Постанова

від 18.06.2024 по справі 910/18876/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2024 р. Справа№ 910/18876/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Кропивної Л.В.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Реуцькій Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій

на рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2024

у справі № 910/18876/23 (суддя - Ващенко Т.М.)

за позовом Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій

до підприємства об`єднання громадян "Інститут культурної спадщини" Всеукраїнської ради з питань охорони культурної спадщини України

про стягнення 443 738,66 грн,-

В С Т А Н О В И В:

Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій (далі - Центр) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до підприємства об`єднання громадян "Інститут культурної спадщини" Всеукраїнської ради з питань охорони культурної спадщини України (далі - Підприємства) про стягнення 443 738,66 грн збитків.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на встановлення Північним офісом державної аудиторської служби України (далі - Держаудитслужба) в акті № 04-30/267 від 29.06.2023 щодо проведення ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2019 по 31.12.2022 завищення вартості виконаних відповідачем робіт за договором № 26/11 від 26.11.2019 про закупівлю послуг у сфері містобудування, на заявлену суму відшкодування.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.04.2024 в позові відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги обґрунтовані виключно наявністю акта 04-30/267 від 29.06.2023 Держаудитслужби, яким встановлено завищення вартості виконаних відповідачем робіт за договором № 26/11 від 26.11.2019, однак сам лише акт ревізії не може бути підставою для стягнення з відповідача визначених у вказаному акті сум та не звільняє позивача від процесуального обов`язку доводити свої вимоги іншими належними та допустимими доказами. Враховуючи, що інших доказів на доведення вимог стосовно відшкодування відповідачем заявлених позивачем збитків до матеріалів справи не було долучено, то у задоволенні позову відмовлено за недоведеністю.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Наводячи підстави скасування оскаржуваного рішення апелянт зазначав, що судом першої інстанції під час прийняття судового рішення не було враховано законодавчі норми, умови договору та наявність акта ревізії № 04-30/267 від 29.06.2023 Держаудитслужби, яким встановлено завищення вартості виконаних відповідачем робіт за договором.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2024, у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю., відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 18.06.2024.

22.05.2024 до апеляційного суду від відповідача надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу.

22.05.2024 до апеляційного суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представників.

27.05.2024 до апеляційного суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2024, у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Кропивна Л.В., Пономаренко Є.Ю., прийнято апеляційну скаргу до провадження у визначеному складі суддів.

В судове засіданні, яке відбулось 18.06.2024, представники сторін не з`явились, повідомлені належним чином.

Відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики ЄСПЛ критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші.

Зважаючи на те, що явка учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, при цьому відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, то колегією суддів не встановлено обставин згідно яких цей спір не може бути вирішений в даному судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу (далі -ГПК) України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що 26.11.2019 між Центром (замовник) та Підприємством (виконавець) укладено договір № 26/11 про закупівлю послуг у сфері містобудування ДК021:2015-71410000-5 (далі - договір; а.с. 39-41 том 1), за умовами якого виконавець зобов`язався надати замовнику послуги у сфері містобудування ДК021:2015-71410000-5 (розроблення науково-проектної документації "Межі та режими використання зон охорони пам`ятки архітектури та історії місцевого значення "Комплекс Олександрівської міської (клінічної) лікарні, в якій працювали відомі лікарі та вчені" за адресою: м. Київ, вул. Шовковична, 39/1"), а замовник - прийняти та оплатити такі послуги.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що технічні, якісні та інші вимоги щодо закупівлі визначаються технічним завданням, яке є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 1 до договору).

Вартість послуг визначена на підставі кошторису (додаток № 3), протоколу погодження договірної ціни (додаток № 2), становить 1 196 236,13 грн і включає в себе усі витрати виконавця, пов`язані з виконанням договору (п. 2.1 договору).

За умовами пунктів 2.4, 2.5 договору замовник здійснює оплату тільки за фактично надані послуги протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами акта здачі-приймання наданих послуг, який відображає обсяг послуг та вартість, наданих виконавцем послуг. Розрахунки за отримані послуги здійснюються на підставі частини 1 статті 49 Бюджетного кодексу України.

Виконавець зобов`язаний надати послуги належної якості, у повному обсязі, у порядку та на умовах, передбачених договором (п. 4.3.1 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору послуги, виконувані за договором, повинні відповідати вимогам, встановленим договором. Послуги, що не відповідають вимогам договору, вважаються невиконаними та замовник може відмовитися від їх оплати.

Сторонами погоджено технічне завдання (додаток № 1), протокол договірної ціни (додаток № 2), кошторис на виконання послуг (додаток № 3), календарний графік (додаток № 4) (а.с. 42 зворот - 45 том 1).

Згідно актів виконаних робіт № 1 від 17.12.2019 на суму 655 233,76 грн та № 2 від 18.12.2019 на суму 541 002,37 грн (а.с. 28-32 том 1; всього на суму 1 196 236,13 грн) відповідач виконав роботи за договором, а позивач їх прийняв без зауважень та оплатив.

