Рішення

від 24.06.2024 по справі 904/6824/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2024м. ДніпроСправа № 904/6824/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєва Е.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справу за позовом Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6, ідентифікаційний код 00034022) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Термоакумулятор" (49106, Дніпропетровська область, м. Дніпро, б. Слави, буд. 3, кв. 371, ідентифікаційний код 37069801) про стягнення 509 603,49 грн. інфляційних втрат

СУТЬ СПОРУ:

За допомогою системи "Електронний суд" Міністерство оборони України звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом №б/н від 28.12.2023 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Термоакумулятор" 509 603,49 грн. інфляційних втрат за листопад 2022 року.

Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у вигляді судового збору у сумі 7 644,05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №286/2/22/62 від 30.09.2022 про постачання продовольства для державних потреб щодо своєчасного повернення передоплати у сумі 72 800 499,20 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.01.2024 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу протягом 5 днів з дня вручення ухвали суду про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви, а саме надати до суду докази направлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів.

За допомогою системи "Електронний суд" 08.01.2024 позивачем до суду подана заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/6824/23, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

За допомогою системи "Електронний суд" відповідачем 30.01.2024 до суду подано відзив яким просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог оскільки відповідач вважає, що він належним чином виконував умови договору, як наслідок, відсутні будь-які підстави для нарахування йому інфляційних за період з 07.11.2022 по 30.11.2022. Відповідач зазначає, що за період з моменту отримання передоплати та до 30.11.2022 (відповідно до листа відповідача та рішення) відповідач на виконання вимог п. п. 4.6 та 5.2 договору отримав заявок на поставку товару виключно на суму 7 799 500,80 грн., як наслідок, саме на відповідну суму ним і було поставлено товару в цей період. При цьому, якби позивачем було надано заявок по договору на більшу суму, ніж 7 799 500,80 грн., то відповідач в обов`язковому порядку виконав би їх в повному обсязі, а саме поставив би весь замовлений товар на відповідні адреси на здійснену загальну суму передоплати. Тобто, фактично в даних правовідносинах було допущено прострочення кредитора позивача), оскільки ним не було надано заявок на замовлення товару по договору на всю суму здійсненої передоплати. В подальшому, оскільки лист відповідача та рішення передбачали, що передоплата повинна бути використана в строк до 30.11.2022, то керуючись цим відповідач 30.11.2022 повернув позивачу різницю між отриманим авансом та вартістю поставленого у цей період товару (80 600 000,00 грн. - 7 799 500,80 грн.) у загальному розмірі 72 800 499,20 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 30.11.2022 № 8.

Також відповідач зазначає, що позивач не обґрунтував будь-яким чином правомірність застосування до спірних правовідносин положень п.4.7 та п.7.6 договору. З позову та долучених до нього документів не вбачається яким чином позивач застосував п. 4.7 договору до даних правовідносин (в частині дотримання строку на повернення передоплати протягом 10 календарних днів з дати підписання акту приймання-передачі товару), якщо з договору вбачаються умови поставки товару партіями (п.5.2 договору) та підписання актів приймання-передачі товару на кожну поставлену партію (п. 2.5 договору). Тобто, незрозуміло з якої дати позивач почав рахувати 10-ти денний строк на повернення передплати у відповідності до п. 4.7 договору. Якщо навіть і припустити, що 10-ти денний строк на повернення передплати почав свій відлік з 09.11.2022 (тобто, на наступний день після дати отримання її відповідачем), то останнім днем на повернення передоплати є 18.11.2022 (10-й день відповідно до п. 4.7 договору), а отже період прострочення починається з 19.11.2022 та закінчується 29.11.2022 (попередній день до дати повернення передоплати), тобто триває всього 11 днів, але чинним законодавством не передбачено нарахування інфляційних втрат за такий короткий період часу.

Відповідач стверджує, що позивач безпідставно нарахував йому інфляційні втрати, оскільки жодного порушення грошових зобов`язань перед позивачем ним не допускалось.

Крім того, відповідач зазначає, що на виконання вимог п. 7.5 та п. 7.6 договору позивач не надав суду належним чином оформленого Акту про порушення умов договірних зобов`язань суб`єктом господарювання і з позову взагалі не зрозумілі підстави для застосування відповідних наслідків до відповідача (стягнення інфляційних втрат).

Також відповідач зазначає, що позивач здійснив нарахування інфляційних втрат за 24 календарних дні (хоча мінімальним періодом нарахування є виключно місяць) і відповідні розрахунки були здійснені не з наступного місяця за місяцем, в якому повинен здійснюватися відповідний платіж, а в той самий місяць (дати невикористання передоплати та її повернення позивачу). Враховуючи вказане, відповідач вважає, що здійснений позивачем розрахунок не відповідає вимогам чинного законодавства та висновкам Верховного Суду.

За допомогою системи "Електронний суд" позивачем 02.02.2024 до суду подана відповідь на відзив в якій зазначає, що згідно оперативного обліку ДДЗ та ПМР, відповідно до видаткових накладних та актів приймання - передачі, які надійшли до Департаменту у строк до 30.11.2022, відповідачем поставлено питної води (пет/пляшки 1,5 л.) у кількості 974 937,6 кг. на суму 7 799 500,80 грн. без ПДВ. Тобто, станом на 30.11.2022 залишок невикористаної попередньої оплати складав 72 800 499,20 грн. 30.11.2022 відповідач перерахував позивачу різницю невикористаної попередньої оплати в розмірі 72 800 499,20 грн., оскільки товару було поставлено лише на 7 799 500,80 грн. В силу п.7.6 договору у разі неповернення залишку невикористаних коштів, що були отримані в якості попередньої оплати на реєстраційний рахунок замовника, до постачальника застосовується відповідальність, передбачена ч.2 ст.625 ЦК України. Отже, Міністерством оборони України правомірно нараховано інфляційні втрати на розмір заборгованості за прострочення грошового зобов`язання.

За допомогою системи "Електронний суд" відповідачем 07.02.2024 до суду подані заперечення на відповідь позивача в яких зазначає, що в порушення ч. 1 ст. 166 ГПК України позивач не вказав у відповіді жодних своїх міркувань, пояснень, аргументів стосовно наведених відповідачем у відзиві заперечень. Позивач фактично скопіював свої попередні доводи з позовної заяви без урахування заперечень відповідача.

Відповідач стверджує, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки: 1) відповідач належним чином виконував умови договору, а отже відсутні будь-які підстави для нарахування йому інфляційних втрат за період з 07.11.2022 по 30.11.2022; 2) по договору відповідачем було здійснено поставку товару на суму наданих позивачем заявок, як наслідок, відповідач не повинен нести будь-якої відповідальності за невикористання передоплати, оскільки в даному випадку було допущено прострочення кредитора (позивачем на виконання п. 5.2 договору не надано заявок на всю суму передоплати); 3) позивач не обґрунтував будь-яким чином правомірність застосування до спірних правовідносин положень п. 4.7 та п. 7.6 договору; 4) здійснений позивачем розрахунок не відповідає вимогам чинного законодавства та висновкам Верховного Суду; 5) на виконання вимог п. 7.5 та п. 7.6 договору позивач не надав суду Акту про порушення умов договірних зобов`язань суб`єктом господарювання, а також будь-яких інших доказів порушення відповідачем умов договору.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2022 року між Міністерством оборони України (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Термоакумулятор" (далі - постачальник, відповідач) укладено договір №286/22/62 про постачання продовольства для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався у 2022 році поставити Міністерству оборони України продовольчу продукцію, а саме: вода питна бутильована до 1,5 л (41110000-3) (далі - товар), зазначений у специфікації, а замовник забезпечити приймання та оплату в асортименті, кількості, у строки.

В п. 1.2 договору сторони погодили Специфікацію замовлень про поставку товару на загальну суму 161 200 000,00 грн. у кількості 20 000 000,00 кг. зі строком поставки до 31.12.2022.

Замовник має право зменшувати обсяг закупівлі за договором залежно від реального фінансування видатків (п.1.3 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору розрахунки за фактично поставлений товар проводяться шляхом поетапної оплати замовником поставлених йому партій товарів протягом 20 банківських днів після пред`явлення постачальником рахунку фактури на їх оплату (далі - рахунок).

Згідно з п. 4.5 договору за рішенням замовника, у встановленому законодавством порядку, розрахунки за товари можуть здійснюватися шляхом проведення попередньої оплати (авансу) у розмірі, що не перевищує 50 відсотків вартості товарів за договором на строк не більше, як строк постачання, який зазначено у специфікації, за умови обґрунтування постачальником строку та розміру такої попередньої оплати.

Відповідно до п.4.6 договору у разі проведення попередньої оплати постачальник повинен відзвітувати перед замовником про її використання шляхом поставки товарів, вартість яких є меншою суми попередньої оплати, та надання документів передбачених у п. 4.4. договору у строк, який не перевищує строк попередньої оплати.

У разі перевищення суми перерахованої попередньої оплати над фактичними витратами постачальника на поставку товарів та/або у випадку не поставки товару постачальник у строк до 10 календарних днів з дати підписання акту приймання - передачі товару зобов`язаний повернути замовнику різницю (п.4.7 договору).

Відповідно до п.5.1 договору товар постачається на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо. Строк поставки товару визначений у специфікації договору (п. 1.2).

Згідно з п.5.2 договору місцем поставки товару: Дніпропетровська обл., Хмельницька обл., Кіровоградська обл. Поставка товару здійснюється постачальником виключно на підконтрольні Україні території на яких не ведуться військові дії. Поставка товару здійснюється з обов`язковим дотриманням вимог до асортименту, а також на підставі Заявки представника замовника, яка надсилається постачальнику на електронну адресу Termak371@gmail.com не пізніше ніж за 10 (десять) днів до дати поставки, представник замовника в Заявці на постачання товару зобов`язаний вказати обсяг, необхідний для постачання та місце (адресу). Постачання здійснюється лише в місце та обсягах, визначених в заявці, сторони погодили, що мінімальна партія товару однієї асортиментної позиції - 1 упаковка, що складає шість пляшок об`ємом 1,5 л. Замовник у Заявці на поставку вказує обсяг товару у упаковок. Мінімальна кількість товару, що вказується замовником у Заявці та постачається постачальником на один склад замовника, складає 2 400 упаковок. при прийняті товару представником замовника підписується акт приймання-передачі, який є підставою для здійснення оплати. Постачальнику надається право, за попередньою письмовою згодою замовника, на дострокове постачання товару в обсягах, передбачених договором. Постачання товару одержувачу замовник постачальник зобов`язаний провести з обов`язковим виконанням передбаченими вимог щодо асортименту, кількості, якості, черговості поставки у кожній окремо відвантаженій партії.

У разі неповернення залишку невикористаних коштів, що були отримані в якості попередньої оплати на реєстраційний рахунок замовника, до постачальника застосовується відповідальність, передбачена ч.2 ст.625 ЦК України (п.7.6 договору).

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (п.10.1 договору).

Листом від 03.10.2022 за вих.№1-03/10 відповідач просив позивача провести попередню оплату (аванс) у розмірі 50% відсотків (80 600 000,00 грн.) вартості товару та зобов`язувався здійснити поставку товару до 30.11.2022.

На підставі рішення Міноборони щодо надання попередньої оплати відповідачу в розмірі 80 600 000,00 грн., з терміном погашення попередньої оплати - 30.11.2022, затвердженого Міністром оборони України від 24.10.2022 за №34513/з, та виставленого відповідачем позивачу рахунок на оплату від 02.11.2022 №4 і відповідно до вимоги останнього від 02.11.2022 №286/2/1291 кошти в сумі 80 600 000,00 грн. отримані відповідачем 08.11.2022, що підтверджується платіжною інструкцією від 08.11.2022 №286/2/1291.

В свою чергу відповідач за період з моменту отримання передоплати та до 30.11.2022 (відповідно до листа відповідача та рішення Міноборони) поставив питної води (пет/пляшки 1,5 л.) у кількості 974 937,6 кг. на суму 7 799 500,80 грн. без ПДВ, дані обставини не оспорюються сторонами.

Відповідач 30.11.2022 повернув позивачу різницю між отриманим авансом та вартістю поставленого у цей період товару (80 600 000,00 грн. - 7 799 500,80 грн.) у загальному розмірі 72 800 499,20 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 30.11.2022 № 8.

Позивач посилаючись на те, що 72 800 499,20 грн. державних коштів, перерахованих відповідно до звернення відповідача та Рішення Міністра оборони України від 24.10.2022 №34513/3 на рахунок у державному банку АТ "Приватбанк", відповідачем за призначенням на закупівлю питної води по договору від 30.09.2022 №286/2/22/62 не використані, втім упродовж 24 днів (з 07.11.2022 по 30.11.2022) перебували у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "Термоакумулятор Україна". З огляду на що, позивач вважає, що наявні підстави для нарахування індексу інфляції за протиправне користування відповідачем коштами в розмірі 72 800 499,20 грн. за період з 07.11.2022 по 30.11.2022, що є причиною виникнення спору.

Предметом доказування у справі є обставини укладання договору, факти поставки товару та оплати, строки дії договору, наявність/відсутність підстав для стягнення інфляційних втрат.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Зазначена стаття повністю кореспондується зі ст.174 Господарського кодексу України.

Статтями 202, 203, 207 Цивільного кодексу України унормовано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з статтею 627 Цивільного України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За статтею 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Згідно з статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Позивач на підставі п.4.7 та п.7.6 договору нарахував відповідачу інфляційні втрати за період з 07.11.2022 по 30.11.2022 на суму 509 603,49 грн.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частина 2 статті 216 Господарського кодексу України).

Відповідно до положень частин 1, 4 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (стаття 218 Господарського кодексу України).

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17).

Відповідно до встановлених судами обставин справи, за змістом статті 625 Цивільного кодексу України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 3% річних від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі частини 2 статті 625 цього Кодексу (пункт 74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Слід зазначити, що стаття 625 розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги п`ятої Цивільного кодексу України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги п`ятої Цивільного кодексу України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої цього Кодексу).

При цьому у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін, як грошових зобов`язань, на них поширюється дія положень частини 2 статі 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.4.7 договору строк на повернення передоплати - протягом 10 календарних днів з дати підписання акту приймання-передачі товару, проте договором вбачаються умови поставки товару партіями (п. 5.2) та підписання актів приймання-передачі товару на кожну поставлену партію (п. 2.5).

Позивачем нараховані інфляційні втрати за користування відповідачем коштами в розмірі 72 800 499,20 грн. за період з 07.11.2022 по 30.11.2022 на суму 509 603,49 грн.

Отже, позивачем при здійсненні розрахунку не взято до уваги умови договору (п.4.7) щодо відліку 10-ти денного строку на повернення передплати, а період розпочато з 07.11.2022 - з дня, що передував дню сплати позивачем попередньої оплати за платіжною інструкцією №286/2/1291 від 08.11.2022.

З урахуванням 10-ти денного строку на повернення передплати та відліком з 09.11.2022 (тобто, на наступний день після дати отримання її відповідачем), то останнім днем на повернення передоплати є 18.11.2022, а отже період прострочення починається з 19.11.2022 та закінчується 29.11.2022 (попередній день до дати повернення передоплати), тобто триває всього 11 днів.

У постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений наступний правовий висновок: "З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).".

Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат вважає, що позові вимоги не підлягають задоволенню.

Крім того, зі змісту п. 7.6 договору вбачається, що відповідальність за ч. 2 ст. 625 ЦК України настає тільки у випадку не повернення залишку невикористаних коштів. Однак, відповідач повернув відповідну передплату в межах строку на її використання (тобто, 30.11.2022 відповідно до Рішення та листа відповідача).

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 2 684,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Ціна позову становить 509 603,49 грн., отже, сума судового збору за подання даного позову через систему "Електронний суд" складала 6 115,24 грн. (7 644,05 х0,8).

Разом з тим, при зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 7 644,05 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №286/2/4279 від 25.12.2023.

Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Цією статтею унормовано підстави повернення судового збору, зокрема зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Таким чином, підлягає поверненню з державного бюджету сума 1 528,81грн. (7644,05 грн. - 6 115,24 грн.), як надмірно сплачена позивачем при зверненні з позовом до суду.

Оскільки на час ухвалення рішення у справі клопотання особи, яка сплатила судовий збір, не подано, господарський суд при ухваленні рішення не вирішує питання про повернення судового збору з Державного бюджету.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що позовні вимоги задоволено судом повністю, судовий збір покладається на відповідача у сумі 6 115,24 грн.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Термоакумулятор" про стягнення 509 603,49 грн. інфляційних втрат відмовити у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору віднести на позивача.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Е.М. Бондарєв