Ухвала

від 20.06.2024 по справі 911/1497/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"20" червня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1497/24

Суддя Сокуренко Л.В., розглянувши

позовну заяву Садівничого товариства «Мічурінець» (08070, Київська обл., Макарівський р-н, с. Новосілки)

до 1) Громадської організації «Садове товариство «Сонячний» (08070, Київська обл., Макарівський р-н, с. Новосілки, вул. Кучеренка, буд. 43)

2) Садівницького товариства «Меркурій» (08070, Київська обл., Макарівський р-н, с. Новосілки)

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Садівниче товариство «Мічурінець» звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Громадської організації «Садове товариство «Сонячний» та Садівницького товариства «Меркурій» про визнання права власності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що трансформаторну підстанцію КТП-100/10/0,4 придбав позивач, а право власності на неї належить позивачу та відповідачам у рівних частках.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч.6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

За приписами п. 2 ч. 2, ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

Суд встановив, що позивач в позовній заяві не зазначив відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у сторін.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.

Суд дослідивши матеріали позовної заяви встановив, що за твердженнями позивача йому належить 1/3 трансформаторної підстанції КТП-100/10/0,4, а предметом позову є визнання за позивачем права власності на інші 2/3 трансформаторної підстанції.

У позовній заяві позивач указав ціну позову у розмірі 4 867,00 грн це 2/3 від вартості трансформаторної підстанції КТП-100/10/0,4, ціна якої визначена позивачем станом на 04.05.1998.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 162, пунктів 1-3 частини першої статті 163 ГПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, загальною сумою всіх вимог.

Порядок сплати та розміри ставок судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір", у преамбулі якого зазначено, що він визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до частини другої статті 4 цього Закону за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 2).

Одночасно, позивачем в якості доказів сплати судового збору долучено до матеріалів позовної заяви платіжну інструкцію № 0.0.3695629555.1 від 11.06.2024 на суму 3 028,00 грн.

Однак, позивачем не надано суду доказів вартості спірного майна актуальні на дату звернення позивача з позовною заявою до суду. Таким чином, суд позбавлений можливості встановити розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання даного позову.

За таких обставин, зазначена платіжна інструкція не є належним доказом сплати судового збору в повному розмірі.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до частини другої статті 164 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством (частина друга, четверта статті 91 Господарського процесуального кодексу України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.

Частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» передбачено, що судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою.

Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють (частина третя статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»).

Відповідно до частини першої статті 10 Господарського процесуального кодексу України, господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», що набрав чинності 16.07.2019, встановлено, що єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова.

Частинами першою, шостою статті 13 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» визначено, що мовою нормативно-правових актів і актів індивідуальної дії, діловодства і документообігу органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування є державна мова. Органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.

Згідно із положеннями статті 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою.

У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Суди ухвалюють рішення та оприлюднюють їх державною мовою у порядку, встановленому законом. Текст судового рішення складається з урахуванням стандартів державної мови.

Згідно зі статтею 79 Закону України «Про нотаріат», нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.

Як вбачається з переліку додатків до позовної заяви, позивачем долучено копії протоколу загальних зборів від 24.08.1998, Акт від 17.08.2004, трудовий договір №2 б/д, «відомості боржників за електроенергію», фінансова звітність за 2004 рік, протокол загальних зборів садівничих товариств від 24.04.2016,трудовий договір б/н б/д, які викладено російською мовою.

Враховуючи вищевказані положення законодавства, у випадку подання до суду документів, зміст яких викладено іноземною мовою, останні повинні мати засвідчений нотаріальний переклад таких документів.

Позов це звернена через суд до відповідача матеріально-правова вимога про поновлення порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, який здійснюється в певній, визначеній законом процесуальній формі.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючи ознаки позову) являються предмет і підстава.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.

Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Відповідно до п. 4, 5 ч. 3 ст.162 ГПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Крім того суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що приписами ст. ст. 1, 14 Господарського процесуального кодексу України унормовано таке:

- господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах;

- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках;

Суд вважає за необхідне наголосити позивачу на те, що під час звернення до господарського суду із відповідним позовом та оформлення пов`язаних з цим позовом пояснень, заяв, клопотань, останні мають містити відповідні мотивування та нормативні підстави, тобто як зміст порушеного питання, так і причини його заявлення з посиланням на норми ГПК України, що передбачають можливість розгляду судом такого клопотання/заяви.

Позивачем викладено прохальну частину позовної заяви в наступній редакції: «Постановити рішення, відповідно до визнати за Садівницьким товариством «Мічурінець» 2/3 комплектної трансформаторної підстанції КТП 10/0,4.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав;

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, судам слід виходити із його ефективності, а це означає, що вимога про захист права має забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

У порушення пунктів 4, 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України вимога викладена в прохальній частині позовної заяви є граматично та юридично незрозумілою.

З огляду на наведене вище суд звертає увагу на те, що чітка ідентифікація заявлених вимог сприяє ефективному та реальному захисту і відновленню порушених прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

За приписами ч. ч. 1, 4 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Суд дослідивши матеріали позовної заяви встановив, що позивач пред`явив вимоги даної позовної заяви до двох відповідачів Громадської організації «Садове товариство «Сонячний» (код ЄДРПОУ 39541881) та Садівницького товариства «Меркурій» (код ЄДРПОУ 25690106).

Здійснивши запит до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань суд встановив, що в реєстрі відсутня інформація про юридичну особу відповідача-2 Садівницького товариства «Меркурій» (код ЄДРПОУ 25690106).

З огляду на викладене вище, суд позбавлений можливості перевірити юридичну інформацію щодо відповідача-2, а матеріали справи не містять доказів реєстрації юридичної особи відповідача-2 за законодавством України.

Одночасно, відповідно до пункту 1 частини першої статті 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Згідно частини першої статті 172 Господарського процесуального кодексу України позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копію та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

У розумінні зазначених норм та Правил надання послуг поштового зв`язку, затв. постановою КМУ від 05.03.2009 № 270, належним доказом відправлення учасникам справи копії позовної заяви та доданих до неї документів є опис вкладення в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), або квитанція про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету користувача ЄСІТС.

При дослідженні позовної заяви судом встановлено, що позивачем, на виконання вимог ст. 172 ГПК України, у якості доказів направлення відповідачу-2 копії позовної заяви з додатками долучено опис вкладення, фіскальний чек та поштову накладну.

Суд дослідивши докази направлення відповідачу-2 позовної заяви з додатками встановив, що позивач в описі вкладень зазначив адресу відповідача-2: 08070, с. Новосілки, одночасно в поштовій накладній зазначена адреса відповідача-2: 08070, Київська обл.,Фастівський р-н, с. Новосілки, вул. Кучеренка, буд. 43, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є адресою відповідача-1.

З огляду на те, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості щодо відповідача-2, у суду відсутня можливість пересвідчитись, що позивач направив відповідачу-2 копію позовної заяви з додатками на належну адресу.

Підсумовуючи викладене вище суд зазначає, що долучені позивачем до позовної заяви опис вкладень, фіскальний чек та поштова накладна не є належними доказами направлення копії позовної заяви з додатками на адресу відповідача-2.

За таких обставин, позовна заява Садівничого товариства «Мічурінець» підлягає залишенню без руху.

Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 174, ч. 2 ст. 232, ст.ст. 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Садівничого товариства «Мічурінець» залишити без руху.

2. Встановити Садівничому товариству «Мічурінець» строк на усунення недоліків позовної заяви не пізніше 10 днів з дня вручення зазначеної ухвали.

3. Встановити Садівничому товариству «Мічурінець» спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду:

- відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у сторін;

- актуальну, на дату звернення із позовом до суду, вартісну оцінку майна трансформаторної підстанції КТП-100/10/0,4; докази направлення відповідачам;

- докази доплати судового збору у відповідності до вартості спірного майна, право власності на якє позивач просить визнати, з урахуванням вже сплаченого судового збору (3 028,00 грн); докази направлення відповідачам;

- нотаріально посвідчені копії протоколу загальних зборів від 24.08.1998, Акт від 17.08.2004, трудовий договір №2 б/д, «відомості боржників за електроенергію», фінансова звітність за 2004 рік, протокол загальних зборів садівничих товариств від 24.04.2016,трудовий договір б/н б/д з офіційним перекладом на українську мову; докази направлення відповідачам;

- письмові пояснення з конкретизацією позовних вимог; докази направлення відповідачам

- докази реєстрації юридичної особи Садівницьке товариство «Меркурій» (код ЄДРПОУ 25690106) за законодавством України

- докази направлення позовної заяви на юридичну адресу Садівницького товариства «Меркурій» або докази які підтверджують, що адреса: 08070, Київська обл.,Фастівський р-н, с. Новосілки, вул. Кучеренка, буд. 43 є юридичною адресою Садівницького товариства «Меркурій».

4. Відповідно до ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Дана ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л.В. Сокуренко