Рішення

від 24.06.2024 по справі 160/9061/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2024 рокуСправа №160/9061/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛОН І КО» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

08.04.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛОН І КО» (далі - позивач) до Дніпровської митниці (далі - відповідач), у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати прийняте Дніпровською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 22.03.2024 №UA110130/2024/000116/1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним для митного оформлення подана відповідачу митна декларація із заявленням митної вартості товарів за ціною договору, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості із застосуванням другорядного резервного методу визначення митної вартості. Позивач з таким рішенням не погоджується, зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості відповідачу поданий достатній пакет документів. На підтвердження оплати товару надана виписка з банку, яка підтверджує ціну товару як єдину складу митної вартості товару позивача. В експортній митній декларації містяться відомості про товар, сторони та комерційні умови, ціну товару, які співпадають із вказаними у поданій позивачем митній декларації. У рішенні про коригування митної вартості не обґрунтовано та не наведено пояснень щодо використання відповідачем відомостей про митну вартість з митної декларації від 07.12.2023 № 23UA110130025336U9, не вказано які характеристики мають оформлені за нею товари. Також, у спірному рішенні вказано про застосування резервного 6-го методу визначення митної вартості, однак не вказано чому неможливо було визначити митну вартість на підставі 2-го або 3-го методів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.04.2024 позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків.

12.04.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків до якої додано квитанцію про сплату № 6451-4105-8580-2016 від 12.04.2024 на суму 2781,02 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2024 відкрито провадження в адміністративній справі № 160/9061/24 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом.

01.05.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції вказує, що за результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень статті 337 МК України, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методі визначення митної вартості. Належним доказом, достатнім для доведення заявленої декларантом митної вартості, є платіжне доручення з посиланням, окрім контракту, на рахунок, на підставі якого здійснена така оплата. Всупереч зазначеному платіжні документи у гр. 70 містять посилання лише на контракт та не містять посилання на інвойс, згідно з яким здійснено платіж. Тобто декларантом не виконано вимогу частини 2 статті 53 МК України, а саме не надано один з обов`язкових документів, який підтверджує заявлену митну вартість товарів. Наданий до митного оформлення інвойс від 27.12.2023 № 27/12-23, який містить відмітки прикордонної митниці, вартість партії товару вставлена у розмірі 34422,20 дол. США з урахуванням вагових характеристик товару «50х75, вага 50 г», які відображено виробником у пакувальному листі лише 31.01.2024, зміна кількості товару, а також відповідно ваги та вартості всієї партії товару здійснено лише 23.02.2024. Надана до митного оформлення комерційна пропозиція від 25.12.2023 б/н містить ціни на оцінювані товари на умовах поставки FCA Ашхабад, ціни, зазначені у комерційній пропозиції від 25.12.2023 б/н є ідентичними з тими, що зафіксовані в інвойсі від 27.12.2023 № 27/12-23 на умовах CPT Дніпро. Всі витрати на перевезення, необхідні для доставки товару в узгодженому місці призначення несе продавець, відповідно витрати на перевезення до м. Дніпра є невід`ємною складовою митної вартості товару, що оцінюється. Декларантом не підтверджено те, що до ціни товару включено витрати на доставку товару до міста Дніпро. У зв`язку з тим, що декларантом в процесі митного оформлення не надано переклад митної декларації Туркменістану від 15.02.2024 №07373/150224/0000399 посадова особа митниці позбавлена можливості здійснити перевірку відомостей, зазначених у цій декларації. На пропозицію митниці декларантом додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості не надано. Митну вартість товару скориговано за інформацією попередніх митних оформлень подібного товару. У зв`язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, прийнято рішення про коригування митної вартості. У рішенні про коригування митної вартості зазначено яку саме декларацію взято за основу для коригування митної вартості товару позивача, зазначено найменування товару згідно з гр. 31 ЕМД, країну виробництва та відправлення, умови поставки тощо. Відповідач вважає необґрунтованим твердження позивача про порушення черговості застосування методів визначення митної вартості, зазначає, що відсутність митних оформлень за ціною угоди ідентичних/подібних товарів, ввезених на митну територію України у наближений час, унеможливила застосування методів митної вартості товару за ціною щодо ідентичних. Декларант скористався правом випущення товарів у вільний обіг, під час дії гарантійних зобов`язань додаткових документів, які б підтвердили заявлений ним рівень митної вартості до митниці не надано.

15.05.2024 судом отримано відповідь позивача на відзив, у якій останній зазначає, що митна вартість товару позивача включає в себе одну складову ціну товару, що підтверджено відомостями оскаржуваного рішення та відсутністю відмови у митному оформленні через незаявлення інших складових. Відповідачу надані документи, що повністю підтверджують ціну товару в розмірі 34422,40 дол. США та її оплату банківським переказом 08.02.2024. Товар за митною декларацією № 23UA110130025336U9 оформлений за останнім резервним методом, причин чого відповідачем не надано, відсутність відомостей складових митної вартості товару та їх значення за такою митною декларацією не дає можливості обрахувати розмір складових та правомірність обрання джерела цінової інформації, кількість товару є неспівставною, період експорту відрізняється на 3,5 місяці, через що є неспівставним. Відповідачем не наданий витяг з бази даних щодо попередніх митних оформлень товару за тим самим кодом з УКТ ЗЕД, через що суд не може перевірити доказами твердження відповідача про відсутність таких випадків. Під час збирання доказів у іншій справі був отриманий лист Державної митної служби України від 25.12.2023, згідно з яким у період з 26.06.2023 до 26.11.2023 здійснено 7 митних оформлень товарів за кодом згідно з УКТ ЗЕД 6305339000 походженням з Туркменістану, що прямо свідчить про наявність випадків митного оформлення аналогічних (подібних) товарів.

05.06.2024 до суду надійшли пояснення позивача, у яких останній зазначає, що в процесі збирання доказів отримано лист ДМСУ від 05.06.2024, яким підтверджено наявність у відповідача відомостей про митні оформлення ідентичних та подібних товарів за кодом УКТ ЗЕД 6305339000, адже в середньому за 3 місяці до прийняття оскаржуваного рішення митними органами здійснювалось 24 митних оформлення на місяць.

Згідно з частинами 5, 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СЛОН І КО» (код ЄДРПОУ 42871335) зареєстроване юридичною особою 07.03.2019.

27.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛОН І КО», Україна (покупець) та індивідуальним підприємцем Куліевою Камілою, Туркменістан (продавець) укладений договір № 27/12-23, за умовами якого продавець зобов`язується продати, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар в розмірі та за цінами, передбаченими специфікаціями (додатками) до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

20.03.24 для митного оформлення в режимі імпорту 22914 кг поліпропіленових мішків, що надійшли з Туркменістану за прямим контрактом від 27.12.2023 № 27/12-23 відповідачу подана митна декларація № 24UA110130006218U2 із заявленням митної вартості товарів на piвнi 1,5022 дол. США/кг за основним методом визначення митної вартості товарів (за ціною договору).

Для підтвердження заявленої митної вартості, на підставі положень частини 2 статті 53 Митного кодексу України, відповідачу поданий декларантом комплект документів, зокрема: 1) зовнішньоекономічний контракт від 27.12.2023 № 27/12-23; 2) специфікація від 27.12.2023 №1; 2) додаткова угода від 23.02.2024 № 1; 3) рахунок (інвойс) від 27.12.2023 № 27/12-23; 4) платіжна інструкція від 08.02.2024 № 1502581989505; 5) митна декларація країни відправлення від 15.02.2024 № 07373/150224/0000399.

22.03.2024 Дніпровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA110130/2024/000116/1, за яким митна вартість товару скоригована в сторону збільшення з 1,5022 дол. США/кг до 2,5500 дол. США/ кг та у якому вказано про застосування другорядного методу визначення митної вартості - резервного.

Позивач в порядку частини 7 статті 55 Митного кодексу України задекларував зазначену партію товару, а митниця випустила товар у вільний обіг за митною декларацією №24UA110130006380U9 із збільшенням (доплатою) загальної суми митних платежів на 231752,20 грн (мито - 37379,39 грн, ПДВ - 194372,81 грн).

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України (далі МК України) встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 МК України).

Відповідно до частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою , контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті.

Приписами статті 337 МК України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 54 МК України контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 статті 55 МК України визначено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Передбачене частиною п`ятою статті 54 МК України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені частиною третьою статті 53 МК України, - надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак суперечності (розбіжності) між відомостями, які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребування додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України.

З матеріалів справи встановлено, що оскаржуваним рішенням митну вартість товару скориговано за результатами проведення перевірки документів, як надані на підтвердження заявленої митної вартості товару у відповідності до статті 337 МК України.

Суд зазначає, що для митного оформлення декларантом подані документи для випуску у вільний обіг, митна вартість визначена декларантом за ціною контракту (за основним методом).

Щодо встановлених відповідачем розбіжностей щодо оплати за товар суд зазначає, що пунктом 2.1 договору від 27.12.2023 № 27/12-23 визначена його орієнтовна сума 35062,40 дол. США.

Пунктом 2.3 договору встановлено, що покупець здійснює передоплату за кожну партію товару на банківський рахунок продавця на підставі: специфікації або рахунку-проформи/рахунку-фактури, відповідно до умов, визначених у специфікаціях.

Пунктом 2.5 договору встановлено, що ціна товару включає вартість упаковки та завантаження товару на транспортний засіб зі складу продавця та поставку на умовах СРТ, м. Дніпро згідно з Інкотермс-2020.

08.02.2024 покупець банківським переказом сплатив продавцю 100% передплати за контрактом від 27.12.2023 № 27/12-23 у розмірі 35062,40 дол. США.

23.02.2024 між покупцем та продавцем укладена додаткова угода № 1, за якою повна сума контракту становить 34422,40 дол. США.

Згідно з рахунком (інвойсом) від 27.12.2023 № 27/12-23 загальна вартість товару 34422,40 дол. США, умови оплати: 100% оплата покупки після повідомлення продавця про те, що покупка готова до відправлення, умови поставки: СРТ Дніпро, згідно з Інкотермс-2020 (продавець оплачує усі розходи).

Відомості щодо ціни товару відповідають заявленій у митній декларації позивача.

Верховним Судом при прийнятті рішень у справах про коригування митної вартості неодноразово висловлювались наступні правові висновки щодо умов оплати за товар: «У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару».

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта (постанова від 11.04.2018 у справі № 804/4680/16).

Крім того, судами попередніх інстанцій доречно зауважено, що уявлення митного органу щодо проміжку часу для внесення передоплати може не збігатися з домовленостями господарюючих суб`єктів, а питання оплати вирішуються сторонами на вільній основі, з урахуванням власних ризиків та можливостей (постанова від 20.03.2018 у справі №815/4132/17).

Таким чином, у будь-якому випадку умови оплати за товар безпосередньо ціни товару не стосуються і митниця мала можливість визначити ціну товару, як складову митної вартості на підставі інших поданих до митного оформлення документів у спірних випадках декларування товару: зовнішньоекономічного контракту, специфікації до нього, інвойсу тощо, відомості у яких повною мірою піддаються обчисленню, не містять розбіжностей, тобто дозволяли митному органу здійснити перевірку розрахунку митної вартості задекларованої товарної партії.

Суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на ненадання доказів на підтвердження відповідного платіжного доручення, яким оплачено товар згідно з договором у зв`язку із незазначенням у такому платіжному документі інвойса, який був наданий покупцю до здійснення переказу коштів.

Так, загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами (далі - уповноважений банк), порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також особливості здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку - резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденті, встановлює Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 28.08.2008 № 216.

Пунктом 15 розділу 2 Порядку № 216 передбачено, що платник заповнює реквізит Призначення платежу платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється.

Чинним законодавством не встановлено обов`язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 22.08.2019 у справі №810/2784/18, від 25.05.2021 у справі № 520/10386/2020, сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару.

Водночас у спірному випадку платіжний документ у графі «призначення платежу» містить посилання на відповідний контракт.

Також суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

У цьому випадку умовами поставки є СРТ Дніпро, згідно з Інкотермс-2020 (продавець оплачує усі розходи), що виключає обов`язок декларанта надавати транспортні (перевізні) документи на підтвердження митної вартості товару та підтвердження включення витрат на доставку до ціни товару.

Щодо митної декларації країни відправлення суд зазначає, що в експортній митній декларації Туркменістану від 15.02.2024 № 07373/150224/0000399 містяться відомості про товар, сторони та комерційні умови, ціну товару, які кореспондують із заявленими у митній декларації позивача.

Судом не встановлено розбіжностей між інформацією, викладеною в експортній митній декларації Туркменістану від 15.02.2024 № 07373/150224/0000399 та поданій позивачем митній декларації.

Щодо порушення відповідачем вимог пункту 4 частини 2 статті 55 МК України, пункту 4 частини 2 статті 55 МК України необхідно вказати, що ними передбачено те, що письмове рішення про коригування митної вартості має, серед іншого, містити обґрунтування числового значення митної вартості, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Аналогічна вимога до заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» міститься у Правилах заповнення рішення про коригування митної вартості (затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598), відповідно до яких обов`язково зазначається номер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Рішення відповідача не містить такого обґрунтування, а містить інформацію про те, що відповідачем використані відомості про митну вартість з митної декларації від 07.12.2023 №23UA110130025336U9, однак, в рішенні не вказано, які характеристики мають оформлені за нею товари (код УКТЗЕД, повний опис, призначення, аналогічність/ідентичність), які комерційні умови поставки (вартість транспортування, фактурна вартість, вид транспорту) та вид зовнішньоекономічного контракту.

Так, у постановах Верховного Суду від 29.09.2020 у справах № 160/9473/19 та №520/7041/19 викладені наступні висновки щодо застосування норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України: «Верховний Суду своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод».

Щодо того, що декларантом в повному обсязі не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товару, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 3, 4 статті 53 МК України право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно частини 2 статті 53 МК України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічний правовий висновок з приводу застосування цих положень МК України викладено у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 у справі № 21-127а15.

Однак, всупереч вказаним вимогам закону, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, метод визначення митної вартості товарів.

Отже, сам факт подання декларантом не всіх додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Разом з тим, митний орган, встановивши вказані розбіжності, жодним чином не обґрунтовує, яким чином зазначені розбіжності позбавляють митний орган можливості перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару.

Суд зазначає, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна неможливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Застосувавши другорядний метод визначення митної вартості товару, ціна товару значно збільшилась, порівняно з ціною на придбання, у зв`язку із чим суд зазначає про додатковий тягар, покладений на позивача.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався раніше за вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Викладена правова позиція відповідає правовому висновку Верховного Суду, наведеному у постанові від 07.08.2018 у справі № 815/3400/17.

Крім того, суд звертає увагу на те, що застосована митницею митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, який раніше був оформлений у митному відношенні за митною вартістю, яку також визначено митним органом за резервним методом.

Вказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду від 31.01.2018 у справі №810/2839/17, від 22.08.2019 у справі № 810/2784/18, від 23.07.2019 у справі № 1140/3242/18, від 21.08.2019 у справі № 520/9022/18.

З урахуванням наведеного, суд робить висновок, що митним органом оскаржуване рішення прийнято без урахування усіх обставин та без дотримання норм чинного законодавства, тому є протиправним й наявні підстави для його скасування.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок про задоволення позовної заяви.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2781,02 грн, що підтверджується квитанцією від 12.04.2024 № 6451-4105-8580-2016.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено повністю, сплачений судовий збір в сумі 2781,02 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛОН І КО» (вул. Миру, буд. 44, кв. 47, м. Синельникове, Дніпропетровська область, 52500, код ЄДРПОУ 42871335) до Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ ВП 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Дніпровською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 22.03.2024 № UA110130/2024/000116/1.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛОН І КО» судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2781 (дві тисячі сімсот вісімдесят одна) грн 02 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський