Постанова

від 18.06.2024 по справі 910/19440/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2024 р. Справа№ 910/19440/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Кропивної Л.В.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Реуцькій Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Мостовий О.В., ордер ВА № 1079955 від 01.05.2024;

від відповідача: не з`явився,

розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Аналітичний центр "Альгіз"

на рішення господарського суду міста Києва від 19.02.2024

у справі № 910/19440/23 (суддя - Спичак О.М.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобезпека Груп"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Аналітичний центр "Альгіз"

про стягнення 133 500,00 грн,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Енергобезпека Груп" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Аналітичний центр "Альгіз" про стягнення 133 500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 16/02-22 від 16.02.2022 щодо повернення отриманої фінансової допомоги (позики) у сумі 133 500,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.02.2024 позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Аналітичний центр "Альгіз" на користь ТОВ "Енергобезпека Груп" 133 500,00 грн заборгованості та 2 684,00 грн судового збору за подання позову.

Мотивуючи рішення судом першої інстанції встановлено невиконання відповідачем, як позичальником, зобов`язань з повернення отриманої позики за договором № 16/02-22 від 16.02.2022 у передбачений сторонами строк.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТОВ "Аналітичний центр "Альгіз" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Наводячи підстави скасування оскаржуваного рішення апелянт зазначав, що додана до позовної заяви копія договору № 16/02-22 від 16.02.2022 не може бути доказом укладення між сторонами правочину, оскільки такий документ на сторінках з істотними умовами незавірений підписами сторін та не є прошитим.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2024, у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю., відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 18.06.2024.

24.05.2024 до апеляційного суду від позивача надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2024, у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Кропивна Л.В., Пономаренко Є.Ю., прийнято апеляційну скаргу до провадження у визначеному складі суддів.

17.06.2024 до апеляційного суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання, з огляду на участь адвоката в іншій справі.

18.06.2024 до апеляційного суду надійшло клопотання відповідача про призначення у справі судової технічної експертизи документа, яке обґрунтоване тим, що, на переконання заявника, договір № 16/02-22 від 16.02.2022 не є укладеним, адже копія договору на сторінках з істотними умовами не містить підписів сторін. Відповідач вказував на необхідність з`ясування питання щодо заміни в договорі сторінок, тож просив витребувати у позивача оригінал договору; призначити технічну експертизу документа щодо заміни в ньому одних сторінок на інші; провести почеркознавчу експертизу.

В обґрунтування неможливості подання такого клопотання до суду першої інстанції заявник посилався на необізнаність про її розгляд судом першої інстанції, оскільки стверджував, що ухвала про відкриття провадження у даній справі, як і копія позовної заяви, на адресу відповідача не надходили.

Колегія суддів не може погодитись з підставами необізнаності відповідача про розгляд даної справи, оскільки позовна заява з додатками та ухвала про відкриття провадження надсилались на його юридичну адресу (квитанція та опис вкладення у цінний лист від 20.12.2023; а.с. 29; 39-40 том 1).

При цьому п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України передбачає, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки, зокрема, про відсутність особи за адресою, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Окрім того, 16.02.2024 відповідачем подано клопотання про надання доступу до електронної справи № 910/19440/23 (а.с. 43-46 том 1), а отже заявник був належним чином повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції та ним не доведено неможливості подання такого клопотання суду з причин, що об`єктивно не залежали від нього, тож клопотання відповідача про призначення експертизи та витребування у позивача оригіналу договору не підлягає розгляду.

В судовому засіданні, яке відбулось 18.06.2024, представник позивача вказував на необґрунтованість апеляційної скарги та законність прийнятого судом першої інстанції рішення.

Відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики ЄСПЛ критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші.

Відповідач у судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином. Водночас подане ним клопотання про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню, оскільки за висновками апеляційного суду неявка його представника не перешкоджає розгляду справи, при цьому позиція скаржника викладена ним письмово в апеляційній скарзі і він не був позбавлений можливості залучити іншого представника для участі у судовому засіданні.

Заслухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що 16.02.2022 між ТОВ "Енергобезпека Груп" (позикодавець) та ТОВ "Аналітичний центр "Альгіз" (позичальник) укладено договір № 16/02-22 про надання поворотної фінансової допомоги (далі - договір; а.с. 15-16 том 1), відповідно до умов якого позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.1 договору поворотна фінансова допомога надається повністю в національній валюті України в розмірі 133 500,00 грн без ПДВ. Поворотна фінансова допомога в розмірі 133 500,00 грн без ПДВ надається позикодавцем не пізніше ніж через 5 робочих днів з дати підписання даного договору.

Згідно з п. 3.1 договору поворотна фінансова допомога підлягає поверненню не пізніше 31.12.2022.

Відповідно до п. 8.1 договору він вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.01.2023, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за договором. Договір може бути розірвано за домовленістю сторін у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Договір укладено в двох примірниках на двох сторінках українською мовою, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін (пункт 8.3 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

Платіжним дорученням № 632 від 16.02.2022 перераховано позикодавцем на рахунок позичальника 133 500,00 грн з призначенням платежу - надання поворотної фінансової допомоги за договором № 16/02-22 від 16.02.2022 (а.с. 18 том 1). При цьому, зазначені кошти належним чином прийняті позичальником, без зауважень та повернення.

Вимогами № 050 від 13.03.2023, № 128 від 26.05.2023 позивач звертався до відповідача щодо виконання зобов`язань за договором (а.с. 18-25 том 1), однак позичальник грошові кошти не повернув, у зв`язку з чим позикодавцем подано даний позов.

Задовольняючи позовні вимоги судом першої інстанції встановлено невиконання позичальником зобов`язань з повернення у передбачений договором строк отриманої позики за договором.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Приписами статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором позики, а відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 статті 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Обов`язок позичальника повернути позику врегульований приписами статті 1049 ЦК України, з аналізу приписів частини 1 якої, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Договір підписаний сторонами, скріплений їх печатками, і на виконання його умов позикодавцем перераховано позичальнику суму грошових коштів, яка є предметом договору, а саме 133 500,00 грн (платіжне доручення № 632 від 16.02.2022; а.с. 18 том 1), а відповідачем в свою чергу прийняті на виконання умов договору позики, що свідчить про безпідставність доводів апелянта стосовно неукладеності сторонами спору такого правочину.

За умовами пункту 3.1 договору позичальник зобов`язаний повернути позику не пізніше 31.12.2022. При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що сторони дійшли згоди стосовно продовження дії договору та строку повернення позики.

Також відповідачем, у відповідності до пункту 8.3 договору, не було надано свого примірника правочину з умовами яки б відрізнялись від наявного в матеріалах справи договору, тож твердження апелянта про інший строк виконання грошового зобов`язання не знайшли свого підтвердження під час перегляду даного спору апеляційним судом.

Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позичальник не надав доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, як і не надав доказів повернення фінансової допомоги в межах строку, визначеного умовами договору про надання поворотної фінансової допомоги, а отже судом першої інстанції правомірно задоволено позов.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апелянтом не доведено обґрунтованості апеляційної скарги, у зв`язку з чим апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду м. Києва від 19.02.2024 року у справі № 910\19440\23 і підстав для його скасування або зміни не має.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 ГПК України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аналітичний центр "Альгіз" на рішення господарського суду міста Києва від 19.02.2024 у справі № 910/19440/23 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 19.02.2024 у справі № 910/19440/23 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/19440/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 24.06.2024.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Л.В. Кропивна

Є.Ю. Пономаренко