Постанова

від 13.06.2024 по справі 922/4247/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2024 року м. Харків Справа № 922/4247/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя Мартюхіна Н.О.;

за участі секретаря судового засідання Голозубової О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх.№811Х/2) Фермерського господарства «Нива-2006» на рішення Господарського суду Харківської області від 28.02.2024 у справі №922/4247/23 (повний текст рішення складено 29.02.2024 суддею Ольшанченком В.І. у приміщенні Господарського суду Харківської області)

за позовом Фермерського господарства «Нива-2006», с.Гороховатка Богодухівського району Харківської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроресурс», смт.Бабаї Харківського району Харківської області,

про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року Фермерське господарство «Нива 2006» звернулось до Господарському суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроресурс», в якому просив стягнути з відповідача на свою користь частину суми попередньої оплати у сумі 532000,00 грн та судові витрати у сумі 7980,00 грн.

Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки №0903/1/2021-М від 09.03.2021 щодо своєчасної та повної поставки товару.

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.02.2024 у справі №922/4247/23 у позові відмовлено повністю.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд мотивував його тим, що пунктами 2.1, 2.2 договору поставки №0903/1/2021-М від 09.03.2021 встановлено конкретний асортимент товару, його кількість, ціна за одиницю, вартість всього товару, умови та строки оплати наведені у специфікаціях до договору, які є невід`ємними його частинами. Вартість договору складається із суми всіх специфікацій, підписаних в рамках цього договору. Таким чином, всі істотні умови договору були визначені сторонами у специфікаціях. Проте, специфікації до договору не надані, у зв`язку з чим визначити строк оплати поставки неможливо. Отже, договір поставки №0903/1/2021-М від 09.03.2021 не містить усіх істотних умов договору поставки (ціну та строку поставки товару). Відтак, він є неукладеним. Оскільки вищевказаний договір є неукладеним, то відповідно строк поставки товару не встановлений сторонами. Надана позивачем письмова претензія від 12.07.2023 не взята господарським судом до уваги як належний та допустимий доказ направлення вимоги поставити товар, адже вона стосується договору поставки №3003/2020-М від 30.03.2020, в той час як предметом позову в цій справі є стягнення з відповідача коштів попередньої оплати, що отримані за договором поставки від 09.03.2021 №0903/1/2021-М. До того ж ця претензія не містить вимоги щодо поставки товару. Посилання позивача в обґрунтування свого позову на частину 2 ст.693 Цивільного кодексу України господарський суд визнав безпідставними, оскільки ця норма застосовується до правовідносин, що виникли на підставі договору купівлі-продажу (поставки) товару. Оскільки договір поставки №0903/1/2021-М від 09.03.2021 є неукладеним, то спірні відносини регулюються ст.1212 Цивільного кодексу України, яка застосовується до зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави. Проте позивач не заявив відповідних позовних вимог.

Фермерське господарство «Нива-2006» з рішенням господарського суду не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 28.02.2024 у справі №922/4247/23 скасувати повністю, ухвалити нове рішення, яким позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

Апелянт зазначає, що висновок господарського суду про неукладеність спірного договору постави є хибним, оскільки суд не урахував наявність волевиявлення відповідача на укладення правочину. Відповідач не заперечує факту укладення договірних правовідносин, не ставить під сумнів перерахування позивачем грошових коштів, не заперечує проти наявності обов`язку з виконання умов поставки, зазначаючи, що частина селітри аміачної, що підлягала поставці, була знищена. Позивачем виконано умови договору поставки у повному обсязі, що не спростовувалося відповідачем, останнім проводилася часткова поставка, тобто мало місце часткове виконання умов договору, тому висновок господарського суду про те, що договір є неукладеним при частковому виконанні його умов, позивач вважає неправомірним. Також господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що договір поставки є неукладеним виключно з підстав відсутності у самому тексті договору строку поставки, однак умовами договору поставки визначено, що строк поставки наводиться у специфікаціях до договору, примірник якого не зберігся у позивача внаслідок пошкодження майна та документації через порушення законів та звичаїв війни військовослужбовцями збройних сил та інших відомств РФ, що полягають в обстрілах зі зброї невстановленого типу та снарядами невстановленого калібру, за фактом чого відкрито кримінальне провадження №12023221970000378.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 витребувано у господарського суду Харківської області матеріали справи №922/4247/23, необхідні для розгляду скарги, та ухвалено надіслати їх до Східного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №922/4247/23.

