Рішення

від 12.06.2024 по справі 915/100/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року Справа № 915/100/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Савки К.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТМЕТСТРОЙ» (49000, м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, буд. 146-А; ідентифікаційний код 32988559)

до відповідача: Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ; ідентифікаційний код 20915546)

про: стягнення грошових коштів,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

Суть спору:

31.01.2024 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТМЕТСТРОЙ» до Господарського суду Миколаївської області надійшла позовна заява б/н від 31.01.2024 (вх. № 1291/24) (з додатками), у якій заявник просить суд:

1. Стягнути з Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська АЕС» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Ідентифікаційний номер 20915546 Адреса місцезнаходження: 55001, Миколаївська область, місто Южноукраїнськ) на користь Товариства з обмеженою відповідальність «АРТМЕТСТРОЙ» (Ідентифікаційний номер 32988559, Адреса місцезнаходження: 49000, місто Дніпро, просп. Богдана Хмельницького, 146-А) грошові кошти у розмірі 442 886,81 грн (чотириста сорок дві тисячі вісімсот вісімдесят шість гривень 81 копійки), що складається з 441896,22 грн основна заборгованість за Договором, 758,12 грн - 3% річних та 160,03 грн інфляційне збільшення.

2. Вирішити питання, щодо розподілу судових витрат між Сторонами.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Договору № 53-123-01-22-07901 від 09.12.2022 на постачання товару, з додатком та додатковою угодою до нього; видаткових накладних № 221203 від 19.12.2022, № 17042023 від 17.04.2023; податкових накладних № 2 від 19.12.2022, № 1 від 16.03.2023, з доказами їх реєстрації в ЄРПН; вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТМЕТСТРОЙ» № 09/08/23-1 від 09.08.2023, з відповіддю Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» № 23-0030.06/14820-вих від 17.08.2023, вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТМЕТСТРОЙ» № 13/11/23-1 від 13.11.2023, № 16/01/24-1 від 16.01.2024; заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТМЕТСТРОЙ» № 455 від 20.12.2023 про припинення зобов`язань заліком зустрічних однорідних вимог; застосування норм статей 11, 525, 526, 599, 625 Цивільного кодексу України, статей 193, 216 Господарського кодексу України; та мотивовані порушенням відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Ухвалою суду від 19.02.2024, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, останню було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/100/24 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 19 березня 2024 року об 11:00; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

04.03.2024 до суду від відповідача надійшла така кореспонденція:

- відзив на позовну заяву б/н від 04.03.2024 (вх. № 2498/24), в якому товариство просить суд врахувати доводи відповідача та задовольнити клопотання про зменшення штрафних санкцій;

- клопотання б/н від 04.03.2024 (вх. № 2501/24) про зменшення розміру штрафних санкцій.

11.03.2024 до суду від відповідача надійшла заява б/н від 11.03.2024 (вх. № 2846/24) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, на яку суд відреагував відповідною ухвалою від 11.03.2024.

13.03.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 12.03.2024 (вх. № 2955/24), в якій товариство наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

18.03.2024 до суду від позивача надійшла заява б/н від 18.03.2024 (вх. № 3177/24) про розгляд справи без участі позивача.

Підготовче засідання у даній справі, яке було призначено на 19 березня 2024 року об 11:00, не відбулося оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення засідання по даній справі, зокрема, у період з 10:58 по 11:15 у Миколаївській області тривала повітряна тривога.

Ухвалою суду від 19.03.2024 підготовче засідання у справі № 915/100/24 було призначено на 16 квітня 2024 року об 11:00.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у даній справі судді Смородінової О.Г. у період з 15.04.2024 по 23.04.2024, судове засідання у даній справі, призначене на 16.04.2024 не відбулося.

Ухвалою суду від 24.04.2024 підготовче засідання у справі № 915/100/24 було призначено на 14 травня 2024 року об 11:00.

Ухвалою суду від 14.05.2024 було закрито підготовче провадження у справі № 915/100/24 та призначено її до судового розгляду по суті на 12 червня 2024 року о 09:50.

Станом на момент проведення судового засідання будь-яких заяв як по суті справи, так і з процесуальних питань від учасників справи до суду не надходило.

12.06.2024 в судове засідання представники учасників справи не з`явилися, про час та місце проведення засідання були повідомлені належним чином.

При цьому, суд зауважує, що ухвалою від 14.05.2024 було постановлено проводити засідання у справі № 915/100/24, призначене на 12 червня 2024 року о 09:50 за участю представника відповідача у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Разом із тим, при розгляді 12 червня 2024 року справи № 915/100/24 відеоконференція з використанням системи vkz.court.gov.ua не відбулась, оскільки в період часу з 09 год. 50 хв. до 09 год. 57 хв. не вдалось встановити зв`язок з віддаленим учасником

Суд враховує, що за приписами ч. 5 ст. 197 Господарського процесуального кодексу України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

З огляду на викладене, та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності представників позивача та відповідача.

Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 12.06.2024 за результатами розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, суд підписав вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

09 грудня 2022 року між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»), як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРТЕМСТРОЙ», як постачальником, був укладений Договір на постачання товару № 53-123-01-22-07901 (далі Договір), відповідно до предмету якого постачальник зобов`язався передати покупцю, а покупець прийняв на себе зобов`язання прийняти і сплатити товар - код CPV 39710000-2-2 по ДК 021:2015 Електричні побутові прилади (Побутова техніка) (далі товар), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у специфікації № 1 (Додаток до договору № 1), що є невід`ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару не раніше 2020 року (п. 1.1). Постачальник забезпечує виконання гарантійних зобов`язань відповідно до розділу 7 Договору (п. 1.2). Місцем виконання цього договору, у тому числі (але не виключно) місцем постачання, виконання грошових зобов`язань, місцем нарахування та сплати штрафних санкцій, виконання будь-яких зобов`язань, пов`язаних з якістю та комплектністю, є місто Южноукраїнськ (п. 1.3).

За умовами наведеного Договору:

- загальна вартість товару є твердою та складає: разом: 370 000,00 грн без ПДВ; крім того ПДВ 20 %: 74 000,00 грн; всього з ПДВ: 444 000,00 грн (п. 2.1);

- за даним договором оплата відбувається впродовж 120 робочих днів після постачання товару згідно специфікації № 1 (Додаток до договору № 1) та виконання постачальником умов п.п. 3.2, 6.1 цього договору. Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується (п. 2.2);

- постачання здійснюється з дати публікації договору в системі ProZorro, але не пізніше 23.12.2022 року, на умовах DDP м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, Южноукраїнське відділення ВП «Складське господарство» відповідно до Правил Інкотермс-2010, з обов`язковою присутністю представника постачальника (п. 3.1);

- з товаром постачальник надає покупцю: видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно; електронну податкову накладну, складену належним чином та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у порядку та протягом строку, які визначені Податковим кодексом України; керівництво або інструкція з експлуатації (п. 3.2);

- датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару (п. 3.3);

- у разі порушення зобов`язань за договором, а саме за порушення термінів постачання товару, які передбачені даним договором, постачальник зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару у зазначений термін за кожен день прострочення. Крім того, у разі прострочення постачання понад 30 календарних днів постачальник зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару (п. 4.1);

- приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до інструкції № П-6 «Про порядок приймання продукції по кількості» і № П-7 «Про порядок приймання продукції по якості», та відповідно до вимог Стандарту державного підприємства НАЕК «Енергоатом»: «Управління закупівлями продукції. Організація Вхідного контролю продукції АЕС» СОУ НАЕК 038:2017 (даний стандарт є загальнодоступним в електронному вигляді і знаходиться на офіційному сайті ДП НАЕК «Енергоатом» в розділі Стандарти НАЕК «Енергоатом» за адресою: https://www.energoatom.com.ua/ua/about-6/company_standarts-82) (п. 6.1);

- всі спори і розбіжності, які можуть виникнути з цього договору або у зв`язку з ним, будуть вирішуватись сторонами згідно претензійного порядку. Сторона, яка порушила права і законні інтереси іншої сторони, зобов`язана поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову (п. 9.1);

- претензія підлягає розгляду в місячний строк, який обчислюється з дня її одержання (п. 9.2);

- у разі незадоволення претензії або неотримання відгуку у встановлений термін, а також неможливості врегулювання розбіжностей у претензійному порядку, спір вирішується в судовому порядку відповідно до чинного законодавства України (п. 9.3);

- покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари (п. 12.1.1);

- постачальник зобов`язаний забезпечити постачання товарів у строки, встановлені цим Договором (п. 12.3.1);

- договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами, та скріплення печаткою з боку покупця і діє до 31.12.2023 включно, а в частині виконання сторонами гарантійних зобов`язань до повного їх виконання. Продовження строку дії Договору можливе до його закінчення, шляхом укладання відповідної Додаткової угоди (п. 13.1).

Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

Між сторонами також була погоджена та підписана Специфікація № 1 на суму 444 000,00 грн, яка є Додатком № 1 до Договору № 53-123-01-22-07901 від 09.12.2022.

У подальшому, 21.02.2023 між сторонами було погоджено та підписано Додаткову угоду № 1 до Договору, на підставі якої сторони домовилися про зменшення вартості одного із товарів, а саме Електричний чайник Bosch TWK3Р420 у кількості 4 шт. загальною вартістю 11 080,17 грн без ПДВ.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як постачальника, про стягнення з відповідача, як покупця, заборгованості за поставлений товар, а також процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих внаслідок порушення відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належить встановлення обставин виконання укладеного між сторонами договору поставки, в частині своєчасності повноти та своєчасності здійснення покупцем розрахунків за поставлений товар.

Позивач на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази:

- Договір № 53-123-01-22-07901 від 09.12.2022 на постачання товару, з додатком та додатковою угодою до нього;

- видаткові накладні № 221203 від 19.12.2022, № 17042023 від 17.04.2023;

- податкові накладні № 2 від 19.12.2022, № 1 від 16.03.2023, з доказами їх реєстрації в ЄРПН;

- вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТМЕТСТРОЙ» № 09/08/23-1 від 09.08.2023, з відповіддю Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» № 23-0030.06/14820-вих від 17.08.2023, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТМЕТСТРОЙ» № 13/11/23-1 від 13.11.2023, № 16/01/24-1 від 16.01.2024;

- заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТМЕТСТРОЙ» № 455 від 20.12.2023 про припинення зобов`язань заліком зустрічних однорідних вимог.

Відповідач на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази:

- Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2022 р.;

- Розшифровка витрат на збут по ДП «НАЕК «Енергоатом» за 2022 рік.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд встановив таке.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.

Так, згідно з приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

З матеріалів справи вбачається таке.

За умовами Договору, постачання передбаченого умовами договору товару мало бути здійснено не пізніше 23.12.2022.

На виконання умов вищенаведеного Договору Товариство з обмеженою відповідальністю «АРТЕМСТРОЙ» поставило Відокремленому підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», а останній прийняв у власність товар, що підтверджується видатковими накладними:

- № 221203 від 19.12.2022 на суму 428 600,02 грн;

- № 17042023 від 17.04.2023 на суму 13 296,19 грн (суд зауважує, що долучена позивачем до матеріалів справи видаткова накладна № 17042023 від 17.04.2023 не містить підпису покупця, разом із тим, відповідач у відзиві визнав факт поставки товару за видатковою накладною №17042023 від 17.04.2023 на суму 13 296,19 грн. Відповідно ж до приписів ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом).

Крім того, на підтвердження вказаних обставин позивачем надано до матеріалів справи копії податкових накладних (№ 2 від 19.12.2022 на суму 428 600,02 грн та № 1 від 16.03.2023 на суму 13 296,20 грн), з квитанціями про їх реєстрацію в ЄРПН.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що обставина поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 441 896,22 грн підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, визнається відповідачем у відзиві, а, отже є встановленою у даній справі.

За даними Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТЕМСТРОЙ», не спростованими та не запереченими Відокремленим підрозділом «Південноукраїнська атомна електрична станція», останній в обумовлений договором строк оплати за поставлений товар не здійснив.

З метою досудового врегулювання спору, позивач неодноразово звертався до відповідача із вимогами про сплату заборгованості, а саме: вимоги № 09/08/23-1 від 09.08.2023, № 13/11/23-1 від 13.11.2023, № 16/01/24-1 від 16.01.2024.

В свою чергу відповідач, направив лише одну відповідь, зокрема на вимогу від 09.08.2023 листом №23-0030.06/14820 від 17.08.2023, в якому зазначив про виконання позивачем своїх зобов`язань, та зазначив про строки настання обов`язку відповідача щодо сплати за Договором.

З матеріалів справи також вбачається, оформлення позивачем звернення до відповідача із заявою № 455 від 20.12.2023 про припинення зобов`язань заліком зустрічних однорідних вимог, однак матеріали справи не містять ні доказів направлення вказаної заяви адресату, ні відповіді покупця на вказане звернення, у зв`язку із чим відповідна обставина не береться судом до уваги.

З урахуванням наведеного суд зауважує, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту своєчасності здійснення оплати за поставлений товар закон покладає на покупця.

Враховуючи викладені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах відповідач дійсно порушив норми та приписи чинного законодавства в частині повноти та своєчасності здійснення розрахунків за поставлений за Договором товар, в зв`язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості.

Посилання відповідача у відзиві на наявність фінансової кризи та відсутність вини підприємства, як підстави для відповідальності, відхиляються судом.

Відповідно змісту ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, на переконання суду, Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» не спростував вимоги позивача, не надав суду належні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов`язаннями.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості.

Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «АРТЕМСТРОЙ» суму основної заборгованості в розмірі 441 896,22 грн зазначено правильно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню.

Крім того, внаслідок неналежного виконання грошового зобов`язання позивач за зустрічним позовом нарахував відповідачу за зустрічним позовом (згідно наданих до позовної заяви розрахунків):

1. 3 % річних на загальну суму 758,12 грн, у тому числі:

- щодо неоплаченого у строк товару на суму 428 600,02 грн нараховано 3 % річних у розмірі 737,75 грн за період з 11.01.2024 по 31.01.2024;

- щодо неоплаченого у строк товару на суму 13 296,90 грн нараховано 3 % річних у розмірі 92,81 грн за період з 08.11.2023 по 31.01.2024.

2. Інфляційні втрати на загальну суму 160,03 грн, у тому числі:

- щодо неоплаченого у строк товару на суму 13 296,90 грн нараховано інфляційні втрати у розмірі 160,03 грн за період прострочення з листопада 2023 року по грудень 2023 року.

Суд зазначає, що за приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати.

Судом здійснено перевірку нарахувань 3 % річних та інфляційних витрат і встановлено, що відповідні нарахування позивачем проведено з допущенням окремих помилок, зокрема, при визначенні бази нарахування за другою поставкою (сума поставки складала 13 296,20 грн, а не 13 296,90 грн, як зазначено у розрахунку, однак вказана описка не призвела до нарахування процентів річних та інфляційних втрат у розмірі більшому, ніж встановлено законом), а також при підрахунку загальної суми процентів річних заявлених до стягнення (за прострочення розрахунків за першою поставкою позивачем нараховано проценти річні у сумі 737,75 грн, за другою 92,81 грн, що у сумі складає 830,56 грн; водночас позивачем заявлено до стягнення проценти річні у загальній сумі 758,12 грн.

Разом із тим, беручи до уваги те, що суд не може вийти за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 ГПК України), то з вказаних причин з відповідача належить стягнути проценти річних у розмірі, який був заявлений позивачем.

При цьому, щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру заявлених до стягнення санкцій, суд зазначає, що обґрунтовуючи вказане клопотання, відповідач просить врахувати специфіку відносин, які існують на ринку електричної енергії в Україні. З метою забезпечення оптимального балансу інтересів сторін у спорі та запобігання настанню негативних наслідків для сторін зокрема, і енергетичного сектору країни загалом, та істотність обставин, що зумовили невчасне здійснення розрахунків із позивачем, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів наявності збитків та інших негативних наслідків порушення зобов`язання відповідача, керуючись принципами справедливості, добросовісності та розумності, відповідач просить суд зменшити розмір нарахованих позивачем санкцій на 99 %.

Суд зауважує, що право на зменшення штрафних санкцій / неустойки рішенням суду передбачено приписами ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України.

Так, статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Водночас, суд наголошує, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), та інфляційних втрат не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, оскільки 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями у розумінні Господарського кодексу України, відтак ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України не передбачено право суду на їх зменшення, тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вищенаведеного клопотання відповідача.

Враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про задоволення первісного позову та про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, суд зауважує, що при поданні позову позивачем було фактично заявлено до стягнення з відповідача грошові кошти в сумі 442 814,37 грн (основна заборгованість у розмірі 441 896,22 грн + 3 % річних у розмірі 758,12 грн + інфляційні втрати в розмірі 160,03 грн), а, отже підлягала до сплати сума судового збору у розмірі 6642,22 грн (442 814,37 грн * 1,5 %), і, відповідно саме вказана сума судового збору підлягає покладенню на відповідача, у зв`язку з задоволенням позовних вимог в повному обсязі.

Решта суми, сплачена позивачем до Державного бюджету при поданні позову (6643,30 грн 6642,22 грн = 1,08 грн) є надмірно сплаченою та може бути повернута за клопотанням позивача, відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-78, 86, 129, 219, 220, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ; ідентифікаційний код 20915546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТМЕТСТРОЙ» (49000, м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, буд. 146-А; ідентифікаційний код 32988559) основну заборгованість у розмірі 441 896,22 грн, 3 % річних у розмірі 758,12 грн, інфляційні втрати в розмірі 160,03 грн, а також 6 642,22 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АРТМЕТСТРОЙ» (49000, м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, буд. 146-А; ідентифікаційний код 32988559).

Відповідач: Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ; ідентифікаційний код 20915546).

Повне рішення складено та підписано судом 24.06.2024.

Суддя О.Г. Смородінова