ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
УХВАЛА
"20" червня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/1587/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жигалкіна І.П.
при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.
розглянувши матеріали справи
за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоліон», м.Харків про стягнення 294 203,33 грн за участю представників:
позивача - Батіг В.В.
ВСТАНОВИВ:
Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (надалі - Позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області 24 квітня 2024 року із позовною заявою про:
- розірвання Договору оренди № 1920 від 10.07.2014, який укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (Код ЄДРПОУ: 14095412) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоліон» (код ЄДРПОУ: 39006633) (надалі - Відповідач);
- зобов`язання Відповідача звільнити та повернути Позивачу нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-8, 16, 6а загальною площею 151,1 кв.м., 73/100 часток місць спільного користування № 9, 10 площею 6,9 кв.м., 2-го поверху № 1, 2, 3, 5 загальною площею 110,2 кв.м., місце спільного користування № 4 площею 9,1 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А-2», нежитлові будівлі: літ. «У-1» площею 50,2 кв.м., літ. «Ф-1» площею 44,3 кв.м. за адресою: м. Харків, проспект Гагаріна, буд. 31, протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили.
- стягнення з Відповідача на користь Позивача загальну суму заборгованості у розмірі 294 203,33 грн (де: заборгованість у сумі 223 056,88 грн; пеня у сумі 71 146,45 грн за Договором оренди № 1920 від 10.07.2014.)
Позивач також просить стягнути з Відповідача судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди №1920 від 10.07.2014 щодо сплати орендних платежів.
08 травня 2024 року постановлено ухвалу про прийняття позовної заяву до розгляду, відкриття провадження у справі № 922/1587/24, де вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначенням підготовчого засідання на 30 травня 2024 року о 11:00. Ухвалою від 30.05.2024 підготовче засідання відбудеться 20.06.2024 о 12:15.
У підготовче засідання від представника Позивача надійшло заява (вх. №14836 від 06.06.2024) про заміну предмету позову та заява (вх. №15342 від 13.06.2024) про збільшення позовних вимог, де просить суд:
- розірвання Договору оренди № 1920 від 10.07.2014, який укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (Код ЄДРПОУ: 14095412) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоліон» (код ЄДРПОУ: 39006633) (надалі - Відповідач);
- зобов`язання Відповідача звільнити та повернути Позивачу нежитлові приміщення 73/100 часток місць спільного користування № 9, 10 площею 6,9 кв.м., 2-го поверху № 1, 2, 3, 5 загальною площею 110,2 кв.м., місце спільного користування № 4 площею 9,1 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А-2», за адресою: м. Харків, проспект Гагаріна, буд. 31, протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили.
- стягнення з Відповідача на користь Позивача загальну суму заборгованості у розмірі 359 710,21 грн (де: заборгованість у сумі 277 917,38 грн; пеня у сумі 81792,83грн за Договором оренди № 1920 від 10.07.2014.).
Представник Відповідача у підготовче засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.
Ухвали суду, які направлялися на адресу Відповідача повернулися до суду з довідками поштового відділення, де зазначені причини повернення поштових відправлень - адресат відсутній за вказаною адресою.
Розглянувши заяви Позивача про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог, суд виходить з такого.
Відповідно до ч.2 ст.14 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Пунктом 3 частини 1 статті 42 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Пунктом 2 частини 2 статті 46 ГПК України встановлено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 3 статті 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Отже зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №924/1473/15 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі №922/2575/19.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 22.07.2021 по справі №910/18389/20, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.
Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.
Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: заміна одних позовних вимог іншими; доповнення позовних вимог новими; вилучення деяких із позовних вимог; пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
При цьому Верховний Суд зазначає про те, що збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.
Так, Позивач фактично здійснив зміну позовних вимог шляхом уточнення розміру (об`єму) стосовно зобов`язання Відповідача звільнити приміщення, що у своїй кількості є меншою ніж заявлено у позові.
Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою Позивач звернувся до Відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога Позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
Заяву Позивача про зміну предмету або підстав позову, можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно в її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави), які не були визначені позивачем первісно підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами.
Разом з тим, не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права, так як і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.
Щодо заяви про збільшення розміру позовних вимог Позивач посилається на на наявний у Відповідача борг перед Позивачем з оплати орендної плати за Договором №1920 від 10.07.2014.
Виходячи з наведеного, суд розцінює заяву про збільшення розміру позовних вимог та заяву про зміну предмету спору такими, що подані до суду в межах строку, встановленого процесуальним законодавством та не порушують права Відповідача, а отже суду приходить до висновку про їх прийняття до розгляду та здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням поданих змін.
Суд вважає за доцільне зазначити, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Пунктами 1, 2, 4, 5 ч. 3 ст. 2 ГПК України встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність.
Відповідно до ст. 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
Згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.
Водночас ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується Статтею 6 § 1, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Белеш та інші проти Чеської Республіки).
Суд завжди займав визначне місце, забезпечуючи право на справедливий суд (Рішення Європейського суду з прав людини у справах Ейрі проти Ірландії та Станєв проти Болгарії. Ця гарантія є «одним з основних принципів будь-якого демократичного суспільства, відповідно до Конвенції» (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Претто та інші проти Італії).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Клінік дез Акація та інші проти Франції» вказано, що сторонам повинна бути надана можливість повідомити будь-які докази, необхідні для успіху скарги.
У ст. 11 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права, який ратифіковано Указом №2148-08 від 19.10.1973 Президії Верховної Ради Української РСР, встановлено, що кожен має право при визначенні його прав і обов`язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Також, в Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями «proprio motu», щоб вимагати від сторін пред`явлення таких роз`яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.
Згідно зі ст. 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання та з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.
Приписами п. 7 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у підготовчому засіданні суд, з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше.
Отже, з метою повного та об`єктивного розгляду справи для встановлення фактичних обставин справи, керуючись ч. 3 ст. 177 ГПК України, суд вважає, що в даному випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті строк підготовчого провадження може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів з ініціативи суду.
Враховуючи вищевикладене, з метою повного і всестороннього з`ясування обставин спору, які мають значення для розгляду даної справи, суд дійшов висновку про необхідність продовження строку розгляду підготовчого провадження та відкладення підготовчого засідання.
Суд нагадує, про підстави викладені в ч. 1 ст. 195 ГПК України, що з дня відкриття провадження у справі суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку.
Отже, оскільки строк підготовчого провадження відраховується з дня відкриття провадження (ст. 177 цього Кодексу), а ухвала про відкриття провадження у справі набирає законної сили з моменту її підписання суддею, то строк перебігу підготовчого провадження починається відраховуватись, по даній справі, з дати підписання ухвали - 08.05.2024.
З метою дотримання основних засад господарського судочинства, справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору, маючи на меті забезпечення дійсного вирішення правового спору між сторонами, суд дійшов висновку щодо необхідності визнати явку учасників справи (уповноважених представників) обов`язковою у підготовче провадження для можливості встановлення обставин, які є необхідними для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим кодексом строку підготовчого провадження у випадках, визначених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
Керуючись статтями 42, 46, 169-170,177, 183, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
УХВАЛИВ:
Заяву (вх. №14836 від 06.06.2024) про заміну предмету позову та заяву (вх. №15342 від 13.06.2024) про збільшення позовних вимог прийняти до розгляду та здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням поданих змін.
Продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів до "07" серпня 2024 р..
Відкласти підготовче засідання на 18.07.2024 о 11:30.
Запропонувати Відповідачу надати свої пояснення (заперечення, відзив) щодо заяв про зміну предмету позову та збільшення розміру позовних вимог поданих Позивачем у строк до 17.07.2024.
Повідомити учасників справи, що заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази, висновки експертів, можуть бути ними подані в електронному вигляді на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі «Електронний суд», поштою або дистанційними засобами зв`язку.
З урахуванням положень статті 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю - рекомендувати у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці представників учасників справи подавати до суду заяви про розгляд справи в їхній відсутності за наявними матеріалами в порядку ч. 3 ст. 196 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Ухвалу складено та підписано 24.06.2024.
СуддяІ.П. Жигалкін
Суд | Господарський суд Харківської області |
Дата ухвалення рішення | 20.06.2024 |
Оприлюднено | 26.06.2024 |
Номер документу | 119928717 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі) про комунальну власність щодо оренди |
Господарське
Господарський суд Харківської області
Жигалкін І.П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні