Рішення

від 17.06.2024 по справі 910/17494/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.06.2024Справа № 910/17494/23за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Структура Пласт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юапласт"

про стягнення 465928,83 грн

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Літовка М.В.

Представники сторін:

Від позивача Котвицький Є.О.

Від відповідача не з`явились

У судовому засіданні 17.06.2024 в порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Структура Пласт" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юапласт" про стягнення 465928,83 грн., з яких 462500,00 грн. - основної заборгованості та 3428,83 грн. - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем було неналежно виконано свої зобов`язання із своєчасної оплати поставленого товару за видатковою накладною № 1374 від 24.07.2023 та видатковою накладною № 1458 від 02.08.2023 (договорами, укладеними у спрощений спосіб).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у десять днів з дня вручення цієї ухвали.

04.12.2023 до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 20.11.2023.

Ухвалою суду від 18.12.2023 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено відповідачу строк на подання відзиву.

16.01.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, оскільки, подані позивачем видаткові накладні не підписані з боку відповідача, а отже не підтверджують здійснення господарської операції. Також, подані поштові накладні не підтверджують отримання відповідачем від позивача товару та його вартість. В одному з відправлень отримувачем вказано не відповідача, а фізичну особу.

На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва від 15.02.2024 № 01.3-16/507/24, в зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 , у справі призначено повторний автоматизований розподіл.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/17494/23 розподілено до розгляду судді Усатенко І.В.

Ухвалою суду від 22.02.2024 прийнято справу до розгляду, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надано сторонам строк на подання заяв по суті спору.

Ухвалою суду від 25.04.2024 призначено у справі судове засідання на 06.06.2024, зобов`язано директора ТОВ "ЮАПЛАСТ" ОСОБА_2 у строк до 15.05.2024 надати суду письмові пояснення щодо обставин отримання (не отримання) поштового відправлення за експрес накладною ТОВ "Нова Пошта" № 20450747514938 від 25.07.2023, зокрема щодо товару, який був отриманий, його кількості та вартості, та обставин оплати (не оплати), тощо. Докази в підтвердження обставин викладених у поясненнях подати до суд в той же строк. Також зобов`язано відповідача у строк до 15.05.2024 надати суду письмові пояснення щодо обставин отримання поштових відправлень згідно списку згрупованих відправлень від 02.08.2023 на суму 370000,00 грн, зокрема щодо оплати отриманого товару чи/або обставин його не отримання чи повернення. Докази в підтвердження обставин викладених у поясненнях подати до суд в той же строк.

17.05.2024 від відповідача надійшли пояснення, в яких відповідача зазначив, що по пункту 4 ухвали Відповідач позовні вимоги заперечує товар згідно списку згрупованих відправлень від 02.08.2023 на суму 370000,00 грн. Відповідачу Позивачем не направлявся, а отже не отримувався, про що було зазначено у відзиві на позовну заяву. Також, відповідач звернув увагу суду, що відповідно до ч. 4, ст. 74 ГПК України на Суд не покладено повноваження збирання доказів за власною ініціативою. Відповідно до принципів змагальності сторін, диспозитивності, пропорційності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом - обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Вимагання суду з власної ініціативи надання стороною додаткових доказів свідчить про порушення судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, доступу до правосуддя та права на справедливий Суд. Оскільки Суд вимагаючи доказів з власної ініціативи від однієї сторони в судовому розгляді фактично тим самим стає на бік іншої сторони, порушуючи принципи неупередженості та безсторонності.

З приводу поданих відповідачем пояснень, суд звертає увагу відповідача на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідач у відзиві вказав, що позивачем не надано суду доказів, що між позивачем та Відповідачем було укладено договір в спрощений спосіб оскільки видаткова накладна № 1374 від 24.07.2023 та видаткова накладною № 1458 від 02.08.2023 не містять підпису і печатки відповідача про прийняття саме такого товару і в тій кількості, що була визначена позивачем у видатковій накладній, таким чином Позивачем не надано суду жодних доказів, що відповідач зробив акцепт.

Тобто відповідач вказав на недоведеність з боку позивача обставин поставки відповідачу товару у кількості та вартістю, вказаною у видаткових накладних.

Натомість, уже у своїх поясненнях від 17.05.2024 ТОВ "Юапласт" вказує, що "відповідач позовні вимоги заперечує, товар згідно списку згрупованих відправлень від 02.08.2023 на суму 370000,00 грн. відповідачу позивачем не направлявся, а отже не отримувався, про що було зазначено у відзиві на позовну заяву.".

06.06.2024 від позивача надійшли письмові пояснення, в яких він підтримує позовні вимоги, вказує на обставини складання з його боку податкових накладних по спірних господарських операціях та відсутності у відповідача зауважень щодо таких накладних. До пояснень долучено копії податкових накладних та докази їх реєстрації ЄРПН. Також позивач подав клопотання про застосування до відповідача заходів процесуального примусу у вигляді штрафу.

В судовому засіданні 06.06.2024 оголошено перерву до 17.06.2024.

14.06.2024 від позивача надійшли пояснення щодо обсягу поставленого товару та його вартості та щодо отримання товару директором відповідача, який вказаний отримувачем за одним з відправлень.

Представник відповідача в судове засідання 17.06.2024 не з`явився, про дату час судового розгляду був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні 17.06.2024 позивач підтримав клопотання про застосування до відповідача заходів процесуального примусу.

Відповідно до ст. 135 ГПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною десятою статті 188 цього Кодексу.

Суд відзначає, що відповідач виклав свою позицію щодо виконання ним своїх обов`язків у поданих поясненнях. З наслідками не подання витребуваних судом доказів, передбаченими ст. 81 ГПК України, відповідач обізнаний. Додатково застосовувати заходи примусу у вигляді штрафу суд підстав не вбачає.

У задоволенні клопотання позивача про стягнення з відповідача штрафу, суд відмовляє.

Неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення позивача, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач між Товариством з обмеженою відповідальністю "Структура Пласт", як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юапласт", як покупцем у спрощений спосіб були укладені договори поставки у спрощений спосіб.

До позовної заяви долучено видаткові накладні: № 1374 від 24.07.2023 на поставку пальчикових розпилювачів у кількості 50000 штук, за ціною 1,85 грн, загальною вартістю 92500,00 грн; № 1458 від 02.08.2023 на поставку пальчикових розпилювачів у кількості 200000 штук, за ціною 1,85 грн, загальною вартістю 370000,00 грн. Зазначені видаткові накладні підписані та скріплені печаткою постачальника. З боку покупця видаткові накладні не підписані.

В підтвердження обставин поставки позивачем відповідачу товару (розпилювачів) у кількості 50000 штук, загальною вартістю 92500,00 грн позивач долучив до матеріалів справи експрес-накладну Нової пошти № 20450747514938 від 24.07.2023, згідно якої: відправник ТОВ "Структура Пласт"; отримувач ОСОБА_2 ; телефон отримувача: 380504571695; адреса одержувача: АДРЕСА_1 ; інформація про відправлення: кількість місць 12, фактична вага 180 кг, оголошена вартість 55500,00 грн, контрольна вага 253,08 кг, повний опис відправлення - розпилювачі. Як вбачається з долученого позивачем скріншоту з сайту Нової пошти відправлення № 20450747514938 було отримано ОСОБА_2 26.07.2023 о 16:52.

В підтвердження обставин поставки позивачем відповідачу товару (розпилювачів) у кількості 200000 штук, загальною вартістю 370000,00 грн позивач долучив до матеріалів справи фіскальний чек від 02.08.2023 про здійснення відправлення Укрпоштою за списком згрупованих відправлень від 02.08.2023: замовник ТОВ "Структура Пласт", адресат ТОВ "Юапласт", адреса - Київ, 03505, номер телефону адресата 380504571695, загальна маса 1123910 г, оголошена цінність відправлення 370000,00 грн, всього відправлень 12, місць 80. Як вбачається з долученого позивачем скріншоту з сайту Укрпошти відправлення № 0503620582451 № 1 було отримано адресатом 04.08.2023.

Також, позивач долучив до матеріалів справи податкові накладні: № 38 від 24.07.2023 на суму 92500,00 грн, № 8 від 02.08.2023 на суму 370000,00 грн та докази їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суду не було надано доказів оплати відповідачем відправленого позивачем товару.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини 1 статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частина 2 статті 642 ЦК України).

Судом встановлено, що шляхом вчинення обома сторонами конклюдентних дій (позивач відправив товар, а відповідач зазначений товар отримав та не повернув), між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки.

29.09.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією №1 від 29.09.2023, у якій вимагав у семиденний строк, з дня отримання претензії, здійснити оплати поставленого товару на загальну суму 462500,00 грн. Разом з претензією позивачем направлено видаткові накладні № 1458 від 02.08.2023 та № 1374 від 24.07.2023 та список згрупованих відправлень з фіскальним чеком та експрес-накладну Нової пошти. Докази направлення претензії долучені до матеріалів справи.

Відповідач відповіді на претензію не надав, суму заборгованості не оплатив.

Як уже було встановлено судом вище між позивачем та відповідачем укладено договір поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення в його сторін прав та обов`язків: майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Так, позивач просить суд, зокрема, стягнути з відповідача 462500,00 грн основного боргу за поставлений згідно видаткових накладних № 1374 від 24.07.2023, № 1458 від 02.08.2023 товар.

Відповідач у відзиві вказує, що він не отримував від позивача товар, а позивачем не надано суду належних доказів отримання товару за видатковими накладними, експрес-накладною та списком згрупованих відправлень, як і не підтверджено вартість такого товару.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662, статті 663, частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Отже встановленню межах даної справи підлягають обставини щодо поставки позивачем товару на суму 462500,00 грн відповідачу.

Відповідно до визначень термінів, що містяться у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, (далі Положення № 88) визначено, що первинні документи - це документи, створені у паперовій або в електронній формі, які містять відомості про господарські операції.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

В п. 2.3, 2.4. Положення № 88 також зазначено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: печатка, ідентифікаційний код підприємства, установи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Отже, за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.3, 2.4. Положення № 88 відображають реальні господарські операції.

Відповідно до ч. 2 ст 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Подані до матеріалів справи видаткові накладні № 1374 від 24.07.2023, № 1458 від 02.08.2023 не відповідають наведеним вище вимогам законодавства щодо оформлення первинних документів, оскільки не містять підпису покупця. Тобто видаткові накладні, як первинні документи, містять недоліки, з огляду на що не можуть бути беззаперечними доказами факту поставки товару.

Разом з цим, Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що в разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Такий факт повинен оцінюватися в сукупності з іншими доказами в справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає вимогам процесуального законодавства.

У зв`язку з цим необхідно враховувати, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару в господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постановах від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.07.2023 позивачем (відправник) направлено Новою поштою товар (розпилювачі), оголошеною вартістю 55500,00 грн, що підтверджується експрес-накладною Нової пошти № 20450747514938. Одержувачем за вказаною накладною є фізична особа ОСОБА_2 , телефон одержувача - НОМЕР_1 .

Також, 02.08.2023 позивачем (замовник) направлено Укрпоштою відповідачу товар оголошеною вартістю 370000,00 грн згідно фіскального чеку та списку згрупованих відправлень. Одержувач ТОВ "Юапласт", номер телефону адресата 380504571695.

Відповідач вказує, що вказана експрес накладна та список згрупованих відправлень не є належним доказом поставки йому товару, оскільки не містять коду ЄДРПОУ відповідача, місцезнаходження, назви товару, його кількості та ціни, а оголошена вартість не тотожна ціні товару. Крім того отримувачем за експрес-накладною є не відповідач, а приватна особа - фізична особа.

Разом з тим, суд відхиляє дані твердження відповідача, з огляду на таке.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).

У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке: "8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Відповідно до ч. 2 ст. 664 ЦК України якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Дослідивши надану позивачем експрес-накладну Нової пошти № 20450747514938, суд приходить до висновку, що нею підтверджується факт поставки відповідачу товару згідно видаткової накладної № 1374 від 24.07.2023 на суму 92500,00 грн, оскільки найменування товару за нею і експрес-накладною співпадає (розпилювачі). При цьому посилання відповідача на те, що отримувачем за експрес-накладною є не він, а приватна особа - фізична особа, суд вважає необґрунтованими оскільки отримувачем за такою накладною є директор відповідача - ОСОБА_2 . Номер телефону одержувача, що вказаний в експрес-накладній - 0504571695 також міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в розділі "інформація для здійснення зв`язку" щодо ТОВ "Юапласт".

Згідно відомостей офіційного сайту Нової пошти товар за експрес-накладною № 20450747514938 був отриманий 26.07.2023.

Дослідивши надані позивачем список згрупованих відправлень та фіскальний чек від 02.08.2023, суд приходить до висновку, що ними підтверджується факт поставки відповідачу товару згідно видаткової накладної № 1458 від 02.08.2023 на суму 370000,00 грн. Як уже було зазначено вище адресатом значиться саме відповідач, оголошена вартість товару співпадає з вартістю, вказаною у поштових документах. Номер телефону адресата, що вказаний списку згрупованих відправлень - 0504571695 також міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в розділі "інформація для здійснення зв`язку" щодо ТОВ "Юапласт".

Згідно відомостей офіційного сайту Укрпошти товар був отриманий 04.08.2023.

Відповідач у своїх поясненнях зазначив, що він не отримував від позивача за списком згрупованих відправлень. Проте, подані позивачем докази підтверджують отримання відповідачем відправлення від 02.08.2023 і відповідач не надав суду докази того, що зазначене відправлення від позивача містило інший товар, ніж вказаний у видатковій накладній № 1458 від 02.08.2023.

Також суд відзначає, що позивачем було складено та зареєстровано податкові накладні за вказаними вище двома господарськими операціями.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В підтвердження обставин поставки позивачем відповідачу товару до матеріалів справи буди подані податкові накладні, експрес-накладна, список згрупованих відправлень та фіскальний чек, скріншоти з сайтів перевізників про отримання товару від позивача відповідачем та фізичною особою ОСОБА_2 , що згідно відомостей є Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є керівником відповідача, зазначенням телефону отримувача, який є контактним телефоном відповідача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та видаткові накладні.

Натомість, відповідачем суду не було подано жодного доказу, в спростування обставин отримання від позивача товару на загальну суму 462500,00 грн, на підтвердження яких позивачем, на переконання суду, були надані вірогідні докази.

Отже, враховуючи зазначене вище в сукупності, суд приходить до висновку, що постачання позивачем відповідачу товару на суму 462500,00 грн підтверджено матеріалами справи. Подані позивачем докази на підтвердження даної обставини суд вважає більш вірогідними, ніж заперечення відповідача, які не підтверджені жодними доказами.

Отже, відповідачем не надано доказів на спростування обставин щодо отримання ним від позивача товару на загальну суму 462500,00 грн, який вказаний у видаткових накладних: № 1374 від 24.07.2023, № 1458 від 02.08.2023.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки, сторонами не було обумовлено строки оплати товару, то він мав бути оплачений після його прийняття, тобто 27.07.2023 (92500,00 грн) та 05.08.2023 (370000,00 грн) відповідно.

Разом з тим, доказів оплати товару матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 462500,00 грн за переданий товар.

Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її сплати суду не надано.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 462500,00 грн є правомірною та обґрунтованою, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення 3% річних у сумі 3428,83 грн за загальний період з 28.07.2023 по 03.11.2023.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за користування коштами.

Суд перевірив розрахунок 3% річних, здійснений позивачем та вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, а суму 3% річних у розмірі 3428,83 грн такою, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

При розгляді даної справи судом враховано посилання позивача на рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/17492/23, з аналогічною позицією відповідача про не отримання товару. Проте обставини встановленні при розгляді означеної справи не є преюдиційними для справи № 910/17494/23.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст.74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 86, 129, 232-234, 240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮАПЛАСТ" (01001, м. Київ, вулиця Михайлівська, буд. 21Б, квартира 17, ідентифікаційний код 44953849) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Структура Пласт" (77001, Івано-Франківська область, м. Рогатин, вулиця Галицька, буд. 4 Г, ідентифікаційний код 42499510) заборгованість у розмірі 462500 (чотириста шістдесят дві тисячі п`ятсот) грн 00 коп. 3% річних у розмірі 3428 (три тисячі чотириста двадцять вісім) грн 83 коп., судовий збір у розмірі 6988 (шість тисяч дев`ятсот вісімдесят вісім) грн 93 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 24.06.2024

Суддя І.В.Усатенко