В подальшому, Північним офісом Держаудитслужби проведено ревізію окремих питань господарської діяльності в Центрі за період з 01.01.2019 по 31.12.2022 (а.с. 34-38 том 1), в ході якої встановлено ряд порушень, що відображені в акті ревізії № 04-30/267 від 29.06.2023, зокрема, завищення вартості виконаних робіт за договором № 26/11 від 26.11.2019.

Листом № 066/1-633 від 09.08.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією (а.с. 52-56 том 1) щодо виявленого Держаудитслужбою завищення обсягів та вартості виконаних робіт за договором на суму 443 738,66 грн.

Оскільки у добровільному порядку вказана сума не була відшкодована позивач звернувся з даним позовом до господарського суду.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції зазначив, що позов обґрунтований лише наявністю акта Держаудитслужби 04-30/267 від 29.06.2023, який не може бути підставою для стягнення з відповідача визначених у ньому сум та не звільняє позивача від процесуального обов`язку доводити свої вимоги іншими належними та допустимими доказами, які до матеріалів справи не були надані.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Згідно частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 887 ЦК України визначено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Приписами ст. 889 ЦК України передбачено, що замовник зобов`язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, зокрема, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Частиною 4 статті 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Згідно із ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 844 ЦК України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов`язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.

Нормами частини 1 статті 854 ЦК України визначено якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

При цьому відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 1, 2, 3 статті 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до ст. 857 ЦК України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а у разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Згідно із частинами 1, 2, 3 ст. 858 ЦК України, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника:

1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк;

2) пропорційного зменшення ціни роботи;

3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі замовник зобов`язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе.

Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

Частинами 1, 3, 4 статті 853 ЦК України передбачено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника.

У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.

Враховуючи наведені норми цивільного законодавства та оскільки позивач оглянув й прийняв роботи за актами № 1 від 17.12.2019 та № 2 від 18.12.2019 на загальну суму 1 196 236,13 грн (а.с. 28-32 том 1), то він погодився з якістю таких робіт, їх вартістю та обсягом. При цьому доказів мотивованої відмови від прийняття робіт до матеріалів справи не надано.

За приписами статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до наведених положень чинного законодавства для застосування такої міри відповідальності, як стягнення майнової шкоди, необхідною є наявність елементів складу цивільного правопорушення, а саме: неправомірні дії або бездіяльність особи; завдання шкоди та її розмір; безпосередній причинний зв`язок між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою; вина завдавача шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Водночас акт ревізії № 04-30/267 від 29.06.2023 Держаудитслужби не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.

Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами здачі-приймання наданих послуг.

Акт ревізії Держаудитслужби є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ньому висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору.

Акт ревізії не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися.

Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.

При виборі і застосуванні норм права до спірних відносин, суд, відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України враховує висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 910/10637/17, від 13.02.2018 у справі № 910/12793/17, від 21.05.2018 у справі № 922/2310/17, від 22.10.2019 у справі № 922/59/19, від 16.10.2018 у справі № 910/23357/17, від 18.02.2020 у справі № 910/17984/16 та підтриманому у постанові від 07.12.2021 у справі № 922/3816/19.

Отже, за наявності укладеного між сторонами у справі договору, дії сторін по виконанню його умов, у тому числі, виконання відповідних робіт та їх оплата є підтвердженням того, що сторони перебували у договірних відносинах. Відтак, обсяг прав, обов`язків та відповідальності сторін по справі мають врегульовуватися тими положеннями чинного законодавства, які визначають умови проведення підрядних робіт та договором.

Враховуючи наведене та те, що позовні вимоги обґрунтовані виключно наявністю акта 04-30/267 від 29.06.2023 Держаудитслужби і інших доказів на доведення вимог щодо відшкодування відповідачем заявлених позивачем збитків до матеріалів справи не було надано і доводи апелянта таких обставин не спростовують, то судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позову.

Також, безпідставними є посилання позивача на ч. 3 ст. 853 ЦК України, оскільки у разі виникнення між замовником та підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи, доказом неналежного виконання роботи має бути експертиза, за змістом ч. 4 ст. 853 ЦК України. При цьому, як вбачається з матеріалів справи експертиза щодо якості та вартості виконаних робіт сторонами не надавалась, та з відповідним клопотання в підтвердження позовних вимог позивач в порядку статті 99 ГПК України не звертався.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апелянтом не доведено обґрунтованості апеляційної скарги, тож апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду і підстав для його скасування або зміни не має.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 ГПК України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій на рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2024 у справі № 910/18876/23 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2024 у справі № 910/18876/23 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/18876/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 24.06.2024.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Л.В. Кропивна

Є.Ю. Пономаренко