Рішення

від 24.06.2024 по справі 911/792/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032,тел.(044)235-95-51,е-mail:inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2024 р. м. Київ Справа № 911/792/24

Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАПАКАРЛО»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Консалдінг-Інвест»про стягнення 29533,95 грн.без повідомлення (виклику) сторін

суть спору:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАПАКАРЛО» (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Консалдінг-Інвест» (далі відповідач) про стягнення 29533,95 грн. заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки від 14.12.2020 № 011512 щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар згідно видаткової накладної від 29.04.2021 № 397 у встановлений договором строк.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.04.2024 у даній справі прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження та встановлено відповідачу строк до 30.04.2024 для подачі відзиву на позовну заяву та інші документи, що підтверджують заперечення проти позову. Встановлено позивачу строк для подачі відповіді на відзив до 14.05.2024 та встановлено відповідачу строк до 28.05.2024 для подачі заперечення на відповідь на відзив. Запропоновано відповідачу надати суду у строк встановлений для подання відзиву докази належного виконання своїх зобов`язань за договором поставки від 14.12.2020 № 011512 щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар згідно видаткової накладної від 29.04.2021 № 397 у встановлений договором строк.

Сторони повідомлені про відкриття провадження у даній справі у порядку встановленому ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України з додержанням вимог частин 3, 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, шляхом надсилання до їх електронних кабінетів копії ухвали в електронній формі.

У встановлений судом строк відповідач своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, відзиву на позовну заяву та інших документів до суду не надав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір поставки від 14.12.2020 № 011512 (далі договір), відповідно до умов якого позивач постачальник зобов`язався передати у встановлений строк товар (піддони дерев`яні) у власність відповідача покупця, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору найменування товару, асортимент, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість товару узгоджується сторонами та вказується в рахунках-фактурах на кожну окрему поставку.

Згідно з п. 2.2 договору оплата за товар здійснюється покупцем протягом 21 дня шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок постачальника, згідно виставленого рахунка-фактури.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що моментом поставки товару вважається дата передачі товару у власність покупцю згідно видаткової та товарно-транспортної накладних, що підтверджуються підписами відповідальних осіб сторін.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021, а в частині виконання зобов`язань до повного їх виконання (п. 7.1 договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 50400 грн., що підтверджується видатковою накладною від 29.04.2021 № 397 на суму 50400 грн., яка підписана в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплена печатками товариств, копія якої залучена до матеріалів справи.

Також в матеріалах справи міститься товарно-транспортна накладна від 29.04.2021 № Р397.

Разом з тим, відповідач своїх договірних зобов`язань щодо здійснення розрахунку за видатковою накладною в повному обсязі не виконав, у зв`язку з чим, за ним на час розгляду даної справи рахується борг в розмірі 29533,95 грн. різниця між перерахованими грошовими коштами та загальною вартістю поставленого товару.

Листом від 27.08.2021 № 710 відповідач гарантував погасити наявний в нього борг перед позивачем за договором поставки від 14.12.2020 № 011512 згідно наведеного в листі графіку, згідно якого останній платіж мав бути 17.12.2021.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладених між сторонами договорів, відповідач не виконав своїх договірних зобов`язань щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар, в зв`язку з чим, за ним на час розгляду справи рахується борг в розмірі 29533,95 грн. Доказів сплати вказаного боргу відповідач суду не надав.

Згідно з вимогами ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 29533,95 грн. заборгованості.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача в розмірі 29533,95 грн. перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 29533,95 грн. основного боргу є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача понесені судові витрати. Відповідно до вказаного в позовній заяві орієнтовного розрахунку суми судових витрат: витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028 грн.

Згідно положень ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, а також порядок і умови надання правової допомоги, права й обов`язки адвокатів визначаються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАПАКАРЛО» (далі замовник) та адвокатом Халупним Андрієм Вадимовичем (далі виконавець) укладено договір про надання правничої допомоги від 01.08.2023 № 01/08/23 (далі договір про надання правничої допомоги), відповідно до умов якого виконавець за завданням замовника надає правничу допомогу та юридичні послуги (надалі послуги) (п. 1.1 договору про надання правничої допомоги).

Відповідно до п. 1.2 договору про надання правничої допомоги безпосередній перелік послуг, що надаються у той чи інший період, їх об`єм та особливості оплати, визначаються сторонами у додатках до цього договору, які є його невід`ємними частинами.

Згідно з п. 6.2 договору розмір винагороди визначається сторонами у додатках (додаткових угодах) до цього договору, а також у переліках необхідних дій чи переліків справ у роботі, листуванні сторін.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАПАКАРЛО» та адвокатом Халупним Андрієм Вадимовичем було укладеного додаткову угоду від 01.03.2024 № 2 до договору про надання правничої допомоги від 01.08.2023 № 01/08/23 (далі додаткова угода № 2), відповідно до якої предметом договору є надання виконавцем замовнику юридичних послуг і правової допомоги, що полягають у представництві інтересів замовника в суді щодо стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Консалдінг-Інвест».

Згідно з п. 2 додаткової угоди № 2 сторони дійшли згоди визначити наступний розмір винагороди за цим договором, який визначається в залежності від кількості наданих послуг, зокрема, підготовка і подання позовної заяви 5000 грн.

Відповідно до п. 3 додаткової угоди № 2 підтвердженням надання послуги є підписаний між сторонами акт.

На виконання умов договору адвокат надав позивачу передбачену договором правову допомогу в суді першої інстанції на суму 5000 грн., що підтверджується актом прийому-передачі наданих послуг до договору від 20.03.2024 № 03/1 на суму 5000 грн., який підписаний в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін позивача та адвоката та підпис представника позивача скріплений печаткою товариства.

Позивач оплатив надані адвокатом послуги, що підтверджується платіжною інструкцією від 26.03.2024 № 641 на суму 5000 грн., копія якої міститься в матеріалах справи.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (аналогічний висновок викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 159/583/19).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, п. 24 додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 903/326/21).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (такий висновок міститься в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 12 січня 2023 року у cправі № 911/272/21, від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21, від 20 грудня 2022 року у cправі № 910/6310/21).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.).

Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Таким чином, з урахуванням конкретних обставин, суд може обмежити заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Виходячи з критеріїв, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України, суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення відповідачем з позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 грн., які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи, не відповідають вказаним критеріям, оскільки виконані адвокатом роботи не пов`язані зі значною складністю справи, виконані роботи не потребують витрачення значного часу адвокатом, не мають великого обсягу наданих послуг, не мають характеру необхідних, є неспівмірними з виконаною адвокатом роботою, а їх відшкодування матиме надмірний характер для відповідача, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат, а тому, з урахуванням зазначеного заявлені відповідачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 грн. є необґрунтованими та нерозумними.

У зв`язку з чим, суд дійшов висновку про відсутність підстав покладення заявлених відповідачем до стягнення витрати в розмірі 2500 грн. на позивача.

Решта витрат на професійну правничу допомогу пов`язаних із розглядом справи у розмірі 2500 грн. підлягають розподілу відповідно до вимог ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги позивача задоволенні повністю, то відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу покладається судом на відповідача.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. 1291 Конституції України, ст. 13, 74, 123, 129, 165, 178, 232-233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАПАКАРЛО» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Консалдінг-Інвест» про стягнення 29533,95 грн. заборгованості задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Консалдінг-Інвест» (вул. Остромирська, 34, смт Гостомель, м. Ірпінь, Київська обл., 08289, ідентифікаційний код 39220431) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАПАКАРЛО» (вул. Миколи Закревського, 19-В, кв. 4, м. Київ, 02217, ідентифікаційний код 41503798) 29533 (двадцять дев`ять тисяч п`ятсот тридцять три) грн. 95 коп. заборгованості, 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 ГПК України, в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 24.06.2024.

Суддя Ю.В. Подоляк