Рішення

від 24.06.2024 по справі 922/4043/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/4043/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61037, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, 126, адреса для листування: 61057, м. Харків, вул. Гоголя, 10, код ЄДРПОУ 42206328) до Акціонерного товариства "Харківський електротехнічний завод "Трансзв`язок" (61009, м. Харків, вул. Достоєвського, 16, код ЄДРОПУ 01056735) про стягнення 153 993,96грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 90 508,04грн, 3% річних в розмірі 7 248,61грн та збитки від інфляції в розмірі 56 236,31грн. Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем договору про постачання електричної енергії споживачу № 19 від 01.01.2019 в частині здійснення своєчасної оплати за надані позивачем послуги. В якості правових підстав, позивач посилається на норми Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 19.09.2023 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачу встановлено строк 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов.

02.10.2023 провадження по справі зупинено до закінчення розгляду Об`єднаною Палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №911/1359/22 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду, про що постановлено відповідну ухвалу.

20.05.2024 Об`єднаною Палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 911/1359/22 оприлюднено повний текст постанови від 19.04.2024.

Ухвалою суду від 27.05.2024 провадження у справі поновлено.

Відповідач у відзиві на позов, запереченнях на відповідь позивача на відзив, додаткових поясненнях у справі проти позовних вимог заперечує, просить суд в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 90 508,04грн за період з 18.03.2022 по 09.12.2022 за договором № 19 від 01.01.2019 відмовити з посилання на пп.16 п.1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 25.02.2022 № 332 "Про забезпечення стального функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану".

Позивач надав суду відповідь на відзив, в якій просить суд поновити строк на її подання, посилаючись на те, що ним отримано відзив на позов 28.09.2023 після закінчення робочого дня, а тому фактично позивачу стало відомо про подання відповідачем відзиву 29.09.2023 (п`ятницю), після якої два вихідні дні, у зв`язку з чим підготувати відповідь на відзив у встановлений судом строк об`єктивно можливості не було.

Розглянувши клопотання про поновлення строку для подання відповіді на відзив, суд зазначає, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч.2 ст.118 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, ч.2 ст.119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку.

Враховуючи викладене, а також те, що за приписами ч.2 ст.251 Господарського процесуального кодексу України строк на подання до суду відповіді на відзив встановлюється судом, а відповідно до ст.119 Господарського процесуального кодексу України строк, встановлений судом може бути продовжено, суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання позивача про поновлення пропущеного процесуального строку, у зв`язку з чим відповідь позивача на відзив залишається судом без розгляду.

06.06.2024 на адресу суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якій позивач просить суд визнати причину пропуску строку для подання заяви про зміну предмету позову - поважною, поновити строк для подання заяви про зміну предмету позову та стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 7 248,61грн та збитки від інфляції в розмірі 56 236,31грн.

Розглянувши заяву позивача про зміну предмета позову, суд дійшов висновку про її задоволення, виходячи з наступного.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Зміна предмета позову означає зміну вимоги або вимог, з якими позивач звернувся до відповідача.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи:

1) заміна одних позовних вимог іншими;

2) доповнення позовних вимог новими;

3) вилучення деяких із позовних вимог;

4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Таким чином, зміна предмету позову (в тому числі й вилучення однієї із позовних вимог) є безумовним правом позивача, яке він може реалізувати протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви позивача про зміну предмету позову, у зв`язку з чим подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням відповідних змін.

Що стосується клопотання позивача про поновлення строку для подання заяви про зміну предмету позову, враховуючи приписи ч.3 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, судом встановлено, що позивачем заяву про зміну предмету позову подано у строки, визначені законом, а тому у суду відсутні правові підстави для поновлення даного строку.

Будь-яких інших заяв від учасників справи до суду не надходило.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

З 01.01.2019, у зв`язку з відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функції постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017, у відповідності до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.10.2018 № 1268 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо передачі даних побутових та малих непобутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" покладається виконання функції універсальної послуги на закріпленій території" Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" є постачальником універсальних послуг на території Харківської області.

Позивач, як постачальник універсальних послуг, здійснює постачання електричної енергії з 01.01.2019 у порядку, визначеному "Правилами роздрібного ринку електричної енергії", затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 та на умовах постачання універсальних послуг.

На виконання п.13 розділу ХVІІ Закону України "Про ринок електричної енергії" під час здійснення заходів з відокремлення було створено електропостачальника - Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут", а Акціонерна компанія "Харківобленерго" виконує функції з розподілу електричної енергії на території Харківської області та є оператором системи розподілу.

Відповідно до абзацу 5 п.13 р. ХVІІ Закону України "Про ринок електричної енергії" фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальних послуг та/або факт споживання електричної енергії.

Разом з тим, у відповідності до п.13 Перехідних положень Закону України "Про ринок електричної енергії" передача постачальнику універсальних послуг персональних даних побутових та малих непобутових споживачів під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу не потребує отримання згоди та повідомлення таких споживачів про передачу персональних даних і вважається такою, що здійснена в загальносуспільних інтересах з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам.

Публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщений на офіційному сайті позивача.

01.01.2019 між позивачем та Акціонерним товариством "Харківський електротехнічний завод "Трансзв`язок" (відповідач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 19 на умовах комерційної пропозиції № 11 А-Р для споживачів з запланованим обсягом споживання від 50 000 кВт*год. Також відповідачем підписано заяву-приєднання до вказаного договору.

Відповідно до розділу 1 Договору, цей договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання Споживача до умов цього договору, згідно із заявою-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору.

За умовами п.2.1 зазначених договорів, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п.5.5 договору, розрахунковий період за цим договором визначений у комерційній пропозиції та, як правило, становить календарний місяць.

Пунктом 5.6 договору передбачено, що розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок постачальника.

У п.5.7 договору сторони погодили, що оплата рахунку позивача має бути здійснена відповідачем у строк, визначений в комерційній пропозиції, яка є додатком № 2 до цього договору. Також сторони погодили, що всі платіжні документи, що виставляються позивачем відповідачу, зокрема, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору.

За умовами п.4 Комерційної пропозиції № 11 А-Р розрахунковим періодом є календарний місяць. Попередня оплата електричної енергії здійснюється відповідачем трьома платежами у таких співвідношеннях:

- до 25 числа місяці, який передує розрахунковому місяцю 30% від вартості фактичного обсягу спожитої електричної енергії за відповідний попередній період;

- до 5 числа розрахункового місяця 40% від вартості фактичного обсягу спожитої електричної енергії за відповідний попередній період;

- до 15 числа розрахункового місяця 30% від вартості фактичного обсягу спожитої електричної енергії за відповідний попередній період.

Остаточний розрахунок відповідача за електричну енергію за розрахунковий період здійснюється відповідно до фактичного обсягу електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунку відповідачу, в якому зазначаються суми до сплати за спожиту електричну енергію.

Відповідно до п.6.2 договорів відповідач взяв на себе зобов`язання забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 5 Комерційної пропозиції встановлено, що рахунок за спожиту електричну енергію надається відповідачу до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка відповідачем; рахунки на попередню оплату надаються відповідачу до 12 числа (включно) поточного місяця на наступний розрахунковий місяць, з терміном оплати згідно зп.4 даної комерційної пропозиції. Рахунки на оплату надаються відповідачу у відповідних структурних підрозділах постачальника; в разі неотримання відповідачем рахунків позивач направляє рахунки відповідачу поштовим зв`язком; у такому разі рахунки вважаються отриманими відповідачем з дня їх відправлення.

Пунктом 8 Комерційної пропозиції передбачено, що у разі порушення відповідачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених п.5 та п.4 комерційної пропозиції позивач має право провести нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати 3% річних з простроченої суми.

При цьому сума грошового зобов`язання за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Суми 3% річних та інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком та повинні бути оплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання відповідачем.

Відповідно до п.12 комерційної пропозиції договір укладається на один календарний місяць та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не пізніше ніж за 20 днів до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії.

01.01.2019 між сторонами укладено додаткову угоду до договору про здійснення електронного документообігу через систему електронного документообігу для відділеного обслуговування споживачів (система ЕДО).

На підставі переданих даних від Акціонерного товариства "Харківобленерго" відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено рахунки за спожиту електричну енергію за грудень 2021 року, лютий - червень 2022 року, які відповідачем було оплачено в порушення строків, визначених у рахунках. Рахунки за вказані періоди направлялись позивачем відповідачу через систему ЕДО.

У зв`язку з несвоєчасною оплатою електричної енергії за договором № 19 від 01.01.2019 позивач здійснив відповідачу нарахування 3% річних та збитків від інфляції.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За приписами ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частина 1 ст.202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд зазначає, що укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов`язок щодо своєчасної оплати спожитої електричної енергії у встановлений договором строк не виконав.

Факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 Цивільного кодексу України).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України).

На підставі зазначеного позивач, з посиланням на ст.625 Цивільного кодексу України, здійснив нарахування 3% річних за період з 18.03.2022 по 09.12.2022 в розмірі 7 248,61грн та збитків від інфляції за період з травня по грудень 2022 року в розмірі 56 236,31грн.

Суд зазначає, що за змістом зазначеної норми закону нарахування трьох процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Відповідач проти нарахування 3% річних та збитків від інфляції заперечень не висловив.

Перевіривши правомірність нарахування 3% річних за період з 18.03.2022 по 09.12.2022 в розмірі 7 248,61грн та збитків від інфляції за період з травня по грудень 2022 року в розмірі 56 236,31грн на несвоєчасно оплачену заборгованість у грудні 2021 року, лютому-червні 2022 року, таке нарахування здійснено позивачем арифметично правильно, з урахуванням здійснених відповідачем оплат, за кожен період окремо.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи те, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та збитків від інфляції підтверджені належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, а відповідач на момент прийняття рішення не надав документів на підтвердження своєчасної сплати позивачу суми за спожиту електричну енергію, суд дійшов висновку, що позов є цілком обґрунтованим, доведеним, у зв`язку з чим він підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору суд покладає на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Харківський електротехнічний завод "Трансзв`язок" (61009, м. Харків, вул. Достоєвського, 16, код ЄДРОПУ 01056735) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61037, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, 126, адреса для листування: 61057, м. Харків, вул. Гоголя, 10, код ЄДРПОУ 42206328) - 7 248,61грн 3% річних, 56 236,31грн збитків від інфляції, 2684,00грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "24" червня 2024 р.

СуддяТ.А. Лавренюк