Рішення

від 24.06.2024 по справі 916/5506/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" червня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/5506/23Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Меленчук Т.М.

розглянувши справу №916/5506/22

За позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595)

До відповідача: Благодійної організації Південноукраїнський регіональний центр молодих інвалідів (65072, м. Одеса, пров. Генерала Вишневецького, 13, кв. 80; код ЄДРПОУ 38296599)

Про виселення та стягнення неустойки 157127,04 грн.

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

Встановив: Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Благодійної організації Південноукраїнський регіональний центр молодих інвалідів про виселення та стягнення неустойки у розмірі 157127,04 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.12.2023р. прийнято позовну заяву Департамента комунальної власності Одеської міської ради до розгляду та відкрити провадження у справі №916/5506/23. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "29" січня 2024 р. о 09:50. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачу відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 29.01.2024р. о 09:50.

29.01.2024р. у судовому засіданні було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 19.02.2024р. о 09:50.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.01.2024р. повідомлено відповідача по справі №916/5506/23 Благодійну організацію Південноукраїнський регіональний центр молодих інвалідів про судове засідання, яке відбудеться "19" лютого 2024 р. о 09:50.

Судом 09.02.2024р. на адресу Одеської дирекції Акціонерного товариства Укрпошта було скеровано лист щодо належного надання послуг поштового зв`язку.

19.02.2024р. у судовому засіданні було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 04.03.2024р. о 09:50.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.02.2024р. повідомлено учасників справи №916/5506/23 про судове засідання, яке відбудеться "04" березня 2024 р. о 09:50.

Судом 27.02.2024р. на адресу Одеської дирекції Акціонерного товариства Укрпошта було скеровано лист щодо належного надання послуг поштового зв`язку.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.03.2024р. закрито підготовче провадження по справі №916/5506/23. Призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на "25" березня 2024 р. о 10:40. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 25.03.2024р. о 10:40.

25.03.2024р. судове засідання не відбулось у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.03.2024р. призначено судове засідання по справі №916/5506/23 на "15" квітня 2024 р. о 09:40. Викликано учасників справи у засідання, призначене на 15.04.2024р. о 09:40.

15.04.2024р. у зв`язку з відсутністю відомості щодо належного повідомлення відповідача про дату та час судового засідання судом було оголошено протокольну ухвалу про перерву у розгляді справи по суті до 06.05.2024р. о 09:50.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.04.2024р. повідомлено учасників справи №916/5506/23 про судове засідання, яке відбудеться "06" травня 2024 р. о 09:50.

06.05.2024р. у зв`язку з відсутністю відомості щодо належного повідомлення відповідача про дату та час судового засідання судом було оголошено протокольну ухвалу про перерву у розгляді справи по суті до 27.05.2024р. о 09:45.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.05.2024р. повідомлено учасників справи №916/5506/23 про судове засідання, яке відбудеться "27" травня 2024 р. о 09:45.

22.05.2024р. судом постановлено окрему ухвалу щодо Акціонерного товариства Укрпошта, у зв`язку з порушенням вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінетів Міністрів України від 05.03.2009 № 270, при виконанні обов`язків із зазначення причин невручення поштових відправлень 0600261356900 та 0600265014906, які містять позначку Судова повістка.

27.05.2024р. у зв`язку з відсутністю відомості щодо належного повідомлення відповідача про дату та час судового засідання та постановлення окремої ухвали судом було оголошено перерву у розгляді справи по суті до 24.06.2024р. о 09:50.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.05.2024р. повідомлено учасників справи №916/5506/23 про судове засідання, яке відбудеться "24" червня 2024 р. о 09:50.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

06.06.2024р. до суду від Акціонерного товариства Укрпошта надійшов лист, за яким було зазначено суду, що причиною невручення судової повістки на адресу відповідача слід вважати адресат відсутній за вказаною адресою.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Також за час розгляду справи позивачем надавались клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідачем відзиву на позовну заяву не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоча відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення засідання суду.

Однак кореспонденція суду повернулась без вручення із зазначенням поштової організації, що адресат відсутній за вказаною адресою, з урахуванням відомостей листа Акціонерного товариства Укрпошта від 06.06.2024р. вх. № ГСОО 22482/24.

Господарський суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі №910/1487/20, згідно з якою направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, яким в даному випадку є суд (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку відсутній за вказаною адресою вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки. Зазначене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі №906/142/18, провадження №12-109гс19; віl 12 грудня 2018 року у справі №752/11896/17, провадження №14-507цс18.

У судовому засіданні 24.06.2024 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 24.06.2024р.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

В обґрунтування поданого позову, позивачем було зазначено суду, що Благодійній організації «Південноукраїнський регіональний центр молодих інвалідів» (далі - Орендар) згідно з договором оренди від 19.09.2014р. № 141/50 (далі - Договір) укладеним з Департаментом комунальної власність міська ради (далі - Орендодавець), надано у строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху загальною площею 37,5 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 55.

Згідно з п. 1.3. Договору, термін дії договору оренди визначений до 19.08.2017р.

Як зазначає позивач, надалі, за погодження сторін продовжено терміну дії договору оренди, та розрахунок орендної плати за місяць коригувався шляхом укладенням додаткових погоджень до договору оренди.

Додатковим договором від 02.11.2017р. продовжено термін дії договору до 02.10.2020р. За орендоване приміщення Орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату з 19.08.2017р. по 31.12.2017 в розмірі 1 грн. в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції). З 01.01.2018 в розмірі 1109,52 грн., що розрахована на 01.10.2017р. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції), та є базовою ставкою орендної плати за місяць.

Як пояснює позивач, останнім додатковим договором від 23.12.2019р. за домовленістю сторін погоджено сплачувати орендну плату наступним чином: з 01.01.2020р. по 02.10.2020р. в розмірі 1 грн. за все приміщення (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції). З 03.10.2020р. в розмірі 1309,67 грн. в місяць (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) що розрахована на 01.12.2019р. та є базовою ставкою орендної плати за місяць

Позивачем було зазначено суду, що Додатковий договір від 23.12.2019р. не визнавався не дійсним, а отже в силу встановленої ст. 204 Цивільного кодексу презумпції правомірності є дійсним та правомірним. Таким чином, не має підстав не застосувати визначених сторонами у добровільному порядку положень даного Додаткового договору.

Приймаючи до уваги, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою відноситься до договорів оренди, а майно, яке виступає предметом Договору. належить до комунальної власності, а відтак, за посиланням позивача, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Позивачем було пояснено суду, що з 01.02.2020р. Закон №2269-ХІІ втратив чинність, внаслідок набрання чинності Законом України Про оренду державного та комунального майна №157-IХ від 03.10.2019, який введений в дію 01.02.2020р., та ст. 18 Закону України №157-ІХ встановлено новий порядок продовження договору оренди, а саме, продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Позивач стверджує суду, що Орендарем не бvло подано у встановлені строки відповідних заяви (шляхом заповнення електронної Форми через особистий кабінет в електронній торговій системі) разом із документами, передбаченими пунктом 113 Порядкv та звітом про оцінку майна.

За таких обставин, оскільки, продовження договору оренди відбувається відповідно до норм Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ, яким в свою чергу встановлений відповідний порядок щодо продовження договірних відносин, термін дії договору закінчився 02.10.2020р., тобто договір припинився у зв' язкv з закінченням cтpoкv, на який його було укладено.

Згідно з п. 7.11. Договору, термін дії договору оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

В свою чергу, за поясненнями позивача, припинення договору оренди свідчить про відсутність у орендаря правових підстав для подальшого користування об`єктом оренди.

Ґрунтуючи заявлені позовні вимоги позивачем було зазначено суду, що у зв`язку із закінченням терміну дії договору оренди Орендар фактично не виконує зобов`язання щодо повернення об`єкту оренди. Отже, з огляду на наведені положення законодавства, строк дії договору та строк виконання зобов`язання за договором не є тотожними, а закінчення строку дії договору не є підставою припинення зобов`язань за договором. Виходячи з викладеного вище, у зв`язку з невчасним виконанням Орендарем зобов`язання щодо повернення орендованого майна департаменту самостійно за актом приймання-передачі, нарахована неустойка за прострочення повернення об`єкта оренди у розмірі подвійної орендної плати за кожен місяць прострочення, що за період з 03.10.2020 по 31.12.2023 складає 157127,04 грн.

Також позивач зазначав суду, що виселення є ефективним способом захисту так як забезпечує поновлення порушеного права Позивача як особи, яка має речове право на майно - право господарського відання, та відповідно право орендодавця на вільне розпорядження об`єктом оренди. Так, з огляду на закінчення строку дії договору оренди та обов`язок Орендаря повернути майно Орендодавцю після закінчення дії договору, у випадку невиконання відповідного обов`язку, ефективним способом захисту прав є саме вимога про виселення, яка передбачає реальне відновлення порушеного права.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як з`ясовано судом, Благодійній організації «Південноукраїнський регіональний центр молодих інвалідів» (далі - Орендар) згідно з договором оренди від 19.09.2014р. № 141/50 (далі - Договір) укладеним з Департаментом комунальної власність міська ради (далі - Орендодавець), надано у строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху загальною площею 37,5 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 55.

Додатковим договором від 02.11.2017р. продовжено термін дії договору до 02.10.2020р. За орендоване приміщення Орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату з 19.08.2017р. по 31.12.2017 в розмірі 1 грн. в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції). З 01.01.2018 в розмірі 1109,52 грн., що розрахована на 01.10.2017р. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції), та є базовою ставкою орендної плати за місяць.

Надалі, додатковим договором від 23.12.2019р. за домовленістю сторін погоджено сплачувати орендну плату наступним чином: з 01.01.2020р. по 02.10.2020р. в розмірі 1 грн. за все приміщення (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції). З 03.10.2020р. в розмірі 1309,67 грн. в місяць (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) що розрахована на 01.12.2019р. та є базовою ставкою орендної плати за місяць

Судом прийнято до уваги пояснення позивача, які не спростовано відповідачем, що Додатковий договір від 23.12.2019р. не визнавався недійсним, а отже в силу встановленої ст.204 Цивільного кодексу презумпції правомірності є дійсним та правомірним.

27.12.2019 набрав чинності Закон України Про оренду державного та комунального майна від 03.10.2019 який введено в дію 01.02.2020 року.

Пунктом 2 Перехідних та прикінцевих положень Закону України Про оренду державного та комунального майна від 03.10.2019 №157-ІХ визначено, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Частиною 1, ч. 2 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна від 03.10.2019р. №157-ІХ встановлено, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше; укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону; укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону; укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством.

Частиною 3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна від 03.10.2019 №157-ІХ визначено, що договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Судом з`ясовано, що відповідач не відноситься до суб`єктів, які мають право на отримання в оренду державного та комунального майна без проведення аукціону, передбачених у ст. 15 Закону №157-ІХ, а Договір пролонгується не вперше, - наступна пролонгація повинна здійснюватися відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону №157-ІХ, тобто за результатами аукціону.

Дослідивши обставини спору та враховуючи наявні матеріали справи, суд приходить до висновку, що продовження строку дії договору оренди у встановленому законом порядку не відбулось та термін дії договору закінчився, тобто договір припинився у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено.

Відповідно до положень ст. 785 Цивільного Кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Суду не надано доказів того, що відповідач повернув позивачу орендоване майно у встановленому порядку.

Як наслідок, заявлені Департаментом комунальної власності Одеської міської ради позовні вимоги про виселення відповідача зі спірного приміщення після закінчення строку дії договору - є реалізацією права позивача як органу, що здійснює управління нерухомим майном комунальної власності, тому дані вимоги підлягають задоволенню.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідачем після припинення договору не було повернуто майно позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача неустойки за несвоєчасне повернення орендованого майна.

Також позивачем було здійснено нарахування неустойки у розмірі подвійної орендної плати за період з 03.10.2020р. по 31.12.2023р. за прострочення виконання зобов`язань щодо повернення об`єкту оренди у розмірі 157127,04 грн.

Суд, перевіривши розрахунок неустойки, здійснений позивачем, зазначає наступне.

Пунктом 185.1. статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п.188.1. ст.188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

Вирішуючи питання щодо правильності та правомірності розрахунку позивача, суд виходить з такого.

В силу статті 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, при розгляді у подібних правовідносинах справи №916/1319/19 Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у Постанові від 20.11.2020 було викладені висновки про таке.

Податковим Кодексом України, як спеціальним нормативним актом, що визначає будь-які питання щодо оподаткування, елементи податку, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування, не передбачено включення до бази оподаткування податком на додану вартість будь-яких заходів юридичної відповідальності за порушення господарських зобов`язань юридичною особою, а навпаки, прямо зазначено про те, що до складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені). При цьому, для цілей оподаткування законодавцем не передбачено виключень щодо спеціальної неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 ЦК України.

Виходячи з аналізу частини другої статті 785 ЦК України, неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення, враховуючи природу її виникнення, не генерує додану вартість, оскільки не є товаром або послугою, її виникнення не пов`язане з впливом дій виробника/надавача послуг, розмір такої неустойки не залежить від вартості використаних продавцем/надавачем послуг сировини, інших товарів та додаткових послуг.

Неустойка, нарахована на підставі частини другої статті 785 ЦК України є спеціальною санкцією за порушення законодавства, вона не може бути об`єктом оподаткування податком на додану вартість в силу своєї правової природи як міри відповідальності.

З огляду на таке, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що при розрахунку розміру неустойки згідно з частиною другою статті 785 ЦК України за неповернення майна з оренди після припинення дії договору найму до її складу не включається податок на додану вартість, який мав би сплачуватися орендарем орендодавцю у випадку правомірного користування майном.

Також суд зазначає, що згідно з частинами 1, 2 статті 19 Закону України від 03.10.2019 №157-ІХ Про оренду державного та комунального майна, орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об`єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об`єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об`єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об`єктів, що перебувають у державній власності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.

Відповідно до частин 1, 3 статті 17 Закону України від 03.10.2019 №157-ІХ Про оренду державного та комунального майна, орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно.

Аналогічні положення щодо коригування орендної плати на індекс інфляції було наведено як у Методиці розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1994 №786 (яка втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.04.2021 № 630), так і у Методиці розрахунку орендної плати за державне майно, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 28.04. 2021 №630.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача неустойки, встановив, що його здійснено з безпідставним врахуванням сум ПДВ, також суд зазначає, що позивачем було правомірно здійснено індексацію ставки орендної плати.

Судом було здійснено перерахунок неустойки за неповернення відповідачем майна після припинення дії договору, з урахуванням сплат орендаря, за визначеним позивачем періодом, який суд вважає вірним, із застосуванням подвійної орендної плати у розмірі, визначеному п. 2.2. Додаткового договору №9 від 23.12.20169. про внесення змін до Договору оренди нежитлового приміщення від 19.09.2014р. №141/50, яку б міг сплачувати відповідач у випадку правомірного користування майном, відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, без врахування ПДВ, із застосування сукупного індексу інфляції за визначений період, та сума неустойки становить 130939,20 грн.

Отже, з відповідача підлягає стягненню неустойка за період з 03.10.2020р. по 31.12.2023р. у розмірі 130939,20 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про виселення відповідача та стягнення з нього неустойки у розмірі 130939,20 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 4920,67 грн. (2684,00+2236,67) покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задовольнити частково.

2.Виселети Благодійну організацію Південноукраїнський регіональний центр молодих інвалідів (65072, м. Одеса, пров. Генерала Вишневецького, 13, кв. 80; код ЄДРПОУ 38296599) з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 37,5 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Мара Арнаутська, 55, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595).

3.Стягути з Благодійної організації Південноукраїнський регіональний центр молодих інвалідів (65072, м. Одеса, пров. Генерала Вишневецького, 13, кв. 80; код ЄДРПОУ 38296599) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595) неустойку за прострочення повернення об`єкта оренди у розмірі 130939 (сто тридцять тисяч дев`ятсот тридцять дев`ять) грн. 20 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4920 (чотири тисячі дев`ятсот двадцять) грн. 67 коп.

4.В іншій частині позову відмовити.

Повний текст рішення складено 24 червня 2024 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко