Рішення

від 13.06.2024 по справі 902/286/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" червня 2024 р.Cправа № 902/286/24

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю секретаря судового засідання Полотнянка Б.Ю.,

представника позивача - Щиголя В.В.,

у відсутності відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СМ-Транссервіс" (вул. Київський Шлях, буд. 14, оф. 405, м. Бориспіль, Київська область, 08303)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайнс Рітейл" (вул. Волошкова, буд. 51а, м. Вінниця, 21034)

про стягнення 3336417,21 грн,

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "СМ-Транссервіс" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайнс Рітейл" про стягнення 3336417,21 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором №01/05ПХ про надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.05.2023 в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю "СМ-Транссервіс" заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайнс Рітейл" 3336417,21 грн, з яких: 3136452,84 грн - основного боргу; 161785,4 грн - пені; 22029,14 грн - інфляційних втрат та 16149,83 грн - 3% річних.

Ухвалою суду від 19.03.2024 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/286/24 в порядку загального позовного провадження та призначено у ній підготовче засідання на 16.04.2024 о 10:00 год.

Під час підготовчого провадження учасникам справи забезпечено можливість на реалізацію прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, зокрема на подання заяв по суті спору, однак учасники справи таким правом не скористалися.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито таку стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 13.06.2024, про що 16.05.2024 постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.

Слід зазначити, що представнику позивача за його клопотанням забезпечено участь у судових засіданнях у справі №902/286/24 у суді першої інстанції в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

На визначений час у судове засідання 13.06.2024 з`явився представник позивача (в режимі відеоконференції). Повідомлений належним чином відповідач (шляхом доставки ухвали суду від 22.05.2024 до Електронного кабінету ЄСІТС) правом участі у судовому засіданні не скористався.

Відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.

За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

01.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СМ-Транссервіс" (Перевізник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайнс Рітейл" (Замовник, відповідач) укладений Договір про надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом № 01/05ПХ (Договір), відповідно до п. 1.1. якого Замовник доручає, а Перевізник бере на себе зобов`язання надати послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньоукраїнському сполученні відповідно до заявок Замовника, а Замовник зобов`язується прийняти послуги та оплатити їх на умовах, визначених у Договорі.

Конкретні умови перевезення оформлюються заявками Замовника на перевезення вантажу, в яких передбачаються умови для належного виконання Договору (пункт 1.2. Договору).

Згідно із п. 4.2. Договору договірна вартість транспортних послуг за Договором зазначається у кожній заявці, що є невід`ємною частиною цього Договору. Загальна вартість Договору складається з вартості послуг перевезення, наданих за цим Договором, що відображена у заявках.

Пунктом 3.2.10. Договору сторони погодили, що належне виконання Перевізником умов даного договору оформляється актом виконаних робіт, що підписується представником Перевізника і Замовника. Замовник зобов`язаний підписати і відправити зворотно Перевізнику акт виконаних робіт протягом 5 днів з моменту його отримання.

Розрахунки за Договором здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку Замовника на розрахунковий рахунок Перевізника протягом 3 (трьох) банківських днів після отримання на електронну адресу Замовника скан-копій таких документів: рахунка Перевізника, товарної накладної з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акта здачі-приймання послуг. Якщо у заявці не вказані інші умови, оплата здійснюється за кожне окреме перевезення (пункт 5.1. Договору).

Відповідно до п. 5.2. Договору днем здійснення платежу вважається день надходження грошових сум на розрахунковий рахунок Перевізника.

Згідно із п. 6.1. Договору у випадку несвоєчасної оплати Замовник виплачує Перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожну повну добу затримки оплати (пункт 6.1. Договору).

Нарахування штрафних санкцій, що зазначені у пункті 6.1. Договору, починається з 20-го дня прострочення оплати (пункт 6.2. Договору).

За змістом пункту 9.1. Договору він вступає в силу з моменту підписання та діє до 31 грудня 2023 року. Поряд з цим Додатковою угодою № 2 від 23.10.2023 сторони внесли зміни до пункту 9.1. Договору та продовжили його дію до 31 грудня 2024 року.

Додатковою угодою № 1 від 14.07.2023 сторони внесли зміни до пункту 10 Договору "Адреса та банківські реквізити сторін" та додатку 1 до Договору, виклавши реквізити у новій редакції.

На виконання умов Договору з листопада 2023 року по січень 2024 року позивач надав відповідачу послуги з перевезення, що підтверджується обопільно підписаними та скріпленими печатками сторін актами надання послуг: від 17 січня 2024 року № 80, від 14 січня 2024 року № 79, від 13 січня 2024 року № 78, від 12 січня 2024 року № 77, № 76, № 75, № 74, від 11 січня 2024 року № 73, № 72, № 71, № 70, № 69, від 10 січня 2024 року № 68, від 09 січня 2024 року № 67, № 56, від 06 січня 2024 року № 38, № 37, № 36, від 05 січня 2024 року № 35, № 34, від 04 січня 2024 року № 33, № 32, від 03 січня 2024 року № 31, № 30, № 1, від 30 грудня 2023 року № 3227, від 29 грудня 2023 року № 3226, від 27 грудня 2023 року № 3225, від 22 грудня 2023 року № 3224, № 3223, № 3222, від 21 грудня 2023 року № 3221, № 3220, від 20 грудня 2023 року № 3219, від 19 грудня 2023 року № 3218, від 15 грудня 2023 року № 3093, № 3092, від 14 грудня 2023 року № 3091, № 3090, № 3089, від 13 грудня 2023 року № 3088, від 12 грудня 2023 року № 3087, від 08 грудня 2023 року № 3086, № 3085, від 07 грудня 2023 року № 3055, № 3053, від 06 грудня 2023 року № 3052, від 05 грудня 2023 року № 3051, від 01 грудня 2023 року № 2967, № 2966, від 30 листопада 2023 року № 2965, № 2964, від 29 листопада 2023 року № 2963, № 2962, від 28 листопада 2023 року № 2961, № 2960, від 24 листопада 2023 року № 2959, № 2958, № 2957, від 23 листопада 2023 року № 2910, № 2909, від 22 листопада 2023 року № 2941, № 2908, від 21 листопада 2023 року № 2940, № 2897, від 17 листопада 2023 року № 2905, № 2896, від 16 листопада 2023 року № 2876, № 2871, № 2870, від 15 листопада 2023 року № 2869, від 14 листопада 2023 року № 2837, від 10 листопада 2023 року № 2810, № 2807, № 2802, від 09 листопада 2023 року № 2801, від 08 листопада 2023 року № 2823, № 2795, від 07 листопада 2023 року № 2822, від 03 листопада 2023 року № 2781, № 2780, № 2778.

Окрім актів надання послуг, матеріали справи містять заявки, рахунки на оплату, товарно-транспортні накладні, оборотно-сальдову відомість за рахунком 361 позивача на підтвердження заявленого основного боргу в сумі 3136452,84 грн (а.с. 74 том 1 - а.с. 230 том 4).

Несплата Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайнс Рітейл" вартості наданих послуг на суму 3136452,84 грн слугувала підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "СМ-Транссервіс" із відповідним позовом до суду про стягнення основного боргу. Водночас, окрім основного боргу, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 161785,4 грн - пені; 22029,14 грн - інфляційних втрат та 16149,83 грн - 3% річних внаслідок прострочення виконання грошового зобов`язання.

Окремо слід зазначити, що за результатами звірки взаєморозрахунків між сторонами підписано Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2024 по 17.01.2024 за Договором, відповідно до якого станом на 17.01.2024 заборгованість на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СМ-Транссервіс" склала 3136452,84 грн.

Окрім того, позивач звертався до відповідача із претензією про сплату 3136452,84 грн основного боргу (а.с.231-236), однак реагування Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайнс Рітейл" на таку претензію матеріали справи не містять.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Згідно із частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно із ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно із ст. 914 ЦК України перевізник і власник (володілець) вантажу в разі необхідності здійснення систематичних перевезень можуть укласти довгостроковий договір; за довгостроковим договором перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а власник (володілець) вантажу - передавати для перевезення вантаж у встановленому обсязі. У довгостроковому договорі перевезення вантажу встановлюються обсяг, строки та інші умови надання транспортних засобів і передання вантажу для перевезення, порядок розрахунків, а також інші умови перевезення.

Приписами ч.1 ст. 306 ГК України встановлено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Відповідно до ч. 2 вказаної статті суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту (ч. 3 ст. 306 ГК України).

Згідно із ч. 1 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень (ч. 2 ст. 306 ГК України).

Відповідно до чч. 3, 4 ст. 306 ГК України вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень.

Згідно із ч. 5 ст. 306 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт надання позивачем та отримання відповідачем послуг перевезення за Договором підтверджується обопільно підписаними та скріпленими печатками сторін актами надання послуг, заявками, рахунками на оплату, товарно-транспортними накладними, оборотно-сальдовою відомістю за рахунком 361 позивача, що в сукупності є достатньою підставою виникнення обов`язку Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайнс Рітейл" сплатити вартість наданих послуг в силу п. 5.1. Договору.

Так, матеріалами справи підтверджено та відповідачем не спростовано, що останнім не виконано обов`язку щодо сплати вартості наданих за Договором послуг на загальну суму 3136452,84 грн.

Зокрема, суд враховує, що акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу (постанова ВС КГС від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17).

Крім того, згідно із позицією, викладеною у постанові КГС ВС від 08.06.2022 у справі №913/618/21, доказувати факт здійснення відповідачем оплати заборгованості, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову щодо стягнення 3136452,84 грн основного боргу у повному обсязі.

Окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 161785,4 грн - пені; 22029,14 грн - інфляційних втрат та 16149,83 грн - 3% річних.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Зобов`язання відповідача щодо сплати вартості наданих послуг є простроченим в силу п. 5.1. Договору за спливом 3-х банківських днів за фактом підписання кожного з актів наданих послуг.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

До правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених у статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Згідно із п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Пунктом 6.1. Договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати Замовник виплачує Перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожну повну добу затримки оплати.

Нарахування штрафних санкцій, що зазначені у пункті 6.1. Договору, починається з 20-го дня прострочення оплати (пункт 6.2. Договору).

Здійснивши перерахунок 3% річних, інфляційних втрат та пені за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360", судом встановлено, що вимоги позивача щодо вказаних складових заборгованості перебувають в межах розрахунку суду (нарахування здійснено за кожним актом наданих послуг окремо, кінцева дата нарахування - 10.03.2024).

Відтак суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених складових заборгованості: 161785,4 грн - пені; 22029,14 грн - інфляційних втрат та 16149,83 грн - 3% річних та про задоволення позову в цій частині у повному обсязі.

За змістом ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, скористатись іншими процесуальними правами.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог позивача, в т.ч. доказів погашення заборгованості.

Згідно із ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем слідує з умов укладеного між сторонами Договору, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, за сукупністю доказів та засвідчення відповідачем у підписаному останнім акті звірки взаємних розрахунків наявного у Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайнс Рітейл" основного боргу, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи, що позов задоволено повністю, витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача в сумі 50046,26 грн.

Визначаючись щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності).

Як слідує з матеріалів справи, 27.02.2024 між Адвокатським бюро "Володимира Щиголя" (Адвокатське бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СМ-Транссервіс" (Клієнт) укладено Договір про надання професійної правничої допомоги (Договір), відповідно до п. 1.1. якого Клієнт доручає, а Адвокатське бюро бере на себе зобов`язання надавати Клієнту правничу допомогу щодо стягнення заборгованості з третіх осіб (дебіторів) перед Клієнтом.

Згідно із п. 4.1. Договору вартість правничої допомоги Сторони визначили у розмірі 76 920 грн.

Підписаним між сторонами актом приймання-передачі робіт (послуг) за договором про надання професійної правничої допомоги б/н від 31.03.2024 сторони підтвердили факт надання правової допомоги на загальну суму 76920 грн. Як підтверджується копією платіжної інструкції №148 від 04.03.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "СМ-Транссервіс" сплачено Адвокатському бюро 76920 грн за надання професійної правничої допомоги згідно із виставленим рахунком.

Також матеріали справи містять ордер про надання правничої (правової) допомоги серії АІ №1564674 від 09.03.2024 на представництво інтересів позивача адвокатом Щиголем Володимиром Валерійовичем у складі Адвокатського бюро, а також копію свідоцтва №2043/10 від 25.04.2002 про право на заняття вказаним адвокатом адвокатською діяльністю.

Частиною 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Частинами першою та другою статті 30 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Наведений порядок обчислення гонорару адвоката викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 по справі № 922/1964/21. Також Велика Палата Верховного суду зазначила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Так, п. 4.1. Договору сторони погодили фіксований гонорар Адвоката в сумі 76920 грн, водночас прив`язка цієї суми до погодинної оплати в акті виконаних робіт та наданих послуг (щодо надання правничої допомоги) від 27.02.2024 не змінює умов Договору, в якому вартість погодинної оплати не визначена.

Поряд з цим у п. 169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 висловлено правову позицію, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару теж можливо доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки, зокрема, викладено у додатковій постанові ВП ВС від 07.07.2021 у справі №910/12876/19 (провадження №12-94гс20).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі №908/2702/21 від 12.01.2023 викладено висновок, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України.

Так, за приписами ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Враховуючи зміст норм статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Дослідивши подані позивачем докази на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, враховуючи характер спору у даній справі, ступінь її складності, незначний обсяг матеріалів у справі, керуючись принципами справедливості та верховенства права, суд вважає завищеним розмір таких витрат в сумі 76920 грн.

Слід зазначити, що характер спору є типовим, обсяг поданих позивачем матеріалів у справі є незначним та розгляд справи не був тривалим. При цьому представник позивача брав участь у судових засіданнях по справі № 902/286/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи, суд вважає, що співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у даній справі загалом складають 20000 грн.

У відповідності до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Оскільки позов у справі №902/286/24 задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20000 грн, тобто у розмірі, який визнано судом обґрунтованим. При цьому в решті витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 56920 грн залишаються за Товариством з обмеженою відповідальністю "СМ-Транссервіс".

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайнс Рітейл" (вул. Волошкова, буд. 51а, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 44755072) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СМ-Транссервіс" (вул. Київський Шлях, буд. 14, оф. 405, м. Бориспіль, Київська область, 08303, код ЄДРПОУ 43042274) 3136452,84 грн - основного боргу; 161785,4 грн - пені; 22029,14 грн - інфляційних втрат; 16149,83 грн - 3% річних; 50046,26 грн витрат на сплату судового збору та 20000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 56920 грн залишити за позивачем.

4. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи до Електронних кабінетів ЄСІТС.

Повне рішення складено 24 червня 2024 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи.