Ухвала

від 24.06.2024 по справі 300/4869/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

"24" червня 2024 р. Справа № 300/4869/24

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Скільський І.І. перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до 16 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) в інтересах якого діє адвокат Єрьоміна В.А. (далі - представник позивача) звернувся до суду з позовом до 16 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (далі відповідач)в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність 16 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, яка виразилась у невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року;

- зобов`язати 16 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення, включно із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність 16 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 01 жовтня 2019 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 у фіксованій величині 4 426,48 грн в місяць.

- зобов`язати 16 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 01 жовтня 2019 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі, з урахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення , відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 у фіксованій величині 4 426,48 грн в місяць, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.

Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, суддя виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Представником позивача разом із позовом подано заяву про поновлення строку звернення до суду.

Дослідивши заяву та додані до неї документи, встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам частини шостої статті 161 КАС України.

За правилами ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший).

Приписами ч.3 ст.122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У силу норм ч.5 ст.122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду для захисту прав, свобод та інтересів особи.

Пунктом 18 частини першої розділу І Закону України ''Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин'' від 01.07.2022 за №2352-IX (далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, назву та частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

"Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

Предметом спору є протиправна бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті належної позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, враховуючи місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, та з 01.03.2018 про 01.10.2019 у фіксованій величині 4426,48 грн у місяць.

Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

Постановою КМУ № 651 від 27.06.2023 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Строк карантину, що був підставою для продовження строку звернення до суду закінчився 01.07.2023, до суду позивач звернувся 14.06.2024 через засоби поштового зв`язку, отже, позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду встановлений статтею 233 КЗпП України.

Представником позивача подана заява про поновлення строку звернення до суду в обґрунтування, якої просить врахувати позицію Конституційного Суду та Верховного Суду, суд враховує позицію вищезазначених судів, проте зазначає, що дані позиції були висловлені перед внесенням змін до статті 233 КЗпП України, а тому не можуть бути застосовані при розгляді даної позовної заяви.

Суд уважає безпідставними посилання позивача на постанову Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №260/3564/22, з огляду на різні фактичні обставини справи та такі, які не є релевантними цій справі.

Разом з тим, на дату цього звернення стаття 233 КЗпП України вже діє у редакції, викладеній згідно із Законом № 2352-ІХ. Але на дату, коли позивач дізнався про порушення свого права на оплату праці, норми цієї статті передбачали, що звернення до суду з позовом про стягнення заробітної плати не обмежується будь-яким строком (частина друга статті 233 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року).

З набранням чинності Закону № 2352-ІХ, частини перша і друга статті 233 КЗпП України діють в новій редакції. Аналізуючи положення цієї статті у часових межах існування її юридичних норм (тобто як у її редакції, чинній до 19 липня 2022 року, так і в чинній її редакції) у зіставленні з положеннями пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України колегія суддів у вимірі обставин цієї справи дійшла таких висновків:

- норми частини п`ятої статті 122 КАС України є загальними нормами для правовідносин з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, відносно норм іншого закону, які [норми] встановлюють інший строк звернення до суду у спорах, що виникають з цих правовідносин (публічної служби);

- стаття 122 КАС України, зокрема частина п`ята цієї статті, не містить норм, які б регулювали порядок звернення осіб, які перебували (перебувають) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці;

- строк звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення заробітної плати (якою за своєю правовою природою є винагорода члена ВРП) визначений у частині першій статті 233 КЗпП України, норми якої є для цих [спірних] правовідносин спеціальними відносно приписів частини п`ятої статті 122 КАС України, які є загальними і з них не можна прямо зробити висновок стосовно строків звернення до суду для захисту права на заробітну плату;

- з 19 липня 2022 року для звернення з таким позовом, як цей, до адміністративного суду передбачено тримісячний строк (частини перша статті 233 КЗпП України), відлік якого треба починати з 19 липня 2022 року, тобто з дати набрання чинності Закону № 2352-ІХ;

- відтак тримісячний строк для звернення з цим позовом до адміністративного суду завершився 19 жовтня 2022 року, проте на підставі пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України був продовжений до 30 червня 2023 року.

З приводу останнього (тобто «продовженого» строку до 30 червня 2023 року для звернення до суду), то потрібно зазначити, що карантин на всій території України був установлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». За пунктом 1 цієї постанови (у первинній редакції), карантинні обмеження були запроваджені з 12 березня до 3 квітня 2020 року. З того часу дія карантину безперервно і неодноразово продовжувалася і строк його дії був визначений до 31 березня 2022 року (згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 15 грудня 2021 року № 1336).

Згодом цей строк був неодноразово змінений згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 229, від 27 травня 2022 року № 630, від 19 серпня 2022 року № 928, від 23 грудня 2022 року № 1423 і таким чином датою його закінчення визначено 30 квітня 2023 року. Востаннє цей строк був продовжений згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2023 року № 383 до 30 червня 2023 року.

Відтак Кабінет Міністрів України постановою від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» припинив дію карантину з 30 червня 2023 року.

Суд звертає увагу на те, що продовження строку треба відрізняти від зупинення перебігу строку.

У пункті 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України мовиться саме про продовження строків, які визначені статтею 233 КЗпП України. У вимірі обставин цієї справи це має означати, що строки для звернення до суду, які передбачені у статті 233 КЗпП України, були продовжені на строк дії карантину. Тобто якщо під час дії карантину на всій території України існували чи виникли підстави (з якими пов`язується відлік строку) для звернення до суду за вирішенням трудового спору, то строк на це звернення не обмежувався строками, які визначені у статті 233 КЗпП України, а продовжувався на строк дії карантину. З припиненням дії карантину - якщо строк, встановлений у статті 233 КЗпП України, був «прив`язаний» до нього - закінчується і строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору. Для його поновлення - як умову для відкриття провадження у справі - заявник має пояснити, обґрунтувати причини його пропуску.

Відлік тримісячного строку для звернення з цим позовом до адміністративного суду почався 19 липня 2022 року і мав би закінчитися 19 жовтня 2022 року, якби не приписи пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, на підставі яких цей строк був продовжений до 30 червня 2023 року. Протягом всього цього періоду (з 19 липня 2022 року до 30 червня 2023 року) позивач мав право - у межах строку - оспорити дії відповідача щодо невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року та з 01.03.2018 по 01.10.2019 у повному розмірі.

Суд звертає увагу, що продовження дії карантину до 30 червня 2023 року відбулося на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 року № 383, тож щонайменше на дату ухвалення цієї постанови позивач мав б знати, що строк для його звернення до адміністративного суду за захистом права на оплату праці продовжений ще на два місяці. З погляду суду, навіть цього строку - у доповнення до періоду, що минув - було достатньо для того, щоб звернутися до суду з цим позовом. З наведених міркувань, правової невизначеності за описаної ситуації, на думку суду, бути не могло.

Аналогічного підходу дотримувався Верховний Суд в ухвалах від 29.11.2023 року в справі №990/233/23 та від 07.12.2023 року у справі №990/242/23.

Позаяк позивач звернувся до адміністративного суду через одинадцять місяців після того, як закінчився строк для звернення з цим позовом, а її доводи в цій частині ґрунтуються на помилковій інтерпретації приписів пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та, як наслідок, хибному застосуванні статті 233 КЗпП України до спірних правовідносин, в основі яких - спір про невиплату грошового забезпечення у повному обсязі, це дає суду підстави вважати, що цей позов поданий з пропуском визначеного для такої категорії спорів тримісячного строку звернення до суду (частина перша статті 233 КЗпП України у редакції, викладеній згідно із Законом № 2352-IX).

Додані до позову матеріали не містять відомостей про те, що, отримуючи грошове забезпечення у меншому розмірі, позивачем без зволікань та протягом розумного строку вчинялись будь-які активні дії, спрямовані на з`ясування інформації щодо підстав припинення здійснення виплати такого, водночас, вперше представник позивача звернулася до відповідача щодо спірного питання лише 17.04.2024, тобто зі спливом значного періоду часу, що не може бути визнано як розумний строк для пошуку шляхів захисту порушеного права.

Також слід зазначити, що отримання листа у відповідь на адвокатський запит не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.

Відтак, триваюча пасивна поведінка позивача щодо не вчинення дій для реалізації свого права не свідчить про існування таких обставин, які перешкоджали позивачу дізнатися про стан своїх прав, свобод та інтересів.

При зверненні до суду позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом місяця від дати порушення його прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, що питання поновлення строку звернення до суду у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.

Сам лише факт запровадження воєнного стану на території України, без обґрунтування неможливості звернення позивача до суду у передбачені КАС Україні строки без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на позивача, не може вказувати на наявність об`єктивних причин та перешкод для своєчасної подачі позовної заяви.

Суди Івано-Франківської області, в тому числі Івано-Франківський окружний адміністративний суд, у відповідності до вимог статей 12-2 та 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII (далі - Закон №389-VIII) не припиняли, не призупиняли своєї діяльності та продовжували здійснювати правосуддя під час запровадження в Україні з 24.02.2022 воєнного стану.

Позивачем не надано доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на позивача та не вказано жодної іншої обставини, яка б об`єктивно унеможливила звернення до суду за захистом своїх прав протягом визначеного законом строку.

Також позивачем не надано жодних доказів відсутності можливості звернення позивача до суду з позовом у строк встановлений законом.

Позивачем також не надано доказів перебування його у зоні проведення активних військових дій та не вказано жодної іншої обставини, яка об`єктивно унеможливила б звернення до суду за захистом своїх прав протягом визначеного законом строку.

Відтак, сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення позивача до суду у передбачені КАС Україні строки, не може вказувати на наявність об`єктивних причин та перешкод для своєчасної подачі позовної заяви.

Проаналізувавши наведене, суд не встановив переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав, а тому не визнає поважними вказані позивачем причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно частин першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене, позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом та доказів поважності причин його пропуску, засвідчених належним чином.

Керуючись статтями 160-162, 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

У Х В А Л И В:

у задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду - відмовити.

Причини пропуску процесуального строку звернення до суду визнати неповажними.

Позовну заяву ОСОБА_1 до 16 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.

Надати позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення процесуального строку звернення до суду із зазначенням у ній підстав, відмінних від наведених у заяві поданої разом із позовом та доказів поважності причин його пропуску.

Роз`яснити, що в разі неусунення недоліків у визначений строк позовна заява буде повернена.

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Суддя /підпис/ Скільський І.І.