03.04.2024 матеріали справи надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 апеляційну скаргу Фермерського господарства «Нива-2006» залишено без руху. Встановлено заявнику апеляційної скарги 10-денний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги. Роз`яснено заявнику апеляційної скарги, що не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, має наслідки передбачені статтями 174, 260 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Нива-2006» на рішення господарського суду Харківської області від 28.02.2024 у справі №922/4247/23. Повідомлено учасників справи про призначення розгляду апеляційної скарги на 16.05.2024 о 10:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, у залі засідань №104. Встановлено учасникам справи строк по 13.05.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження. Запропоновано учасникам справи надати оригінали документів для огляду у судовому засіданні, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і мають значення для справи; витяги з Єдиного держреєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день розгляду апеляційної скарги.

У судовому засіданні 16.05.2024 оголошено перерву до 13.06.2024 до 09:30 години.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2024 у зв`язку з відпусткою судді Тарасової І.В. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Мартюхіна Н.О.

Відповідно до положень частини 14 ст.32 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

У судовому засіданні 13.06.2024 представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримала у повному обсязі та просила суд задовольнити апеляційну скаргу.

Представник відповідача заперечувала проти вимог апеляційної скарги. Просила суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом відповідно до пункту 4 частини 5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 ст.273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, заслухавши представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

09.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Украгроресурс» (постачальник) та Фермерським господарством «Нива-2006» (покупець або замовник) укладено договір поставки №0903/1/2021-М, згідно з пунктом 1.1 якого у строки, зумовлені цим договором, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця мінеральні добрива (далі товар або добрива), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його відповідно до умов цього договору.

Відповідно до пункту 2.1 договору конкретний асортимент товару, його кількість, ціна за одиницю, вартість всього товару, умови та строки оплати наведені у специфікаціях до договору, які є невід`ємними його частинами.

Вартість договору складається із суми всіх специфікацій, підписаних в рамках цього договору (пункт 2.2 договору).

Згідно з пунктом 2.3 договору кількість товару, який зобов`язаний поставити постачальник, може відхилятись від кількості, зазначеної у специфікаціях. Покупець оплачує фактично поставлену йому кількість товару.

Умови та місце поставки (передачі) товару наведені у специфікаціях до договору, які є невід`ємними його частинам (пункт 4.1 договору).

Відповідно до пункту 4.4 договору поставка товару супроводжується наступними документами: рахунок-фактура; сертифікат якості заводу виробника; видаткова накладна на товар.

У пункті 5.1 договору сторони домовились, що покупець зобов`язується здійснити оплату вартості товару згідно з умовами, наведеними у специфікаціях.

Згідно з пунктом 10.1 цей договір вступає в дію з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Позивач зазначав, що ним проведена повна попередня оплата поставки 60 тон амонію нітрату (селітри аміачної) на загальну суму 798000,48 грн, що підтверджується рахунком на оплату по замовленню №1361 від 07.09.2021 та випискою АТ «Прокредит банк» від 10.09.2021 (а.с.8-10).

Станом на 02.10.2023 відповідачем не поставлена частина товару в обсязі 40 тон на загальну суму 532000,00 грн, у зв`язку з чим 12.07.2023 на адресу для листування відповідача: м.Харків, пр.Гагаріна, 201, оф.303, позивачем направлена письмова претензія про оплату заборгованості у сумі 532000,00 грн, що сформувалася внаслідок не поставки 40 тон амонію нітрату відповідно до умов договору поставки №3003/2020-М від 30.03.2020 (а.с.12-13).

Відповіді на вищевказану претензію відповідач не надав, заборгованість не погасив, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів виходить з такого.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України та ст.509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт господарювання (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язків.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Стаття 712 Цивільного кодексу України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 2, 3 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтями 655, 692 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно зі ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною 1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частин 1, 2 ст.693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права убачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови, покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд зазначив, що пунктами 2.1, 2.2 договору поставки №0903/1/2021-М від 09.03.2021 встановлено конкретний асортимент товару, його кількість, ціна за одиницю, вартість всього товару, умови та строки оплати наведені у специфікаціях до договору, які є невід`ємними його частинами. Вартість договору складається із суми всіх специфікацій, підписаних в рамках цього договору. Проте специфікації до договору не надані, отже, договір поставки №0903/1/2021-М від 09.03.2021 не містить усіх істотних умов договору поставки (ціну та строку поставки товару), відтак, він є неукладеним. Оскільки вищевказаний договір є неукладеним, то, відповідно, строк поставки товару не встановлений сторонами.

Колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду про неукладеність спірного договору поставки, водночас зазначає, що такий висновок не призвів до неправильного вирішення справи.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини 1, 2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування» поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У ході апеляційного провадження сторони не заперечували факт укладення договору поставки №0903/1/2021-М від 09.03.2021, при цьому представник відповідача зазначила, що позовні вимоги відповідач не визнавав у суді першої інстанції, оскільки сторонами не узгоджено кінцеві строки поставки товару та його вартість.

Специфікацій до договору поставки до матеріалів справи не надано ні позивачем, ні відповідачем, при цьому сторони стверджують, що специфікації до договору втрачені внаслідок активних бойових дій, як на території м.Харкова, так і в м.Ізюм Харківської області.

На підтвердження вказаного позивач надав витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження №12023221070000378, а також акт №504 від 24.09.2023 комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії РФ (а.с.64-68).

У свою чергу відповідач надав витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження №12022221070000574, наказ ТОВ «Украгроресурс» від 28.02.2022 «Про призупинення господарської діяльності підприємства під час воєнного стану», заяву ТОВ «Украгроресурс» від 30.08.2022 №162.2 про кримінальне правопорушення в порядку ст.214 Кримінального процесуального кодексу України, заяву від 03.11.2022 №195 на адресу Харківської обласної військової адміністрації щодо розмінування території в м.Ізюм, на якій знаходяться майновий комплекс товариства (а.с.77-80).

У зв`язку з тим, що умови договору містять посилання щодо асортименту товару, його кількості, ціни за одиницю, вартості товару вцілому, умов та строків його оплати, наведені у специфікаціях, які відсутні у матеріалах справи, тому визначити кількість поставленого товару, його ціну та строк оплати поставки неможливо.

Як свідчать матеріали справи, вимога про повернення попередньої оплати за договором на підставі частини 2 ст.693 Цивільного кодексу України на користь Фермерського господарства «Нива 2006» у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань, є такою, що не передбачена умовами договору від 09.03.2021 №0903/1/2021-М.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, позивачем не доведено, чим підтверджуються умови передоплати товару, стягнення якої є предметом позову, адже згідно з пунктом 2.3 договору покупець оплачує фактично поставлену йому кількість товару.

Крім того, претензія від 12.07.2023 не є належним та допустимим доказом направлення вимоги відповідачу, адже, вона стосується іншого договору поставки №3003/2020-М від 30.03.2020, у той час як предметом даної справі є стягнення з відповідача коштів попередньої оплати, що отримані за договором поставки від 09.03.2021 №0903/1/2021-М. До того ж ця претензія не містить вимоги щодо поставки товару.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши зібрані у справі докази, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено та не підтверджено доказами обставин не виконання відповідачем договору поставки №0903/1/2021-М від 09.03.2021, а саме, обов`язку повернення позивачу грошових коштів, як передоплати за частину не поставленого товару.

Ураховуючи, що позивач не надав належних та допустимих доказів в обґрунтування позовних вимог, суд апеляційної інстанції з урахуванням мотивації, наведеної в постанові, погоджується із висновком господарського суду про відмову у задоволенні позову через його необґрунтованість та недоведеність.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи заявника апеляційної скарги, викладені ним в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження у ході судового розгляду, тоді як господарським судом прийняте рішення є законним, у зв`язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги не убачається.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Нива-2006» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 28.02.2024 у справі №922/4247/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 24.06.2024.

Головуючий суддя О.А. Пуль

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя Н.О. Мартюхіна