Рішення

від 14.06.2024 по справі 922/1775/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2024м. ХарківСправа № 922/1775/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєві О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави, в особі 1. Харківської обласної державної адміністрації (Харківської обласної військової адміністрації), м. Харків, 2. Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації, м. Харків до 1. Харківської міської ради, м. Харків , 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗС-АГЗС Греківська", смт. Високий, Харківського району про визнання незаконним та скасування пункту додатку до рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянкуза участю представників сторін:

прокурора - Кадацька Д.М., посвідчення №072726 від 01.03.2023 року

позивачів 1. Бринчак М.П, самопредставництво, 2. Бринчак М.П, самопредставництво

відповідачів - 1. ОСОБА_1 , самопредставництво, 2. Асєєва А.С., ордер № 1147161 від 04.09.2023 року, Кравченко С.М., свідоцтво № 6286 від 28.12.2022 року, Зубенко А.С., дов. від 21.02.2023 року

ВСТАНОВИВ:

Керівник Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області в інтересах держави в особі 1. Харківської обласної державної адміністрації (Харківської обласної військової адміністрації), м. Харків, 2. Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації, м. Харків звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідачів - 1. Харківської міської ради, м. Харків, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗС-АГЗС Греківська", смт. Високий, Харківського району, в якому просить визнати незаконним та скасувати пункт 8 додатку до рішення 23 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам" від 28 листопада 2018 року № 1310/18; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки № 1/19 від 21 січня 2019 року, укладений між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЗС-АГЗС Греківська", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Галіщевою О.А. та зареєстрований в реєстрі за № 24 та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "АЗС-АГЗС Греківська" (код ЄДРПОУ 40143020) повернути у власність держави в особі Харківської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 23912956) земельну ділянку з кадастровим номером 6310138800:03:011:0188, площею 0,0728 га, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Греківська, 25. Також просить покласти на відповідачів витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 травня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначено підготовче засіданні на 05 червня 2023 року о 11:20 годин.

23 травня 2023 року через канцелярію суду, Харківською обласною державною адміністрацією (Харківської обласної військової адміністрації) подано пояснення (вхідний № 13047), які суд приймає та долучає до матеріалів справи.

26 травня 2023 року через канцелярію суду, Харківською міською радою подано відзив (вхідний № 13363), який суд приймає та долучає до матеріалів справи.

31 травня 2023 року через канцелярію суду, Слобідською окружною прокуратурою міста Харкова Харківської області подано відповідь (вхідний № 13802) на відзив, яку суд приймає та долучає до матеріалів справи.

01 червня 2023 року через канцелярію суду, Харківською міською радою подано заяву (вхідний № 13924) про застосування строків позовної давності, яку суд приймає та долучає до матеріалів справи.

05 червня 2023 року через канцелярію суду, Товариством з обмеженою відповідальністю "АЗС-АГЗС Греківська" подано відзив (вхідний № 14231) на позовну заяву, який суд приймає та долучає до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою суду від 05 червня 2023 року, на підставі статтей 177, 181, пункту 3 частини 2 статті 183, статті 232 Господарського процесуального кодексу України відкладено підготовче засідання на 19 червня 2023 року о 12:30 годин.

14 червня 2023 року через канцелярію суду, Товариством з обмеженою відповідальністю "АЗС-АГЗС Греківська" подано клопотання (вхідний № 15226) про ознайомлення з матеріалами справи, яке суд задовольняє та долучає до матеріалів справи.

14 червня 2023 року через канцелярію суду, Слобідською окружною прокуратурою міста Харкова Харківської області подано заперечення (вхідний № 15306), які суд приймає та долучає до матеріалів справи.

14 червня 2023 року через канцелярію суду, Слобідською окружною прокуратурою міста Харкова Харківської області подано відповідь (вхідний № 15307) на відзив, яку суд приймає та долучає до матеріалів справи.

15 червня 2023 року електронною поштою, Товариством з обмеженою відповідальністю "АЗС-АГЗС Греківська" подано заяву (вхідний № 15373) про відкладення підготовчого засідання, яку суд задовольняє та долучає до матеріалів справи

Протокольною ухвалою суду від 19 червня 2023 року, на підставі статтей 177, 181, пункту 3 частини 2 статті 183, статті 232 Господарського процесуального кодексу України відкладено підготовче засідання на 04 липня 2023 року о 10:40 годин.

04 липня 2023 року електронною поштою, Товариством з обмеженою відповідальністю "АЗС-АГЗС Греківська" подано клопотання (вхідний №17183) про призначення по справі судової історико-археологічної експертизи.

04 липня 2023 року через канцелярію суду, Товариством з обмеженою відповідальністю "АЗС-АГЗС Греківська" подано клопотання (вхідний №17205) про призначення по справі судової історико-археологічної експертизи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 липня 2023 року клопотання другого відповідача про призначення по справі судової історико-археологічної експертизи задоволено; призначено у справі № 922/1775/23 судову історико-археологічну експертизу, проведення якої доручено Національному науковому центру "Інститут судових експертиз імені Засл. проф. М.С. Бокаріуса" Міністерства юстиції України (61177, м. Харків, вул. Золочівська, 8-а); направлено матеріали справи №922/1775/22 до Національного наукового центру "Інститут судових експертиз імені Засл. проф. М.С. Бокаріуса" Міністерства юстиції України (61177, м. Харків, вул. Золочівська, 8-а) та провадження по справі зупинено.

26 липня 2021 року з Національного наукового центру "Інститут судових експертиз імені Засл. проф. М.С. Бокаріуса" до господарського суду Харківської області повернулась справа № 922/1775/23 у зв`язку з відсутністю в Національному науковому центрі "Інститут судових експертиз імені Засл. проф. М.С. Бокаріуса" судового експерта за спеціальністю 19.1 "Історико-археологічні дослідження земельних ділянок".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 серпня 2023 року провадження у справі № 922/1775/23 поновлено; продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 11 вересня 2023 року та призначено у справі підготовче засідання на 21 серпня 2023 року о 12 годин.

21 серпня 2023 року електронною поштою, Товариством з обмеженою відповідальністю "АЗС-АГЗС Греківська" подано клопотання (вхідний № 22166) про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 серпня 2023 року клопотання (вхідний № 22166 від 21 серпня 2023 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗС-АГЗС Греківська" про відкладення розгляду справи задоволено; підготовче засідання відкладено на 06 вересня 2023 року о 11:40 годин.

05 вересня 2023 року через канцелярію суду, Товариством з обмеженою відповідальністю "АЗС-АГЗС Греківська" подано клопотання (вхідний № 23879) про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

06 вересня 2023 року через канцелярію суду, Харківською міською радою подано заяву (вхідний № 23944) про зупинення провадження у справі № 922/1775/23 до розгляду судової справи № 927/1206/21 Великою Палатою Верховного Суду.

Протокольною ухвалою суду від 06 вересня 2023 року, на підставі статтей 177, 181, пункту 3 частини 2 статті 183, статті 232 Господарського процесуального кодексу України відкладено підготовче засідання на 11 вересня 2023 року о 14 годин.

11 вересня 2023 року через канцелярію суду, Слобідською окружною прокуратурою міста Харкова Харківської області подано заперечення (вхідний № 24372) на клопотання другого відповідача про долучення до матеріалів справи документів, яке суд приймає та долучає до матеріалів справи.

11 вересня 2023 року через канцелярію суду, Слобідською окружною прокуратурою міста Харкова Харківської області подано заперечення (вхідний № 24432) на клопотання першого відповідача про зупинення провадження по справі, яке суд приймає та долучає до матеріалів справи.

11 вересня 2023 року через канцелярію суду, Товариством з обмеженою відповідальністю "АЗС-АГЗС Греківська" подано клопотання (вхідний № 24459) про долучення до матеріалів справи додаткових документів, яке суд задовольняє та долучає до матеріалів справи надані документи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 вересня 2023 року заяву (вхідний № 23944 від 06 вересня 2023 року) Харківської міської ради про зупинення провадження у справі № 922/1775/23 до розгляду судової справи № 927/1206/21 Великою Палатою Верховного Суду задоволено та провадження по справі зупинено до розгляду судової справи № 927/1206/21 Великою Палатою Верховного Суду.

12 квітня 2024 року через канцелярію суду Слобідською окружною прокуратурою міста Харкова подано клопотання (вхідний № 9752) про поновлення провадження у справі, оскільки Великою Палатою Верховного Суду було розглянуто справу № 927/1206/21 та 12 березня 2024 року винесено постанову.

22 квітня 2024 року через систему "Електронний суд" Слобідською окружною прокуратурою міста Харкова подано клопотання (вхідний № 10563) про поновлення провадження у справі, оскільки Великою Палатою Верховного Суду було розглянуто справу № 927/1206/21 та 12 березня 2024 року винесено постанову.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 квітня 2024 року провадження у справі № 922/1775/23 поновлено; закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 13 травня 2024 року о 12 годин.

13 травня 2024 року через канцелярію суду, Товариством з обмеженою відповідальністю "АЗС-АГЗС Греківська" подано клопотання (вхідний № 12388) про поновлення строку на подання доказів та долучення до матеріалів справи доказів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 травня 2024 року клопотання (вхідний № 12388 від 13 травня 2024 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗС-АГЗС Греківська" про поновлення строку на подання доказів та долучення до матеріалів справи доказів задоволено; поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "АЗС-АГЗС Греківська" строк на подачу доказів та прийняті надані другим відповідачем документи.

Протокольною ухвалою суду від 13 травня 2024 року на підставі частини 2 статті 216, статті 232 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву у судовому засіданні до 21 травня 2024 року о 14 годин.

13 травня 2024 року через систему "Електронний суд", Харківською міською радою подано заяву (вхідний № 12474) про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 520/30025/23.

17 травня 2024 року через систему "Електронний суд", Харківською міською радою подано пояснення (вхідний № 12920), в якому Харківська міська рада просить поновити процесуальний строк на подання пояснень. Суд поновляє процесуальний строк на подання пояснень та долучає їх до матеріалів справи.

20 травня 2024 року через систему "Електронний суд", Слобідською окружною прокуратурою міста Харкова подано пояснення (вхідний № 12940), які суд приймає та долучає до матеріалів справи.

21 травня 2024 року через систему "Електронний суд", Слобідською окружною прокуратурою міста Харкова подано заперечення (вхідний № 13093), які суд приймає та долучає до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою суду від 21 травня 2024 року на підставі частини 2 статті 216, статті 232 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву у судовому засіданні до 10 червня 2024 року о 14 годин.

10 червня 2024 року через систему "Електронний суд", Товариством з обмеженою відповідальністю "АЗС-АГЗС Греківська" подано клопотання (вхідний № 14960) про зупинення провадження у справі до розгляду Харківським окружним адміністративним судом справи №520/15886/24.

10 червня 2024 року через систему "Електронний суд", Товариством з обмеженою відповідальністю "АЗС-АГЗС Греківська" подано клопотання (вхідний № 15061) про витребування у Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації доказів.

Протокольною ухвалою суду від 10 червня 2024 року на підставі частини 2 статті 216, статті 232 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву у судовому засіданні до 12 червня 2024 року о 14:30 годин.

12 червня 2024 року через систему "Електронний суд", Товариством з обмеженою відповідальністю "АЗС-АГЗС Греківська" подано уточнене клопотання (вхідний № 15242) про зупинення провадження у справі.

12 червня 2024 року через систему "Електронний суд", Товариством з обмеженою відповідальністю "АЗС-АГЗС Греківська" подано клопотання (вхідний № 15244) про перехід на стадію підготовчого провадження та поновлення процесуального строку для подання додаткових клопотань та доказів.

Суд, розглянувши заяву Харківської міської ради про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 520/30025/23 та клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗС-АГЗС Греківська" про зупинення провадження у справі до розгляду Харківським окружним адміністративним судом справи №520/15886/24, зазначає наступне.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Водночас, частиною 3 статті 195 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1 - 3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 1 - 3-1 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках: смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі або третьою особою з самостійними вимогами щодо предмета спору, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво; необхідності призначення або заміни законного представника учасника справи; перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції та звернення обох сторін з клопотанням про зупинення провадження у справі у зв`язку з проведенням медіації.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі.

Як вже було зазначено вище, протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 22 квітня 2024 року підготовче провадження у справі було закрито та призначено її до розгляду по суті. Зупинення з підстав об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку адміністративного судочинства на стадії розгляду справи по суті нормами ГПК України не передбачено.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідачами було подано заяву та клопотання про зупинення провадження у справі з підстави, визначеної пунктом 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України на стадії розгляду по суті, в той час, як нормами ГПК України не передбачено зупинення провадження у справі з цієї підстави на стадії розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні відповідних заяви та клопотання.

Розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗС-АГЗС Греківська" про перехід на стадію підготовчого провадження та поновлення процесуального строку для подання додаткових клопотань та доказів, суд зазначає наступне.

За приписами частин 1-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до пунктів 2, 3, 6 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

В той же час згідно з пунктами 1, 2, 4, 6 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Згідно частин 2, 3 статті 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

ГПК України встановлено відповідні процесуальні строки на вчинення учасниками справи певних процесуальних дій, зокрема, на подання заяв по суті спору, подання заяв та клопотань, подання доказів.

При розгляді справи в порядку загального позовного провадження докази, заяви та клопотання подаються сторонами та вирішуються судом на стадії підготовчого провадження, у встановлені законом або судом строки.

Відповідно до статей 113, 118 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Під час підготовчого провадження Товариством з обмеженою відповідальністю "АЗС-АГЗС Греківська" до суду був надан відзив на позовну заяву прокурора, заявлені інші процесуальні заяви.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 квітня 2024 року підготовче провадження у справі № 922/1775/23 закрито, розгляд справи по суті призначено на 13 травня 2024 року о 12 годин.

Ухвалами господарського суду Харківської області розгляд справи неодноразово відкладався та надавався сторонам час подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Враховуючи викладене, судом було надано другому відповідачу достатньо часу для реалізації процесуальних прав в підготовчому провадженні, зокрема, для подання заяв та клопотань.

Нормами ГПК України не передбачено підстав, за яких є можливим повернення до підготовчого провадження на стадії судового розгляду справи, після закриття підготовчого провадження.

Суд звертає увагу учасників справи на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі №204/6085/20, у якій зазначено, що відповідно до практики Верховного Суду, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.

Разом з тим такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.

В даному випадку судом не встановлено підстав та обставин для повернення до стадії підготовчого провадження.

Зазначені другим відповідачем у клопотанні обставини також не є вагомими підставами для повернення до стадії підготовчого провадження, з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЗС-АГЗС Греківська" просить повернутися до стадії підготовчого провадження для подання додаткових клопотань, клопотання про зупинення розгляду справи та клопотання про витребування доказів.

Однак другий відповідач жодних пояснень щодо поважності пропуску строку подання такого клопотання до суду не надав.

Враховуючи викладене, суд не вважає наведені другим відповідачем обставини для повернення на стадію підготовчого провадження - вагомими, у зв`язку з чим відмовляє в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗС-АГЗС Греківська" про перехід на стадію підготовчого провадження та поновлення процесуального строку для подання додаткових клопотань та доказів.

Суд, розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗС-АГЗС Греківська" про витребування у Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації доказів, зазначає наступне.

Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах 2 та 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї (частина 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.

Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Як вбачається із матеріалів справи, всі заяви по суті справи є сформованими, тобто другий відповідач скористався своїм правом в тому числі на подання відзиву. Разом із відзивом другим відповідачем не надано до суду клопотання про витребування доказів.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідач має формувати свою позицію та доводити певні обставини незалежно від вчинення або не вчинення учасниками справи своїх дій щодо подання заяв по суті справи, як у даному випадку, подання позивачем відповіді на відзив. Під час складання відзиву відповідач достеменно ознайомлений із позовом та доданими до нього документами, що і є підґрунтям формування правової позиції по заявленому позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вказує на те, що другий відповідач пропустив строк на подання клопотання про витребування доказів без поважним причин та в порушення частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України не надав заяви про поновлення пропущеного процесуального строку на подання заяви про витребування доказів.

Таким чином на підставі частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає без задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗС-АГЗС Греківська" про витребування у Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації доказів.

Протокольною ухвалою суду від 12 червня 2024 року на підставі частини 2 статті 216, статті 232 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву у судовому засіданні до 14 червня 2024 року о 11 годин.

Прокурор у судовому засіданні та у відповідях на відзиви відповідачів наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник першого позивача у судовому засіданні та у наданих письмових поясненнях підтримує заявлені позовні вимоги.

Представник другого відповідача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги.

Представник першого відповідача у судовому засіданні, у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову.

Представник другого відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, вислухавши пояснення прокурора та повноважних представників сторін, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Пунктом 1.16 рішення 9 сесії Харківської міської ради 24 скликання від 25 грудня 2002 року "Про надання згоди на розробку проектів відведення земельних ділянок юридичним та фізичним особам" Приватним підприємством "Георг" надано згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,0843 га по вул. Греківській, 25 для обслуговування стаціонарної АЗС.

Рішенням 12 сесія Харківської міської ради 24 скликання від 26 лютого 2003 року №39/03 "Про припинення та надання в оренду земельних ділянок юридичним та фізичним особам" (пункт 4.55), Приватним підприємством "Георг" затверджено проект відведення земельної ділянки та надано в оренду строком до 01 січня 2028 року загальною площею 0,0843 га по вул. Греківській, 25 для обслуговування стаціонарної АЗС. Покладено відповідальність на Приватне підприємство "Георг" за благоустрій та утримання у належному санітарному стані земельної ділянки площею 0,0903 га вул. Греківській, 25. Також ухвалено договір на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 26 січня 1998 року № 1433 вважати таким, що припиняє дію з дня державної реєстрації нового договору оренди з Приватним підприємством "Георг".

На підставі вищевказаного рішення між Харківською міською радою та Приватним підприємством "Георг" укладено договір оренди земельної ділянки від 03 червня 2003 року № 8824/03 по вул. Греківська, 25 площею 0,0843 га для обслуговування стаціонарної АЗС строком до 01 січня 2028 року.

Відповідно до інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо нежитлових будівель літ. "А-1" загальною площею 23,3 кв.м., літ."Б-1" загальною площею 3,9 кв.м. по вул. Греківській, 25 у м. Харкові право приватної власності зареєстровано 20 травня 2004 року за СПДФО Гузь Богданом Васильовичем на підставі договору купівлі-продажу від 17 травня 2004 року №1887, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гібадуловою Л.А.

У зв`язку з чим, пунктом 1.16. додатку 2 до рішення 22 сесії Харківської міської 24 скликання "Про припинення та надання в користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам" від 23 червня 2004 року №92/04 Приватному підприємству "Георг" припинено право користування земельною ділянкою загальною площею 0,0843 га по вул. Греківській, 25 (лист № 30 від 24 травня 2004 року). Ухвалено договір оренди земельної ділянки, реєстраційний № 8824/03 від 03 червня 2003 року вважати таким, що припиняє дію з дня державної реєстрації договору оренди з СПДФО Гузь Богданом Васильовичем.

Крім того, пунктом 1.71 додатку 3 до вищевказаного рішення СПДФО Гузь Богдану Васильовичу надано в оренду земельну ділянку строком до 01 січня 2028 року загальною площею 0,0843 га по вул. Греківській, 25 у межах, визначених договором оренди земельної ділянки, реєстраційний № 8824/03 від 03 червня 2003 року для обслуговування стаціонарної АЗС.

На підставі вище вказаного рішення між Харківською міською радою та СПДФО Гузь Богданом Васильовичем укладено договір оренди земельної ділянки від 23 вересня 2004 року № 8896/04 загальною площею 0,0843 га для обслуговування стаціонарної АЗС строком до 01 січня 2028 року, номер запису про інше речове право: 24333528 від 04 січня 2018 року.

Пунктом 205 додатку 1 до рішення 35 сесія Харківської міської ради 4 скликання від 27 квітня 2005 року № 78/05 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об`єктів", СПДФО Гузь Богдану Васильовичу дозволено реконструкцію існуючої АЗС по Греківській, 25 строком до 01 вересня 2007 року.

Згідно інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо нежитлової будівліліт. "А-1" загальноюплощею 35,3 кв.м по вул. Греківській, 25 у м. Харкові 28 вересня 2007 року зареєстровано право приватної власності за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності б/н від 02 липня 2007 року, виданого Виконавчим комітетом Харківської міської ради.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - нежитлова будівля літ. "А-1" загальною площею 35,3 кв.м по АДРЕСА_1 , право приватної власності 17 лютого .2016 року зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "АЗС-АГЗС Греківська" на підставі Протоколу установчих зборів засновників, серія та номер: б/н, виданий 25 листопада 2015 року, видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю "АЗС-АГЗС Греківська"; Акта приймання-передачі майна, серія та номер: виданий 27 листопада 2015 року.

Пунктом 11 додатку 2 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання 20 вересня 2017 року № 739/17 "Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розробку документації із землеустрою для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" фізичній особі-підприємцю Гузь Богдану Васильовичу надано дозвіл на земельної ділянки, площею 0,0843 га (кадастровий номер 6310138800:03:011:0041) із земель комунальної власності за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для обслуговування стаціонарної АЗС по вул. Греківській, 25 (Основ`янський район).

На підставі рішення Харківської міської ради № 739/17 ОСОБА_2 замовлена та виготовлена на його замовлення "Технічна документація із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (кадастровий номер 6310138800:03:011:0041) для обслуговування стаціонарної АЗС по АДРЕСА_1 ".

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 15 січня 2019 року № НВ-0002591692019, земельна ділянка з кадастровим номером 6310138800:03:011:0188 загальною площею 0,0728 га зареєстрована 03 травня 2018 року у державному земельному кадастрі на підставі вищевказаної Технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (витяг додано до позову прокурора).

У зв`язку із добровільною відмовою, пунктом 7 додатку 2 до рішення 23 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 28 листопада 2018 року № 1305/18 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд", фізичній особі - підприємцю Гузь Богдану Васильовичу припинено право користування земельною ділянкою загальною площею 0,0843 га (кадастровий номер 6310138800:03:011:0041) по АДРЕСА_1 . Договір оренди землі, номер запису про інше речове право: 24333528 від 04 січня 2018 року визнано таким, що втратив чинність.

Відповідно до пункту 3 додатку 4 до рішення 16 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 08 листопада 2017 року № 807/17 "Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розробку документації із землеустрою для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" фізичній особі-підприємцю Гузь Богдану Васильовичу погоджена технічна документація із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, із земель комунальної власності площею 0,0843 га (кадастровий номер 6310138800:03:011:0041) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення на земельні ділянки: ділянка №1 - площею 0,0728 га, ділянка №2 - площею 0,0115 га для обслуговування стаціонарної АЗС по вул. Греківській, 25 (Основ`янський район).

Згідно пункту 9 додатку до рішення 22 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 17 жовтня 2018року № 1245/18 "Про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок юридичним та фізичним особам" Товариству з обмеженою відповідальністю "АЗС-АГЗС Греківська" надано дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки із земель комунальної власності м. Харкова із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення площею 0,0728 га за адресою: м. Харків, вул. Греківська, 25, Основ`янський район, кадастровий номер 6310138800:03:011:0188, для обслуговування стаціонарної АЗС. Розмір авансового внеску складає 3 % вартості земельної ділянки, визначеної за нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки.

Матеріали справи свідчать про те, що 05 листопада 2018 року від директора Товариство з обмеженою відповідальністю "АЗС-АГЗС Греківська" надійшло клопотання про продаж земельної ділянки площею 0,0728 га для обслуговування стаціонарної АЗС по АДРЕСА_1 кадастровий номер 6310138800:03:011:0188.

14 грудня 2018 року між Харківською міською радою та фізичною особою-підприємцем Гузь Богданом Васильовичем укладено угоду про розірвання договору оренди землі від 23 вересня 2004 року № 8896/04, номер запису про інше речове право: 24333528 від 04 січня 2018 року.

Відповідно до пункту 8 додатку до рішення 23 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 28 листопада 2018 року № 1310/18 "Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам" ухвалено продати Товариству з обмеженою відповідальністю "АЗС-АГЗС Греківська" земельну ділянку із земель комунальної власності міста Харкова: кадастровий номер: 6310138800:03:011:0188; місце розташування: м. Харків, вул. Греківська, 25, Основ`янський район; категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання земельної ділянки: для обслуговування стаціонарної АЗС; форма власності: комунальна; площа земельної ділянки, га: 0,0728; ціна продажу земельної ділянки: 615 000,00 грн.

На підставі вищезазначеного рішення 21 січня 20219 року укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки № 1/19, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Галіщевою О.А.

Згідно частини 1 статті 20 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Відповідно до частини 2 статті 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно статті 25 Закону України "Про землеустрій" (у відповідній редакції) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок належать до різних видів документації із землеустрою.

Відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Згідно частини 12 статті 186 Земельного кодексу України технічна документація землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок погоджується: щодо земельних ділянок державної або комунальної власності - органом виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Вищевказаною нормою не передбачено погодження документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності з Кабінетом Міністрів України.

Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок затверджується замовником.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає: пояснювальну записку; технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації; кадастрові плани земельних ділянок, які об`єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку; матеріали польових геодезичних робіт; акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу; перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути; нотаріально посвідчена згода на поділ об`єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні); згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

Згідно частини 3 статті 66 Закону України "Про землеустрій" відповідальними особами за якість робіт із землеустрою можуть бути лише сертифіковані інженери- землевпорядники.

Відповідно до статті 28 Закону України "Про землеустрій" розробники документації із землеустрою несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією.

Згідно частини 2 статті 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини" землі, на яких розташовані пам`ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про державний земельний кадастр" відомості Державного земельного кадастру є офіційними.

На момент формування земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:03:011:0188, її реєстрації 03 травня 2018 року, в державному земельному кадастрі була відсутня інформація про те, що спірна земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення, також, як випливає з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 6310138800:03:011:0188 у використанні земельної ділянки не визначені обмеження, пов`язані з її належність до земель історико-культурного призначення, та земель, що мають особливу цінність.

Згідно абзацу 3 частини 4 статті 9 Закону України "Про державний земельний кадастр", державний кадастровий реєстратор перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства.

Відповідно до частини 6 статті 24 Закону України "Про державний земельний", однією з підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є невідповідність поданих документів вимогам законодавства.

Суд вважає, що прокурором та позивачами не надано доказів того, що державним кадастровим реєстратором при реєстрації земельної ділянки, якій у результаті поділу присвоєно кадастровий номер 6310138800:03:011:0188, не перевірено технічну документацію на відповідність вимогам законодавства.

Прокурором та позивачами також не надані докази того, що у технічній документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки кадастровий номер 6310138800:03:011:0188 виявлена недостовірна інформація, і що інженера- землевпорядника, що був відповідальним за виготовлення цієї документації із землеустрою, притягували до відповідальності за недостовірність технічної документації чи інші порушення законодавства у сфері землеустрою.

З матеріалів справи вбачається, що Харківською міською радою не здійснювалась зміна цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:03:011:0188, а було погоджено технічну документацію щодо поділу земельної ділянки відповідно до вимог земельного законодавства, а цільове призначення було визначене у матеріалах технічної документації, в межах вже існуючої категорії земель та згідно чинної містобудівної документації.

Таким чином, на момент прийняття оскаржуваного рішення земельна ділянка була сформована на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, яка мала кадастровий номер 6310138800:03:011:0041.

Суд не може прийняти до уваги доводи прокурора та позивачів щодо застосування статті 186-1 Земельного кодексу України, а саме стосовно необхідності погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:03:011:0188 в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, оскільки зазначені правила не застосовуються щодо технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, правила зазначеної статті застосовуються щодо проектів відведення земельних ділянок.

Порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам встановлено статтею 128 Земельного кодексу України.

Так, продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки. До заяви (клопотання) додаються: документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд); копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу.

Орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

Підставою для відмови в продажу земельної ділянки є: неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки; виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; якщо щодо суб`єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності; встановлена цим Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність; відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Згідно частини 1 статті 134 Земельного кодексу України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини 2 статті 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Згідно статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як вже зазначалось вище, право приватної власності на нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 35,3 кв.м по вул. Греківській, 25 у м. Харкові зареєстровано 17 лютого 2016 року за Товариством з обмеженою відповідальністю "АЗС-АГЗС Греківська".

У зв`язку з фактом розташування на спірній земельній ділянці нежитлової будівлі літ. "А-1", яка належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "АЗС-АГЗС Греківська", земельна ділянка з кадастровим номером 6310138800:03:011:0188 не підлягала продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

Таким чином, Харківська міська рада, діючі на підставі чинного законодавства, в межах наданих повноважень, прийняла оскаржуване рішення, будь-якою інформацією що б могла становити підставу для відмови у продажу не володіла.

Відповідно до статті 53 Земельного кодексу України до земель історико- культурного призначення належать землі, на яких розташовані конкретні об`єкти: пам`ятки культурної спадщини. їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території. музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби

Таким чином, для визнання правового статусу конкретної земельної ділянки як земельної ділянки історико-культурного призначення, виходячи з умов статті 53 Земельного кодексу України, необхідно щоб на ній була виявлена пам`ятка культурної спадщини (що, в свою чергу має належним чином підтверджуватись) або якщо на таку конкретну земельну ділянку поширюється правовий статус охоронюваної археологічної території.

Згідно частини 4 статті 83 Земельного кодексу України, до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини 2 статті 47 Закону України "Про землеустрій", проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення, водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій.

Згідно частини 5 статті 47 Закону України "Про землеустрій", проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій історико-культурного призначення включають, зокрема, план меж земельних ділянок, що включаються до території історико-культурного призначення, меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів без їх вилучення у землевласників та землекористувачів; креслення перенесення в натуру (на місцевість) меж території історико-культурного призначення, меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів; акт перенесення в натуру (на місцевість) меж території історико-культурного призначення.

Відповідно до частини 7 статті 47 Закону України "Про землеустрій", рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій історико-культурного призначення одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.

Згідно частини 3 статті 186 Земельного кодексу України, проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій історико-культурного призначення погоджуються в обов`язковому порядку територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та виконавчим органом відповідної міської ради у сфері містобудування та архітектури, а також структурним підрозділом відповідної обласної державної адміністрації у сфері охорони культурної спадщини (щодо проектів, за якими здійснюється встановлення меж територій історико-культурного призначення); проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій історико-культурного призначення погоджуються з власниками, користувачами земельних ділянок, які включаються до території історико-культурного призначення без їх вилучення, крім випадків, коли обмеження безпосередньо встановлені законом або прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Отже, земельним законодавством та законодавством про землеустрій встановлена процедура визначення меж та режиму використання територій історико-культурного призначення, згідно з якої місце розташування, площа, межі та режим використання таких земель встановлюються за проектами землеустрою, розробленими, погодженими та затвердженими у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, як свідчать матеріали справи, проект землеустрою з організації та встановлення меж пам`ятки археології місцевого значення "Поселення Харків" на час ухвалення спірного рішення Харківської міської ради, а також на цей час позивачами не роблявся.

Відповідно до пункту З додатку 6 наказу Міністерства культури України від 28 листопада 2013 року № 1224 до Переліку об`єктів культурної спадщини в Харківській області, що заносяться до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення внесений об`єкт "Поселення Харків" за адресою: Фортеця розташована в місці злиття річок Харків та Лопань, Посад розміщується на лівому та правому берегах річки Лопань та річки Харків як Пам`ятка археології охоронним номером 8828-Ха.

Згідно паспорту пам`ятки "Поселення Харків", власник та користувач даного об`єкта культурної спадщини - не визначені, зони охорони пам`ятки - не визначені, науково-проектна документація - не розроблялась.

Паспорт об`єкта культурної спадщини "Поселення Харків" та облікова карта містить лише "опис меж території об`єкта" - вони не встановлюють відповідно до вимог чинного законодавства України межі земель історико-культурного призначення та межі пам`ятки археології місцевого значення "Поселення Харків".

Тобто без встановлення відповідно до вимог чинного законодавства України меж місцевої пам`ятки археології "Поселення Харків" та меж її охоронних зон неможливо визначити на місцевості, де починається вищевказана пам`ятка та де закінчується.

У Постанові від 31 липня 2019 року у справі № 813/4701/16 Верховний Суд України зазначив, що земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення за фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам`яткою архітектури. Тобто, на думку Верховного Суду, для поширення на сформовану земельну ділянку режиму земель історико-культурного призначення необхідно встановити наявність на цій земельній ділянці конкретної споруди або будівлі, що є пам`яткою архітектури або іншої пам`ятки.

Однак, відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", у відповідній редакції, Державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про Державний земельний кадастр" Державний земельний кадастр ведеться з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при: регулюванні земельних відносин; управлінні земельними ресурсами; організації раціонального використання та охорони земель; здійсненні землеустрою.

Згідно статті 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр" до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки, зокрема: місце розташування; опис меж; площа; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; цільове призначення, категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель та інші.

Відповідно до пункту 1 Положення про Управління культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації у новій редакції, затвердженого розпорядженням голови Харківської обласної державної адміністрації від 28 жовтня 2016 року № 472, було чинне на момент ухвалення оскаржуваного рішення Харківської міської ради, Управління є структурним підрозділом Харківської обласної державної адміністрації, що утворюється головою обласної державної адміністрації, підзвітний та підконтрольний голові обласної державної адміністрації та Міністерству культури України.

Згідно пункту 3 вищевказаного Положення про Департамент культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації, основними завданнями Департаменту є реалізація державної політики у сфері культури, туризму, охорони культурної спадщини (щодо пам`яток історії, археології та монументального мистецтва), а також державної мовної політики.

Таким чином, суд вважає, що органи охорони культурної спадщини, зокрема Харківська обласна державна адміністрація (Харківська обласна військова адміністрація) та Департамент культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації не є відповідно до закону органами, які володіють інформацією про місце розташування, опис меж, площу, координати поворотних точок меж, дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі, категорію земель, вид використання земельної ділянки пам`ятки архітектури місцевого значення "Поселення Харків" або будь-якої іншої земельної ділянки, тобто про розташування пам`ятки "Поселення Харків" на місцевості або будь-якої іншої земельної ділянки в межах України.

Єдиним офіційним джерелом вказаної інформації та доказом є відомості Державного земельного кадастру, а докази отримання позивачами таких відомостей з державного кадастрового реєстратора в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, суд вказує, що в матеріалах судової справи відсутня інформація про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310138800:03:011:0188 на момент прийняття рішення Харківської міської ради від 28 листопада 2018 року №1310/18 знаходилась в межах території пам`ятки археології місцевого значенням "Поселення Харків", в межах зон охорони пам`ятки, і, відповідно, що на спірну земельну ділянку поширювався правовий режим земель історико-культурного призначення. А це, в свою чергу, означає, що до даної справи не можна застосувати висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 30 липня 2019 року в справі № 813/4701/16, від 15 січня 2019 року у справі № 522/1444/15-а, від 22 травня 2019 року у справі № 751/1776/17 на які посилаються прокурор і позивачі.

Крім того, у мотивувальній частині постанови Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі №751/1776/17 вказано, що відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про охорону культурної спадщини" надання земельних ділянок здійснюється за погодженням відповідних органів культурної спадщини, однак пункт 3 Прикінцевих положень зазначеного Закону у редакції, чинній на момент прийняття рішення Харківської міської ради № 1310/18 таких положень не містить.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання у сфері земельних відносин.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що Харківська міська рада при прийнятті рішення щодо передачі у приватну власність земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:03:011:0188 діяла на підставі, в межах та у спосіб, визначений законодавством та Конституцією України, відповідно до наданих їй повноважень.

Відповідно до державного реєстру речових прав на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю "АЗС-АГЗС Греківська" 17 лютого 2016 року було зареєстровано право власності на нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 35,3 кв.м по вул. Греківській. 25 у м. Харкові, яке з 2016 року відкрито користувалось спірною земельною ділянкою без будь-яких обмежень та є добросовісним набувачем земельної ділянки, на якій розташоване належне йому нерухоме майно, жодних фактів зловживань з його боку, спрямованих на протиправне заволодіння земельною ділянкою, прокурор не довів.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу має автономне тлумачення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві. Певні права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися правом власності, а, отже, і "майном".

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 07 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 02 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном, може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того, Європейський суд з прав людини також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення від 02 листопада 2004 року в справі "Трегубенко проти України").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" Європейський суд з прав людини, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Суд враховує рішення Європейського суду з прав людини від 24 червня 2003 року в справі "Стретч проти Сполученого Королівства" та рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року в справі "Рисовський проти України" щодо принципів застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема щодо необхідності додержання принципу "належного урядування" при втручанні держави у право особи на мирне володіння своїм майном.

Разом із тим у пункті 71 рішення у справі "Рисовський проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, по саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому "помилку" не повинна непропорційним чином пручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

Розглянувши заяву першого відповідача про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року).

Суд вважає, що першим відповідача при викладенні своїх аргументів в заяві про застосування строків позовної давності не враховано положення чинного законодавства та актуальної судової практики Верховного Суду.

Так, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Згідно частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав на земельні ділянки здійснюється у передбачений законом спосіб.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 Цивільного кодексу України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 Цивільного кодексу України, частина 2 статті 52 Земельного кодексу України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майно, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

До земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї- садиби (стаття 53 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 54 Земельного кодексу України землі історико- культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Згідно пункту г) частини 4 статті 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі під об`єктами природно-заповідального фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частин 1, 2, 6 статті 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом. Усі пам`ятки археології , в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі предмети, є державною власністю. Такі рухомі предмети підлягають віднесенню до державної частини Музейного фонду України, обліку та збереженню у порядку, визначеному законодавством. Землі, на яких розташовані пам`ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам`ятки археології - поля давніх битв.

Тобто, заволодіння громадянами та юридичними особами землями, на яких розташовані пам`ятки археології (перехід до них права володіння цими землями), є неможливим. Розташування таких земель вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця.

Крім того, зайняття земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка археології, що має історико-культурну цінність, треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави, а повернення спірної земельної ділянки у власність держави у даному випадку є ефективним способом захисту власником своїх прав і законних інтересів, передбаченим статтею 391 Цивільного кодексу України та статтею 152 Земельного кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що заволодіння громадянами та юридичними особами земельною ділянкою на якій розташовується пам`ятки археології всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування пам`ятки археології на земельній ділянці вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця.

Власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.

Отже, зайняття земельної ділянки на якій розташована пам`ятка археології з порушенням ЗК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).

Крім того, як зауважив Верховний Суд у постанові від 05 жовтня 2022 року у справі № 557/303/21, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Відтак зайняття земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка археології, слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Аналогічний висновок, який стосується незаконної передачі у приватну власність земель історико-культурного значення, на яких розміщено пам`ятку археології, викладено у постанові Верховного Суду № 748/1335/20 (провадження № 61-11516св22) 17 травня 2023 року.

Матеріалами справи та наданими доказами повністю підтверджується, що спірна земельна ділянка згідно з вимогами частин 1, 7 статті 17, частини 1 статті 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини", частини 4 статті 83 Земельного кодексу України взагалі не могла передаватись у приватну власність Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗС-АГЗС Греківська".

Таким чином, Верховний Суд неодноразово наголосив на тому, що вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку, яка була незаконно зайнята та на якій розташована пам`ятка археології, слід розглядати як негаторний позов.

З наведеного суд вбачає, що строк позовної давності з урахуванням природи та змісту заявлених позовних вимог прокурором не міг бути пропущений, у зв`язку з чим заява першого відповідача про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню. Крім того, суд зауважує, що відмова у позові з мотивів пропуску позовної давності можлива лише за умови встановлення судом дійсного порушення прав і законних інтересів позивача, чого з урахуванням вищевикладеного щодо меж земельної ділянки пам`ятки архітектури місцевого значення "Поселення Харків" прокурором не доведено.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги прокурора необґрунтованими, не підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судовий збір покладається на прокурора.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 183, 194, 195, 196, 201, 208-210, 217, 218, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "24" червня 2024 р.

СуддяП.В. Хотенець