Рішення

від 24.06.2024 по справі 910/4464/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2024Справа № 910/4464/24Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

до Громадської організації «Черкаське земляцтво «Шевченків край» у м. Києві»

про стягнення 24 207,76 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшов позов Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» до Громадської організації «Черкаське земляцтво «Шевченків край» у м. Києві» про стягнення заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою в сумі 24 207,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору № 301/438-2 про компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою за адресою: місто Київ, вулиця Басейна, будинок № 1/2 літера А від 16.03.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

18.04.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2024 прийнято вказаний позов до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/4464/24, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), визначено сторонам строки на подання заяв по суті спору. У зв`язку з тим, що судом було встановлено відсутність у відповідача зареєстрованого електронного кабінету в системі «Електронний Суд» ЄСІТС, даною ухвалою суд звернув увагу Громадської організації «Черкаське земляцтво «Шевченків край» у м. Києві» на обов`язковості такої реєстрації та можливості ознайомлення з матеріалами справи через вказану систему.

Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у даній справі була надіслана позивачу в його електронний кабінет та доставлена останньому 24.04.2024, підтвердженням чого є наявне в матеріалах справи повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

Відповідачу суд направив копію ухвали про відкриття провадження у справі № 910/4464/24 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак конверт № 0600263355463 із копією вказаної ухвали повернувся до суду не врученим, із зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання».

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Суд зазначає, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та його повернення до суду є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо його належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про розгляд справи у розумінні ГПК України.

Враховуючи викладене вище, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином, оскільки судом було направлено ухвалу від 24.04.2024 про відкриття провадження у даній справі на належну адресу Громадської організації «Черкаське земляцтво «Шевченків край» у м. Києві», яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а іншої адреси свого місцезнаходження відповідач суду не повідомляв.

При цьому, за змістом ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 24.04.2024 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Станом на момент ухвалення даного рішення від відповідача письмового відзиву на позовну заяву до суду не надходило, як і не надходило будь-яких заяв чи клопотань по справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

16.03.2020 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Громадською організацією «Черкаське земляцтво «Шевченків край» у м. Києві» (орендар) та Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (балансоутримувач), було укладено Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 438-2 (надалі - Договір № 438-2).

Згідно з п. 1.1. Договору № 438-2 орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва (надалі - об`єкт оренди/об`єкт), яке знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Басейна, будинок 1/2, літер А, для розміщення громадської організації.

Об`єктом оренди є: нежитлові приміщення загальною площею 89,60 кв.м, у т.ч. 2 поверх - 1,00 кв.м, 3 поверх - 88,60 кв.м, згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід`ємну частину Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 14 червня 2012 року № 438 (п. 2.1 Договору № 438-2).

Договір є укладеним з моменту його підписання сторонами, умови договору відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладання і діють з 21.08.2019 до 19.08.2022 (п. 9.1. Договору № 438-2).

Актом приймання-передачі нерухомого майна від 14.06.2012 орендарю за Договором було передано в орендне користування нежилі приміщення загальною площею 89,60 кв.м, що перебувають на балансі КП «Київжитоспецексплуатація», розташовані за адресою: м. Київ, вул. Басейна, 1/2, літера А.

Водночас, 16.03.2020 між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (балансоутримувач) та Громадською організацією «Черкаське земляцтво «Шевченків край» у м. Києві» (орендар) укладено договір № 301/438-2 про компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою за адресою: м. Київ, вул. Басейна 1/2 літ А. (надалі - Договір № 301/438-2).

Відповідно до п. 2.1 Договору № 301/438-2 об`єктом компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою є: нежитлові приміщення, загальною площею 89,60 кв.м., в т.ч. на 2 поверсі - 1 кв.м., на 3 поверсі - 88,60 кв.м. в будинку №1/2 літер А по вул.. Басейній в місті Києві.

Згідно з п. 3.1. Договору № 301/438-2 плата за об`єкт компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою визначена на підставі статей 286, 287 Податкового кодексу України, рішення Київської міської ради від 18.10.2018 № 1910/5974 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві», п. 9.7., 9.7.1. та 9.7.2. розділу 9 «Орендна плата та інші платежі» рішення Київської міської ради від 06.12.2018 № 253/6304, та становить за базовий місяць розрахунку січень 2020 року - 841,33 грн.

Розмір компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою змінюється за вимогою підприємства-балансоутримувача в односторонньому порядку у випадку зміни розмірів земельного податку згідно з чинним законодавством (п. 3.3. Договору № 301/438-2).

За умовами п. 3.5. Договору № 301/438-2 компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 16.03.2020 № 438-2 і застосовується з 21.08.2019.

Відповідно до пунктів 3.6, 4.2.1 Договору № 301/438-2 відповідач зобов`язаний сплачувати незалежно від наслідків господарської діяльності компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця.

Договір № 301/438-2 є укладеним з моменту укладання договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 16.03.2020 № 438-2, умови договору відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладення і діють з 21.08.2019 по 19.08.2022 (п. 7.1. Договору № 301/438-2).

Частиною 5 постанови Кабінету міністрів України від 27.05.2-22 №634 «Про особливості оренди держаного та комунального майна у період воєнного стану» договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період воєнного стану та протягом 4-х місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону.

В матеріалах справи відсутні докази того, що договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 438-2 від 16.03.2020 припинив свою дію.

Спір між сторонами виник в результаті порушення відповідачем обов`язку щодо сплати компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за адресою: м. Київ, вул.. Басейна 1/2 літ А за період з 01.02.2022 по 31.12.2023, що призвело до виникнення у нього заборгованості в сумі 24 207,76 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як встановлено судом, позивач, як балансоутримувач об`єкта оренди, нараховував відповідачу, як орендарю, плату із компенсації витрат за користування земельної ділянки відповідно до встановлених ставок у 2022, 2023 роках.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не надано доказів оплати компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за адресою: м. Київ, вул. Басейна літ А за спірний період, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 24 207,76 грн є обґрунтованою, документально підтвердженою, а відтак підлягає задоволенню.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У частині третій ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.01.2021 по справі № 922/51/20).

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Крім того, відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

З урахуванням встановленого вище, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 24 207,76 грн підлягають задоволенню.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Громадської організації «Черкаське земляцтво «Шевченків край» у м. Києві» (01004,м. Київ, вулиця Басейна, будинок 1/2, літера А; ідентифікаційний код 25916705) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51-а, ідентифікаційний код 03366500) заборгованість у розмірі 24 207 грн. 76 коп. та судовий збір у розмірі 3028 грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 24.06.2024.

Суддя Т. Ю. Трофименко