоколі не зазначено місце вчинення адмінправопорушення, що ОСОБА_1 насправді був зупинений на в`їзді до населеного пункту Кодима, куди він приїхав у власних справах на автомобілі «Шевроле Круз» під керуванням ОСОБА_2 , тобто з протилежного від державного кордону боку цього міста.

Крім того в протоколі та в матеріалах справи відсутні відомості щодо способу вчинення адмінправопорушення.

Також зазначає, що судом не було доведено існування такої кваліфікуючої ознаки як вчинення дій групою осіб, що виключає відповідальність за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. Матеріали справи не містять відомостей притягнення до адміністративної відповідальності окрім ОСОБА_1 інших осіб.

До протоколу не було додано схеми правопорушення чи фото- або відеоматеріалів фіксації факту вчинення ОСОБА_1 правопорушення.

Матеріали справи не містять жодного доказу, що ОСОБА_1 був затриманий при безпосередній спробі незаконного перетину державного кордону в безпосередній близькості до лінії кордону, і що він дійсно мав намір його перетнути.

Також посилання суду на заяву ОСОБА_1 від 09 березня 2024 року є неспроможними, оскільки така не подавалась особисто ОСОБА_1 до канцелярії суду, виконаний від його імені підпис належним чином не засвідчений уповноваженою посадовою особою та сама заява датована 09 березня 2024 року, хоча матеріали справи надійшли до суду 11 березня 2024 року.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення без підтвердження його іншими доказами не є беззаперечним та безумовним доказом доведення вини.

В судовому засіданні захисник підтримав доводи апеляційної скарги. Згодом до судового засідання не з`явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності та надав клопотання про доручення до матеріалів справи докази у вигляді постанови Одеського апеляційного суду від 30 травня 2024 року щодо ОСОБА_4 , лист Кодимської міської ради Подільського району Одеської області від 30 травня 2024 року № 03-17/1926, копії протоколу судового засідання від 11 червня 2024 року у справі № 503/568/24, де міститься інформація про результати розгляду апеляційної скарги у цій справі, роздруківку форми ОК-7 на ОСОБА_3 , роздруківки з веб-сторінки «Опендабот» щодо ТОВ «ВСМК-ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 41486537).

ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про дату та місце розгляду справи, не з`явився, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, осіб, що брали участь у розгляд справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 7 ст. 294КУпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 7 КУпАПніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з положеннями ст. 245КУпАПзавданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 251 КУпАПпередбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАПорган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Склад адміністративного правопорушення - це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.

Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування відносно неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у виді штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 204-1 КУпАП відповідальність настає у разі перетинання або спроби перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Згідно з частиною 2 цієї статті відповідальність настає за вчинення тих саме дій, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбаченихчастиною першоюцієї статті.

Аналіз змісту диспозиції ч. 1, 2 статті 204-1 КУпАп дає підстави дійти висновку про те, що вказані норми за своєю властивістю є бланкетними, тобто з метою їх застосування та врегулювання суспільних відносин, виникає необхідність звернення до нормативно-правових актів, які детально регламентують зазначені правила.

Визнаючи винним правопорушника ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП,суд вважав доведеною його вину матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серіїПдРУ№ 290393 від 09 березня 2024 року, в якому зафіксовано факт спроби незаконного перетинання державного кордону України, вчиненого групою осіб; рапортом начальника групи зв`язку- начальника зв`язку відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) старшого лейтенанта ОСОБА_5 ; письмовою заявою ОСОБА_1 від 09 березня 2024 року; письмовим поясненням ОСОБА_1 від 09 березня 2024 року, в якому він підтвердив, що мав намір незаконно перетнути державний кордон України до Республіки Молдова.

Апеляційний суд, переглядаючи вказане судове рішення за доводами апеляційної скарги, вважає висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, помилковим, оскільки вищезазначені вимоги закону судом першої інстанції виконані не в повному обсязі.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення ПдРУ № 290393 від 09 березня 2024 року, ОСОБА_1 09 березня 2024 року о 15:50 год. прикордонним нарядом «Контрольний пост» за оперативною інформацію ПОВР (з м.д.м. Кодима) близько 10000 м від лінії державного кордону України було виявлено в групі осіб, а саме із громадянами України ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під час намагання перетнути державний кордон України на вихід з України в Республіку Молдову, в районі пп/зн 0279/06 на напрямку с. Лабушне (Україна) с. Плоть (Республіка Молдова) на околиці м. Кодима, Подільського району, Одеської області, поза пунктом пропуску через державний кордон України з документами, що посвідчують його особу, через що йому закидається порушення вимоги ст. 9 Закону України «Про державний кордон України», тобто вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

Наведені вище відомості також відображені у рапорті начальника групи зв`язку начальника зв`язку відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) ОСОБА_5 від 09 березня 2024 року.

Положеннями ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» (далі Закон) передбачено, що перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством. Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, автомобільних і пішохідних шляхах, в аеропортах (аеродромах), морських і річкових портах, включаючи частину їх акваторії (захищена повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об`єктами природного походження), з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, на якій здійснюються прикордонний, митний контроль, інші види контролю і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Положення про пункти пропуску через державний кордон України затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон України провадиться відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України. Відповідно до міжнародних договорів України Кабінетом Міністрів України може бути встановлено спрощений порядок пропуску осіб, транспортних засобів, вантажів через державний кордон України.

Відповідно до ст. 35 Закону особи, винні в порушенні або спробі порушення режиму державного кордону України, прикордонного режиму або режиму в пунктах пропуску через державний кордон України, у незаконному переміщенні або спробі незаконного переміщення через державний кордон України вантажів, матеріалів, документів та інших предметів, а також в інших порушеннях законодавства про державний кордон України, несуть кримінальну, адміністративну або іншу відповідальність згідно з законодавством України.

Правила, які визначають порядок та умови перетинання громадянами України державного кордону, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2010 року №724).

Відповідно до положень п. 2 Правил перетинання громадянами України (далі - громадяни) державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю (далі - пункти пропуску), якщо інше не передбачено законом, за одним документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Отже тягар доказування на предмет доведеності достатності доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним інкримінованого йому адміністративного правопорушення покладено на особу, що складала протокол про адміністративне правопорушення.

Обов`язок органу (особи), який склав протокол про адміністративне правопорушення нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України,ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободта практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.

З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 було затримано на околиці м. Кодима, тобто у межах адміністративно-територіальної одиниці вказаного населеного пункту, яке, як зазначено у протоколі, знаходиться на відстані до 10000 метрів від лінії державного кордону України.

Апеляційний суд звертає увагу, що між м. Кодима, на околицях якого було затримано ОСОБА_1 та лінією державного кордону з Республікою Молдова, знаходить ще один населений пункт, а саме с. Лабушне, відстань між цими населеними пунктами (згідно загальнодоступній інформації, відображеної в мережі Інтернет (Google Maps) становить орієнтовно 12,7 км, тобто є значною.

Крім того, відповідно до зазначеного вище джерела інформації вбачається, що адміністративно-територіальні межі м. Кодима не знаходяться у безпосередній близькості до лінії державного кордону, а їх відмежовує ряд населених пунктів, а саме: АДРЕСА_2 .

Матеріли справи не містять відомостей на підтвердження того, що дії ОСОБА_1 були спрямовані на безпосереднє перетинання державного кордону України поза межами пунктами пропуску, тобто у спосіб, заборонений законом.

Сама по собі той факт, що ОСОБА_1 перебував у межах території, на якій установлено контрольований прикордонний район, за умови відсутності об`єктивних доказів, які б свідчили про його намір перетнути державний кордон поза межами пункту пропуску, не є підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 мав при собі документи, що посвідчують його особу, що відповідає вимогам пункту 8 Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою КМУ № 1147 від 27 липня 1998 року громадяни України, відповідно до якого іноземці та особи без громадянства в`їжджають у контрольований прикордонний район, перебувають, проживають або пересуваються в його межах на підставі документів, що посвідчують їх особу.

Крім того, апеляційний суд вважає обгрунтованими доводи апелянта, що судом не було доведено існування такої кваліфікуючої ознаки як вчинення дій групою осіб, що виключає відповідальність за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

У вказаній справі ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення групою осіб, проте матеріали справи взагалі не містять дані щодо притягнення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

Натомість ухвалою Одеського апеляційного суду від 30 травня 2024 року закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 зач.2 ст.204-1 КУпАПна підставі п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАПу зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Так само і щодо ОСОБА_3 постановою Одеського апеляційного суду від 17 червня 2024 року постанову Кодимського районного суду Одеської області від 15 березня 2024 року скасовано та закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 зач.2 ст.204-1 КУпАПна підставі п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАПу зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, оскільки справи щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були закриті за відсутністю у їх діях складу адміністративного правопорушення, то в діях ОСОБА_1 виключається така кваліфікуюча ознака, як вчинення адміністративного правопорушення, вчинене групою осіб, що виключає склад адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

Самостійно апеляційний суд не може змінювати кваліфікацію дій особи, що інкримінувалася йому відповідними органами, уповноваженими на складення протоколу про адміністративне правопорушення.

З огляду на оцінку наведених вище обставин, не може бути беззаперечним доказом винуватості ОСОБА_1 і написана ним 09 березня 2024 року заява про визнання своєї провини у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, оскільки така зароблена в один день зі складенням протоколу, за відсутності захисника та адресована наперед суду, в провадженні якого справа ще не перебувала.

Отже, всупереч ст. 251 КУпАП до матеріалів справи не долучено доказів, які б беззаперечно свідчили про наявність у діях ОСОБА_1 умислу на перетин кордону, фото- чи відеоматеріалів фіксації факту вчинення ОСОБА_1 правопорушення.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення та рапорт, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні вказаного вище адміністративного правопорушення.

З огляду на наведене, апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції щодо наявності у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого правопорушення, є помилковими, необґрунтованими і не відповідають фактичним обставинам цієї справи.

Жоден з доказів, покладених судом в основу оскаржуваної постанови не підтверджує факту вчинення ОСОБА_1 інкримінованого правопорушення, та наявності у нього умислу на перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способомпоза пунктами пропуску через державний кордон України.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах "Кобець проти України" від 14.02.2008, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001, "Леванте проти Латвії" від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Згідно з вимогами ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно приписів ст. 62Конституції України обвинуваченняне може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Отже апеляційний суд доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративної правопорушення зач. 2 ст. 204-1 КУпАП, тому вказані вище висновки судді першої інстанції є передчасними та помилковими

Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 294КУпАПза наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.

Згідно з п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАПпровадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищенаведене апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову Кодимського районного суду Одеськоїобласті від 15 березня 2024 року скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247,ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити.

Постанову Кодимського районного суду Одеської області від 15 березня 2024 року скасувати.

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду М.В. Назарова