Рішення

від 21.06.2024 по справі 140/3885/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2024 року ЛуцькСправа № 140/3885/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач, в/ч НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності щодо не звільнення з військової служби на підставі абз. 12 пп. «г» п. 2 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» згідно поданого рапорту; зобов`язання видати наказ про звільнення на підставі абз. 12 пп. «г» п. 2 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України та проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 по мобілізації.

Вказав, що звернувся до відповідача із рапортом поданим «по команді» до командира в/ч НОМЕР_1 про звільнення з лав ЗСУ, за сімейними обставинами у зв`язку із перебуванням на утриманні трьох дітей віком до 18 років, а саме: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зазначив, що разом із рапортом ним подавалися документи в оригіналах або нотаріально засвідчених копіях, проте 22.03.2024 отримано відповідь на вказаний вище рапорт з відмовою у звільненні з військової служби з підстави недоведеності факту утримання ним 3-х дітей віком до 18 років.

Позивач стверджує, що здійснив усі заходи, передбачені законодавством, щодо подання рапорту на звільнення та надав усі підтверджуючі документи, а тому вважає бездіяльність керівництва щодо не розгляду його рапорту протиправною.

Ухвалою суду від 15.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні з тих підстав, що у відповідності до додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, при поданні до звільнення з військової служби за підставами через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 №413 та визначено підпунктом Г пункту 1 частини 4, підпунктом Ґ пункту 2 частини 5, підпунктом Г пункту 2 частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", зокрема, ОСОБА_1 до рапорту додано: нотаріально завірену копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 ; нотаріально завірену копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 серія НОМЕР_3 ; нотаріально завірену копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_4 ; нотаріально завірену копію свідоцтва про народження ОСОБА_4 серія НОМЕР_5 ; нотаріально завірену копію посвідчення багатодітної сім`ї серія НОМЕР_6 ; нотаріально завірену копію посвідчення про законного представника (опікуна) дитини з інвалідністю серія НОМЕР_7 ; нотаріально завірену копію договору про припинення права на аліменти для дітей у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно голограма НОМЕР_8 ; акт обстеження служби з прав дитини Луцької міської ради Волинської області умов проживання сім`ї Іпатюк-Мосійчук від 05.12.2023.

Вказав, що з наведених документів слідує, що для ОСОБА_3 та ОСОБА_2 позивач є вітчимом, при цьому обов`язок щодо їх утримання у військовослужбовця (як вітчима) виникає за умови, якщо в останніх немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.

Зазначив, що для звільнення військовослужбовця - солдата ОСОБА_1 з військової служби на підставі абз. 12 пп. «г» п. 2 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з перебуванням у нього на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років, у випадку якщо двоє із дітей не є його власними дітьми, такий військовослужбовець мав надати докази на підтвердження його проживання однією сім`єю з дружиною та її дітьми, а також докази того, що ці діти не мають батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або докази того, що мати, батько, дід, баба, повнолітні брати та сестри такої дитини з поважних причин не можуть надавати їй належного утримання, однак зазначених документів не було додано до рапорту.

У відповіді на відзив позивач підтвердив свої доводи, зазначені у позовній заяві та просив у задовольнити його позовні вимоги.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 призваний у Збройні Сили України згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію», проходить службу у в/ч НОМЕР_1 .

ОСОБА_1 звернувся до відповідача із рапортом вх. № 493 від 04.03.2024 поданим «по команді» до командира в/ч НОМЕР_1 про звільнення з лав ЗСУ, за сімейними обставинами у зв`язку із перебуванням на утриманні трьох дітей віком до 18 років, а саме: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтвердив відповідними нотаріально завіреними копіями документів: свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 ; свідоцтва про народження ОСОБА_2 серія НОМЕР_3 ; свідоцтва про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_4 ; свідоцтва про народження ОСОБА_4 серія НОМЕР_5 ; посвідчення багатодітної сім`ї серія НОМЕР_6 ; посвідчення про законного представника (опікуна) дитини з інвалідністю серія НОМЕР_7 ; договору про припинення права на аліменти для дітей у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно голограма НОМЕР_8 ; акт обстеження служби з прав дитини Луцької міської ради Волинської області умов проживання сім`ї Іпатюк-Мосійчук від 05.12.2023.

У відповіді в/ч НОМЕР_1 від 22.03.2024 на вказаний вище рапорт ОСОБА_1 відмовлено у звільненні з військової служби з підстави недоведеності факту утримання ним 3-х дітей віком до 18 років.

Не погодившись з бездіяльністю в/ч НОМЕР_1 позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України від 12.05.2015 №389-VIII Про правовий режим воєнного стану, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

На момент розгляду адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок звільнення з військової служби в умовах воєнного стану.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Частиною першою статті 1 Закону №2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно із частиною першою статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни.

Частинами другою-четвертою статті 2 Закону №2232-ХІІ передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом призову громадян України на військову службу.

Згідно абз. 12 пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби, під час воєнного стану, через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.

Аналогічна правова норма є і в Постанові КМУ «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу» від 12.06.2013 № 413, де вказано як поважну причину наявність у військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу трьох і більше дітей.

Звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України (частина 7 статті 26 Закону № 2232-XII).

Відповідно до Закону № 2232-XII Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі Положення №1153).

