Рішення

від 24.06.2024 по справі 320/24483/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2024 року м. Київ№ 320/24483/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши у письмовому порядку за правилами загального позовного провадження адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДЛІМ" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДЛІМ" з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.06.2023 № 10184/0709.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню через відсутність порушення граничних термінів розрахунків по зовнішньоекономічним контрактам, оскільки контролюючим органом не було враховано, що покупцем та продавцем було здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог, а отже, ТОВ «ТРЕЙДЛІМ» не порушені законодавчо встановлені терміни розрахунку за зовнішньоекономічним контрактом № 77/13.06.2022 від 13.06.2022.

З урахуванням зарахування однорідних вимог між ТОВ «ТРЕЙДЛІМ» та іноземним контрагентом «BULMARKET DM» LTD (Болгарія), товариством не порушені законодавчо встановлені терміни розрахунку за зовнішньоекономічним контрактами № 53/23.05.2022 від 23.05.2022 та 77/13.06.2022 від 13.06.2022. Також, ТОВ «ТРЕЙДЛІМ», під час проведення перевірки, надавалися контракти: № 24/03.05.2022 від 03.05.2022, № 32/13.05.2022 від 13.05.2022 та №. 87/17.06.2022 від 17.06.2022 з відповідними додатками, однак перевіряючими, вони не були взяті до уваги і в акті про них не згадується. Крім того, за доводами позивача, законодавство на час виникнення спірних правовідносин не пов`язує застосування інституту зарахування однорідних зустрічних вимог з певними видами договорів, як обов`язковою умовою припинення зобов`язання у такий спосіб, крім випадків, коли зарахування не допускається. Таким чином, зі змісту контрактів, наявних первинних документів, а також додаткових угод про зарахування оплачених коштів в рахунок укладених контрактів, між двома суб`єктами існують зустрічні вимоги, які є грошовими, тобто однорідними, між сторонами відсутній спір щодо характеру зобов`язань, їх змісту, умов виконання, умов проведення розрахунків за контрактами, вони відповідають критеріям, зазначеним, зокрема, у п. п. 5 п. 10 Розділу III Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 7, дотримання яких є передумовою для визнання зарахування зустрічних однорідних вимог та зняття цих розрахунків банком з валютного контролю.

Так, зі змісту додаткових угод про зарахування оплачених коштів в рахунок поставок слідує, що сторони домовились про взаємозалік платежів за контрактами від № 32/13.05.2022 від 13.05.2022, № 50/20.05.2022 від 20.05.2022, № 53/23.05.2022 від 23.05.2022, № 77/13.06.2022 від 13.06.2022, № 87/17.06.2022 від 17.06.2022, а тому, висновок ГУ ДПС у Київській області про порушення ТОВ «ТРЕЙДЛІМ» ч. 3 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» при виконанні зовнішньоекономічних контрактів, укладених з нерезидентом «BULMARKET DM» LTD (Болгарія), стосовно порушення граничних строків розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів згідно з постановою Національного Банку України від 02.01.2019 № 5 «Про затвердження Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті» в установлені граничні строки розрахунків (365 днів) в сумі 402558,58 доларів США згідно контракту 53/23.05.2022 від 23.05.2022 та 1578450,00 доларів США згідно котракту № 77/13.06.2022 від 13.06.2022, є необгрунтованим. Відтак, позивач вважає, що нарахування пені за порушення строків розрахунків по зовнішньоекономічномих контрактах, є неправомірним.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.07.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду, призначено підготовче засідання на 01.09.2023.

11.10.2023 до суду від сторони позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зауважено, що відповідач помилково вважає, що грошові вимоги які виникли між ТОВ «ТРЕЙДЛІМ» та «BULMARKET DM» LTD (Болгарія) (продавець), один до одної, під час виконання контрактів № 24/03.05.2022 від 03.05.2022, 32/13.05.2022 від 13.05.2022, № 50/20.05.2022 від 20.05.2022, 53/23.05.2022 від 23.05.2022, № 77/13.06.2022 від 13.06.2022 № 87/17.06.2022, не можна вважати однорідними. Так, наголошено на тому, що випадки, у яких суб`єктам господарювання забороняється припиняти зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, мають бути визначені виключно в законах України. Однак, жодних обмежень на використання такого способу розрахунку за зовнішньо-економічними операціями законами України не передбачено. Отже, в даному випадку, висновки відповідача про порушення позивачем п. 1, 3 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» з урахуванням п. 21 розділу II «Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті», затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 02.01.2019 № 5, є необгрунтованими та безпідставними, що здійснені без належного аналізу первинних документів та з невірним тлумаченням норм діючого законодавства.

15.12.2023 судом оголошено по справі перерву до 23.02.2023.

24.04.2024 до суду від сторони позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

У зв`язку з поданням 26.04.2024 сторонами заяв про розгляд справи у письмовому провадженні, суд на підставі норм ч. 3 ст. 194 КАС України, здійснює подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.05.2023 ТОВ «ТРЕЙДЛІМ» в особі директора ОСОБА_1 отримало акт про результати документальної позапланової перевірки виїзної перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічними контрактами № 8263/10-36-07-09-04/44424253 від 01.05.2023, за висновками якого, встановлено порушення товариством ч. 3 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», а саме, порушено граничні терміни розрахунків по зовнішньоекономічним контрактам від 23.05.2022 № 53/23.05.2022 на загальну суму 402558,58 дол. США та від 13.06.2022 № 77/13.06.2022 на загальну суму 1565631,28 дол. США, які укладено з нерезидентом «BULMARKET DM» LTD (Болгарія).

23.05.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДЛІМ» було подано заперечення на акт перевірки.

28.06.2023 позивач отримав податкове повідомлення-рішення № 10184/0709 від 19.06.2023, яким на підставі п. п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ст. 13 (ч. 5) Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» застосовано суму штрафних (фінансових), санкцій (штрафів) та/або, пені у тому числі за порушення строку у сфері розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності» у розмірі 29027742,42 грн.

Позивач не погоджується із даним податковим повідомленням-рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягають скасуванню, що і зумовило на звернення до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Згідно з п. п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 36.1. ст. 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 36.5. ст. 36 ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно змісту ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено що зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб`єктів господарської діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Відповідно до норм ст. 35 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть відповідальність у видах, формах, передбачених статтями 33 і 27 цього Закону, іншими законами України та/або зовнішньоекономічними договорами (контрактами).

Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (Закон № 185/94, у редакції чинній на момент виникнення спірно правовідносин) встановлено порядок та механізм розрахунків при здійсненні суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності експортно-імпортних операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно приписів ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно зі ст. 4. Закону № 185/94 порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Так, ч. 3 ст. 3 Закону України «Про валюту і валютні операції» передбачено, що у разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Національний банк України має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України.

Національний банк України має право встановлювати мінімальні граничні суми операцій з експорту та імпорту товарів, на які поширюються встановлені відповідно до цього Закону граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Згідно вимог ч. 3 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» передбачено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Частиною 8 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті.

Відповідно до пункту 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5 (далі - Положення № 5) граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів (за операціями, здійсненими до 05.04.2022).

Відповідно до п. 23 розділу II Положення № 5 розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного пунктом 21 розділу II цього Положення, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення, у повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією).

Згідно змісту п. п. 2 п. 7 розділу ІІ Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженою постановою НБУ від 02.01.2019 № 7 (далі - Інструкція №7) банк розпочинає відлік установлених НБУ граничних строків розрахунків з дати здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта), а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - здійснення банком платежу на користь нерезидента (списання коштів з рахунку банку) - за операціями з імпорту товарів.

Також, відповідно до пункту 9 розділу ІІІ Інструкції № 7 визначено, що банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків:

1) якщо сума незавершених розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів не перевищує незначної суми. У разі здійснення розрахунків за експорт, імпорт товарів в іноземній валюті сума незавершених розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів визначається за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату останньої події за відповідною операцією (остання дата платежу / надходження грошових коштів, дата поставки товару, дата зарахування зустрічних однорідних вимог); 3) у разі імпорту продукції, яка ввозиться в Україну, - після отримання інформації з реєстру МД про здійснення поставки за імпортною операцією з оформленням МД типу ІМ-40 "Імпорт", ІМ-41 "Реімпорт", ІМ-51 "Переробка на митній території", ІМ-72 "Безмитна торгівля", ІМ-75 "Відмова на користь держави", ІМ-76 "Знищення або руйнування" (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або після пред`явлення резидентом документа (крім МД), який використовується для митного оформлення продукції (якщо на продукцію, що імпортується, згідно із законодавством України не оформляється МД); 4) у разі імпорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі), - після пред`явлення резидентом акта, рахунку (інвойсу) або іншого документа, який згідно з умовами договору засвідчує виконання нерезидентом робіт, надання послуг, передавання прав інтелектуальної власності та інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі); 5) у разі імпорту продукції без її увезення на територію України - після зарахування грошових коштів від нерезидента на поточний рахунок резидента в банку в разі продажу нерезиденту продукції в повному обсязі за межами України (уключаючи кошти, переказані резидентом із власного рахунку, відкритого за кордоном, якщо розрахунки за продаж нерезиденту продукції за межами України здійснювалися через рахунок резидента, відкритий за кордоном, та резидентом подано документи іноземного банку, які підтверджують зарахування коштів від нерезидента за продукцію) або подання документів, що підтверджують використання резидентом продукції за межами України на підставі договорів (контрактів, угод), інших форм документів, що застосовуються в міжнародній практиці та можуть уважатися договором; 6) у разі заміни кредитора в зобов`язанні за операцією з експорту товарів - після зарахування на поточний рахунок резидента - нового кредитора в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента-боржника за поставлений резидентом - первісним кредитором товар, та за наявності документів про заміну кредитора в зобов`язанні за операцією з експорту товарів.

Вимоги п. п. 1 п. 9 розділу III цієї Інструкції не застосовуються до операцій з експорту, імпорту товарів у разі дроблення операцій з експорту товару або дроблення валютних операцій.

Відповідно до п. 10 розділу ІІІ Інструкції № 7 банк, крім підстав, передбачених у пункті 9 розділу III цієї Інструкції, має право завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за наявності: 1) повідомлення інших банків / уповноважених осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО) на здійснення тимчасової адміністрації / ліквідаторів банків / юридичних осіб, які утворилися внаслідок ліквідації банків за рішенням власників, про зарахування грошових коштів на поточний рахунок резидента, що відкритий у цьому банку / банку, що ліквідовується / банку, що ліквідований за рішенням власників, що надійшли від нерезидента за товар або як повернення коштів від нерезидента (у повідомленні зазначаються вся наявна в реквізитах платежу інформація, номер і дата договору, сума платежу - у тій частині, у якій відомості передаються банку); 2) повідомлення інших банків / ліквідаторів банків / уповноважених осіб ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації / юридичних осіб, які утворилися внаслідок ліквідації банків за рішенням власників, про надходження реєстру МД за цією операцією резидента (у повідомленні зазначаються номер і дата реєстру, уся наявна в реєстрі інформація про операцію резидента, а також вартість продукції в тій частині, у якій відомості передаються банку); 3) повідомлення митного органу, засвідченого підписом його керівника (заступника керівника), а також засвідченої в установленому відповідно до законодавства України порядку копії ввізної МД, що отримані на письмовий запит резидента (для завершення здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентом граничних строків розрахунків за операцією з імпорту товару в разі зміни умов бартерного договору, що передбачає заміну зобов`язань резидента з постачання товару на зобов`язання щодо оплати товару нерезидентові повністю або частково в грошовій формі); 4) документів, що підтверджують поставку продукції на користь резидента - реципієнта (одержувача) міжнародної технічної допомоги відповідно до міжнародних договорів України; 5) документів про припинення зобов`язань за операціями з експорту, імпорту товарів зарахуванням зустрічних однорідних вимог у разі дотримання сукупності таких умов:

вимоги випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями;

вимоги однорідні;

строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги;

між сторонами не було спору щодо характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання.

У разі запровадження Національним банком заходу захисту у вигляді обов`язкового продажу частини надходжень в іноземній валюті банк не має права завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операцією з експорту товарів на підставі документів про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог: в іноземній валюті 1 групи Класифікатора іноземних валют і банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.02.1998 №34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19.04.2016 № 269) (зі змінами)/російських рублях (незалежно від суми операції);

- в інших валютах (якщо загальна сума зобов`язань, що припиняються зарахуванням у межах одного договору щодо експорту товарів, перевищує в еквіваленті 500 000,00 євро за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком України на дату припинення зобов`язань зарахуванням однорідних зустрічних вимог).

Крім того, випадки, за яких допускається зменшення суми грошових коштів, які мають надійти на користь резидента від нерезидента як оплата за експорт товару або вартості товарів, що імпортуються зазначено у п. 12 розділу ІІІ Інструкції № 7, а саме: 1) відбувається перегляд ціни товарів у зв`язку з невідповідністю їх кількісних та/або якісних характеристик умовам договору - на суму недопоставлених (недоотриманих) та/або неякісних товарів. Рішення про таку невідповідність приймається Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті або іншим органом, уповноваженим розглядати спори або засвідчувати таку невідповідність згідно з правилами чи звичаями країни розташування сторони договору або третьої країни відповідно до умов договору; 2) відбувається перегляд ціни товарів унаслідок дій форс-мажорних обставин, що призвели до зміни кількісних та/або якісних характеристик товару, - на суму недопоставлених (недоотриманих) та/або неякісних товарів.

Зміна ціни товару має бути підтверджена Торгово-промисловою палатою або іншим уповноваженим органом (експертною організацією) згідно з правилами чи звичаями країни розташування сторони договору або третьої країни відповідно до умов договору; 3) товари знищено, конфісковано, зіпсовано, украдено, загублено - на суму їх вартості (якщо право власності на товар відповідно до умов договору належить резидентові). Наявність таких обставин має бути підтверджена органами, уповноваженими здійснювати таке підтвердження згідно із законодавством країни, на території якої сталися такі події; 4) відбувається повне або часткове повернення резиденту товару, що був поставлений нерезиденту за експортним договором, у зв`язку з повним або частковим невиконанням сторонами взаємних зобов`язань за експортним договором - на суму вартості такого товару, оформленого МД типу ІМ-40 "Імпорт", ІМ-41 "Реімпорт", ІМ-51 "Переробка на митній території", ІМ-75 "Відмова на користь держави", ІМ-76 "Знищення або руйнування" та за наявності відповідної інформації в реєстрі МД; 5) відбувається повернення сплачених імпортером коштів повністю або частково - на суму цих коштів; 6) здійснюється оподаткування виконаних резидентами для нерезидентів робіт (наданих послуг) за межами України - на суму сплачених податків. Здійснення такого оподаткування має бути підтверджено поясненнями (інформацією, документами).

Банк для цілей підпункту 6 пункту 12 розділу III цієї Інструкції має право також вимагати в резидента підтвердження податкового органу країни нерезидента щодо сплати відповідної суми податків; 7) відбувається оплата нерезидентом фізичній особі - резиденту, яка перебуває у відрядженні за кордоном з метою виконання зобов`язань за експортним договором резидента - суб`єкта господарської діяльності, коштами в готівковій іноземній валюті експлуатаційних витрат, пов`язаних з обслуговуванням транспортного засобу, який належить резидентові - стороні договору (орендується, фрахтується ним) і використовується за кордоном з метою виконання зобов`язань останнього за цим договором, - на суму використаних коштів. Отримання від нерезидента готівкової іноземної валюти на експлуатаційні витрати, пов`язані з обслуговуванням транспортного засобу резидента за кордоном, та використання цих коштів на зазначені цілі має бути підтверджено відповідними документами; 8) відбувається зміна умов експортного договору, за яким банком здійснюється валютний нагляд, унаслідок чого виконання нерезидентом зобов`язань за експортним договором резидента здійснюється шляхом поставки товару, - на суму зобов`язань, які виконуються шляхом поставки товару. Наявність таких обставин має бути підтверджена копією документа, згідно з яким унесені зміни до відповідного експортного договору.

Судом досліджено, що між ТОВ «ТРЕЙДЛІМ» (покупець) та «BULMARKET DM» LTD (Болгарія) (продавець) було укладено контракти № 24/03.05.2022 від 03.05.2022, 32/13.05.2022 від 13.05.2022, № 50/20.05.2022 від 20.05.2022, 53/23.05.2022 від 23.05.2022, № 77/13.06.2022 від 13.06.2022, № 87/17.06.2022.?

Згідно умов даних контрактів, продавець продає, а покупець купує дизельне пальне ULSD 10ррm відповідно до EN590, за передньо узгодженим графіком. Валюта контракту - долар США.

Згідно контракту № 50/20.05.2022 від 20.05.2022 покупцем було оплачено товар на загальну суму 1578450,00 доларів США, а продавцем було поставлено товар на загалу суму 1841286,33 доларів США, внаслідок чого, у покупця виникла кредиторська заборгованість перед продавцем в розмірі 253836,33 доларів США.

Покупцем та продавцем було укладено додаткові угоди, а саме:

-додаткову угоду б/н від 06.06.2022 до контракту № 50/20.05.2022 від 20.05.2022, згідно якої, сторони погодилися, що надлишково сплачені кошти в сумі 50551,04 доларів США за товар відповідно до контракту 32/13.05.2022 від 13.05.2022 зараховуються, як попередня оплата за товар згідно контракту № 50/20.05.2022 від 20.05.2022;

-додаткову угоду б/н від 19.06.2022 до контракту № 50/20.05.2022 від 20.05.2022, згідно якої сторони погодилися, що надлишково сплачені кошти в сумі 203 285,29 доларів США за товар відповідно до контракту 53/23.05.2022 від 23.05.2022 зараховуються, як оплата за товар згідно контракту № 50/20.05.2022 від 20.05.2022.

Тож, у ТОВ «ТРЕЙДЛІМ» відсутня кредиторська заборгованість перед «BULMARKET DM» LTD (Болгарія), згідно контракту № 50/20.05.2022 від 20.05.2022.

Згідно змісту контракту № 53/23.05.2022 від 23.05.2022, покупцем було оплачено товар на загальну суму 2427012,00 доларів США, а продавцем було поставлено товар на загалу суму 2042453,42 доларів США. Продавцем не було поставлено товар на загальну суму 402558,58 доларів США, а отже, за висновками контролюючого органу, ТОВ «ТРЕЙДЛІМ» було порушено законодавчо встановлені терміни розрахунку за зовнішньоекономічним контрактом на суму 402558,58 доларів США.

Водночас, слід врахувати, що покупцем та продавцем було укладено додаткові угоди, а саме:

-додаткову угоду б/н від 19.06.2022 до контракту № 53/23.05.2022 від 23.05.2022, згідно якої, сторони погодилися, що надлишково сплачені кошти в сумі 203285,29 доларів США за товар відповідно до контракту 53/23.05.2022 від 23.05.2022 зараховуються, як оплата за товар згідно контракту № 50/20.05.2022 від 20.05.2022;

-додаткову угоду б/н від 19.06.2022 року до контракту № 53/23.05.2022 від 23.05.2022, згідно якої, сторони погодилися, що надлишково сплачені кошти в сумі 146041,97 доларів США за товар відповідно до контракту 53/23.05.2022 від 23.05.2022 зараховуються, як попередня оплата за товар згідно контракту № 87/17.06.2022 від 17.06.2022;

-додаткову угоду б/н від 10.06.2022 до контракту № 53/23.05.2022 від 23.05.2022, згідно якої, сторони погодилися, що надлишково сплачені кошти в сумі 53231,32 доларів США за товар відповідно до контракту 53/23.05.2022 від 23.05.2022 зараховуються, як попередня оплата за товар згідно контракту № 24/03.05.2022 від 03.05.2022.

У свою чергу, покупцем та продавцем було здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог, що передбачено, п. п. 5 п. 10 розділу III Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів № 7 від 02.01.2019», з огляду на що, суд вважає, що ТОВ «ТРЕЙДЛІМ» не були порушені законодавчо встановлені терміни розрахунку за зовнішньоекономічним контрактом № 53/23.05.2022 від 23.05.2022.

Згідно контракту № 77/13.06.2022 від 13.06.2022, покупцем було оплачено товар на загальну суму 1702990,40 доларів США, а продавцем було поставлено товар на загальну суму 137359,13 доларів США, а отже, на переконання контролюючого органу, ТОВ «ТРЕЙДЛІМ» порушено законодавчо встановлені терміни розрахунку за зовнішньоекономічним контрактом на суму 1565631,28 доларів США.

Водночас, слід врахувати те, що покупцем та продавцем було укладено додаткові угоди, а саме:

-додаткову угоду б/н від 04.07.2022 до контракту № 77/13.06.2022 від 13.06.2022, згідно якої, сторони погодилися, що надлишково сплачені кошти в сумі 1565631,28 доларів США за товар відповідно до контракту 77/13.06.2022 від 13.06.2022 зараховуються, як оплата за товар згідно контракту № 87/17.06.2022 від 17.06.2022.

Так, покупцем та продавцем було здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог, що передбачено, п. п. 5 п. 10 розділу III Постанови Національного Банку України № 7 від 02.01.2019, а отже, суд вважає, що ТОВ «ТРЕЙДЛІМ» не були порушені законодавчо встановлені терміни розрахунку за зовнішньоекономічним контрактом № 77/13.06.2022 від 13.06.2022.

Також, згідно контракту № 87/17.06.2022 від 17.06.2022 покупцем було оплачено товар на загальну суму 2120000,00 доларів США, а продавцем було поставлено товар на загальну суму 3711673,00 доларів США, що підтверджується вантажно-митними деклараціями UA903150/2022/003029 та UA903150/2022/003030.

Водночас, слід врахувати те, що покупцем та продавцем було укладено додаткові угоди, а саме:

додаткову угоду б/н від 19.06.2022 до контракту № 87/17.06.2022 від 17.06.2022, згідно якої сторонипогодилися, що надлишково сплачені кошти всумі 146041.97 доларів США за товар відповідно до контракту 53/23.05.2022 від 23.05.2022 зараховуються, як попередня оплата за товар згідно контракту № 87/17.06.2022 від 17.06.2022;

додаткову угоду б/н від 04.07.2022 до контракту № 87/17.06.2022 від 17.06.2022, згідно якої, сторони погодилися, що надлишково сплачені кошти в сумі 1565631,28 доларів США за товар відповідно до контракту 77/13.06.2022 від 13.06.2022 зараховуються, як оплата за товар згідно контракту № 87/17.06.2022 від 17.06.2022.

Отже, покупцем та продавцем було здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог, що передбачено п. п. 5 п. 10 розділу III Постанова НБУ № 7 від 02.01.2019, а тому, ТОВ «ТРЕЙДЛІМ» не були порушені законодавчо встановлені терміни розрахунку за зовнішньоекономічним контрактом № 77/13.06.2022 від 13.06.2022.

З огляду на зазначене, та з урахуванням зарахування однорідних вимог між ТОВ «ТРЕЙДЛІМ» та іноземним контрагентом «BULMARKET DM» LTD (Болгарія), суд вважає, що ТОВ «ТРЕЙДЛІМ» не були порушені законодавчо встановлені терміни розрахунку за зовнішньоекономічним контрактами № 53/23.05.2022 від 23.05.2022 та 77/13.06.2022 від 13.06.2022.

Позивач наголошує на тому, що ТОВ «ТРЕЙДЛІМ» під час проведення перевірки, надавалися вказані контракти, а саме: № 24/03.05.2022 від 03.05.2022 № 32/13.05.2022 від 13.05.2022 та № 87/17.06.2022 від 17.06.2022 з відповідними додатками, однак перевіряючими, вони не були взяті до уваги і в акті про них не згадується.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 6 та ч. 1 ст. 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» № 959-ХІІ суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України, та самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Відповідно до положень ст. ст. 627, 628 Цивільного кодексу України сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі ст. 629 цього Кодексу укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов`язання» розділу І книги п`ятої "Зобов`язальне право" ЦК. Норми цієї глави передбачають, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК), зокрема, зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги (стаття 601 ЦК). Аналогічні положення закріплені також у ст. 203 Господарського кодексу України (далі - ГК), згідно з частиною 3 якої, господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Слід наголосити на тому, що зустрічність вимог передбачає одночасну участь сторін у двох зобов`язаннях, де кредитор за одним зобов`язанням є боржником в іншому. Тобто, сторони одночасно беруть участь у двох зобов`язаннях, і при цьому кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, і навпаки.

Що ж до однорідності вимог, то вона визначається їхньою правовою природою та матеріальним змістом (вираженням) і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобов`язань.

Це означає, що вимоги вважаються однорідними, якщо зобов`язання сторін стосовно одна до одної мають бути виконані однаково, тоді як підстави виникнення зобов`язань можуть бути різними.

Суд вважає, що умовами, яким мають відповідати вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, зокрема, вони мають: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим, зарахування, як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань із передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог поширюється на їхню правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3)строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Також, суд наголошує на тому, що про можливість припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором зарахуванням зустрічних однорідних вимог, зазначено в п. п. 5 п. 10 Розділу III Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 7, згідно з яким банк, крім підстав, передбачених у п. 9 розділу III цієї Інструкції, має право завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за наявності документів про припинення зобов`язань за операціями з експорту, імпорту товарів зарахуванням зустрічних однорідних вимог у разі дотримання сукупності таких умов: вимоги випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є кон трагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги;

між сторонами не було спору щодо характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання.

Отже, законодавство не пов`язує застосування інституту зарахування однорідних зустрічних вимог з певними видами договорів, як обов`язковою умовою припинення зобов`язання у такий спосіб, крім випадків, коли зарахування не допускається.

Таким чином, суд вважає, що зі змісту контрактів, а також додаткових угод про зарахування оплачених коштів в рахунок укладених контрактів, між двома суб`єктами, про які зазначалось вище, існують зустрічні вимоги, які є грошовими, тобто однорідними, між сторонами відсутній спір щодо характеру зобов`язань, їх змісту, умов виконання, умов проведення розрахунків за контрактами, вони відповідають критеріям, зазначеним, зокрема, у п. п. 5 п. 10 Розділу III Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 7, дотримання яких, є передумовою для визнання зарахування зустрічних однорідних вимог та зняття цих розрахунків банком з валютного контролю.

Так, зі змісту додаткових угод про зарахування оплачених коштів в рахунок поставок слідує, що сторони домовились про взаємозалік платежів за контрактами від № 32/13.05.2022 від 13.05.2022, № 50/20.05.2022 від 20.05.2022, № 53/23.05.2022 від 23.05.2022, № 77/13.06.2022 від 13.06.2022, № 87/17.06.2022 від 17.06.2022.

Таким чином, суд вважає, що висновок ГУ ДПС у Київській області про порушення ТОВ «ТРЕЙДЛІМ» приписів ч. 3 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» при виконанні зовнішньоекономічних контрактів, укладених з нерезидентом «BULMARKET DM» LTD (Болгарія), стосовно порушення граничних строків розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів згідно з постановою Національного Банку України від 02.01.2019 № 5 «Про затвердження Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті» в установлені граничні строки розрахунків (365 днів) в сумі 402558,58 доларів США згідно контракту 53/23.05.2022 від 23.05.2022 та 1578450,00 доларів США згідно котракту 77/13.06.2022 від 13.06.2022, є необгрунтованим та безпідставним.

При цьому, фактично відповідач вважає, що грошові вимоги які виникли між ТОВ «ТРЕЙДЛІМ» та «BULMARKET DM» LTD (Болгарія), один до одної, під час виконання контрактів № 24/03.05.2022 від 03.05.2022, 32/13.05.2022 від 13.05.2022, № 50/20.05.2022 від 20.05.2022, 53/23.05.2022 від 23.05.2022, № 77/13.06.2022 від 13.06.2022 № 87/17.06.2022, не можна вважати однорідними.

Водночас, суд враховує, що відповідно до норм ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У даному випадку, під час розгляду даного спору, відповідачем так і не було надано доказів, що додаткові угоди про залік однорідних вимог, визнані судом недійсними або не відповідають вимогам чинного законодавства, при цьому, що законодавством не заборонено та не обмежено законні форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, що не передбачають, власне, надходження іноземної валюти на рахунок резидента. Так само, законодавство не пов`язує застосування інституту зарахування однорідних зустрічних вимог з певними видами договорів, як обов`язковою умовою припинення зобов`язання у такий спосіб, крім випадків, коли зарахування не допускається.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 19.09.2023 у справі № 804/15956/15.

Отже, в даному випадку, висновки відповідача про порушення позивачем норм п. 1, 3 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» з урахуванням п. 21 розділу II «Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті», затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 02.01.2019 № 5, є безпідставними, та такими, що здійснені без належного аналізу первинних документів.

Крім того, суд враховує, що відповідач у акті перевірки визначив, що вбачає порушення строків розрахунків лише за двома контрактами: № 53/23.05.2022 від 23.05.2022 та № 77/13.06.2022 від 13.06.2022, а також, відповідач взяв до уваги контракт 50/20.05.2022 від 20.05.2022, відповідно до якого, відповідач визнав, що позивач отримав товару на більшу суму, ніж сплатив нерезиденту постачальнику. Тобто, нерезидент мав борг перед позивачем на суму 253836,33 доларів США (ця обставина викладена у додатку 3 до акту перевірки).

Проте, з незрозумілих причин, відповідач відмовився враховувати, що такий борг нерезидента було зараховано в погашення зустрічного боргу позивача перед цим же нерезидентом, який виник за контрактом № 32/13.05.2022 та за контрактом № 53/23.05.2022 (відповідно до додаткових угод від 06.06.2022 та 19.06.2022).

Таким самим чином була врегульована заборгованість нерезидента перед позивачем за контрактом № 77/13.06.2022 від 13.06.2022. Сума боргу нерезидента-постачальника у розмірі 1565631,28 доларів США була зарахована в погашення боргу позивача перед нерезидентом щодо оплати товару за контрактом № 87/17.06.2022.

Між позивачем та тим самим нерезидентом, як вбачається, з наведеної у додаткових поясненнях таблиці, було укладено ще декілька контрактів щодо поставок палива. Копії контрактів додано до позовної заяви.

Отже, крім трьох контрактів, зазначених відповідачем у акті перевірки, між позивачем - ТОВ "Трейдлім", як покупцем, та болгарською компанією "BULMARKET DM" LTD, як продавцем, було укладено контракти № 24/03.05.2022 від 03.05.2022, № 32/13.05.2022 від 13.05.2022, № 50/20.05.2022 від 20.05.2022, № 87/17.06.2022 від 17.06.2022, копії яких також були додані до позовної заяви.

Позивач пояснює, що через особливості постачання палива (зокрема, коливання біржових цін, на підставі яких формувалися ціни на паливо, яке придбавав позивач), виникала необхідність перепризначення певних платежів в оплату палива з одного контракту на інший, зарахування зустрічних вимог між позивачем та нерезидентом-продавцем, які виникали через те, що від частини поставок сторони контрактів відмовлялися і виникала заборгованість нерезидента щодо повернення позивачу авансових платежів, а також через необхідність зарахувати авансові платежі, вчинені за одним контрактом, в оплату товару за іншим контрактом.

Важливо зазначити, що для правильного визначення розуміння строків розрахунків для здійснення зовнішньоекономічними контрактами, необхідно було аналізувати всі платежі та поставки в комплексі, з урахуванням всіх контрактів, які виконувалися між позивачем та цим нерезидентом, а не лише три контракти. Те, що відповідач для прийняття оскаржуваного рішення, обмежився врахуванням лише трьох контрактів, є неповним з`ясуванням всіх важливих для перевірки обставин.

На противагу чому, відповідач визнав те, що під час проведення перевірки використав лише три контракти позивача: у додатку 2 до акту перевірки з назвою "Узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДЛІМ", прямо наведено лише три контракти: № 53/23.05.2022 від 23.05.2022, № 77/13.06.2022 від 13.06.2022 та контракт 50/20.05.2022 від 20.05.2022.

Також, на переконання суду, відповідачем не було враховано показники бухгалтерського обліку позивача, зокрема, не враховано показники рахунку 632 щодо розрахунків між позивачем та нерезидентом за контрактом № 24/03.05.2022 от 03.05.2022. До додаткових пояснень позивача, додано картку рахунку, за якою визначається те, що станом на 23.04.2024, є заборгованість позивача перед постачальником "BULMARKET DM LTD" у сумі 1466,50 доларів США, яка виникла до проведення перевірки, а саме 08.12.2022.

Між тим, відповідач не враховував стану розрахунків між позивачем та "BULMARKET DM LTD", які відображені у обліку позивача.

Таким чином, суд висновує, що спеціальними законами, зокрема, Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а також ЦК та Господарським кодексами України не заборонено, а їх певними статтями прямо передбачено зарахування зустрічних однорідних вимог, як вид припинення зобов`язання за зовнішньоекономічними договорами. Випадки, у яких суб`єктам господарювання забороняється припиняти зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, можуть бути визначені виключно в законах України. Однак, як вже зазначалось вище, обмежень на використання такого способу розрахунку за зовнішньоекономічними операціями законами України не передбачено.

Отже, у разі припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у строк, установлений нормами Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» для розрахунків у іноземній валюті, підстави для притягнення резидента до відповідальності за порушення термінів розрахунків у іноземній валюті (за ненадходження валютної виручки) відсутні, незалежно від підстав виникнення зустрічних однорідних вимог і складу учасників їх зарахування.

Так, п. 14-6 Постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 не містить заборони на припинення зустрічних зобов`язань. З огляду на зміст цієї норми, слід зауважити, що стосується вона виключно банків, жодним чином не скасовує і не може скасувати наданого законами України права припиняти договірні зобов`язання за зовнішньоекономічним контрактом шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Зазначений пункт постанови Національного Банку України спрямований на врегулювання діяльності саме банків у сфері валютного нагляду, і він не поширюється на господарську діяльність суб`єктів господарювання і не містить вимоги чи обмеження способів припинення зобов`язань. Відтак, посилання ГУ ДПС на п. 14-6 Постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18, не може бути покладено в обґрунтування наявності порушень з боку позивача.

Наведене підтверджується і правовими висновками Верховного Суду. Так, в постанові Верховного Суду в постанові від 07.02.2023 у справі № 813/1342/16 вказується, що чинним законодавством не заборонено та не обмежено законні форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями. Так само законодавство не пов`язує застосування інституту зарахування однорідних зустрічних вимог з певними видами договорів як обов`язковою умовою припинення зобов`язання у такий спосіб, крім випадків, коли зарахування не допускається. Зважаючи на те, що чинним законодавством України передбачено право сторін зовнішньоекономічних операцій на застосування такої форми розрахунків як зарахування (залік) зустрічних однорідних (грошових) вимог і таке право не може бути скасоване підзаконними актами, листами Національного Банку України тощо.

Крім того, в постанові Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 817/1200/15, зазначено, що у разі припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у строк, встановлений нормами Закону для розрахунків у іноземній валюті, підстави для притягнення резидента до відповідальності за порушення термінів розрахунків у іноземній валюті (за ненадходження валютної виручки) відсутні, незалежно від підстав виникнення зустрічних однорідних вимог та складу учасників зарахування зустрічних однорідних вимог.

Аналогічні правові позиції містяться у постанові Верховного Суду від 19.09.2023 у справі № 804/15956/15.

Суд також вказує й на те, що Верховний Суд в постанові від 31.01.2020 у справі № 1340/3649/18 за позовом ТОВ «Верболіз» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення зробив висновок щодо застосування норм ст. 1, 4 Закону №185/94-ВР, ст. 627, 628, 629 ЦК, частини четвертої ст. 6, ч. 1 ст.14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», п. 1.11 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 №136 (зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 за №338/3631) у правовідносинах щодо відповідальності резидента за ненадходження валютної виручки в разі припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до правової позиції, сформованої в цій постанові, резидент є вільним у виборі форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України, а тому перебування таких операцій на валютному контролі саме по собі не спричиняє наслідку у вигляді застосування штрафних санкцій (пені), передбачених статтею 4 Закону №185/94-ВР. Припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є складовою гарантованого Конституцією України права на свободу підприємницької діяльності та може бути обмежено виключно законами України.

У розвиток наведеної правової позиції щодо застосування вищезазначених норм Верховний Суд в постанові від 29.07.2021 у справі № 817/1200/15 сформулював такий висновок: у разі припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у строк, встановлений нормами Закону №185/94-ВР для розрахунків у іноземній валюті, підстави для притягнення резидента до відповідальності за порушення термінів розрахунків у іноземній валюті (за ненадходження валютної виручки) відсутні, незалежно від підстав виникнення зустрічних однорідних вимог та складу учасників зарахування зустрічних однорідних вимог. Обставини щодо зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення внаслідок цього зобов`язань за зовнішньоекономічним договором підлягають встановленню судом з дослідженням належних щодо цього доказів.

Положеннями ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, за наслідком розгляд даного спору, суд дійшов висновку про те, що нарахування позивачу пені у розмірі 29027742,42 грн за порушення строків розрахунків по зовнішньоекономічномих контрактах № 53/23.05.2022 від 23.05.2022 та № 77/13.06.2022 від 13.06.2022, є протиправним.

Тож, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 19.06.2023 № 10184/0709.

У свою чергу, під час розгляду даного спору, відповідачем так і не було спростовано доводів, покладених в основу позовної заяви, як і не було доведено аналізу під час проведення перевірки всіх договірних зобов`язань між сторонами щодо наявності підстав для зарахування однорідних зустрічних вимог при поставці палива.

Інші доводи та посилання зазначених висновків суду не спростовують та не впливають на результат розгляду даного спору.

Згідно норм ч. 1 ст. 139 КАС України судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДЛІМ" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 19.06.2023 № 10184/0709.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДЛІМ" судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 26840 грн (двадцять шість тисяч вісімсот сорок гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.