Рішення

від 24.06.2024 по справі 904/2155/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2024м. ДніпроСправа № 904/2155/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БКС КР" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гок-Сервіс" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область)

про стягнення заборгованості за договором про надання послуг № 5 від 28.12.2022 у розмірі 705 000 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БКС КР" (далі - позивач) через систему "Електронний Суд" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гок-Сервіс" (далі - відповідач) заборгованість за договором про надання послуг № 5 від 28.12.2022 у розмірі 705 000 грн. 00 коп.

Ціна позову складається з суми основного боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором про надання послуг № 5 від 28.12.2022 в частині повного та своєчасного розрахунку за надані позивачем у період з січня по червень 2023 року послуги консультування, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 705 000 грн. 00 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму сплаченого судового збору та понесені судові витрати.

Крім того, від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду № 24435/24 від 17.05.2024), в якому він просить суд здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 17.05.2024 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 26666/24 від 30.05.2024), в якому він просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на таке:

- у пункті 2.3 договору сторонами погоджено, що платежі за надані послуги проводяться замовником в безготівковій формі в національній валюті України шляхом здійснення оплати в розмірі 100% від вартості послуг після підписання акту виконаних робіт на підставі рахунку до 5 числа місяця, який настає за місяцем надання послуг. Проте, з боку позивача жодного рахунку на оплату за надані послуги не виставлялось, а відтак, підстава для виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань перед позивачем на цей час відсутня, і, як наслідок, ТОВ "Гок-Сервіс" не допущено прострочення виконання такого зобов`язання. До того ж, жодних претензії щодо сплати заборгованості за рахунками, на які позивач посилається у позовній заяві, позивачем не пред`являлося;

- відповідач звертає увагу, що докази надсилання рахунків з боку позивача до відповідача мають існувати на момент звернення його до суду, а не з`явитися в процесі розгляду спору, а тому мали бути подані позивачем разом із позовною заявою. Відтак, оскільки матеріали справи не містять доказів виконання позивачем пункту 2.3 договору щодо направлення відповідачу рахунків на оплату, факт порушення грошового зобов`язання відповідачем є недоведеним, а позов необґрунтованим.

Слід відзначити, що ухвалою суду від 17.05.2024 судом було запропоновано позивачу подати відповідь на відзив на позовну заяву у 5-ти денний строк з дня отримання від відповідача відзиву на позовну заяву.

Як убачається з матеріалів справи, відзив на позовну заяву був надісланий відповідачем позивачу в його Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, та доставлений до Електронного кабінету позивача - 30.05.2024 о 14:00, що підтверджується наявною в матеріалах справи Квитанцією про доставку документів да зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС № 1126888 (а.с. 38).

Частиною 6 статті 116 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.

Враховуючи вказане, граничним строком для подання відповіді на відзив на позовну заяву є 04.06.2024.

Згідно з частиною 7 статті 116 Господарського процесуального кодексу України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Відповідно до строків, встановлених Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 за № 173/24950, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Слід наголосити, що у зв`язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відповіді на відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема позивачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо висловлених відповідачем заперечень. У даному випадку додатково наданий строк, - майже три тижні, господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у Дніпропетровській області (місцезнаходження позивача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.

Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій не внесено.

Приймаючи до уваги Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, станом на 24.06.2024 строк на подання відповіді на відзив на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від позивача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що позивач не скористався своїм правом на надання відповіді на відзив на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Судом також враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Тобто у статті 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Крім того, згідно із частинами 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Слід відзначити, що розгляд даної справи по суті розпочався 17.06.2024, а строк розгляду даної справи закінчується 16.07.2024, отже у даному випадку судому було надано сторонам достатній строк для висловлення їх правових позицій та подання доказів по справі.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору про надання послуг, строку його дії, порядок та строки надання послуг, факт надання та передачі послуг замовнику, загальна вартість наданих послуг, настання строку їх оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати, наявність заборгованості у заявленій до стягнення сумі.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 28.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БКС КР" (далі - виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гок-Сервіс" (далі - замовник, відповідач) укладено договір про надання послуг № 5 (далі - договір, а.с.5), відповідно до умов пункту 1.1. якого виконавець в порядку та на умовах, визначених договором та чинним законодавством України, зобов`язується виконати, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити послуги, зазначені в пункті 1.2. договору (далі - послуги) в повному обсязі згідно з договором, виставленими рахунками та підписаними актами виконаних робіт.

У пункті 5.4. договору сторони визначили, що договір вважається укладеним і набуває чинності з 01.01.2023 і діє до 31.12.2023, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним, зміни або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплені печатками юридичних осіб, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання.

Судом також встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги п`ятої Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з пунктом 1.2. договору надання послуги передбачає отримання замовником консультування: з питань оподаткування, фінансового та управлінського обліку в умовах запровадження та дії Податкового кодексу України з урахуванням внесених змін; у сфері бухгалтерського обліку.

Як убачається з матеріалів справи, у період з січня по червень 2023 року на виконання умов договору позивачем були надані відповідачу послуги на загальну суму 705 000 грн. 00 коп., на підтвердження чого сторонами були складені та підписані такі Акти здачі-приймання наданих послуг, а саме:

- Акт від 31.01.2023 здачі-приймання наданих послуг згідно з договором про надання послуг № 5 від 28.12.2022 на суму 117 500 грн. 00 коп. (а.с. 10);

- Акт від 28.02.2023 здачі-приймання наданих послуг згідно з договором про надання послуг № 5 від 28.12.2022 на суму 117 500 грн. 00 коп. (а.с. 11);

- Акт від 31.03.2023 здачі-приймання наданих послуг згідно з договором про надання послуг № 5 від 28.12.2022 на суму 117 500 грн. 00 коп. (а.с. 12);

- Акт від 30.04.2023 здачі-приймання наданих послуг згідно з договором про надання послуг № 5 від 28.12.2022 на суму 117 500 грн. 00 коп. (а.с. 13);

- Акт від 31.05.2023 здачі-приймання наданих послуг згідно з договором про надання послуг № 5 від 28.12.2022 на суму 117 500 грн. 00 коп. (а.с. 14);

- Акт від 30.06.2023 здачі-приймання наданих послуг згідно з договором про надання послуг № 5 від 28.12.2022 на суму 117 500 грн. 00 коп. (а.с. 15).

Вказані акти підписані позивачем та відповідачем та скріплені їх печатками без будь-яких зауважень; підписанням вказаних вище Актів сторони підтвердили, що послуги виконані якісно, згідно з умовами договору; замовник претензій не має, про що зазначено у кожному з перелічених вище Актів.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Так, підписання замовником акту надання послуг, який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягів, строку, вартості та якості наданих послуг.

Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу прийняття послуг за зазначеними Актами наданих послуг відповідачем також не заявлено.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов`язань за ним.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку виконавця за договором надати послугу відповідає обов`язок замовника оплатити вартість цієї послуги.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Так, у розділі 2 договору сторонами були визначені умови щодо порядку оплати, зокрема:

- місячна вартість послуг складає 117 500 грн. 00 коп. без ПДВ. Загальна вартість послуг за договором складає 1 410 000 грн. 00 коп. без ПДВ. За неповний місяць вартість послуг нараховується відповідно до кількості календарних днів у такому місяці (пункт 2.1. договору);

- вартість послуг по договору сплачується згідно з виставленими виконавцем рахунками за місяць після підписання сторонами акту наданих послуг (пункт 2.2. договору);

- платежі за надані послуги проводяться замовником в безготівковій формі в національній валюті України шляхом здійснення оплати у розмірі 100% від вартості послуг після підписання акту виконаних робіт на підставі рахунку до 5-го числа місяця, який настає за місцем надання послуг (пункт 2.3. договору).

Як вказує позивач, ним були виставлені відповідачу рахунки на оплату за надані у період з січня по червень 2023 року послуги на загальну суму 117 500 грн. 00 коп., копії яких наявні в матеріалах справи, а саме:

- рахунок на оплату № 13 від 02.01.2023 на суму 117 500 грн. 00 коп. (а.с. 7);

- рахунок на оплату № 14 від 01.02.2023 на суму 117 500 грн. 00 коп. (а.с. 7, на звороті);

- рахунок на оплату № 15 від 01.03.2023 на суму 117 500 грн. 00 коп. (а.с. 8);

- рахунок на оплату № 16 від 03.04.2023 на суму 117 500 грн. 00 коп. (а.с. 8, на звороті);

- рахунок на оплату № 17 від 01.05.2023 на суму 117 500 грн. 00 коп. (а.с. 9);

- рахунок на оплату № 18 від 01.06.2023 на суму 117 500 грн. 00 коп. (а.с. 9, на звороті), які у добровільному порядку не були оплачені відповідачем.

Таким чином, як зазначає позивач, ним взяті на себе зобов`язання за договором про надання послуг № 5 від 28.12.2022 щодо надання послуг були виконані у повному обсязі та належним чином, претензій щодо якості та обсягу наданих послуг відповідач з моменту їх надання і до теперішнього часу не висловлював, в свою чергу відповідачем взяті на себе зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг були порушені - надані позивачем у період з січня по червень 2023 року послуги з консультування на загальну суму 705 000 грн. 00 коп. у визначені договором строки оплачені не були, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 705 000 грн. 00 коп. Вказане і стало причиною звернення позивача із позовом до суду.

Відповідач факт виставлення позивачем рахунків на оплату за надані в період з січня по червень 2023 року послуги з консультування на загальну суму 705 000 грн. 00 коп. заперечує, вважає, що з огляду на умови пункту 2.3. договору строк оплати наданих у спірний період послуг не настав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як було зазначено вище, у пункті 2.3. договору сторони погодили, що платежі за надані послуги проводяться замовником в безготівковій формі в національній валюті України шляхом здійснення оплати у розмірі 100% від вартості послуг після підписання акту виконаних робіт на підставі рахунку до 5-го числа місяця, який настає за місцем надання послуг.

Судом відхиляються заперечення відповідача щодо неотримання від позивача рахунків на оплату наданих у період з січня по червень 2023 року послуг, з огляду на таке.

Суд не досліджує питання фактичного отримання рахунку на оплату, оскільки:

- за своєю природою рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, а в даному випадку такі реквізити містилися, зокрема у договорі про надання послуг № 5 від 28.12.2022;

- ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а відсутність рахунку-фактури не звільняє боржника від обов`язку з оплати поставленого товару.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у справі №922/1831/15 від 09.07.2020, у справі № 908/771/19 від 18.02.2020, у справі № 910/1558/19 від 13.02.2020, у справі ; 910/14282/18 від 17.07.2019, у справі № 918/537/18 від 02.07.2019, у справі № 910/19702/17 від 20.12.2018, у справі № 910/21406/17 від 10.10.2018, у справі №910/22589/17 від 05.09.2018, у справі № 905/915/17 від 13.07.2018.

З приводу посилання відповідача на неотримання від відповідача претензій чи вимог щодо оплати наданих у спірний період послуг на суму 705 000 грн. 00 коп. суд зазначає таке.

Вибір способу захисту своїх прав та порушених інтересів є правом позивача. Відповідно до рішення Конституційного суду України від 09.07.2002 у справі № 1-2/2002, положення частини 2 статті 124 Конституції України передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина 5 статті 55 Конституції України). Тобто кожна особа, має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі - судовий захист.

Обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб`єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту. Схожі правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 201/13756/16-ц (провадження № 61-6896св19), від 18.09.2019 у справі № 183/2925/17 (провадження № 61-12368св19), від 16.02.2022 у справі № 520/19325/18 (провадження № 61-9353св21) та узгоджуються із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 922/2131/19, від 27.11.2019 у справі № 924/277/19, від 20.02.2019 у справі № 912/2275/17, від 30.07.2019 у справі № 904/4899/18.

Враховуючи вказане, заперечення відповідача в цій частині судом також відхиляються.

Отже, враховуючи визначені контрагентами у пункті 2.3. договору порядок розрахунків за надані у період з січня по червень 2023 року послуги на загальну суму 705 000 грн. 00 коп., строк їх оплати є таким, що настав.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження оплати наданих позивачем у період з січня по червень 2023 року послуг на загальну суму 705 000 грн. 00 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи зазначені вище норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 705 000 грн. 00 коп.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає таке.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У той же час, згідно із частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки позовну заяву у даній справі було подано до суду через систему "Електронний суд", судовий збір, який підлягав сплаті позивачем, становить 8 460 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 8 460 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БКС КР" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гок-Сервіс" про стягнення заборгованості за договором про надання послуг № 5 від 28.12.2022 у розмірі 705 000 грн. 00 коп. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гок-Сервіс" (вулиця Конституційна, будинок 15, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50014; ідентифікаційний код 43844606) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БКС КР" (вулиця Чарівна, будинок 22-А, приміщення 4, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50082; ідентифікаційний код 39569226) 705 000 грн. 00 коп. - основного боргу та 8 460 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 24.06.2024.

Суддя Ю.В. Фещенко