Постанова

від 05.06.2024 по справі 910/11669/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2024 р. Справа№ 910/11669/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Копитової О.С.

суддів: Пантелієнка В.О.

Доманської М.Л.

за участю секретаря судового засідання: Гріщенко А.О.

та представників сторін:

від ДП «Конярство України» - Вініченко В.В.,

від Фонду державного майна України - Кібець Є.О.,

від Київської міської прокуратури - Лиховид О.С.,

ТОВ «Агрофірма Престиж» - Чоломбитько Ю.О.,

розглянувши матеріали апеляційних скарг Фонду державного майна України, Державного підприємства «Конярство України» та Київської міської прокуратури

на рішення господарського суду міста Києва від 21.08.2023 року

у справі № 910/11669/18 (суддя Омельченко Л.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж»

до Державного підприємства «Конярство України»

третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача Фонд державного майна України

про стягнення 433 638, 32 грн

за зустрічним позовом Фонду державного майна України

до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж»

Державного підприємства «Конярство України»

товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Новаагро»

про визнання недійсним договору позики № 2/05ФП від 20.05.2016 року

у межах справи № 910/21682/15

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Астарта-Київ»

до Державного підприємства «Конярство України»

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.08.2023 року у справі № 910/11669/18 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж» (наділа - по тексту - ТОВ «Агрофірма Престиж», позивач) до Державного підприємства «Конярство України» (надалі по тексту - ДП «Конярство України», відповідач), третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача Фонд державного майна України про стягнення коштів - задоволено. Стягнуто з ДП «Конярство України» на користь ТОВ «Агрофірма Престиж» заборгованість у розмірі 322 000,00 грн, штраф у розмірі 32 200,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 191 976,40 грн, 3 % проценти річних у розмірі 54 411,43 грн, що виникли за договором позики № 2/05ФП від 12 травня 2016 року та були відступлені ТОВ «Агрофірма Престиж» за договором № 1-01 про відступлення права вимоги від 07 червня 2018 року. Зустрічну позовну заяву Міністерства економіки України до ТОВ «Агрофірма Престиж», ДП «Конярство України», товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Новаагро» (надалі по тексту - ТОВ «ТБ «Новаагро») про визнання недійсним договору позики № 2/05ФП від 20.05.2016 - залишено без розгляду.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Фонд державного майна України (надалі по тексту - апелянт 1) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.08.2023 року у справі № 910/11669/18, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви ТОВ «Агрофірма Престиж» до ДП «Конярство України» про стягнення 433 638,22 грн та задовольнити позовну заяву Фонду державного майна України до ТОВ «Агрофірма Престиж», ДП «Конярство України» та ТОВ «ТБ «Новаагро» про визнання недійсним договору позики від 20.05.2016 року № 2/05ФП. Також апелянт в апеляційній скарзі клопоче про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт 1 зазначає, що вважає оскаржуване рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Апелянт 1 зазначає, що залишаючи позов, поданий попередником Фонду державного майна України, без розгляду судом першої інстанції не було враховано всіх обставин та фактично було залишено позов без розгляду, виходячи з надмірного формалізму.

Судом першої інстанції не було враховано, що перша неявка представника Фонду державного майна України 05.06.2023 року була через поважну причину - участь представника Фонду державного майна України в розгляді справ №910/21682/15 та №910/11678/18 також за участю ДП «Конярство України», Київської міської прокуратури та ТОВ «Агрофірма Престиж», що підтверджується протоколами судових засідань.

Крім того, апелянт 1 зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Отже, наявна умова про заявлення зустрічного позову лише відповідачем. При цьому третя особа у процесі є іншим учасником справи, не відповідачем і право на пред`явлення нею власного позову передбачене ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Апелянт 1 наголошує, що ухвалою господарського суду міста Києва від 26.08.2020 року прийнято позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України в межах справи №910/11669/18 до свого провадження, призначено розгляд позовної заяви третьої особи спільно з первісним позовом.

ТОВ «Агрофірма Престиж» вказана ухвала не оскаржувалась. Зазначена ухвала станом на сьогодні є чинною.

Однак, в резолютивній частині оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив наступне: «Зустрічну позовну заяву Міністерства економіки України про визнання недійсним договору позики №2/05ФП від 20.05.2016 року - залишити без розгляду».

Більш того, ухвалою господарського суду міста Києва від 23.01.2023 року у даній справі клопотання Міністерства економіки України про здійснення процесуального правонаступництва було задоволено та було замінено учасника провадження у даній справі Міністерство економіки України на Фонд державного майна України. Вказана ухвала є чинною.

Всупереч наведеному суд першої інстанції в резолютивній частині оскаржуваного рішення вказав про залишення без розгляду зустрічної позовної заяви саме Міністертсва економіки України, яке на момент ухвалення рішення не було учасником справи і було замінено на правонаступника - Фонд державного майна України.

Апелянт 1 наголошує, що про залишення без розгляду позовної заяви Фонду державного майна України як третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору суд першої інстанції питання не вирішував, процесуального рішення не приймав.

Також апелянт 1 зазначає про те, що в преамбулі договору позики №2/05ФП від 20.05.2016 року вказано про те, що від імені ДП «Конярство України» діє керівник філії «Лимарівський кінний завод №61» ДП «Конярство України» ОСОБА_1 на підставі довіреності №24 від 22.05.2015 року.

Відповідно до п. 2.1 договору позики №2/05ФП від 20.05.2016 року загальна сума позики становить 800 000,00 грн.

Апелянт 1, посилаючись на ст. 1003 Цивільного кодексу України, зазначає, що у довіреності має чітко визначатися перелік юридичних дій, які належить вчиняти повіреному.

Однак, в матеріалах справи, відсутня довіреність №24 від 22.05.2015 року чи будь-яка інша довіреність, чинна станом на момент укладення оспорюваного договору, видана ОСОБА_1 , яка би надавала йому право вчиняти оспорюваний правочин з залучення позики у розмірі 800 000,00 грн.

Таким чином, апелянт 1 вважає що договір позики №2/05ФП від 20.05.2016 року укладений керівником філії Лимарівський кінний завод №61» ДП «Конярство України» ОСОБА_1 без необхідного обсягу цивільної дієздатності, що підтверджено матеріалами справи, тобто у керівника Філії були відсутні достатні повноваження на вчинення зазначеного правочину.

Судом першої інстанції не встановлено обставину схвалення ДП «Конярство України» правочину, вчиненого його представником ОСОБА_1 з перевищенням повноважень, хоча саме ця обставина має суттєве значення в питанні того, чи створює договір, вчинений представником з перевищенням повноважень, обов`язки для довірителя - ДП «Конярство України».

При цьому, у неналежно засвідчених платіжних дорученнях, на які посилається ТОВ «Агрофірма Престиж» як на доказ схвалення ДП «Конярство України» договору позики, вказано про сплату грошових коштів на рахунок саме філії, керівником якої й був представник ОСОБА_1 , та який здійснював розпорядження таким рахунком.

Таким чином, апелянт 1 вважає, що за відсутності доказів схвалення договору позики №2/05ФП від 20.05.2016 року саме уповноваженим органом ДП «Конярство України», дії зі сплати грошових коштів на рахунок філії, керівником якої був представник ОСОБА_1 , який розпоряджався таким рахунком і ця ж особа підписувала згаданий договір, не можна вважати, що оспорюваний договір позики №2/05ФП від 20.05.2016 року було схвалено саме ДП «Конярство України».

Також апелянт 1 в своїй апеляційній скарзі наголошує, що зі змісту договору « 1-04 про відступлення права вимоги від 07.06.2018 року вбачається, що ТОВ «ТБ «Новаагро» відступило на користь ТОВ «Агрофірма Престиж» право грошової вимоги у певному розмірі, яке складалося з певних складових, а саме: основна сума заборгованості у розмірі 322 000,00 грн., інфляційні витрати в розмірі 62 661,20 грн., 3% річних в розмірі 14 633,39 грн.

Інших конкретних та визначених сум прав вимоги за зазначеним договором цесії, як свідчить його зміст, передано первісним кредитором новому кредиторові не було, зокрема, не було передано права вимоги, штрафу, інфляційних втрат в розмірі, більшому аніж 62 661,20 грн. та 3% річних в розмірі, більшому ніж 14 633,39 грн.

Крім іншого, апелянт також зазначає, що матеріали даної справи не містять відповідного погодження розпорядника майна щодо укладення договору позики №2/05ФП від 20.05.2016 року, що є прямим порушенням норм спеціального Закону, що регулює правовідносини під час провадження у справі про банкрутство.

На підставі викладеного, апелянт 1 вважає, що господарський суд міста Києва під час прийняття оскаржуваного рішення не з`ясував обставин, що мають значення для справи, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2023 року апеляційну скаргу Фонду державного майна України передано для розгляду колегії суддів у складі головуючого судді: Копитової О.С., суддів: Полякова Б.М., Остапенка О.М.

Крім того, не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ДП «Конярство України» (надалі по тексту - апелянт 2) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.08.2023 року у справі № 910/11669/18, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Агрофірма Престиж» до ДП «Конярство України», судові витрати покласти на ТОВ «Агрофірма Престиж». Також апелянт в апеляційній скарзі клопоче про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт 2 зазначає, що вважає оскаржуване рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Апелянт 2 зазначає, що відповідно до ст. 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Тому повноваження відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно вчинення правочинів від імені такої юридичної особи визначаються її установчими документами, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджене юридичною особою та довіреністю, виданою у встановленому порядку керівнику цього підрозділу.

Так, Положенням про філію «Лимарівський кінний завод №61» ДП «Конярство України», встановлено, що це положення є документом, що регулює діяльність Філії «Лимарівський кінний завод №61» ДП «Конярство України».

Відповідно до п. 8.6.10. Положення керівник Філії укладає від імені ДП «Конярство України» господарські, цивільно-правові договори в межах сум, передбачених трудовим контрактом за довіреністю.

В преамбулі договору позики №2/05ФП від 20.05.2016 року вказано про те, що в імені ДП «Конярство України» діє керівник Філії «Лимарівський кінний завод №61» ДП «Конярство України» ОСОБА_1 на підставі довіреності №24 від 22.05.2015 року.

Відповідно до п. 2.1. договору позики №2/05ФП від 20.05.2016 року загальна сума позики становить 800 000,00 грн.

Апелянт 2 посилаючись на положення ст. 1003 Цивільного кодексу України зазначає, що у довіреності чітко визначається перелік юридичних дій, які має право вчиняти повірений, який є вичерпний та відповідні обмеження на вчинення таких дій.

Проте, в матеріалах справи відсутня довіреність №24 від 22.05.2015 року чи будь-яка інша довіреність, чинна станом на момент укладення оспорюваного договору, видана ОСОБА_1 , яка би надавала йому право вчиняти оспорюваний правочин з залучення позики у розмірі 800 000,00 грн.

Таким чином, апелянт 2 вважає, що договір позики №2/05ФП від 20.05.2016 року укладений керівником філії «Лимарівський кінний завод №61» ОСОБА_1 без необхідного обсягу цивільної дієздатності, що підтверджено матеріалами справи, тобто у керівника Філії були відсутні достатні повноваження на вчинення зазначеного правочину.

Тому, на думку апелянта 2, зважаючи на викладене, позикодавець за оспорюваним договором діяв недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знав про відсутність необхідного обсягу повноважень у представника позичальника.

Апелянт 2 вважає, що судом першої інстанції не встановлено обставину схвалення ДП «Конярство України» правочину, вчиненого його представником ОСОБА_1 з перевищенням повноважень, хоча саме ця обставина має суттєве значення в питанні того, чи створює договір, вчинений представником з перевищенням повноважень, обов`язки для довірителя - ДП «Конярство України».

Крім того, апелянт 2 вважає за необхідне зазначити, що є помилковою позиція ТОВ «Агрофірма Престиж» про те, що ймовірне отримання Філією «Лимарівський кінний завод №61» ДП «Конярство України» грошових коштів за договором позики на рахунок вказаної філії є наступним схваленням такого договору.

Апелянт 2 наголошує, що згідно п. 4.5. Положення по філію Філія має власні рахунки у банках, печатку, штамп.

У неналежно засвідчених платіжних дорученнях, на які покликається ТОВ «Агрофірма Престиж» як на доказ схвалення ДП «Конярство України» договору позики, вказано про сплату грошових коштів на рахунок саме філії, керівником якої й був представник ОСОБА_1 та який і здійснював розпорядження таким рахунком.

Апелянт 2 посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 21.12.2021 року у справі №910/10699/21, зазначив, що за відсутності доказів схвалення договору позики №2/05ФП від 20.05.2016 року саме уповноваженим органом (особою) ДП «Конярство України», дії зі сплати грошових коштів на рахунок філії, керівником якої й був представник ОСОБА_1 , який розпоряджався таким рахунком і ця ж особа підписувала згаданий договір, не можна вважати, що оспорюваний договір позики №2/05ФП від 20.05.2016 року було схвалено саме ДП «Конярство України».

Таким чином, апелянт 2 вважає, що наведене вище свідчить про відсутність наступного схвалення ДП «Конярство України» договору позики №2/05ФП від 20.05.2016 року та, як наслідок, відсутність у ДП «Конярство України» обов`язку з повернення позики за вказаним договором.

Також апелянт 2 зазначає, що матеріали справи не містять доказів, які б могли вважатися первинними документами та які би підтверджували реальність надання позики, а додані ТОВ «Агрофірма Престиж» копії документів, не містять зазначення посади і прізвища осіб, які підписали вказані документи, що не дає змоги встановити повноваження осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій, та свідчить про неналежність цих доказів як первинних документів, які б підтверджували факти надання ТОВ «ТБ «Новаагро» позики на суму, заявлену ТОВ «Агрофірма Престиж» у позовній заяві.

Крім того, апелянт 2 вважає, що у ТОВ «Агрофірма Престиж» відсутнє право на стягнення штрафу, суми нарахувань інфляційних втрат та процентів річних, оскільки зі змісту договору №1-04 про відступлення права вимоги від 07.06.2018 року вбачається, що ТОВ «ТБ «Новаагро» відступило на користь ТОВ «Агрофірма Престиж» право грошової вимоги у певному розмірі, яке складалося з певних складових, а саме: основна сума боргу в розмірі 322 000,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 62 661,20 грн. та 3% річних в розмірі 14 633,39 грн.

Як вбачається, щодо основної суми боргу, інфляційних втрат та процентів річних в договорі №1-04 про відступлення права вимоги від 07.06.2018 року були визначені конкретні суми (розмір вимоги), що відступаються ТОВ «ТБ «Новаагро» на користь ТОВ «Агрофірма Престиж».

Інших конкретних та визначених сум права вимоги за згаданим договором цесії, як свідчить його зміст, передано первісним кредитором новому кредитору, не було, зокрема, не було передано права вимоги штрафу, інфляційних втрат в розмірі, більшому ніж 62 661,20 грн., та 3% річних в розмірі, більшому ніж 14 633,19 грн.

Таким чином, апелянт 2 вважає, що оскільки приписами ст.ст. 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2,4 Господарського процесуального кодексу України судовому захисту підлягає лише наявне порушене, невизнане або оспорювань право чи інтерес, а у ТОВ «Агрофірма Престиж» відсутнє дійсне право на стягнення штрафу, інфляційних втрат в розмірі, більшому ніж 62 661,20 грн., та 3% річних в розмірі, більшому ніж 14 633,39 грн., то ТОВ «Агрофірма Престиж» не може претендувати на судовий захист шляхом стягнення сум, право вимоги по яких не було ним набуто.

Крім іншого, апелянт 2 зазначає, що на його думку, ТОВ «Агрофірма Престиж» звернулося з вимогою про стягнення штрафу в розмірі 32 200,00 грн., а також стягнення інфляційних втрат в розмірі більшому аніж 62 661,20 грн. та 3% річних в розмірі більшому аніж 14 633,29 грн. після спливу строку позовної давності.

Однак, судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення було проігноровано доводи ДП «Конярство України» про застосування позовної давності до зазначених вище вимог.

Таким чином, апелянт 2 вважає оскаржуване рішення таким, що не відповідає вимогам законності та обгрунтвоаності, що є підставою для його скасування та прийняття нового рішення про відмову в позові про стягнення коштів.

Заперечення апелянта 2 в частині залишення позовної заяви Міністерства економіки України без розгляду є аналогічними з запереченнями апелянта 1, викладеними в апеляційній скарзі.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 26.09.2023 року апеляційну скаргу ДП «Конярство України» передано для розгляду колегії суддів у складі головуючого судді: Копитової О.С., суддів: Полякова Б.М., Остапенка О.М.

Також, не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Київська міська прокуратура (надалі по тексту - апелянт 3) звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.08.2023 року у справі №910/11669/18, та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові ТОВ «Агрофірма Престиж» та задовольнити позов третьої особи Міністерства економіки України. Також апелянт в апеляційній скарзі клопоче про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Твердження апелянта 3, викладені в апеляційній скарзі є аналогічними з твердженнями апелянта 1 та апелянта 2, викладеними в їх апеляційних скаргах.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 27.09.2023 року апеляційну скаргу Київської міської прокуратури передано для розгляду колегії суддів у складі головуючого судді: Копитової О.С., суддів: Полякова Б.М., Остапенка О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 року витребувано з господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11669/18.

11.12.2023 року від господарського суду міста Києва на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 року та 27.09.2023 року надійшли матеріали справи №910/11669/18.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 року заяву судді Полякова Б.М. про самовідвід від участі у розгляді справи №910/11669/18 задоволено, справу №910/11669/18 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 року, у зв`язку з самовідводом судді Полякова Б.М., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, протоколів передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 19.12.2023 року апеляційні скарги Фонду державного майна України, ДП «Конярство України» та Київської міської прокуратури передано для розгляду колегії суддів у складі головуючого судді: Копитової О.С., суддів: Пантелієнка В.О., Остапенка О.М.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 року апеляційні скарги Фонду державного майна України, ДП «Конярство України» та Київської міської прокуратури на рішення господарського суду міста Києва від 21.08.2023 року у справі №910/11669/18 залишено без руху.

26.12.2023 року на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 року від Київської міської прокуратури надійшла заява про усунення недоліків.

29.12.2023 року на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 року від ДП «Конярство України» надійшла заява про усунення недоліків.

08.01.2024 року на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 року від Фонду державного майна України надійшла заява про усунення недоліків.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2024 року, у зв`язку з перебування судді Пантелієнка В.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, протоколів передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 09.01.2024 року апеляційні скарги Фонду державного майна України, ДП «Конярство України» та Київської міської прокуратури передано для розгляду колегії суддів у складі головуючого судді: Копитової О.С., суддів: Демидової А.М., Остапенка О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 року клопотання Фонду державного майна України про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 21.08.2023 року у справі №910/11669/18 задоволено. Поновлено Фонду державного майна України пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 21.08.2023 року у справі №910/11669/18. Відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Фонду державного майна України, ДП «Конярство України» та Київської міської прокуратури на рішення господарського суду міста Києва від 21.08.2023 року у справі № 910/11669/18. Об`єднано апеляційні скарги Фонду державного майна України, ДП «Конярство України» та Київської міської прокуратури на рішення господарського суду міста Києва від 21.08.2023 року у справі № 910/11669/18 в одне апеляційне провадження. Розгляд апеляційних скарг Фонду державного майна України, ДП «Конярство України» та Київської міської прокуратури призначено на 06.03.2024 року.

25.01.2024 року на електронну адресу суду від ТОВ «Агрофірма Престиж» надійшов відзив на апеляційну скаргу Фонду державного майна України, в якому представник просить суд апеляційної інстанції відмовити в задоволенні апеляційної скарги Фонду державного майна України, а рішення господарського суду міста Києва від 21.08.2023 року у справі № 910/11669/18 - без змін.

Щодо підстав залишення зустрічного позову без розгляду представник позивача зазначає, що враховуючи положення ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, беручи до уваги повторну неявку позивача за зустрічним позовом у призначені судові засідання у справі, неповідомлення про причини неявки, суд першої інстанції дійшов законного висновку про наявність правових підстав для залишення зустрічної позовної заяви без розгляду.

Представник позивача вважає, що оскільки судом першої інстанції було визначено за Фондом державного майна України процесуальний статус позивача за зустрічним позовом та у зв`язку з його неявкою в судове засідання судом першої інстанції було законно залишено позов без розгляду.

Також представник позивача зазначає, що факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів Фонду державного майна України через укладення спірного Договору не було доведено, не було доведено яке саме право було порушено та в чому полягає порушення цього права, що як наслідок свідчить про відсутність підстав для звернення до суду.

Щодо дійсності Договору позики, то представник позивача стверджує, що за Договором позики за період з 14.06.2016-20.07.2016 року ТОВ «ТБ «Новаагро» здійснювалося перерахування грошових коштів (позики) позичальнику ДП «Конярство України» у загальному розмірі 322 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Фактично, перерахунок суми позики на користь ДП «Конярство України» здійснювався більше одного місяця. За цей період, жодного повідомлення або вчинення яких-небудь інших активних дій, спрямованих на відмову від прийняття грошових коштів, з боку відповідача за первісним позовом не надходило.

Позивач вважає, що взаємні дії сторін по виконанню спірного Договору позики свідчать про прийняття його до виконання і як наслідок здійснення його наступного схвалення, що унеможливлює визнання такого правочину недійсним.

Щодо дійсності договору про відступлення права вимоги №1-04 від 07.06.2018 року, то позивач зазначає, рішенням господарського суду Харківської області від 10.09.2019 року у справі №922/251/19 встановлено обставини погодження ДП «Конярство України» Договору позики.

На думку позивача висновок про відсутність підстав для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №1-04 від 07.06.2018 року за результатами розгляду справи №922/251/19, дає підстави стверджувати про відсутність підстав недійсності самого Договору позики, на підставі якого було укладено вказаний Договір про відступлення права вимоги.

Таким чином, позивач вважає, що апеляційна скарга Фонду державного майна України є необгрунтованою, а оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесаульного права.

Також, 25.01.2024 року на електронну адресу суду від ТОВ «ТБ «Новаагро» надійшов відзив на апеляційну скаргу, твердження викладені в якому є аналогічними з твердженнями, викладеними у відзиві позивача.

26.02.2024 року та 27.02.2024 року від представників ТОВ «Агрофірма Престиж» надійшли заяви про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 року, у зв`язку з перебування судді Демидової А.М., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, протоколів передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 04.03.2024 року апеляційні скарги Фонду державного майна України, ДП «Конярство України» та Київської міської прокуратури передано для розгляду колегії суддів у складі головуючого судді: Копитової О.С., суддів: Остапенка О.М., Пантелієнка В.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 року справу №910/11669/18 за апеляційними скаргами Фонду державного майна України, ДП «Конярство України» та Київської міської прокуратури прийнято до провадження у визначеному складі. Задоволено заяви представників ТОВ «Агрофірма Престиж» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції та призначено розгляд справи №910/11669/18 на 06.03.2024 року в режимі відеоконференції.

06.03.2024 року оголошено перерву в судовому засіданні на 17.04.2024 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 року заяви представників ТОВ «Агрофірма Престиж» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено, повідомлено сторін, що судове засідання у справі №910/11669/18, призначене на 17.04.2024 року відбудеться в в режимі відеоконференції.

17.04.2024 року оголошено перерву в судовому засіданні на 01.05.2024 року.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 року, у зв`язку з виходом судді Остапенка О.М., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустку з 01.05.2024 року, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, протоколів передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 30.04.2024 року апеляційні скарги Фонду державного майна України, ДП «Конярство України» та Київської міської прокуратури передано для розгляду колегії суддів у складі головуючого судді: Копитової О.С., суддів: Доманської М.Л., Пантелієнка В.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 року справу №910/11669/18 за апеляційними скаргами Фонду державного майна України, ДП «Конярство України» та Київської міської прокуратури прийнято до провадження у визначеному складі. Задоволено заяви представників ТОВ «Агрофірма Престиж» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції та призначено розгляд справи №910/11669/18 на 05.06.2024 року в режимі відеоконференції.

05.06.2024 року в судому засіданні представники сторін, які з`явились, а також представник Київської міської прокуратури надали усні пояснення по справі.

05.06.2024 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч. 1 та ч.2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.6 ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

21.10.2019 року вступив в дію Кодекс України з процедур банкрутства.

Згідно п.4 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відтак в даному випадку застосуванню підлягають положення Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Наведена норма кореспондується з положеннями п. 8 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України згідно якого господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено місцевим судом, ТОВ «Агрофірма Престиж» звернулось до господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з ДП «Конярство України» 322 000, 00 грн боргу по договору позики № 2/05ФП від 20.05.2016 року, 32 200,00 грн штрафу, 62 661, 20 грн інфляційних втрат, 16 777,12 грн 3% річних, право вимоги щодо яких позивач набув до відповідача на підставі договору про відступлення права вимоги № 1-04 від 07.06.2018 року.

До господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.07.2020 року залучено Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, та відкладено розгляд справи.

До господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про визнання недійсним договору позики № 2/05ФП від 20.05.2016 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.08.2020 року позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України прийнято до розгляду спільно з первісним позовом в межах справи №910/21682/15 та призначено підготовче.

За наслідками розгляду справи по суті у судовому засіданні 29.03.2021 року місцевий суд вирішив у задоволенні позову ТОВ «Агрофірма Престиж» до ДП «Конярство України» про стягнення заборгованості відмовити; позов Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до ТОВ «Агрофірма Престиж», ДП «Конярство України» про визнання недійсним договору позики задовольнити; визнати недійсним договір позики №2/05ФП від 20.05.2016 року, укладений між філією «Лимарівський кінний завод № 61» ДП «Конярство України» та ТОВ «ТБ «Новаагро».

Постановою Північного апеляційного господарського від 18.12.2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Агрофірма престиж» залишено без задоволення; рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2021 року у справі №910/11669/18 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.06.2022 року касаційну скаргу ТОВ «Агрофірма Престиж» задоволено; рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2021 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2021 року у справі № 910/11669/18 скасовано; справу № 910/11669/18 направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.09.2022 року було замінено учасника провадження у справі № 910/11669/18 Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства на Міністерство економіки України у зв`язку із перейменуванням.

Ухвалою суду від 23.01.2023 року замінено учасника провадження у справі № 910/11669/18 Міністерство економіки України на Фонд державного майна України.

За результатами нового розгляду рішенням господарського суду міста Києва від 21.08.2023 року у справі № 910/11669/18 позовну заяву ТОВ «Агрофірма Престиж» до ДП «Конярство України», третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача Фонд державного майна України про стягнення коштів - задоволено. Стягнуто з ДП «Конярство України» на користь ТОВ «Агрофірма Престиж» заборгованість у розмірі 322 000,00 грн, штраф у розмірі 32 200,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 191 976,40 грн, 3 % проценти річних у розмірі 54 411,43 грн, що виникли за договором позики № 2/05ФП від 12 травня 2016 року та були відступлені ТОВ «Агрофірма Престиж» за договором № 1-01 про відступлення права вимоги від 07 червня 2018 року. Зустрічну позовну заяву Міністерства економіки України до ТОВ «Агрофірма Престиж», ДП «Конярство України», ТОВ «ТБ «Новаагро» про визнання недійсним договору позики № 2/05ФП від 20.05.2016 - залишено без розгляду.

Зазначене рішення і переглядається судом апеляційної інстанції.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційні скарги Фонду державного майна України, ДП «Конярство України» та Київської міської прокуратури підлягають частковому задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 21.08.2023 року у справі №910/11669/18 - частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено місцевим судом, 20 травня 2016 року ТОВ «ТБ «НОВААГРО» (Позикодавець) уклало з ДП «Конярство України» в особі філії Лимарівський кінний завод № 61» ДП «Конярство України» (Позичальник) договір позики № 2/05ФП.

Згідно з умовами договору, Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти у розмірі, передбаченому договором, а Позичальник зобов`язується повернути позику у визначений Договором строк.

Так, Позикодавцем було перераховано Позичальнику суму позики у розмірі 322 000,00 грн (триста двадцять дві тисячі гривень 00 коп.), що підтверджується платіжними дорученнями № 117807797 від 14.06.2016, № 117807849 від 22.06.2016, № 117807916 від 07.07.2016, № 144408695 від 15.07.2016, 1139308980 від 20.07.2016 (копії додаються).

Відповідно до п. 4.1. договору, кінцева дата повернення позики в повному обсязі: до 01 грудня 2016 року. Датою повернення позики є дата зарахування грошових коштів на рахунок Позикодавця.

Всупереч умовам договору, Позичальником не було повернуто позику Позикодавцю.

« 07» червня 2018 року ТОВ «ТБ «Новаагро» було укладено з позивачем ТОВ «Агрофірма Престиж» Договір № 1-04 про відступлення права вимоги.

Відповідно до умов Договору № 1-04 про відступлення права вимоги, Первісний кредитор (ТОВ «ТБ «НОВААГРО») передає Новому кредиторові (ТОВ «Агрофірма Престиж»), а Новий кредитор приймає право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за договором позики № 2/05ФП від « 20» травня 2016 року, укладеним між Первісним кредитором і ДП «Конярство України» в особі філії Лимарівський кінний завод № 61» ДП «Конярство України».

Згідно з умовами договору № 1-04 про відступлення права вимоги Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання всіх зобов`язань за договором позики № 2/05ФП від 20 травня 2016 року, зокрема сплати суми основного боргу в розмірі 322 000,00 грн (триста двадцять дві тисячі гривень 00 коп.), інфляційних витрат, 3% річних, а також виконання інших зобов`язань, що виникли за Основним договором чи можуть виникнути у майбутньому.

Відповідно до ст. 516, 517 Цивільного кодексу України, ТОВ «Агрофірма Престиж» 27 серпня 2018 року було направлено боржнику ДП «Конярство України» повідомлення про заміну кредитора у зобов`язанні, до якого було додані докази переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (копія Договору № 1-04 про відступлення права вимоги від 07.06.2018 року).

27 серпня 2018 року позивачем - ТОВ «Агрофірма Престиж», якому ТОВ «ТБ «Новаагро» відступило право вимоги за Договором, було направлено відповідачу вимогу сплати суму боргу за договором позики з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також штраф та 3% річних від простроченої суми.

Відповіді від відповідача не надходило.

У зв`язку з порушенням Позичальником - ДП «Конярство України» умов договору, позивач - ТОВ «Агрофірма Престиж» звернувся до суду із зазначеним позовом.

У своїй заяві про збільшення позовних вимог позивач ТОВ «Агрофірма Престиж» просив суд стягнути з ДП «Конярство України» на користь ТОВ «Агрофірма Престиж» заборгованість у розмірі 322 000,00 грн. штраф у розмірі 32 200,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 191 976,40 грн., 3 % проценти річних у розмірі 54 411,43 грн., що виникли за договором позики № 2/05ФП від 12 травня 2016 року та були відступлені ТОВ «Агрофірма Престиж» за договором № 1-04 про відступлення права вимоги від 07 червня 2018 року.

В обґрунтування заяви зазначено, що у зв`язку зі збільшенням кількості днів прострочення повернення позики за Договором, Позивач за первісним позовом має право на компенсацію майнових збитків, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку зі сторони боржника, а тому користуючись наданим законом правом збільшує розмір позовних вимог на суму інфляційних втрат і 3% річних, розрахованих з 02 грудня 2016 року до 20 липня 2022 року.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Як вбачається з копій платіжних доручень № 117807797 від 14.06.2016, № 117807849 від 22.06.2016, № 117807916 від 07.07.2016, № 144408695 від 15.07.2016, № 1139308980 від 20.07.2016 на виконання умов договору ТОВ «ТБ «Новаагро», правонаступником якого є ТОВ «Агрофірма Престиж» надало відповідачу ДП «Конярство України» позику в сумі 322 000,00 грн.

Відповідно до п. 4.1. договору кінцева дата повернення позики в повному обсязі: до 01 грудня 2016 року. Датою повернення позики є дата зарахування грошових коштів на рахунок Позикодавця.

Однак, як встановлено судом, відповідач свої зобов`язання щодо повернення вказаної суми та сплати відсотків у строки, передбачені договором, виконав неналежним чином, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем, яка з урахуванням штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3 % річних складається з:

- заборгованості у розмірі 322 000,00 грн основний борг;

- штрафу у розмірі 32 200,00 грн;

- інфляційних втрат у розмірі 191 976,40 грн;

- 3 % проценти річних у розмірі 54 411,43 грн.

Вказаний розмір заборгованості підтверджується розрахунком збільшення розміру позовних вимог, наданим позивачем, та який не спростовано учасниками справи.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи не погоджується з місцевим судом в частині стягнення з ДП «Конярство України» на користь ТОВ «Агрофірма Престиж» 32 200, 00 грн. штрафу, 129 315,2 грн. інфляційних витрат та 39 778,04 грн. 3% річних, з огляду на наступне.

Як зазначалося вище, « 07» червня 2018 року ТОВ «ТБ «Новаагро» було укладено з позивачем ТОВ «Агрофірма Престиж» Договір № 1-04 про відступлення права вимоги.

Відповідно до умов Договору № 1-04 про відступлення права вимоги, Первісний кредитор (ТОВ «ТБ «Новаагро») передає Новому кредиторові (ТОВ «Агрофірма Престиж»), а Новий кредитор приймає право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за договором позики № 2/05ФП від « 20» травня 2016 року, укладеним між Первісним кредитором і ДП «Конярство України» в особі філії Лимарівський кінний завод № 61» ДП «Конярство України».

Згідно з умовами договору № 1-04 про відступлення права вимоги Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання всіх зобов`язань за договором позики № 2/05ФП від 20 травня 2016 року, зокрема сплати суми основного боргу в розмірі 322 000,00 грн, інфляційних витрат, 3% річних, а також виконання інших зобов`язань, що виникли за Основним договором чи можуть виникнути у майбутньому.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням господарського суду Харківської області від 10.09.2019 року у справі №922/251/19 встановлено, що договір про відступлення права вимоги №1-04 від 07.06.2018 року є саме договором цесії.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим відповідно до ст.ст. 512, 514 Цивільного кодексу України первісний кредитор має право відступити свої права вимоги новому кредитору лише в тому обсязі, які існували у первісного кредитора. При цьому, право вимоги має бути дійсним та існуючим станом на момент такого відступлення.

Зазначена відмінність є однією з основних ознак, що відрізняє між собою договір про відступлення права вимоги (цесії) та договору факторингу, оскільки лише за договором факторингу його предметом може бути право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України). Для договору цесії така ознака не характерна та суперечить правовй природі цесії, яка передбачає передання іншому кредитору лише конкретно визначеного обсягу права вимоги, який існує станом на момент такого передання.

Протилежне тлумачення диспозитивності конструкції ст. 514 Цивільного кодексу України характеризується таким чином, що договором про відступлення права вимоги сторони можуть, серед іншого, визначати також більший обсяг права вимоги, що відступається, аніж обсяг, що існує на момент відступлення у кредитора, суперечить самій суті договору цесії, за яким може відступатися право вимоги в обсязі, який не може перевищувати такого обсягу права вимоги, який має цедент станом на момент відступлення свого права вимоги цесіонарію. Диспозитивність ст. 514 Цивільного кодексу України стосується не можливості передання більшого (майбутнього) обсягу права вимоги, а визначення сторонами договору цесії меншого обсягу та умов права вимоги, тобто саме в межах обсягу та умов, які існують в цедента станом на момент такого передання.

Суд апеляційної інстанції враховує висновок Верховного суду, викладений у постанові від 24.04.2018 року у справі №914/868/17 про те, що майбутні вимоги можуть бути відступлені тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.

Неконкретизовані в договорі цесії права вимоги не можуть вважатися такими, що існували (є дійсними) станом на момент відступлення, адже право вимоги є предметом договору цесії, а неконкретизованість предмету договору може свідчити про неузгодженість істотної умови договору чи відсутність об`єкта відступлення.

Зі змісту Договору № 1-04 про відступлення права вимоги від 07.06.2018 року вбачається, що ТОВ «ТБ «Новаагро» відступило на користь ТОВ «Агрофірма Престиж» право грошової вимоги у певному розмірі, яке складалося з певних складових, а саме: основна сума боргу в розмірі 322 000,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 62 661,20 грн., 3 % річних в розмірі 14 633,39 грн.

Як вбачається, щодо основної суми боргу, інфляційних втрат та процентів річних в Договорі № 1-04 про відступлення права вимоги від 07.06.2018 року були визначені конкретні суми (розміри вимог), що відступаються ТОВ «ТБ «Новаагро» на користь ТОВ «Агрофірма Престиж».

Інших конкретних та визначених сум права вимоги за зазначеним Договором № 1-04 від 07.06.2018 року, передано первісним кредитором новому кредитору не було, зокрема, не було передано право вимоги штрафу, інфляційних втрат в розмірі, більшому аніж 62 661,20 грн. та 3 % річних в розмірі, більшому ніж 14 633,39 грн.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення господарського суду міста Києва від 21.08.2023 року у справі № 910/11669/18 в частині стягнення з ДП «Конярство України» на користь ТОВ «Агрофірма Престиж» 32 200, 00 грн. штрафу, 129 315,2 грн. інфляційних витрат та 39 778,04 грн. 3% річних.

Інші доводи апелянтів, які зводяться на відсутності підстав для задоволення позову в позові в повному обсязі не приймаються судом, оскільки обґрунтовані саме підставами для визнання недійсним по договору позики № 2/05ФП від 20.05.2016 року, який станом на день апеляційного розгляду недійсним невизнаний, позов залишено без розгляду.

Однак, апеляційної інстанції дійшов висновку і про скасування рішення господарського суду міста Києва від 21.08.2023 року у справі № 910/11669/18 в частині залишення без розгляду зустрічної позовної заяви Міністерства економіки України до ТОВ «Агрофірма Престиж», ДП «Конярство України», ТОВ «ТБ «Новаагро» про визнання недійсним договору позики №2/05ФП від 20.05.2016 року з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, залишаючи зустрічний позов без розгляду суд першої інстанції зазначив, що позивач за зустрічним позовом - Фонд державного майна України, явку якого у судове засідання було визнано обов`язковою, свого представника в судове засідання вдруге не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, з будь-якими клопотаннями до суду не звертався, в зв`язку з чим наявні правові підстави для залишення зустрічної позовної заяви без розгляду.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з зазначеним висновком місцевого за наступних обставин.

Як вбачається з матеріалів справи та було вищезазначено, ухвалою господарського суду міста Києва від 08.07.2020 року залучено Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, та відкладено розгляд справи.

В подальшому, до господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про визнання недійсним договору позики № 2/05ФП від 20.05.2016 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.08.2020 року позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України прийнято до розгляду спільно з первісним позовом в межах справи №910/21682/15.

В подальшому, ухвалою господарського суду міста Києва від 19.09.2022 року, зокрема, було замінено учасника провадження у справі № 910/11669/18 Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства на Міністерство економіки України у зв`язку із перейменуванням.

Ухвалою суду від 23.01.2023 року, зокрема, замінено учасника провадження у справі № 910/11669/18 Міністерство економіки України на Фонд державного майна України.

При цьому, суд першої інстанції в своєму рішенні вказав про залишення без розгляду зустрічної позовної заяви саме Міністерства економіки України.

Тобто, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення в резолютивній частині вказав про залишення без розгляду зустрічної позовної заяви (а не позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) Міністерства економіки України (а не Фонду державного майна України), яке станом на момент прийняття рішення не було учасником справи №910/11669/18.

Про залишення без розгляду позовної заяви Фонду державного майна України як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору суд першої інстанції питання не вирішував, процесуального рішення не приймав.

При цьому апеляційний суд зазначає, що позов третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору вже розглядався судом першої інстанції, більш того його мотиви і доводи були предметом дослідження Північного апеляційного господарського суду та Верховного Суду. Місцевий суд не обґрунтував належним чином, які саме пояснення та докази не надав Фонд державного майна України при новому розгляді справи, що позбавило суд можливості прийняти рішення без участі його представника в судовому засіданні.

Залишаючи зустрічну позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції не врахував того факту, що направляючи справу №910/11669/18 на новий розгляд до місцевого суду Верховний Суду у постанові від 08.06.2022 року, вказав, що під час нового розгляду справи суду необхідно дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, з`ясувати, зокрема, наявність у заінтересованої особи порушення її прав та охоронюваних законом інтересів оскаржуваним за зустрічним позовом правочином та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення відповідно до поданого первісного та зустрічного позовів у цій справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Враховуючи приписи Господарського процесуального кодексу України щодо повноважень апеляційного суду при перегляді процесуальних документів суду першої інстанції, зокрема відсутність у суду апеляційної інстанції повноважень здійснити апеляційний перегляд позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами щодо предмету спору без її попереднього розгляду місцевим судом, колегія суддів доходить висновку щодо скасування рішення в цій частині з направленням справи на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що наявні підстави для часткового задоволення апеляційних скарг ДП «Конярство України», Фонду державного майна України та Київської міської прокуратури, скасування рішення господарського суду міста Києва від 21.08.2023 року у справі № 910/11669/18 в частині стягнення з ДП «Конярство України» на користь ТОВ «Агрофірма Престиж» 32 200, 00 грн. штрафу, 129 315,2 грн. інфляційних витрат та 39 778,04 грн. 3% річних та скасування рішення господарського суду міста Києва від 21.08.2023 року у справі № 910/11669/18 в частині залишення без розгляду зустрічної позовної заяви Міністерства економіки України до ТОВ «Агрофірма Престиж», ДП «Конярство України», ТОВ «Торговий будинок «Новаагро» про визнання недійсним договору позики № 2/05ФП від 20.05.2016 року та направлення справи №910/11669/18 в цій частині до господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційні скарги Державного підприємства «Конярство України», Фонду державного майна України та Київської міської прокуратури на рішення господарського суду міста Києва від 21.08.2023 року у справі № 910/11669/18 - задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 21.08.2023 року у справі № 910/11669/18 в частині стягнення з Державного підприємства «Конярство України» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж» 32 200, 00 грн. шрафу, 129 315,2 грн. інфляційних витрат та 39 778,04 грн. 3% річних - скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафу в розмірі 32 200,00 грн., інфляційних витрат в розмірі 129 315,2 грн. та 3% річних в розмірі 39 778,04 грн..

Викласти п.2 резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 21.08.2023 року у справі № 910/11669/18 в наступній редакції:

«Стягнути з Державного підприємства «Конярство України» (ідентифікаційний код 37404165, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, буд. 1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж» (ідентифікаційний код юридичної особи 37574805, місцезнаходження: 62420, Харківська область, Харківський район, село Веселе, вулиця Жовтнева, будинок 4) заборгованість у розмірі 322 000,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 62 661,20 грн., 3 % річних у розмірі 14 633,39 грн., що виникли за договором позики № 2/05ФП від 12 травня 2016 року та були відступлені товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж» за договором №1-01 про відступлення права вимоги від 07 червня 2018 року.

3.Скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.08.2023 року у справі № 910/11669/18 в частині залишення без розгляду зустрічної позовної заяви Міністерства економіки України до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж», Державного підприємства «Конярство України», товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Новаагро» про визнання недійсним договору позики № 2/05ФП від 20.05.2016 року та направити справу №910/11669/18 в цій частині до господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

4. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачено ст. 287 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови складено та підписано 21.06.2024 року

Головуючий суддя О.С. Копитова

Судді В.О. Пантелієнко

М.Л. Доманська