Постанова

від 20.06.2024 по справі 766/8072/24

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа: 766/8072/24

провадження: 22-ц /819/246/24

ПОСТАНОВА

іменем України

20 червня 2024 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Бездрабко В.О. (суддя-доповідач)

судді: Базіль Л.В.,

Пузанова Л.В.,

секретар судового засідання: Доброва К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 24 травня 2024 року, постановлену під головуванням судді Кузьміної О.І., у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Державний нотаріальний архів Херсонської області, Херсонська обласна військова адміністрація про встановлення факту, що має юридичне значення,

встановив :

В травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, зацікавлені особи: Державний нотаріальний архів у Херсонській області, Херсонська обласна військова адміністрація, в якій просив встановити факт належності заявнику на праві власності будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі - продажу від 06 січня 1988 року, посвідченого старшим державним нотаріусом Третьої Херсонської державної нотаріальної контори Бондаренко В.М.

В обґрунтування заяви зазначив, що він є власником житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Внаслідок підриву 06 червня 2023року окупаційними військами рф Каховської ГЕС, належне йому нерухоме майно зазнало пошкоджень, з приводу чого він звернувся до Херсонської обласної військової адміністрації з заявою про відшкодування заподіяної шкоди.

Листом від 22 серпня 2023 року Херсонська обласна військова адміністрація відмовила у наданні одноразової матеріальної допомоги у зв`язку з руйнуванням будинку, зазначивши, що у правовстановлюючих документах, а саме договорі купівлі - продажу будинку від 06 січня 1988 року, вказано, що заявнику на праві власності належить будинок у АДРЕСА_1 , а він просить надати допомогу за пошкоджене майно розташоване по АДРЕСА_1 .

Пославшись на те, що в договорі купівлі-продажу нерухомого майна від 06 січня 1988року допущено помилку, а саме не вірно зазначена адреса місцезнаходження будинку, замість АДРЕСА_2 , а виправити цю помилку в позасудовому порядку відсутня можливість, оскільки нотаріус Бондаренко В.М. вже не працює, просив заяву про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 24 травня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі.

Ухвала суду мотивована тим, що подана ОСОБА_1 заява не підлягає розгляду в порядку окремого провадження (стаття 315 ч.4 ЦПК України), оскільки вимоги заявника стосуються користування, володіння та розпорядження правом власності на нерухоме майно. За своїм предметом спір, що виник між сторонами, є спором про право, який має вирішуватися в позовному провадженні.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, зазначивши, що суд першої інстанції при постановлені ухвали суду від 24 травня 2024 року порушив норми цивільного процесуального права, неповно з`ясував обставини, що мають значення для вирішення справи та дійшов помилкового висновку про те, що між сторонами існує спір про право.

Вказав, що між ним та заінтересованими особами не існує спору про його право власності на житловий будинок. Заявник звернувся до суду з метою підтвердження належності йому на праві власності будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , а не по АДРЕСА_1 , як помилково зазначено в договорі купівлі - продажу нерухомого майна від 06 січня 1988 року.

Він не має іншої можливості, крім пред`явлення заяви в порядку окремого провадження, виправити допущену у договорі технічну помилку у написані адреси місця розташування будинку, оскільки нотаріус Третьої Херсонської державної нотаріальної контори Бондаренко В.М. не здійснює нотаріальну діяльність.

Вважає, що надані суду докази, а саме домова книга, технічний паспорт на будинок від 08 серпня 2015 року, схематичний план земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно земельної ділянки, дані про зареєстроване місце проживання заявника у будинку за правильною адресою АДРЕСА_1 , підтверджують факт належності йому домоволодіння за зазначеною адресою, а тому він правильно звернувся до суду з заявою про встановлення факту, який має юридичне значення, справа підлягає розгляду в порядку окремого провадження, оскільки спір про право відсутній.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Херсонської обласної військової адміністрації зазначила про законність та обґрунтованість ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 24 травня 2024року, пославшись на те, що з поданої ОСОБА_1 заяви вбачається спір про право, який виник з приводу володіння, користування та розпорядження заявником нерухомим майном, яке згідно правовстановлюючих документів йому не належить.

В судове засідання суду апеляційної інстанції представник Херсонської обласної військової адміністрації Макаренко М.В. просила в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

ОСОБА_1 та представник Державного нотаріального архіву Херсонської області до суду не з`явилися, подали заяви від 14 червня 2024року та 10 червня 2024року, відповідно, про розгляд апеляційної скарги у їх відсутність.

Заслухавши доповідача, пояснення з`явившихся осіб, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення регламентуються главою 6 розділу IV ЦПК України.

Частинами першою та другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Розгляд справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення в цивільному судочинстві здійснюється за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Окреме провадження є безспірним, оскільки в ньому не розглядається матеріально-правовий спір, а можуть встановлюватися тільки факти та стани, які мають юридичне значення, а також підтверджуватися наявність чи відсутність неоспорюваних прав.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо їх встановлення не пов`язується з наступним вирішенням спору про право і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Частиною 4 статті 315 ЦПК України, встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.

Пленум Верховного Суду України у пунктах 1, 2 постанови від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснив, що в порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. У тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду.

З матеріалів справи встановлено, що звернувшись до суду з заявою в порядку окремого провадження, ОСОБА_1 фактично просить встановити факт належності йому на праві власності нерухомого майна - будинку АДРЕСА_1 , за відсутності у заявника правовстановлюючих документів на це майно.

Заінтересована особа Херсонська обласна військова адміністрація, з урахуванням інформації, яка міститься в договорі купівлі - продажу від 06 січня 1988 року щодо місця розташування об`єкта нерухомості, заперечує право власності заявника на майно, стосовно якого останній просить надати йому матеріальну допомогу за пошкодження нерухомості.

Наведене свідчить про наявність між учасниками справи спору про право цивільне, за відсутності доказів про вчинення старшим державним нотаріусом Третьої Херсонської державної нотаріальної контори Бондаренко В.М. помилки при посвідчені договору купівлі-продажу будинку від 06 січня 1988року (відсутні документи, на підставі яких нотаріусом вчинялася нотаріальна дія).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 21 березня 2024року у справі № 2о-30/2009, провадження № 61-444св24 звернув увагу на те, що встановлення факту належності на праві приватної власності нерухомого майна в порядку окремого провадження не допускається, оскільки вимога про визнання права власності завжди свідчить про існування спору про право, а тому вона може розглядатися виключно в позовному провадженні.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року в справі № 465/3041/16-ц (провадження № 61-4250св18), від 26 травня 2021 року в справі № 2-378/06/05 (провадження № 61-21128св19).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відмовивши у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що між сторонами наявний спір про право, який підлягає вирішенню в загальному позовному провадженні.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, апеляційну скаргу слід визнати необґрунтованою, а оскаржувану ухвалу суду такою, що постановлена з додержанням норм процесуального права.

Згідно ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, а ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 24 травня 2024року - без змін.

Керуючись ст.367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд

постановив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 24 травня 2024року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складений 24 червня 2024року.

Головуючий: В.О. Бездрабко

Судді: Л.В. Базіль

Л.В. Пузанова