Рішення

від 24.06.2024 по справі 140/2129/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2024 року ЛуцькСправа № 140/2129/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХНО-ЛІФТ до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ТЕХНО-ЛІФТ (далі - ТОВ ТЕХНО-ЛІФТ, позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі Волинська митниця, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2024/000008/2 від 22.01.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення про коригування митної вартості товарів відповідач прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, та в порушення положень Митного кодексу України митний орган не навів аргументованих доводів на підтвердження висновків про неповноту відомостей щодо складових митної вартості.

Позивача зазначає, що декларантом на підтвердження заявленої митної вартості і обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи. Ці документи не містять розбіжностей, що могли б вплинути на невірний розрахунок митної вартості, не містять ознак підробки та відображають усі відомості, що підтверджують ціну товару.

Натомість, зазначені митницею у повідомленнях декларанту та у рішеннях про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття спірних рішень про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

З наведених підстав просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України).

У поданому до суду 13.03.2024 відзиві на позов представник відповідача позовні вимоги заперечив та просив в їх задоволенні відмовити. В обґрунтування своєї позиції вказав, що при проведенні митного контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за №24UA205050005495U8 від 19.01.2024, встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, відтак у митного органу виникли сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товарів, а саме:

вартість товарів згідно інвойсу від 16.01.2024 №20240108 (далі- Інвойс) не відповідає вартості товарів згідно копії митної декларації країни відправлення від 18.01.2024 №24PL301010E0057730;

надані декларантом платіжні інструкції в іноземній валюті від 27.12.2023 №(MUR) 60 та від 16.01.2024 №(MUR) 61 не можливо ідентифікувати, як банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів, так як дані платіжні інструкції не містять посилання на інвойс чи проформу, а сума оплати за ними не відповідає вартості товарів, вказаній в інвойсі.

Окрім того, дані платіжні інструкції в іноземній валюті не були завірені банком та не відповідають вимогам Закону України №1591-ІХ «Про платіжні послуги» та «Положенню про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах», затвердженому постановою Правління Національним банком України від 28.07.2008 №216 (зі змінами);

в наданому висновку Житомирської ТПП від 19.01.2024 №В-59 відсутні посилання на джерела, де б містилася цінова інформація щодо ідентичних товарів. Натомість, експертом взята за основу середньо ринкова вартість за кілограм ваги. Враховуючи, що вартість оцінюваних товарів повинна визначатися за штуку з урахуванням марки, моделі, року виготовлення - даний висновок не може бути взятий до уваги;

в наданих витягах з аукціону не можливо ідентифікувати вартість оцінюваних товарів.

Декларант відмовився від надання вищевказаних документів, про що зазначено у відповіді на вимогу від 22.01.2024 №2-1.

У зв`язку з вищевикладеним та враховуючи ненадання декларантом усіх документів згідно з переліком, митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA205050/2024/000008/2 від 22.01.2024, у якому митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно з статтею 64 МК України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме:

Рівень митної вартості кожної позиції Товару 1 становить:

Jungheinrich EFG 115 SP G+E 115-450 DZ, s/n FN511859, r.v. 2016 - 7603,9013 Євро за штуку (7000 Євро - фактурна вартість товару за МД від 15.11.2023 року №UA100380/2023/616969 + 24768,7687 грн задекларованих декларантом транспортних витрат на даний артикул за МД №205050/2024/005495, в перерахунку по курсу Євро на дату подання МД - 19.01.2024);

Jungeheinrich EJC 214z 115-250 ZT, s/n 90512802, r.v. 2016 - 3753,326 Євро за штуку (3500 Євро - фактурна вартість товару за МД від 15.08.2023 року №UA100380/2023/611575 + 10390,0649 грн задекларованих декларантом транспортних витрат на даний артикул за МД №205050/2024/005495, в перерахунку по курсу Євро на дату подання МД - 19.01.2024);

Jungeheinrich EJG 216 G 100-399 DZ LI PC HS, s/n 91624361, r.v. 2018 - 7680,6296 Євро за штуку (МД від 31.07.2023 №UA205140/2023/061031);

Jungeheinrich EKS 110 Z-280 ZZ 115, s/n 91520775, r.v. 2006 - 4950 Євро за штуку (МД від 25.10.2023 №UA100380/2023/615452);

Jungeheinrich ERD 220 KP, s/n 90530432, r.v. 2017 - 2221,5224 Євро за штуку (2000 Євро - фактурна вартість товару за МД від 30.08.2023 року №UA205140/2023/069875 + 9085,6518 грн задекларованих декларантом транспортних витрат на даний артикул за МД №205050/2024/005495, в перерахунку по курсу Євро на дату подання МД;

Jungeheinrich EFG 218, s/n FN 562161, r.v. 2018 - 10631,2928 Євро за штуку (10000 Євро- фактурна вартість товару за МД від 15.11.2023 року №UA100380/2023/616969 + 25892,2227 грн задекларованих декларантом транспортних витрат на даний артикул за МД №205050/2024/005495, в перерахунку по курсу Євро на дату подання МД.

Загальна митна вартість товару №1 становить 36840,6721 Євро.

Рівень митної вартості Товару №2 становить 1690,9245 Євро за штуку (МД від 26.09.2023 року №UA100380/2023/686024).

Випуск у вільний обіг товару здійснено за МД №24UA205050005921U6 від 22.01.2024 із застосуванням положень частини 7 статті 55 МК України.

З наведених підстав відповідач вважає, що рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205050/2024/000008/2 від 22.01.2024 є правомірним, обґрунтованим та винесеним відповідно до вимог чинного законодавства, а тому просить у задоволенні позову відмовити.

Окрім того, заперечує проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн. Вважає, що вказані позивачем витрати на правничу допомогу є неспівмірними із даною справою, а їх сума - необґрунтованою.

У поданій відповіді на відзив від 14.03.2024 представник позивача заперечив доводи представника відповідача у відзиві на позовну заяву та підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в адміністративному позові.

Інших заяв по суті справи від сторін не надходило. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що між ТОВ ТЕХНО-ЛІФТ (Покупець) та компанією IC-Line s.r.o. (Словакія) (Постачальник) укладено контракт від 28.09.2023 №PG2380, відповідно до предмету якого постачальник поставляє покупцю товар на умовах цього контракту, відповідно до додатків та/або інвойсів до цього контракту (а.с.19-20).

Згідно із пунктами 3.1. 3.2. контракту від 28.09.2023 №PG2380 постачання товарів за цим контрактом здійснюється за адресою, зазначеною покупцем у письмовій формі. Постачання товарів має здійснювалися відповідно до ІНКОТЕРМС 2010, на умовах зазначених у інвойсі.

Загальна сума договору складається із сум інвойсів (пункт 4.1. контракту).

Відповідно до пунктів 5.1. 5.2. контракту волютою платежу є Євро. Оплата за товар здійснюється за допомогою передоплати або після оплати згідно з формою інвойсів.

На виконання умов контракту, компанія IC-Line s.r.o. виставила позивачу рахунок-фактуру (інвойс) 20240108 від 16.01.2024, згідно з яким вартість товарів в кількості 8 шт. становить 18 638,00 Євро.

19.01.2024 з метою митного оформлення товару, позивач через декларанта ТОВ ЛОГІСТИКА СЕРВІС Україна подав до Волинської митниці митну декларацію №24UA205050005495U8 з описом товару:

Самохідні 4-х колісні навантажувачі з електричним двигуном, з вилковим захватом, з висотою підіймання 1 м. або більше, призначені для складських вантажно- розвантажувальних робітна рівній місцевості, які були у використанні, що не містять у своєму складі передавачі або передавачі та приймачі: Електричний трьохопорний навантажувач/Jungheinrich EFG 115 SP...

Самохідні 4-х колісні навантажувачі з електричним двигуном, з вилковим захватом, з висотою підіймання менше 1 м, призначені для складських вантажно- розвантажувальних робітна рівній місцевості, які були у використанні, що не містять у своєму складі передавачі або передавачі та приймачі: Електричний візок з стаціонарною платформою оператора Jungeheinrich ERE 120...

На підтвердження обґрунтованості заявленої у МД митної вартості товару та обраного методу її визначення разом з МД декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: пакувальний лист б/н від 16.01.2024; рахунок-проформа №20240108 від 16.01.2024; рахунок-проформа №30230011 від 19.12.2023; рахунок-фактура (інвойс) №20240108 від 16.01.2024; автотранспортна накладна б/н від 15.01.2024; декларація про походження товару б/н від 16.01.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару (MUR) 60 від 27.12.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару (MUR) 61 від 16.01.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №14 від 18.01.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №PG2380 від 28.09.2023; договір про надання послуг митного брокера №U13580 від 15.01.2023; договір (контракт) про перевезення №2024/01/05 від 05.01.2024; договір (контракт) про перевезення №2024-2 від 05.01.2024; копія митної декларації країни відправлення №23PL301010E0057730 від 18.01.2024.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять наступні розбіжності:

вартість товарів згідно інвойсу від 16.01.2024 №20240108 (далі- Інвойс) не відповідає вартості товарів згідно копії митної декларації країни відправлення від 18.01.2024 №24PL301010E0057730;

надані декларантом платіжні інструкції в іноземній валюті від 27.12.2023 №(MUR) 60 та від 16.01.2024 №(MUR) 61 не можливо ідентифікувати, як банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів, так як дані платіжні інструкції не містять посилання на інвойс чи проформу, а сума оплати за ними не відповідає вартості товарів, вказаній в інвойсі.

Окрім того, дані платіжні інструкції в іноземній валюті не були завірені банком та не відповідають вимогам Закону України №1591-ІХ «Про платіжні послуги» та «Положенню про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах», затвердженому постановою Правління Національним банком України від 28.07.2008 №216 (зі змінами);

в наданому висновку Житомирської ТПП від 19.01.2024 №В-59 відсутні посилання на джерела, де б містилася цінова інформація щодо ідентичних товарів. Натомість, експертом взята за основу середньо ринкова вартість за кілограм ваги. Враховуючи, що вартість оцінюваних товарів повинна визначатися за штуку з урахуванням марки, моделі, року виготовлення - даний висновок не може бути взятий до уваги;

в наданих витягах з аукціону не можливо ідентифікувати вартість оцінюваних товарів.

Згідно вимог наказу ДМСУ від 01.07.2021 №476 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та згідно ст.53 та ст.54 Митного кодексу України декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін наступні додаткові документи:

1) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів;

3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезених товарів;

4) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з контрактом про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

5) виписку з бухгалтерської документації;

6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Декларант відмовився від надання вищевказаних документів, про що зазначено у відповіді на вимогу від 22.01.2024 №2-1.

Оскільки документи, що були подані на вимогу митного органу, не усувають вищезазначені невідповідності, а інші додаткові документи не надано, тому відповідач прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2024/000008/2 від 22.01.2024, в якому митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, відповідно до наказу ДМСУ від 01.07.2021 №476 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби, а саме:

рівень митної вартості кожної позиції Товару 1 становить:

Jungheinrich EFG 115 SP G+E 115-450 DZ, s/n FN511859, r.v. 2016 - 7603,9013 Євро за штуку (7000 Євро - фактурна вартість товару за МД від 15.11.2023 року №UA100380/2023/616969 + 24768,7687 грн задекларованих декларантом транспортних витрат на даний артикул за МД №205050/2024/005495, в перерахунку по курсу Євро на дату подання МД - 19.01.2024);

Jungeheinrich EJC 214z 115-250 ZT, s/n 90512802, r.v. 2016 - 3753,326 Євро за штуку (3500 Євро - фактурна вартість товару за МД від 15.08.2023 року №UA100380/2023/611575 + 10390,0649 грн задекларованих декларантом транспортних витрат на даний артикул за МД №205050/2024/005495, в перерахунку по курсу Євро на дату подання МД - 19.01.2024);

Jungeheinrich EJG 216 G 100-399 DZ LI PC HS, s/n 91624361, r.v. 2018 - 7680,6296 Євро за штуку (МД від 31.07.2023 №UA205140/2023/061031);

Jungeheinrich EKS 110 Z-280 ZZ 115, s/n 91520775, r.v. 2006 - 4950 Євро за штуку (МД від 25.10.2023 №UA100380/2023/615452);

Jungeheinrich ERD 220 KP, s/n 90530432, r.v. 2017 - 2221,5224 Євро за штуку (2000 Євро - фактурна вартість товару за МД від 30.08.2023 року №UA205140/2023/069875 + 9085,6518 грн задекларованих декларантом транспортних витрат на даний артикул за МД №205050/2024/005495, в перерахунку по курсу Євро на дату подання МД;

Jungeheinrich EFG 218, s/n FN 562161, r.v. 2018 - 10631,2928 Євро за штуку (10000 Євро- фактурна вартість товару за МД від 15.11.2023 року №UA100380/2023/616969 + 25892,2227 грн задекларованих декларантом транспортних витрат на даний артикул за МД №205050/2024/005495, в перерахунку по курсу Євро на дату подання МД.

Загальна митна вартість товару №1 становить 36840,6721 Євро.

Рівень митної вартості Товару №2 становить 1690,9245 Євро за штуку (МД від 26.09.2023 року №UA100380/2023/686024).

В подальшому, товар було випущено у вільний обіг товару здійснено за МД №24UA205050005921U6 від 22.01.2024 із застосуванням положень частини 7 статті 55 МК України.

Не погоджуючись із прийнятим Волинською митницею рішенням про коригування митної вартості товарів №UA205050/2024/000008/2 від 22.01.2024, ТОВ ТЕХНО-ЛІФТ звернулося із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

За приписами частини третьої статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визнається правильність визначення митної вартості декларантом, якщо не доведено інше.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

Факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару Самохідні 4-х колісні навантажувачі з електричним двигуном, з вилковим захватом, з висотою підіймання 1м або більше/менше 1м, призначені для складських вантажно-розвантажувальних робіт на рівній місцевості, які були у використанні, що не містять у своєму складі передавачі або передавачі та приймачі за основним методом за ціною договору (контракту).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України, а саме, зовнішньоекономічні контракти з додатками, рахунки-фактури (інвойс), договір про організацію міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом, рахунки на оплату (транспортні послуги), міжнародні товарно-транспортні накладні та інші.

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Так, контрактом від 28.09.2023 №PG2380, укладеним з IC-Line s.r.o. (Словакія), визначено предмет та умови поставки, строк дії контракту та основні зобов`язання продавців та покупця ТОВ ТЕХНО-ЛІФТ.

Відповідно до п.5.2. вищезгаданого контракту оплата за товар здійснюється за допомогою передоплати або після оплати згідно з формою інвойсів..

Як вбачається з рахунку-фактури (інвойса) №20240108 від 16.01.2024, компанія IC-Line s.r.o. продала TOB ТЕХНО-ЛІФТ товар Самохідні 4-х колісні навантажувачі з електричним двигуном, з вилковим захватом, з висотою підіймання 1 м або більше/менше 1м, призначені для складських вантажно-розвантажувальних робіт на рівній місцевості, які були у використанні, що не містять у своєму складі передавачі або передавачі та приймачі), за контрактом від 28.09.2023 №PG2380, на загальну суму 18 638,00 Євро.

При цьому фактична оплата за товар була здійснена позивачем, відповідно до авансового рахунку-фактури №30230011 від 19.12.2023, на суму 27411,00 Євро, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №(MUR) 60 від 27.12.2023 та №(MUR) 61 від 16.01.2024, де в графі призначення платежу зазначено, згідно контракту від 28.09.2023 №PG2380.

Разом з тим, суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс), згідно з частиною 2 статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару.

Суд зазначає, що вказана в рахунку-фактурі (інвойсі) №20240108 від 16.01.2024 ціна товару відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №23UA205050005495U2 від 19.01.2024 (графа 22) та становить 18 638,00 Євро.

Отже, вказаними документами підтверджується, що ціна оцінюваного товару становить 18 638,00 Євро, яка в повному обсязі сплачена позивачем на умовах 100% передоплати, як це передбачено у контракті та рахунку-фактурі (інвойсі). Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містили.

З урахуванням наведеного, висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у МД, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

При вирішенні спору суд також враховує, що обов`язком митного органу у разі незгоди із заявленою декларантом митною вартістю є проведення консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та послідовний вибір методів з обґрунтуванням причин неможливості застосування кожного з попередніх методів.

Однак, попри формальну вказівку в оскаржуваному рішенні про проведення таких консультацій, відповідачем не надано належних доказів про проведення процедури консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів, а лише надіслано декларанту в електронному вигляді повідомлення-вимогу про надання додаткових документів та прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

Застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

Між тим у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

При прийнятті рішення про коригування митної вартості товару відповідач використав виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а вже наявною у митного органу ціновою інформацією. Однак, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач під час прийняття оскаржуваного рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.

Інші доводи сторін не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа №802/2236/17-а).

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA205050/2024/000008/2 від 22.01.2024 є необґрунтованим та безпідставним, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, відтак позов про визнання протиправним та скасування вказаного рішення підлягає до задоволення.

Крім того, відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як слідує з матеріалів справи при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 3028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №10003 від 31.01.2024.

Оскільки позов задоволено, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 3028,00 грн.

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас частинами четвертою, п`ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У пункті 269 Рішення у справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Як вбачається із доданих письмових доказів (договору про надання правничої допомоги №07-01/24 від 29.01.2024, попереднього (орієнтований) розрахунку витрат від 20.02.2024 та платіжної інструкції №10005 від 31.01.2024 позивач сплатив АБ ВІКТОР ВАСИЛЬЦОВ І ПАРТНЕРИ кошти в загальній сумі 15000,00 грн на оплату правової допомоги.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

Крім того, враховуючи вимоги статей 134, 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев`ятою статті 139 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Таким чином, з наведеної правової позиції слідує, що суд вправі зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката і з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев`ятою статті 139 КАС України, з урахуванням конкретних обставин справи та з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

На думку суду, заявлена сума витрат на правову допомогу є завищеною, а тому, враховуючи предмет спору, незначну складність справи, заявлене представником відповідача клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу та виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. Решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.

Отже, враховуючи вищевикладене, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 3028,00 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 260, 262, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205050/2024/000008/2 від 22.01.2024.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХНО-ЛІФТ за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судовий збір у розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) та судові витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ТЕХНО-ЛІФТ (07300, Київська область, місто Вишгород, проспект Тараса Шевченка, будинок 2Г, квартира 74, код ЄДРПОУ 40163801).

Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, код ЄДРПОУ 43958385).

Суддя Ю.Ю. Сорока