Рішення

від 21.06.2024 по справі 382/895/24

ЯГОТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/895/24

Провадження № 2-о/382/39/24

РІШЕННЯ

Іменем України

21 червня 2024 року Яготинський районний суд Київської області ускладі:

головуючого суддіКисіль О.А.

за участю секретаря Захарук Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Яготин справу за заявою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Лещенко Сергія Олександровича, заінтересована особа ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

Представник заявника звернувся з заявою до Яготинського районного суду Київської області заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, в котрій вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 59 років, помер чоловік заявника ОСОБА_3 «Спадкодавець», що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 16 червня 2020 року та свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 12 вересня 1981 року .

Після його смертівідкрилась спадщина у вигляді нерухомого майна: земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером: 3225584200:05:005:0119.

За час життя, Спадкодавець не склав заповіт як розпорядження своїм майном та іншими майновими правами на випадок своєї смерті, а тому спадкування всіх прав та обов`язків здійснюється за законом спадкоємцями в порядку черговості.

У відповідності до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Таким чином, спадкоємцями за законом у першу чергу є дружина Спадкодавця ОСОБА_1 (заявник) та донька Спадкодавця ОСОБА_2 (заінтересована особа).

Спадкоємець ОСОБА_2 , спадщину не прийняла, оскільки в передбачений законодавством термін до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не зверталась, зі Спадкодавцем на час відкриття спадщини не проживала та місце її проживання не було реєстровано за однією адресою зі Спадкодавцем.

Будь-який спір щодо спадкового майна відсутній.

Інших спадкоємців, передбачених чинним законодавством України, у Спадкодавця немає.

На підтвердження відсутності інших спадкоємців які прийняли спадщину та спадкової справи після смерті Спадкодавця надається інформаційна довідка зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 29.04.2024 № 76791842.

Місце реєстрації та проживання спадкоємця (заявника) на день смерті спадкодавця: АДРЕСА_1 .

Фактичне місце проживання спадкодавця на день смерті (з 2015 р.): АДРЕСА_1 .

Місце реєстрації спадкодавця на день смерті: АДРЕСА_2 .

Заявник вважає, що спадщину прийняла шляхом постійного проживання разом зі Спадкодавцем на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 та протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не заявила про відмову від неї.

Заявник вважавши, що спадщину прийняла шляхом постійного проживання на час відкриття спадщини разом зі Спадкодавцем, відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, у квітня 2024 року звернулася до приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Київської області, ОСОБА_4 , з наміром подати заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину.

Але на підставі поданих Заявником документів нотаріус не відкрила спадкову справу після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та відповідно не видала свідоцтво про право на спадщину, з причини відсутності доказів спільної реєстрації місця проживання заявника зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Таким доказом, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання, є довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем, відповідно до п. 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5.

Тобто нотаріусу необхідно подати довідку органу реєстрації місця проживання щодо спільної реєстрації спадкодавця та спадкоємця, а не щодо спільного проживання, яку надала заявник нотаріусу (акт обстеження депутата від 10.04.2024).

За відсутності наявності спільної реєстрації спадкодавця зі спадкоємцем, факт постійно проживання на час відкриття спадщини підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили, згідно п. 4.4. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 №296/5 та Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 р. за №282/20595.

У отриманому листі приватного нотаріуса Овчаренко І.Ж. від 29.04.2024 заявнику було рекомендовано звернутися до суду.

Заявник з 2015 р. постійно проживала на час відкриття спадщини разом зі Спадкодавцем за однією за адресою: АДРЕСА_1 , а тому звертається до Яготинського районного суду Київської області із заявою про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Встановлення даного факту необхідно заявнику для одержання свідоцтва про право на спадщину.

Враховуючи вищевикладене просив: Встановити, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , постійно проживала з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на час відкриття спадщини за адресою АДРЕСА_1 .

Представник зявника звернувся до суду з заявою, в котрій просив розглянути справу у його відсутності, заявлені вимоги підтримав.

Заінтересована особа в судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи належним чином повідомлена, відповідно до вимог ч.8 ст.128 ЦПК України.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, суд вважає, що заява підлягає задоволенню.

Приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства» № 4451/70).

В силу ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна людина, права і свободи якої, викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (рішення від 17 червня 2011 року, заява № 21037/05), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.

Згідно із ст. 76 ЦПК України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Так, з копії паспорта (а.с. 5) вбачається, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 зареєстрована за адерсою: АДРЕСА_3 є донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с.6-8).

З копії свідоцтва про смерть (а.с. 9) вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .

З копії свідоцтва про шлюб вбачається, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 12.09.1981 року було укладено шлюб у Яготинському РАГС Київської області (а.с.10).

Відповідно до експертного висновку №056/669-а від 12.04.2024 року вбачається, що з урахуванням зазначеного записи українською мовою жіночої форми прізвища Трушина та Трушин попри розбіжностей в орфографічній фіксації в документах, наданих для експертизи, а також в інших документах зазначеної особи є ідентичними (а.с.11).

Згідно до Витягу про осіб місце проживання яких зареєстровано або було зареєстровано в період з 05.02.1993 року по 11.06.2020 року за адресою: АДРЕСА_2 , вбачається що зареєстрованим був ОСОБА_3 3 05.02.1993 року по 16.06.2020 року (а.с.12).

Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру вбачається, що за вказаними параметрами ОСОБА_3 інформації у Спадковому реєстрі відсутні (а.с.13).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина у вигляді нерухомого майна: земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером: 3225584200:05:005:0119 що підтверджується копією державного акту на право приватної власності на землю ІІІ-КВ №059910 від 24.12.2001 та інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 08.04.2024 № 373238325 (а.с.14-15).

Згідно акту обстеження депутата від 10.04.2024 року, місце реєстрації та проживання спадкоємця (заявника) на день смерті спадкодавця: АДРЕСА_1 (а.с.16).

Заявник у квітні 2024 року звернулася до приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Київської області, ОСОБА_4 , з наміром подати заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину. Але на підставі поданих Заявником документів нотаріус не відкрила спадкову справу після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та відповідно не видала свідоцтво про право на спадщину, з причини відсутності доказів спільної реєстрації місця проживання заявника зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Таким доказом, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання, є довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем, відповідно до п. 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5. Тобто нотаріусу необхідно подати довідку органу реєстрації місця проживання щодо спільної реєстрації спадкодавця та спадкоємця, а не щодо спільного проживання, яку надала заявник нотаріусу (акт обстеження депутата від 10.04.2024). За відсутності наявності спільної реєстрації спадкодавця зі спадкоємцем, факт постійно проживання на час відкриття спадщини підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили, згідно п. 4.4. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 №296/5 та Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 р. за №282/20595. У отриманому листі приватного нотаріуса Овчаренко І.Ж. від 29.04.2024 заявнику було рекомендовано звернутися до суду (а.с.17).

У відповідності до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

В силу ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, а згідно із ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Тобто, щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України, Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року „Про судову практику у справах про спадкування", якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, згідно п. 23 вказаної Постанови, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Згідно ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Оцінюючи досліджені докази в сукупності, суд вважає, що є всі підстави вважати, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , постійно проживала з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на час відкриття спадщини за адресою АДРЕСА_1 .

Керуючись ст. ст.258-259, 265, 268, 293-294, 315, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 в особі представника адвоката Лещенко Сергія Олександровича, заінтересована особа ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення, задовольнити.

Встановити, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , постійно проживала з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на час відкриття спадщини за адресою АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, після проголошення повного рішення 24 червня 2024 року, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 24.06.2024 року.

Суддя Кисіль О. А.