Рішення

від 22.05.2024 по справі 916/103/24

ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/103/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Фатеєвої Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області (66302, Одеська обл., Подільський р-н, м. Подільськ, просп. Шевченко, 10 ) в інтересах держави в особі

позивача: Одеської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022585, 65032, м. Одеса, просп. Шевченка, буд. 4)

до відповідача: Кодимської міської ради Подільського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04527342, 66000, Одеська обл., Подільський р-н, м. Кодима, пл. Перемоги, буд. 1-1)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 )

про визнання незаконним та скасування рішення, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками

за участю представників учасників справи:

прокурор: Максим Капустін

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

Керівник Подільської окружної прокуратури Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом в інтересах держави в особі позивача Одеської обласної державної адміністрації до відповідача Кодимської міської ради Подільського району Одеської області про визнання незаконним та скасування рішення, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками.

Ухвалою суду від 22.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, залучено Військову частину НОМЕР_1 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, призначено підготовче засідання та вирішено інші процесуальні питання.

28.02.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у частині вимог.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.02.2024 відкладено підготовче засідання на 21.03.2024.

У підготовчому засіданні 21.03.2024 господарський суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та оголосив перерву до 28.03.2024.

22.03.2024 прокурором подано заперечення на клопотання відповідача про закриття провадження у справі в частині вимог.

Ухвалою від 28.03.2024 закрито підготовче провадження у справі №916/103/24; призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 17.04.2024.

У зв`язку з перебуванням судді Cулімовської М.Б. у відпустці (за сімейними обставинами) судове засідання, призначене на 17.04.2024, не відбулося.

Ухвалою від 25.04.2024 постановлено провести підготовче провадження у справі №916/103/24 впродовж розумного строку, призначено судове засідання на 22.05.2024.

В судове засідання з`явився прокурор.

Інші учасники провадження явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом розглянуто клопотання відповідача щодо закриття провадження у справі в частині вимог прокурора.

Прокурор заперечив проти задоволення клопотання відповідача з підстав його необґрунтованості.

Так, обґрунтовуючи клопотання Кодимська міська рада зазначає, що спірне рішення було прийняте Лабушненською сільською радою Кодимського району Одеської області, яку на підставі постанови Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" було ліквідовано. Таким чином, Кодимська міська рада являється відповідачем по даній справі виключно як правонаступник Лабушненської сільської ради згідно рішення від 08.12.2020 року №12-VIII "Про реорганізацію Баштанківської, Будеївської, Грабівської, Загнітківської, Івашківськоїї, Крутівської, Лабушненської, Лисогірської, Олексіївської, Петрівської, Пиріжнянської, Писарівської, Сербівської, Смолянської, Шершенецької сільських рад шляхом приєднання до Кодимської міської ради".

Після відкриття провадження у справі до Кодимської міської ради надійшов лист від 08.02.2024 №06.2.3/1417-24 від НОМЕР_3 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо надання дозволу військовій частині НОМЕР_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок (їх частин) із земель комунальної власності в постійне користування для розміщення та постійної діяльності Державної прикордонної служби України. В даному листі зазначалася і земельна ділянка площею 0,7881 га, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5122583400:01:002:0873 та має 8 поворотних точок за наступними координатами

№ 1 - координати: Х - 5 308 727,823, Y - 3 273 484,963;

№ 2 - координати: Х - 5 308 727,084, Y - 3 273 623,228;

№ 3 - координати: Х - 5 308 684,106, Y 3 273 660,461;

№ 4 - координати: Х - 5 308 684,592, Y 3 274 637,881;

№ 5 - координати: Х - 5 308 686,423, Y 3 273 466,504;

№ 6 - координати: Х - 5 308 692,379, Y - 3 273 461,314;

№ 7 - координати: Х - 5 308 696,191, Y - 3 273 465,688;

№ 8 - координати: Х - 5 308 729,437, Y - 3 273 436,714.

У свою чергу, Кодимська міська рада опрацювала дане подання та винесла на розгляд сесії міської ради рішення від 15 лютого 2024 року № 4439-VIII "Про надання дозволу військовій частині НОМЕР_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування для розміщення та постійної діяльності Державної прикордонної служби України".

В пункті 1 даного рішення було передбачено надати дозвіл військовій частині НОМЕР_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, шляхом поділу земельних ділянок комунальної власності в постійне користування з цільовим призначенням для розміщення та постійної діяльності Державної прикордонної служби України (код згідно з КВЦПЗ 15.03), шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону.

Отже, на думку відповідача, прийняття даного рішення означає, що Кодимською міською радою усунуто перешкоди державі в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,7881 га з кадастровим номером 5122583400:01:002:0873

Приписами частин першої і другої статті 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У статті 13 ГПК України зазначено, що господарське судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює, у випадку необхідності, учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Як предмет спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник спір між позивачем і відповідачем. Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Суд закриває провадження у справі за відсутності предмета спору у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Між цим, суд відзначає, що закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Так, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору (пункт 2 ч. 1 статті 231 ГПК України), зокрема, у таких випадках:

- припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань;

- спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Разом з тим, в даному випадку предмет спору не перестав існувати після вчинення відповідачем певних дій, про що йдеться у клопотанні, у зв`язку з чим підстави для задоволення клопотання Кодимської міської ради та закриття провадження у справі відсутні, отже клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Прокурор підтримав позовні вимоги та просить їх задовольнити.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

В свою чергу, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із ч.2 ст.178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням наведеного, розгляд справи проводився за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 22.05.2024, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши прокурора, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

в с т а н о в и в:

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, серед іншого, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99, прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і чи заява є підставою для порушення справи в господарському суді.

Під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно ст.13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля тощо.

Статтею 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Положеннями статті 17 Земельного кодексу України також визначено повноваження державних адміністрацій у розпорядженні землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України, право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

За таких обставин, уповноваженим органом на захист інтересів держави у даному спорі щодо земель оборони (прикордонна смуга) є Одеська обласна державна (військова) адміністрація.

Як слідує з матеріалів справи, з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді у даній справі, Подільською окружною прокуратурою на адресу Одеської обласної державної адміністрації було направлено лист №61-8540ВИХ-23 від 27.09.2023, у якому повідомлено уповноважений орган про порушення вимог чинного законодавства та роз`яснено його вимоги, які надають прокурору право на звернення до суду в інтересах уповноваженого органу, а також висловлено прохання про інформування прокуратури про те, чи вживатимуться обласною адміністрацією заходи цивільно-правового характеру, спрямовані на скасування в судовому порядку права комунальної власності та державної реєстрації спірних земельних ділянок.

Згідно відповіді Одеської обласної державної адміністрації від 19.10.2023 №10916/7/01-46/11286/2-23, остання не вживала заходи щодо скасування в судовому порядку права комунальної власності та державної реєстрації земельних ділянок в Державному земельному кадастрі та не заперечує щодо подачі до суду органами прокуратури позовів в інтересах Одеської ОВА.

Викладене свідчить, що Одеська обласна державна адміністрація, як компетентний орган на здійснення представництва в суді законних інтересів держави, які порушуються, захист цих інтересів не здійснює, що є достатнім аргументом для підтвердження підстав представництва інтересів держави, у даному випадку Подільською окружною прокуратурою.

У постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, відповідно до якого сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини. Дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених розмірах шляхом їх вірного правового (в тому числі договірного) врегулювання безпосередньо належить до інтересів держави.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Отже, оскільки Одеською обласною державною (військовою) адміністрацією, як уповноваженим державою органом у спірних правовідносинах, протягом розумного строку не вжито ефективних заходів щодо захисту порушених інтересів держави за фактом незаконного вибуття з державної власності у комунальну та приватну власність земель оборони площею 0,7881 га, що є частиною ділянки площею 2,2399 га, кадастровий номер 5122583400:01:002:0873, то суд констатує, що у даному випадку прокурор правомірно звернувся з позовом на захист прав та інтересів держави.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Лабушненської сільської ради Кодимського району Одеської області №338-VII від 10.04.2019 вирішено провести інвентаризацію земель на території Лабушненської сільської ради.

На виконання означеного рішення Командитним товариством науково- впроваджувальною фірмою "Нові технології" розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності (за межами населених пунктів) на території Лабушненської сільської ради Кодимського району Одеської області.

У ході проведення робіт по інвентаризації земель проінвентаризовано 363,0460 га земель, у тому числі і земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 5122583400:01:002:0405 площею 14,0971 га з цільовим призначенням: землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).

Рішенням Лабушненської сільської ради Кодимського району Одеської області від 23.09.2020 № 898-VIІ "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення площею 79,1810 га за межами населеного пункту с. Лабушне" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення загальною площею 79,1810 га за межами с. Лабушне та вирішено здійснити державну реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки відповідно до вимог чинного законодавства.

У вказаному рішенні селищної ради також зазначено земельну ділянку з кадастровим номером 5122583400:01:002:0405 площею 14,0971 га з цільовим призначенням: землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).

Відомості про вказану земельну ділянку зареєстровані до Державного земельного кадастру Відділом у Радомишльському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області 04.08.2020, що вбачається з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Право комунальної власності в особі Лабушненської сільської ради Кодимського району Одеської області на вказану земельну ділянку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.11.2020, підстава - рішення державного реєстратора Сербівської сільської ради Кодимського району Одеської області Петрика В.Д. від 03.11.2020, індексний номер 38993646.

У подальшому, рішеннями Лабушненської сільської ради:

- №1038-VI1 від 09 жовтня 2020 року "Про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства розміром 1,0000 га за межами населеного пункту";

- №1039-VII від 09 жовтня 2020 року "Про надання дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства розміром 1,0000 га за межами населеного пункту";

- №1073-VII від 23 жовтня 2020 року "Про надання дозволу ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства розміром 1,0000 га за межами населеного пункту";

- №1074-V1I від 23 жовтня 2020 року "Про надання дозволу ОСОБА_4 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства розміром 1,0000 га за межами населеного пункту";

- №1117-VI1 від 23 жовтня 2020 року "Про надання дозволу ОСОБА_5 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства розміром 1,0000 га за межами населеного пункту";

- №1094-VII від 23 жовтня 2020 року "Про надання дозволу ОСОБА_6 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства";

- №1123-V1I від 23 жовтня 2020 року "Про надання дозволу ОСОБА_7 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства";

- №1118-VI1 від 23 жовтня 2020 року "Про надання дозволу ОСОБА_8 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства розміром 1,0000 га за межами населеного пункту";

- №1119-VI1 від 23 жовтня 2020 року "Про надання дозволу ОСОБА_9 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства розміром 1,0000 га за межами населеного пункту";

- № 1075-V1I від 23 жовтня 2020 року "Про надання дозволу ОСОБА_10 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства розміром 1,0000 га за межами населеного пункту", надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,0000 га кожному ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ) із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, які знаходяться на території Лабушненської сільської ради Кодимського району Одеської області (за межами населеного пункту).

На виконання зазначених рішень фізичною особою-підприємцем ОСОБА_11 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 загальною площею 9,90000 га із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованої на території Лабушненської сільської ради Кодимського району Одеської області (за межами населеного пункту) із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 5122583400:01:002:0405.

Так, на підставі зазначеного проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства сформовано та 02.02.2022 Відділом у Кодимському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області зареєстровано земельні ділянки з кадастровими номерами: 5122583400:01:002:0863 площею 0,9900 га; 5122583400:01:002:0864 площею 0,9900 га; 5 122583400:01:002:0865 площею 0,9900 га; 5122583400:01:002:0866 площею 0,9900 га; 5122583400:01:002:0867 площею 0,9900 га; 5122583400:01:002:0868 площею 0,9900 га; 5 122583400:01:002:0869 площею 0,9900 га; 5122583400:01:002:0870 площею 0,9900 га; 5122583400:01:002:0871 площею 0,9900га; 5122583400:01:002:0872 площею 0,9900га; 5122583400:01:002:0873 площею 2,2399 га; 5122583400:01:002:0874 площею 1,95 72 га.

Постановою Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17.07.2020 №807-ІХ, яка набула чинності з 19.07.2020, в Одеській області утворено Подільський район (з адміністративним центром у місті Подільськ) у складі територій Ананьївської міської, Балтської міської, Долинської сільської, Зеленогірської селищної, Кодимської міської, Куяльницької сільської, Любашівської селищної, Окнянської селищної, Піщанської сільської, Подільської міської, Савранської селищної, Слобідської селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Кодимської міської ради від 08.12.2020 № 12-VІІІ "Про реорганізацію Баштанківської, Будеївської, Грабівської, Загнітківської, Івашківської, Крутівської, Лабушненської, Лисогірської, Олексіївської, Петрівської, Пиріжнянської, Писарівської, Сербівської, Смолянської, Шершенецької сільських рад шляхом приєднання до Кодимської міської ради" розпочато процедуру реорганізації Лабушненської сільської ради (ЄДРПОУ 04378600) шляхом приєднання до Кодимської міської ради (ЄДРПОУ 04527342).

За приписами ч.1 ст.104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Отже, Кодимська міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Лабушненської сільської ради.

Встановлено, що право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 5122583400:01:002:0863 площею 0,9900 га; 5122583400:01:002:0864 площею 0,9900 га;

5122583400:01:002:0865 площею 0,9900 га; 5122583400:01:002:0866 площею 0,9900 га; 5122583400:01:002:0867 площею 0,9900 га; 5122583400:01:002:0868 площею 0,9900 га; 5122583400:01:002:0869 площею 0,9900 га; 5122583400:01:002:0870 площею 0,9900 га; 5122583400:01:002:0871 площею 0,9900 га; 5122583400:01:002;0872 площею 0,9900 га; 5122583400:01:002:0873 площею 2,2399 га; 5122583400:01:002:0874 площею 1,9572 га у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстровано.

Згідно інформації з програмного модуля Державного земельного кадастру, форма власності земельної ділянки з кадастровим номером 5122583400:01:002:0873 - комунальна, цільове призначення - землі запасу.

Відповідно до схеми розміщення земельної ділянки з кадастровим номером 5122583400:01:002:0873 площею 2,2399 га відносно державного кордону України та Республіки Молдова, виготовленої ДП "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", частина вищевказаної земельної ділянки площею 0,7881 га знаходиться в межах 50 метрової смуги від лінії державного кордону. Поворотні точки накладення на 50 метрову смугу мають наступні координати:

№ 1 - координати: X - 5 308 727,823, У - 3 273 484,963;

№ 2 - координати: X - 5 308 727,084, У - 3 273 623,228;

№ 3 - координати: X - 5 308 684,106, У - 3 273 660,461;

№ 4 - координати: X - 5 308 684,592, У - 3 273 637,881;

№ 5 - координати: X - 5 308 686,423, У - 3 273 466,504;

№ 6 - координати: X - 5 308 692,379, У - 3 273 461,314;

№7- координати: X - 5 308 696,191, У - 3 273 465,688;

№ 8 - координати: X - 5 308 729,437, У - 3 273 436,714.

Як зазначає прокурор, частина земельної ділянки з кадастровим номером 5122583400:01:002:0873 (цільове призначення: землі запасу), площею 2,2399 га знаходиться у межах прикордонної смуги шириною 50 метрів вздовж від лінії державного кордону України з Республікою Молдова, відтак має належати до земель оборони.

Прокурор зауважує, що під час розпорядження та використання земель державної форми власності (земель оборони) у межах прикордонної смуги державного кордону України було допущено порушення інтересів держави, що і зумовило звернення прокурора до суду із даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Охорона державного кордону України є невід`ємною складовою загальнодержавної системи захисту державного кордону і полягає у здійсненні Державною прикордонною службою України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах, а в підводному та повітряному просторі - Збройними Силами України спільно з Державною прикордонною службою України, відповідно до наданих їм повноважень, заходів з метою забезпечення недоторканності державного кордону України.

За приписами ст.ст.1, 2 Закону України "Про державний кордон України", державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору.

Питання демаркації державного кордону між Україною і Республікою Молдова урегульовані відповідним Положенням про демаркацію державного кордону між Україною і Республікою Молдова, що ратифіковано Законом України "Про ратифікацію Положення про демаркацію державного кордону між Україною і Республікою Молдова" від 10.12.2003 № 1372- IV (далі - Положення).

Відповідно до статті 8 Положення, підсумковими документами демаркації державного кордону між Україною та Республікою Молдова, далі "демаркаційні документи", є: протокол - опис проходження лінії державного кордону; альбом демаркаційних карт масштабу 1:5000 з нанесеними лінією державного кордону України і прикордонними знаками; каталог координат і висот прикордонних знаків; протоколи прикордонних знаків; таблиця належності островів на річках, струмках та інших водоймах.

Відповідно до ст.19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; г) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно зі ст. 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки, шо належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".

Відповідно до ст.65 Земельного кодексу України, землями промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

Порядок використання земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

У відповідності до ч.ч. 1-4 ст. 77 Земельного кодексу України, землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.

Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування.

У межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій надаються в постійне користування земельні ділянки шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми, а вздовж лінії державного кордону України з російською федерацією і республікою білорусь - шириною до 2 кілометрів, (ч. 3 ст. 77 Земельного кодексу України).

Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Положення частини 3 цієї статті набрали чинності з 01.01.2020 відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення інженерно-технічного облаштування та утримання державного кордону" від 29.10.2019 № 232-ІХ.

Згідно з ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України, до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, серед інших, належать землі оборони.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про використання земель оборони", військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

За приписами ч.ч. 2, 3 ст. 115 Земельного кодексу України та ст. 3 Закону України "Про використання земель оборони", уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель. Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюється відповідно до закону.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про використання земель оборони", землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України.

Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюються відповідно до закону.

Статтею 22 Закону України "Про державний кордон України" передбачено, що з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть встановлюватися контрольовані прикордонні райони.

Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.

У свою чергу, згідно ст. 23 Закону України "Про державний кордон України", у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим, який регламентує відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України правила в`їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, обліку та тримання на пристанях, причалах і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України.

Сукупний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності, а також щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання.

Встановлення факту розташування спірних земельних ділянок в межах прикордонної смуги свідчить про належність вказаних ділянок до земель оборони в силу законодавчого визначення цільового призначення земель, розташованих у межах прикордонної смуги.

Відповідно до вимог п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 № 1147 "Про прикордонний режим", з урахуванням особливостей місцевості та інших умов ширина прикордонної смуги може бути змінена обласними державними адміністраціями за поданням Адміністрації державної прикордонної служби, але вона не може бути меншою від ширини смуги місцевості, шо знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Відповідно до затвердженого цією постановою Кабінету Міністрів України "Положення про прикордонний режим", прикордонна смуга - це ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо уздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або уздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону, але не може бути меншою від ширини смути місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Лінія прикордонних інженерних споруд - спеціальна смуга місцевості в межах прикордонної смуги та інші земельні ділянки, які відповідно до законодавства надаються в постійне користування органам Державної прикордонної служби для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів.

При наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прикордонної смуги необхідно виходити із її нормативних розмірів ширини у 30-50 метрів, встановлених ст. 22 Закону України "Про державний кордон України", п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 № 1147 "Про прикордонний режим" та ч. 3 ст. 77 Земельного кодексу України.

Не розроблення та не затвердження окремого проекту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки розміри (ширина) прикордонної смуги встановлені законом - від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

З урахуванням законодавчо встановлених розмірів ширини прикордонної смуги, а також схем розміщення меж земельної ділянки з кадастровим номером 5122583400:01:002:0873 відносно державного кордону України з Республікою Молдова вбачається, що частина вказаної ділянки з визначеними координатами поворотних точок X та У знаходиться в смузі відведення шириною 50 метрів від лінії державного кордону, тобто у прикордонній смузі.

За приписами ч.ч. 1, 2, 6, 7 ст. 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.

Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно ч. 5 вказаної статті, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Згідно ч. 1 ст. 20, ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України, сільські ради не наділені повноваженнями щодо вилучення, зміни цільового призначення та інвентаризації земель оборони.

Разом з тим, у зв`язку з поділом земельної ділянки з кадастровим номером 5122583400:01:002:0405 на 12 окремих земельних ділянок, одна з яких з кадастровим номером 5122583400:01:002:0873 площею 2,2399 га частково накладається на законодавчо визначені розміри прикордонної смуги площею 0,7881, а тому її формування та державна реєстрація здійснена за рахунок земель оборони, що суперечить положенням ст.ст. 77, 84 ЗК України, щодо перебування земель оборони виключно в державній власності.

Отже, рішення Лабушненської сільської ради Кодимського району Одеської області від 23.09.2020 № 898-VІІ "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення площею 79,1810 га за межами населеного пункту с. Лабушне", в частині затвердження технічної документації щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5122583400:01:002:0405, прийнято поза межами повноважень відповідної сільської ради, що визначені ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України, а також в порушення вимог ст.ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст. ст. 3, 15-2, 17, 20, 77, п. в ч. 4 ст. 88 Земельного кодексу України, ст. 3 Закону України "Про використання земель оборони".

Положеннями ст. 21 Земельного кодексу України визначено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Згідно ст. 393 Цивільного кодексу України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акту органом державної влади має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акту. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст. 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Положення ст. 152 Земельного кодексу України визначають, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням прав володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

За наведених обставин, вимога прокурора про визнання незаконним та скасування рішення Лабушненської сільської ради Кодимського району Одеської області № 700-VII від 01.09.2020 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту с. Лабушне", в частині затвердження технічної документації земельної ділянки з кадастровим номером 5122583400:01:002:0395, на підставі якого вказану земельну ділянку передано до комунальної власності, є обґрунтованою, а тому задовольняється судом.

Що стосується вимоги про усунення перешкод у здійсненні права розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а за змістом статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності держави на обмежені в обороті об`єкти установлене законом, тому не потребує доказування правового титулу.

У разі протиправного вибуття об`єктів у комунальну власність відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.

У такому разі позовну вимогу про усунення перешкод у здійсненні права розпорядження майном (земельною ділянкою) слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.

Земельна ділянка із кадастровим номером 5122583400:01:002:0405 площею 14,0971 га наразі зареєстрована на праві власності за Лабушненською сільською радою.

Проте, частина земельної ділянки, яка сформована та зареєстрована за рахунок земельної ділянки із кадастровим номером 5122583400:01:002:0405, з кадастровим номером 5122583400:01:002:0873 площею 0,7881 га в силу закону не може належати до земель сільськогосподарського призначення та перебувати в комунальній або приватній власності, тому права держави на реалізацію усіх правомочностей щодо земель оборони, а саме користування і розпорядження нею, підлягає захисту шляхом усунення перешкод у здійсненні права розпорядження цією частиною земельної ділянки шляхом скасування рішення органів місцевого самоврядування та скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку у Державному земельному кадастрі.

Обґрунтовуючи вимогу про скасування державної реєстрації земельної ділянки прокурор звертає увагу, що без вжиття таких заходів в Державному земельному кадастрі буде зареєстрована ділянка з визначеними межами та поворотними точками, що позбавить можливість зареєструвати нову земельну ділянку з визначеною площею та кадастровим номером, оскільки буде накладення земельних ділянок, що є підставою для відмови в проведенні державної реєстрації з боку кадастрового реєстратора.

За змістом пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 11 зазначеного Закону, державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

За приписами пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Отже, статтею 26 вищезазначеного Закону визначено, що у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

За умовами п.3 ч.1 ст.346 Цивільного кодексу України, право власності припиняється у разі припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі.

Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, відповідний запис формально наділяє відповідача певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно позбавляє відповідних прав законного власника - державу в особі Одеської обласної державної адміністрації.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Отже, враховуючи положення статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", для забезпечення державі реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо частини спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5122583400:01:002:0873 площею 2,2399 га, необхідно усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку площею 14,0971 га з кадастровим номером 5122583400:01:002:0405, що розташована за межами населеного пункту с. Лабушне Подільського району Одеської області.

Відповідно до ч.ч. 9, 10 ст. 79-1 Земельного кодексу України, земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Згідно частини 13, якою доповнено статтю 79-1 ЗК України Законом № 340-ІХ від 05.12.2019, земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Згідно з ч.6. ст.16 Закону України "Про Державний земельний кадастр", кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.

Частиною 4 ст.25 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", п.п. 3 п.114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012, державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Пунктом 50 зазначеного Порядку передбачено, що Поземельна книга в електронній (цифровій) формі відкривається шляхом її формування за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру з використанням даних електронного документа. Дата відкриття Поземельної книги є датою державної реєстрації земельної ділянки. Номером Поземельної книги є кадастровий номер земельної ділянки.

Згідно з п. 57 вказаного Порядку, Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки у випадках, визначених пунктом 114 цього Порядку, та у разі виправлення помилки відповідно до пункту 156-2 цього Порядку.

У зв`язку з означеним, суд задовольняє позовні вимоги прокурора про усунення перешкод державі в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,7881 га, шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності Лабушненської сільської ради Кодимського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04378600) на земельну ділянку площею 14,0971 га з кадастровим номером 5122583400:01:002:0405 (запис про речове право № 38993646 від 03.11.2020, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2211324451225), з одночасним припиненням права комунальної власності; а також про усунення перешкоди державі в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,7881 га, шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5122583400:01:002:0873 площею 2,2399 га в Державному земельному кадастрі з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки.

В частині вимог про повернення земельної ділянки, суд звертає увагу на наступне.

Статтею 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Набуття прав власності щодо обмежено оборотоздатних земель всупереч закону особою, яка з огляду на вимоги законодавства не могла набувати прав власності чи користування ними, не позбавляє права володіння ними дійсного власника таких земель, але створює останньому перешкоди у здійсненні ним охоронюваного законом права користування своїм майном.

Навіть у випадку оформлення права приватної або ж комунальної власності на виведені з цивільного обороту земельні ділянки, такий власник не набуває статусу одноособового володільця спірним майном, оскільки за Українським народом зберігається його право на землю, що є об`єктом права власності народу, і таке право залишається не припиненим.

У разі оформлення речових прав щодо обмежено оборотоздатних земель відповідне порушення, враховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Предмет негаторного позову становить вимога власника майна до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

Поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14 та від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 вказані можливі способи усунення таких порушень, яких може вимагати законний власник, а саме шляхом оспорення відповідних рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інших правочинів, а також вимагаючи повернути земельну ділянку.

У постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17 суд виклав висновок про те, що способом захисту в негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).

У постанові Верховного Суду від 14.05.2020 у справі № 908/394/19 зазначено, що під місцем розташування розуміють певне розташування у просторі. Для земельної ділянки таке місце розташування визначається за її координатами (точніше за координатами вершин багатокутника, який утворює земельну ділянку) в прив`язці до існуючої геодезичної мережі.

За наведеного, вимога прокурора про усунення перешкод державі у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання Кодимської міської ради Подільського району Одеської області (повернути у власність держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації земельну ділянку площею 0,7881 га, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5122583400:01:002:0873 та має 8 поворотних точок є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v.Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v.Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України").

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", рішення від 10.02.2010). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц.

За приписами ст.ст.73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст.76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку із задоволенням позову судовий збір, в порядку ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Лабушненської сільської ради Кодимського району Одеської області № 898-VIІ від 23.09.2020 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення площею 79,1810 га за межами населеного пункту с. Лабушне", в частині затвердження технічної документації земельної ділянки з кадастровим номером 5122583400:01:002:0405, площею 14,0971 га.

3. Усунути перешкоди державі в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації (код ЄДРПОУ 00022585, 65032, м. Одеса, просп. Шевченка, буд. 4) у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,7881 га, шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності Лабушненської сільської ради Кодимського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04378600) на земельну ділянку площею 14,0971 га з кадастровим номером 5122583400:01:002:0405 (запис про речове право №38993646 від 03.11.2020, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2211324451225), з одночасним припиненням права комунальної власності.

4. Усунути перешкоди державі в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації (код ЄДРПОУ 00022585, 65032, м. Одеса, просп. Шевченка, буд. 4) у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,7881 га, шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5122583400:01:002:0873 площею 2,2399 га в Державному земельному кадастрі з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки.

5. Усунути перешкоди державі у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання Кодимської міської ради Подільського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04527342, 66000, Одеська обл., Подільський р-н, м. Кодима, пл. Перемоги, буд. 1-1) повернути у власність держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації (код ЄДРПОУ 00022585, 65032, м. Одеса, просп. Шевченка, буд. 4) земельну ділянку площею 0,7881 га, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5122583400:01:002:0873 та має 8 поворотних точок, з наступними координатами:

№ 1 - координати: X - 5 308 727,823, У - 3 273 484,963;

№ 2 - координати: X - 5 308 727,084, У - 3 273 623,228;

№ 3 - координати: X - 5 308 684,106, У - 3 273 660,461;

№ 4 - координати: X - 5 308 684,592, У - 3 273 637,881;

№ 5 - координати: X - 5 308 686,423, У - 3 273 466,504;

№ 6 - координати: X - 5 308 692,379, У - 3 273 461,314;

№ 7 - координати: Х-5 308 696,191, У - 3 273 465,688;

№ 8 - координати: X - 5 308 729,437, У - 3 273 436,714.

6. Стягнути з Кодимської міської ради Подільського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04527342, 66000, Одеська обл., Подільський р-н, м. Кодима, пл. Перемоги, буд. 1-1) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552) - 10736 (десять тисяч сімсот тридцять шість) грн. 00 коп. судового збору.

7. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя М.Б. Сулімовська

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

Внаслідок періодичного відключення електроенергії в будівлі суду, повний текст рішення складено і підписано 21 червня 2024 р.