Пунктом 7 Положення встановлено, що військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Відповідно до пункту 12 Положення №1153 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Згідно з пунктом 233 Положення №1153 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Пунктом 225 Положення передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», зокрема, - у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 № 170 затверджена Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Інструкція №170).

Відповідно до пункту 14.10 Інструкції №170 звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.

Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України (абз.13 пункту 14.10 Інструкції №170).

Додатком 19 до Інструкції №170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зокрема відповідно до пункту 5 Додатку при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413 та визначено підпунктом «г» пунктів 1, 2 частини четвертої, підпунктом «ґ» пункту 2 частини п`ятої, підпунктом «г» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорта військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).

Отже, звільнення з військової служби через сімейні обставини відбувається шляхом подання військовослужбовцем відповідного рапорта до безпосереднього начальника з долученням належних документів на підтвердження наявності таких обставин.

Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, позивач звертався до відповідача із рапортом поданим «по команді» до командира в/ч НОМЕР_1 про звільнення з лав ЗСУ за сімейними обставинами у зв`язку із перебуванням на утриманні трьох дітей віком до 18 років, до якого додав копії передбачених законодавством документів.

У листі-відповіді в/ч НОМЕР_1 від 22.03.2024 на вказаний вище рапорт ОСОБА_1 повідомлено про недоведеність факту утримання ним 3-х дітей віком до 18 років та запропоновано надати додаткові документи на підтвердження проживання однією сім`єю із дружиною та її дітьми, а також докази, що в останніх немає батьків, діда, баби, повнолітніх братів та сестер та/або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.

Водночас, суд зауважує, що розгляд рапорта військовослужбовця про звільнення зі служби повинен відбуватися за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, уточнення даних про проходження особою військової служби, документальне підтвердження періодів служби, які підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проведення розрахунку вислуги років військової служби.

Проект наказу про звільнення зі служби до подання їх на підпис командирам перевіряється безпосереднім керівником кадрового органу або особою, на яку відповідно до письмового наказу покладено тимчасове виконання обов`язків за цією посадою та проходить правову експертизу в юридичній службі.

Наслідком подання та розгляду рапорта військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи відмова у задоволенні рапорта.

Враховуючи, що позивач перебуває на військовій службі у складі в/ч НОМЕР_1 , суд доходить висновку, що відповідач є суб`єктом, до повноважень якого належить вирішення питання щодо звільнення позивача з військової служби за наслідком розгляду рапорта про звільнення останнього з військової служби або надання мотивованої відмови в такому. Суб`єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.

Належні та допустимі докази того, що рапорт позивача розглянуто відповідно до вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та за наслідками розгляду такого прийнято відповідне рішення в матеріалах справи відсутні.

За приписами чинного законодавства, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 5 Кодексу адміністративного України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання щодо тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту. Конституційний Суд України у своїх рішеннях послідовно підкреслював значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суд зазначає, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи та інтереси позивача.

За своєю правовою природою бездіяльність - це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретних дій, які вона повинна була вчинити відповідно до вимог чинного законодавства.

Як встановлено судом, командування з в/ч НОМЕР_1 , де безпосередньо проходить службу позивач, не приймало передбаченого законодавством рішення щодо належного розгляду рапорту про звільнення ОСОБА_1 з військової служби, отже допустило протиправну бездіяльність щодо неприйняття рішення за результатом розгляду такого рапорту.

Посилання позивача на письмову відповідь в/ч НОМЕР_1 від 22.03.2024 № 1827/1260 на адвокатський запит щодо ознайомлення та надання наказу про звільнення (відмову у звільненні), де зазначено що рапорт було розглянуто і відмовлено у звільненні у зв`язку із недоведеності факту утримання ним 3-х дітей віком до 18 років, як на належне вирішення поданого рапорту, суд до уваги не приймає, оскільки мотивована відмова в задоволенні рапорту не оформлена передбаченим діючим законодавством документом наказом по військовій частині.

Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Як встановлено частиною другою вказаної статті, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

З урахуванням встановлених у справі фактичних обставин, наведених вище норм законодавства, та беручи до уваги зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи вимоги статті 245 КАС України, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є прийняття судом рішення про часткове задоволення позову шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неналежного розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби за сімейними обставинами та зобов`язання в/ч НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт вх. № 493 від 04.03.2024 ОСОБА_1 з виданням відповідного наказу на виконання вимог п. 14.10 Інструкції № 170 за результатом розгляду даного рапорту про звільнення з військової служби чи про відмову.

Аналогічна позиція щодо необхідності зобов`язання судом повторно розглянути рапорт при недотриманні в/ч вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України при розгляді рапорту про звільнення з військової служби та прийняття за наслідками розгляду такого відповідного рішення (коли відмова в/ч у незадоволенні рапорту оформлена не наказом) викладена у постановах Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2024 у праві № 300/2961/23, від 29.02.2024 у справі № 460/17174/23.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відтак, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат пов`язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами вх. № 493 від 04.03.2024 на підставі абз. 12 пп. «г» п. 2 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 та прийняти рішення за результатом розгляду рапорту про звільнення з військової служби за сімейними обставинами вх. № 493 від 04.03.2024 на підставі абз. 12 пп. «г» п. 2 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та п. 14.10 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом № 170 від 10.04.2009 Міністра Оборони України.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_9 );

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_10 );

Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич