Рішення

від 19.06.2024 по справі 914/974/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2024 Справа № 914/974/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Яворської В.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "РУСЛАН", м. Новояворівськ Яворівського району Львівської області

про: стягнення заборгованості в розмірі 15 203,99 грн.

Представники сторін:

від позивача: Шевчик О.І. - адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ № 002285 від 19.10.2021 р.; довіреність № 373/24 від 06.12.2023 р.

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ГАЗЗБУТ" до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "РУСЛАН" про стягнення заборгованості в розмірі 15 203,99 грн., з них: 13 951,22 грн. - основна заборгованість, 71,85 грн. - втрати від інфляції, 108,68 грн. - 3% річних, 1 072,24 грн. пені та судові витрати.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2024 р., справу № 914/974/24 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.04.2024 р. у справі № 914/974/24, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 22.05.2024 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.05.2024 р., розгляд справи по суті відкладено на 19.06.2024 р.

19.06.2024 р. представником позивача подано на електронну адресу суду клопотання з додатками за вх. № 2394/24. У вказаному клопотанні позивач повідомляє про те, що основна заборгованість відповідача перед позивачем становить 7 951,22 грн. у зв`язку з її оплатою відповідачем після подачі позовної заяви до суду. На підставі наведеного, позивач просить суд закрити провадження у справі стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 6 000,00 грн. та повернути позивачу судовий збір на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

19.06.2024 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях, наданих в судовому засіданні. Просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 7 951,22 грн. основної заборгованості, 71,85 грн. втрат від інфляції, 108,68 грн. - 3% річних, 1 072,24 грн. пені та понесені судові витрати, а провадження в частині стягнення з відповідача 6 000,00 грн. основної заборгованості закрити, враховуючи подані позивачем суду клопотання з доказами оплат за вх. № 13742/24 від 22.05.2024 р. та за вх. № 2394/24 від 19.06.2024 р. і повернути частину судового збору у зв`язку із закриттям провадження у справі в цій частині.

19.06.2024 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, вимог ухвали суду від 22.04.2024 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвали суду у даній справі скеровувалась відповідачу за адресою: 81053, Львівська область, Яворівський район, м. Новояворівськ, вул. С. Бандери, буд. 7, зазначеній у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який отриманий на запит суду та міститься в матеріалах справи.

Відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ "Укрпошта", щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 0600912975042, ухвалу суду від 22.04.2024 р. про відкриття провадження у справі № 914/974/24 , відповідачем отримано 27.04.2024 р. (докази містяться в матеріалах справи).

Крім того, ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу на його електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.

З огляду на вказане вище, відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи № 914/974/24 Господарським судом Львівської області, проте, своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав.

При цьому, суд враховує, що у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі, офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).

Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги те, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами, у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч.1 та ч. 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

З огляду на викладене, суд встановив, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк для подання сторонами своїх доводів, заперечень, відзиву, доказів тощо, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи і те, що явка повноважного представника відповідача не визнавалась судом обов`язковою ухвалами суду у даній справі, а також беручи до уваги те, що розгляд даної справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/974/24.

В судовому засіданні 19.06.2024 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначає про те, ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» належним чином виконало свої обов`язки за договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АР200-95137-22 від 04.07.2022, зокрема, за січень 2024 року. Проте, відповідач не виконав належним чином свої обов`язки за даним договором за січень 2024 року, а саме - не повністю оплатив надані йому послуги з постачання природного газу. Позивач вказує на те, що відповідач у січні 2024 року не своєчасно та не повністю здійснив оплату за надані йому послуги з постачання природного газу.

У позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 13 951,22 грн. основної заборгованості, 71,85 грн. - втрат від інфляції, 108,68 грн. - 3% річних, 1 072,24 грн. пені та понесені судові витрати згідно приведених ним розрахунків.

19.06.2024 р. представником позивача подано на електронну адресу суду клопотання з додатками за вх. № 2394/24. У вказаному клопотанні позивач повідомив про те, що основна заборгованість відповідача перед позивачем становить 7 951,22 грн. у зв`язку з її оплатою відповідачем після подачі позовної заяви до суду. На підставі наведеного, позивач просить суд закрити провадження у справі стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 6 000,00 грн. та повернути позивачу судовий збір на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Позиція відповідача.

В судові засідання з розгляду даної справи представник відповідача не з`явився і явки свого представника не забезпечив, вимог ухвали суду від 22.04.2024 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Ухвали суду у даній справі скеровувалась відповідачу за адресою: 81053, Львівська область, Яворівський район, м. Новояворівськ, вул. С. Бандери, буд. 7, зазначеній у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який отриманий на запит суду та міститься в матеріалах справи.

Відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ "Укрпошта", щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 0600912975042, ухвалу суду від 22.04.2024 р. про відкриття провадження у справі № 914/974/24, відповідачем отримано 27.04.2024 р. (докази містяться в матеріалах справи).

Крім того, ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу на його електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання, ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть, якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, відповідач у даній справі повідомлявся судом завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду даної справи, в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України.

Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами, визначеними ГПК України.

Крім того, явка учасників справи не визнавалась судом обов`язковою, як вбачається із ухвал Господарського суду Львівської області, що постановлені у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, заслухавши пояснення представника позивача, здійснивши огляд документів у справі, суд встановив наступне.

04.07.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» (за договором - постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РУСЛАН" (за договором - споживач, відповідач у справі) укладено Договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АР200-95137-22 (надалі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу у 2022 році природний газ, а Споживач, зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Позивачем долучено до матеріалів справи Додаток 1 до Договору, який визначає планові обсяги постачання газу у 2022 р. по місяцях та Додаток 2 до Договору, в якому зазначено перелік ЕІС-код точок комерційного обліку Споживача.

Додатковою угодою № ДУ-8/41 АР 200-95137-22 сторони домовились про узгодження ціни на газ, починаючи з 01.09.2023 р., а також п. 4.2 Договору сторони виклали в новій редакції.

Додатковою угодою від 17.11.2023 № b23-1 /41АР200-95137-22 до Договору, Сторони домовились продовжити дію Договору на 2024 рік та визначили планові обсяги постачання газу у 2024 році.

Відповідно до п. 4.2 Договору, оплата газу за Договором здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку: оплата в розмірі 100% (сто відсотків) за фактично переданий Постачальником газ здійснюється Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Позивач свої зобов`язання згідно умов Договору виконав повністю, що підтверджується актом приймання - передачі природного газу № ТГ 384017685 за січень 2024 р. на загальну суму 26 951,22 грн., який позивачем долучено до матеріалів справи.

Вказаний акт приймання - передачі природного газу № ТГ 384017685 за січень 2024 р. містить електронні підписи, печатки обох сторін та не містить жодних зауважень.

На підтвердження поставки природного газу у січні 2024 року, представником позивача надіслано на адресу ТОВ «Оператор газотранспортної системи України" адвокатський запит від 28.02.2024 р. щодо підтвердження поданого обсягу номінації та обсяги остаточної алокації природного газу по споживачу ТзОВ "РУСЛАН" за січень 2024 року.

У відповідь на вказаний адвокатський запит від 28.02.2024 р., ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» повідомило листом за вих. 24-3537 від 07.03.2024 р., що в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56ХО0000МВЗІ400В (ТОВ "РУСЛАН") закріплений в Реєстрі споживачів постачальника ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» у період з 01.01.2024 по 31.01.2024 р.

Крім цього, Оператором ГТС підтверджено, що обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 56ХО0000МВЗІ400В (ТОВ "РУСЛАН") у період з 01.01.2024 по 30.01.2024 та віднесений в алокацію постачальника ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ», становить: з 01.01.2024 по 30.01.2024 - 1 092,74 м. куб., що відповідає обсягам, зазначених в акті приймання-передачі природного газу № ТГ 384017685 за січень 2024.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за Договором не виконав, внаслідок чого, станом на дату подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ становила 13 951,22 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.06.2024 р. представником позивача подано на електронну адресу суду клопотання з додатками за вх. № 2394/24. У вказаному клопотанні позивач повідомляє про те, що основна заборгованість відповідача перед позивачем становить 7 951,22 грн. у зв`язку з частковою оплатою відповідачем в розмірі 6 000,00 грн. після подачі позовної заяви до суду. На підставі наведеного, позивач просить суд закрити провадження у справі стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 6 000,00 грн. та повернути судовий збір на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у зв`язку із закриттям провадження в частині стягнення 6 000,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що відповідачем оплачено частково основну заборгованість перед позивачем в розмірі 6 000,00 грн., що підтверджується карткою рахунку 361 за період з 01.01.2024 по 18.06.2024 р., яка долучена позивачем до матеріалів справи, суд вважає за необхідне клопотання представника позивача за вх. № 2394/24 від 19.06.2024 р. в частині закриття провадження про стягнення з відповідача 6 000,00 грн. основної заборгованості задоволити та закрити провадження у справі стосовно позовної вимоги позивача до відповідача в частині про стягнення основного боргу у сумі 6 000,00 грн. згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України (відсутній предмет спору у цій частині).

Приписами ч. 3, ч. 4 ст. 231 ГПК України унормовано, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Стосовно решти позовних вимог, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно абз.1 ч. 1 та ч. 3 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Як встановлено судом, 04.07.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю "РУСЛАН" укладено Договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АР200-95137-22.

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного Договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АР200-95137-22 від 04.07.2022 р.

Отже, укладений Договір за своїм змістом, є договором поставки та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим договором.

Факт поставки відповідачу природнього газу підтверджується актом приймання - передачі природного газу № ТГ 384017685 за січень 2024 р. на загальну суму 26 951,22 грн.

Вказаний акт приймання - передачі природного газу № ТГ 384017685 за січень 2024 р. містить електронні підписи, печатки обох сторін та не містить жодних зауважень.

Відповідно до п. 4.2 Договору, оплата газу за Договором здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку: оплата в розмірі 100% (сто відсотків) за фактично переданий Постачальником газ здійснюється Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Як вбачається із матеріалів справи, основна заборгованість відповідача перед позивачем на час ухвалення рішення у даній справі, за поставлений природний газ становить 7 951,22 грн. за актом приймання - передачі природного газу № ТГ 384017685 за січень 2024 р. із врахуванням часткової оплати відповідачем суми основної заборгованості в розмірі 6 000,00 грн. після подачу позову до суду. Докази сплати решта заборгованості, в матеріалах справи відсутні, відзив на позовну заяву відповідач не подав.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 7 951,22 грн. основної заборгованості є обґрунтована, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем, у зв`язку з чим підлягає до задоволення.

Крім суми основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача 71,85 грн. - втрат від інфляції та 108,68 грн. - 3 % річних за період з 11.02.2024 р. по 11.04.2024 р., згідно приведених розрахунків.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Визначене частиною другою статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних, є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. по справі № 902/417/18 зазначила та вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися, як спосіб отримання кредитором доходів.

Перевіривши розрахунок 3 % річних та втрат від інфляції, здійснений позивачем, з урахуванням прострочення відповідачем сплати грошового зобов`язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю, а саме: 108,68 грн. - 3 % річних та 71,85 грн. - втрат від інфляції, відповідно, за визначений позивачем період.

Щодо стягнення з відповідача 1 072,24 грн. нарахованої пені, згідно приведених позивачем розрахунків, за період з 11.02.2024 р. по 11.04.2024 р., суд зазначає наступне.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором (ст. 216 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2. ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

У пункті 6.2.1 Договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АР200-95137-22 від 04.07.2022 р. зазначено, що у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених 4 розділом 4 Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Згідно із ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок розміру пені, який позивачем долучено до матеріалів справи, суд встановив, що такий проведений вірно, а позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення і стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 1 072,24 грн. пені.

У суду відсутні докази про те, що на час ухвалення судом рішення у справі, Договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АР200-95137-22 від 04.07.2022 р. із додатками чи Додаткові угоди визнавались судом недійсними чи неукладеними, договірними сторонами Договір розірваний чи змінений не був.

Станом на день ухвалення рішення у даній справі, доказів оплати відповідачем позивачу зазначених вище сум, як основної заборгованості, так і нарахованих 3 % річних, втрат від інфляції та пені, а також доказів в спростування наведених обставин, відповідачем, суду не надано. Протилежного суду не доведено.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів" на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 7 951,22 грн. основної заборгованості, 71,85 грн. - втрат від інфляції, 108,68 грн. - 3% річних та 1 072,24 грн. пені, є обгрунтованими та підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а тому підлягають до задоволення в даному розмірі.

Судові витрати.

У поданому на адресу суду клопотанні про закриття провадження у справі за вх. № 2394/24 від 19.06.2024 р. стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 6 000,00 грн., позивач також просить суд повернути з Державного бюджету України судовий збір на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

При зверненні до суду з даним позовом, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3 028,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 2550 від 11.04.2024 р. на суму 3 028,00 грн., яка міститься в матеріалах справи.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, враховуючи положення п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд вважає за необхідне повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 194,95 грн., внаслідок закриття провадження у справі стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 6 000,00 грн., cплачений на підставі платіжної інструкції № 2550 від 11.04.2024 р. на суму 3 028,00 грн.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до положень ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, сплачений судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 1 833,05 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч.2 ст. 178, ч. 1, ч. 3 ст. 202, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 236-241, 242, 327 ГПК України, п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд -

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження у справі стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "РУСЛАН" (81053, Львівська область, Яворівський район, м. Новояворівськ, вул. С. Бандери, буд. 7; код ЄДРПОУ № 22399652) основного боргу у сумі 6 000,00 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України (відсутній предмет спору).

2. Позов стосовно решти позовних вимог задоволити повністю.

3. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "РУСЛАН" (81053, Львівська область, Яворівський район, м. Новояворівськ, вул. С. Бандери, буд. 7; код ЄДРПОУ № 22399652) на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" (01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 32/2; код ЄДРПОУ №43965848) 7 951,22 грн. основної заборгованості, 71,85 грн. втрат від інфляції, 108,68 грн. - 3% річних, 1 072,24 грн. пені та 1 833,05 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" (01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 32/2; код ЄДРПОУ №43965848) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 194,95 грн., cплачений на підставі платіжної інструкції № 2550 від 11.04.2024 р. на суму 3 028,00 грн.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 24.06.2024 р.

Суддя Долінська О.З.