Рішення

від 24.06.2024 по справі 420/11124/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/11124/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "СУПЕРФУДС" до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СУПЕРФУДС" (далі - позивач) звернулося з позовною заявою до Одеської митниці (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Одеської митниці № UA500020/2024/000039/2 від 25 березня 2024 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці № UA500020/2024/000120 від 25 березня 2024 року.

Позовні вимоги мотивує тим, що 24.01.2024 р. між компанією CONGELADOS CORBELA, SL. (Продавець) та ТОВ "СУПЕРФУДС" (Покупець) укладено контракт № 24012024. На підставі вказаного контракту та супроводжувальних документів CONGELADOS CORBELA, SL. здійснила на адресу ТОВ "СУПЕРФУДС" поставку товару - риби морської свіжомороженої. Під час декларування товару позивачем відповідно до ст.ст.57, 58 МК України самостійно визначено митну вартість товарів за основним методом, а саме, за ціною контракту. З метою митного оформлення товару та на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем надано до митного органу повний пакет документів, передбачений ст.53 МК України. Проте, за результатами розгляду поданих документів митний орган відмовив позивачу у митному оформленні (випуску) товару за заявленою декларантом митною вартістю, у зв`язку з чим оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2024/000120 з причин винесення рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2024/000039/2 від 25.03.2024 р., яким за резервним методом скориговано митну вартість товару. Вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів прийнято з порушенням вимог МК України, так як воно не містить передбачених законодавством відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості, обґрунтованих підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості. При цьому, позивач не погоджується з обставинами, на які вказує в оскаржуваному рішенні відповідач, оскільки вони жодним чином не спростовують митної вартості, яка визначена позивачем у поданій митній декларації, і не є підставою для здійснення коригування її вартості. З огляду на викладене вважає, що висновок митного органу щодо не підтвердження ТОВ "СУПЕРФУДС" числового значення складових митної вартості товару, заявленого за основним методом його визначення, є безпідставним, так як позивачем надано всі обов`язкові документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України.

Ухвалою від 12.04.2024 р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк для подання до суду відзиву на позовну заяву.

29.04.2024 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує на те, що 25.03.2024 р. декларантом до митниці було подано митну декларацію для здійснення митного оформлення товарів № 24UA500020002810U9. Декларантом обрано основний метод визначення митної вартості товару - за ціною договору. Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, який надійшов на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці, встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та надані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та всіх документів щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар. Так, відповідно до інвойсу від 31.01.2024 р. № СВ/62 та п.3.3 контракту від 24.01.2024 р. № 24012024 оплата за товар здійснюється у вигляді передплати 30 %, що становить 16146,6 євро та 70 % (37675,40 євро) після післяплати, що у сумі становить 53822 євро. У наданих до митного оформлення банківських документах зазначена передплата у розмірі 16200 євро, що не дорівнює 30 % та 37622 євро, що не дорівнює 70 %. Згідно наданого банківського платіжного документа від 30.01.2024 р. № 001205564 передплата здійснюється по інвойсу від 24.01.2024 р. № РВС/50. Однак до митного оформлення надано інший інвойс. Відповідно до інвойсу від 31.01.2024 р. № СВ/62 передплата за товар здійснюється за проформою-інвойсом РСВ/60, однак даний документ до митного оформлення не надано, а в наданому банківському платіжному документі від 30.01.2024 р. № 001205564 вказано інвойс від 24.01.2024 р. № РСВ/50. Згідно п.6 ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Поставка товарів здійснюється на умовах CFR Рені. У наданому до митного оформлення коносаменті від 24.01.2024 р. № 24012024 зазначено "Freight prepaid", тобто фрахт сплачено в порту відправлення. Проте до митного оформлення не надано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. У зв`язку з цим, позивачу було запропоновано надати додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову. 25.03.2024 р. декларантом було повідомлено про відмову надати додаткові документи для підтвердження митної вартості. Отже, декларантом не подано усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ст.53 МК України, розбіжності не спростовано. Тому митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням наявної в митниці інформації щодо аналогічних (подібних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Таким чином, оскаржувані рішення є правомірними і підстави для їх скасування відсутні.

Ухвалою від 03.05.2024 р. відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 24.01.2024 р. між компанією CONGELADOS CORBELA, SL. (Продавець) та ТОВ "СУПЕРФУДС" (Покупець) укладено контракт № 24012024, за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує заморожені морепродукти. Найменування, кількість, вага і ціна Товару зазначаються в Інвойсах, що погоджуються Сторонами. загальна сума цього контракту визначається як сума всіх інвойсів, які є невід`ємною частинами цього Контракту (п.п.1.1, 1.2, 1.3 контракту).

Пунктами 2.1, 2.3 контракту встановлено, що Товар поставляється на умовах CFR (морський порт Рені, Україна або інший морський порт Балтійського або Чорного морів) відповідно до Іncoterms-2020, якщо інше не визначено в інвойсі. Кожне постачання має супроводжуватися такими документами на кожен контейнер чи партію товару: 10 комерційний інвойс; 2) чистий бортовий коносамент або його електронний варіант; 3) пакувальний лист; 4) сертифікат походження; 5) ветеринарний сертифікат; 6) сертифікат якості; 7) декларація виробника; 8) фітосанітарний сертифікат (за потреби). Усі документи мають бути попередньо узгоджені Сторонами до видачі їх оригіналів.

Згідно п.п.3.2, 3.3, 3.4 контракту оплата Товару здійснюється Покупцем на банківський рахунок Продавця на підставі інвойсу. Всі банківські комісії за рахунок Покупця. Оплата здійснюється на умовах: 30 % передплата перед виходом контейнера з порту, 70 % за тиждень перед прибуттям контейнера в порт Рені, Україна, якщо інше не зазначено в інвойсі. Датою постачання вважається дата оформлення ВМД. Датою оплати буде вважатися дата надходження коштів на рахунок Продавця, що підтверджується випискою з банківського рахунку.

На виконання умов контракту компанією CONGELADOS CORBELA, SL." поставлено ТОВ "СУПЕРФУДС" товар, а саме: № 1 - риба морська свіжоморожена: мерлуза (хек, Merluccius hubbsi), HGT, без голови, без хвоста, патрана - 26911 кг, (1082 кор.), вироблено: 07-09/2023 р., виробник: PERQUERIAS MARINENSES, S.A., країна виробництва ЕS.

25.03.2024 р. декларантом подано митну декларацію для здійснення митного оформлення зазначеного товару - МД № 24UA500020002810U9. Митна вартість товару визначена декларантом самостійно за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Для здійснення митного оформлення та підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом надані наступні документи: сертифікат якості від 31.01.2024 р. б/н; пакувальний лист від 31.01.2024 р. б/н; рахунок-фактуру (інвойс) від 24.01.2024 р. № РСВ/50; рахунок-фактуру (інвойс) від 31.01.2024 р. № СВ/62; коносамент від 31.01.2024 р. № 235857692; автотранспортну накладну від 19.03.2024 р. № 750109; міжнародний ветеринарний сертифікат від 22.03.2024 р. № АSE-467 ЛС 11/04; сертифікат про походження товару від 04.03.2024 р. № 1622028-СС; квитанції SWIFT від 30.01.2024 р. № 001205564, від 07.03.2024 р. № 001237716; прайс-лист від 24.01.2024 р.; зовнішньоекономічний договір (контракт) від 24.01.2024 р. № 24012024; договір транспортно-експедиторського обслуговування від 06.03.2024 р. № 060324; інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами від 25.03.2024 р. № 11232616; копію експортної декларації від 01.02.2024 р. № 24ЕS003611105733В 2.

За результатами перевірки МД № 24UA500020002810U9 та поданих до неї документів, сформоване повідомлення від 25.03.2024 р., в якому вказано, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не подані всі документи, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувано додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову.

25.03.2024 р. позивач листом повідомив, що всі наявні документи ним надано.

25.03.2024 р. відповідачем прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2024/000039/2, відповідно до якого визначено вартість товару № 1 - 2,51 дол. США/кг нетто, ніж заявлено декларантом 2,165 дол. США/кг нетто.

У рішенні про коригування митної вартості зазначено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: 1) відповідно до інвойсу від 31.01.2024 р. № СВ/62 та п.3.3 контракту від 24.01.2024 р. № 24012024 оплата за товар здійснюється у вигляді передплати 30 %, що становить 16146,6 євро та 70 % (37675,40 євро) після післяплати, що у сумі становить 53822 євро. У наданих до митного оформлення банківських документах зазначена передплата у розмірі 16200 євро, що не дорівнює 30 % та 37622 євро, що не дорівнює 70 %; 2) згідно наданого банківського платіжного документа від 30.01.2024 р. № 001205564 передплата здійснюється по інвойсу від 24.01.2024 р. № РВС/50. Однак до митного оформлення надано інший інвойс; 3) відповідно до інвойсу від 31.01.2024 р. № СВ/62 передплата за товар здійснюється за проформою-інвойсом РСВ/60, однак даний документ до митного оформлення не надано, а в наданому банківському платіжному документі від 30.01.2024 р. № 001205564 вказано інвойс від 24.01.2024 р. № РСВ/50; 4) згідно п.6 ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Поставка товарів здійснюється на умовах CFR Рені. У наданому до митного оформлення коносаменті від 24.01.2024 р. № 24012024 зазначено "Freight prepaid", тобто фрахт сплачено в порту відправлення. Проте до митного оформлення не надано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Митним органом відповідно до п.3 ст.53 МК України декларанта було зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову. Листом від 25.03.2024 р. декларантом було повідомлено про відмову надати додаткові документи для підтвердження митної вартості. Отже, декларантом не подано усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ст.53 МК України, розбіжності не спростовано. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО "Інспектор", ЄАІС Держмитслужби України, мережі Інтернет та встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів є більшим і становить 2,51 дол. США/кг (МД від 11.02.2024 р. № UA500020/2024/001140), ніж заявлено декларантом 2,165 дол. США/кг.

У зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів від 25.03.2024 р. № UA500020/2024/000039/2, відповідачем сформовано карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2024/000120.

Вважаючи дані рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із позовною заявою про їх скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.ч.4, 5 ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

У відповідності до ч.3 ст.318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

При декларуванні товарів позивач визначив їх митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника.

Згідно ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з ч.2 ст.53 МК України, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, ст.58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Разом з тим, відповідно до вимог ст.57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Тобто, відповідно до норм Митного кодексу України митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також згідно ч.6 ст.53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митного органу є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, підставою для його прийняття стало встановлення відповідачем тієї обставини, що складові митної вартості достовірно документально не підтверджено, подано не всі документи для підтвердження митної вартості, а надані позивачем документи містять розбіжності:

- відповідно до інвойсу від 31.01.2024 р. № СВ/62 та п.3.3 контракту від 24.01.2024 р. № 24012024 оплата за товар здійснюється у вигляді передплати 30 %, що становить 16146,6 євро та 70 % (37675,40 євро) після післяплати, що у сумі становить 53822 євро. У наданих до митного оформлення банківських документах зазначена передплата у розмірі 16200 євро, що не дорівнює 30 % та 37622 євро, що не дорівнює 70 %;

- згідно наданого банківського платіжного документа від 30.01.2024 р. № 001205564 передплата здійснюється по інвойсу від 24.01.2024 р. № РВС/50. Однак до митного оформлення надано інший інвойс;

- відповідно до інвойсу від 31.01.2024 р. № СВ/62 передплата за товар здійснюється за проформою-інвойсом РСВ/60, однак даний документ до митного оформлення не надано, а в наданому банківському платіжному документі від 30.01.2024 р. № 001205564 вказано інвойс від 24.01.2024 р. № РСВ/50;

- не надано документів що містять відомості про вартість перевезення;

- не надано на вимогу митного органу договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову.

Стосовно доводів відповідача щодо різниці наданих позивачем платіжних документів умовам контракту суд зазначає наступне.

Згідно п.3.3 контракту від 24.01.2024 р. № 24012024 оплата здійснюється на умовах: 30 % передоплата перед виходом контейнера з порту, 70 % за тиждень перед прибуттям контейнерна в порт Рені, Україна, якщо інше не зазначено в інвойсі.

З матеріалів справи слідує, що продавцем CONGELADOS CORBELA, SL. спочатку виставлено попередній інвойс від 24.01.2024 р. № РСВ/50 щодо товару в кількості 27000 кг, на загальну суму 54000 євро. Позивач здійснив передплату в розмірі 30 % за інвойсом від 24.01.2024 р. № РСВ/50, що склала 16200 євро (54000 євро х 30 % = 16200 євро). Факт оплати підтверджується квитанцією SWIFT від 30.01.2024 р. № 240130/001205564. В подальшому, після завантаження товару та визначення його остаточної ваги, продавець виставив позивачу фінальний інвойс від 31.01.2024 р. № СВ/62, за яким остаточна вага товару зменшилась та склала 26911 кг, відповідно й зменшилась остаточна вартість товару, яка слала 53822,00 євро. Таким чином зменшилась і остаточна сума (різниця), яку повинен був доплатити позивач за товар. Отже, остаточний розрахунок, а саме оплата 70 % вартості товару за тиждень до його прибуття здійснювалась позивачем за фінальним інвойсом від 31.01.2024 р. № СВ/62 на загальну суму 53822 євро. Позивачем було доплачено різницю в сумі 37622,00 євро (53822 євро - 16200 євро передоплати = 37622 євро). Факт оплати підтверджується квитанцією SWIFT від 07.03.2024 р. № 240307/001237716.

Вищевказані документи надавались позивачем до митного оформлення, про що зазначено безпосередньо у митній декларації (в графі 44), зокрема: (0325) інвойс від 24.01.2024 р. № РСВ/50; (0380) інвойс від 31.01.2024 р. № СВ/62; (3001) SWIFT від 30.01.2024 р. № 240130/001205564; (3001) SWIFT від 07.03.2024 р. № 240307/001237716.

Суд зазначає, що умови оплати товару є вільним вибором сторін договору як і умова встановлення передоплати, післяплат чи часткових оплат. Умови оплати за товар не впливають на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом. Ціна договору (вартість товару) визначається за принципом свободи договору, якщо інше не передбачено законом або договором. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між даними відомостями не можуть бути підставою обґрунтування наявності розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Аналогічні висновки викладено в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 р. у справі № 803/3649/15.

Твердження відповідача про ненадання до митного оформлення інвойсу від 24.01.2024 р. № РВС/50, який зазначено у платіжному документі від 30.01.2024 р. № 001205564, не відповідає дійсності, оскільки даний інвойс надавався митному органу, про що свідчать відомості графи 44 митної декларації від 25.03.2024 р. № 24UA500020002810U9, в якій є посилання на інвойс від 24.01.2024 р. № РСВ/50 (0325).

Суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що відповідно до інвойсу від 31.01.2024 р. № СВ/62 передплата за товар здійснюється за проформою-інвойсом № РСВ/60, однак даний документ до митного оформлення не надано, а в наданому банківському платіжному документі від 30.01.2024 р. № 001205564 вказано інвойс від 24.01.2024 р. № РСВ/50, оскільки такі відомості у наданих позивачем документах взагалі відсутні. Так, у наданому до митного оформлення інвойсі від 31.01.2024 р. № СВ/62 в правому нижньому куті чітко вказано, що передоплата за товар здійснювалась за інвойсом № PCB/50: "proforma invoice: PCB/50", який позивачем і був наданий митному органу. В банківському платіжному документі від 30.01.2024 р. № 001205564 так само визначено, що передоплата за товар була здійснена за інвойсом № PCB/50. Тобто, у жодному з цих документів не міститься посилання на інвойс № РСВ/60. Тому дані зауваження на ґрунтуються на змісті поданих позивачем документів.

Щодо тверджень відповідача стосовно ненадання позивачем документів, які містять відомості про вартість перевезення, суд зазначає наступне.

Пунктом 2.1 контракту встановлено, що товар поставляється на умовах CFR (морський порт Рені, Україна або інший морський порт Балтійського або Чорного морів) відповідно до Іncoterms-2020, якщо інше не визначено в інвойсі.

Відповідно до інвойсу від 31.01.2024 р. № СВ/62 умови поставки CFR Рені, Україна.

Згідно правил Інкотермс, CFR (англ. Cost and Freight (… named port of destination)), вартість і фрахт (… назва порту призначення)) - стандартизовані умови постачання за Інкотермс, за якими продавець зобов`язаний своїм коштом доставити товар у порт відвантаження, завантажити його на судно і сплатити фрахт для доставки товару в зазначений порт призначення. У разі міжнародних перевезень за умовами CFR на продавця покладається також обов`язок митного оформлення товару для експорту. Вважається, що продавець виконав постачання, коли товар перетнув борт судна в порту відвантаження. Після завантаження товару на борт ризик втрати чи ушкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, що виникають (наприклад, розвантаження та митне оформлення в порту призначення), переходять від продавця до покупця. Такі умови можуть застосовуватися тільки під час перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом.

З викладеного слідує, що умови поставки CFR передбачають, що оплата всіх витрат та фрахту для доставки товару до порту призначення покладається на продавця за контрактом.

Тобто, витрати на транспортування товару вже включені до його вартості, а тому не підлягають додатковому додаванню до вартості товару.

Стосовно тверджень відповідача про ненадання декларантом додатково витребуваних митним органом договору (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), виписки з бухгалтерської документації, каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, копії митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову, то суд вважає їх безпідставними, так як, по-перше, декларантом надавалися при митному оформленні прайс-лист від 24.01.2024 р., копія декларації країни відправлення від 01.02.2024 р. № 24ЕS003611105733В 2; позивачем не укладалися договори із третіми особами, у зв`язку з чим не здійснювалися розрахунки з третіми особами, специфікації сторонами контракту не укладалися, а каталоги у позивача відсутні, у зв`язку з чим вимога про надання документів, яких не існує, є неправомірною; по-друге, такі документи згідно ч.2 ст.53 МК України не є обов`язковими, а враховуючи, що надані декларантом документи підтверджували всі складові митної вартості, не містили розбіжностей та/або явних ознак підробки, тому у митного органу не було законних підстав для витребування додаткових документів, зокрема і перелічених вище.

Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19.12.2019 р. у справі № 810/5295/15, від 06.02.2020 р. у справі № 540/2219/18.

Отже, суд відхиляє вищевказані доводи відповідача про наявність сумніву у заявленій позивачем митній вартості імпортованого товару з підстав, наведених у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, оскільки надані позивачем до митного органу вище перелічені документи, підтверджують ціну імпортованого товару та жодних розбіжностей не містять.

Разом із тим підставою для коригування відповідачем митної вартості товарів слугувала інформація з цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби щодо митного оформлення ідентичних товарів з вищим рівнем митної вартості.

Однак формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Відповідач не довів, що позивач сплатив за товар іншу суму ніж та, яка заявлена у якості митної вартості товару.

Відповідно до ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 р., посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів від 25.03.2024 р. № UA500020/2024/000039/2 відповідачем використано для коригування митної вартості товару МД від 11.02.2024 р. № UA500020/2024/001140.

В той же час приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, відповідач лише зазначив цю МД однак не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем ч.2 ст.55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Аналогічна позиція з цього питання викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2020 р. у справі № 804/6243/14.

Враховуючи викладене, позивачем для митного оформлення були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.

З урахуванням викладеного, рішення про коригування митної вартості товарів від 25.03.2024 р. № UA500020/2024/000039/2 не відповідає ознакам правомірності та обґрунтованості, а тому підлягає скасуванню.

Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про протиправність рішення про коригування митної вартості товарів від 25.03.2024 р. № UA500020/2024/000039/2, то і прийнята на його підставі картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.03.2024 р. № UA500020/2024/000120 також є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації. В той же час позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх вимог.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про протиправність рішення про коригування митної вартості товарів від 25.03.2024 р. № UA500020/2024/000039/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.03.2025 р. № UA500020/2024/000120, а тому позовні вимоги ТОВ "СУПЕРФУДС" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приписами ч.1 ст.139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ "СУПЕРФУДС", то з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 4844,80 грн.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 7500 грн. суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Разом з тим, відповідно до ч.ч.4, 5 ст.134 КАС України законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (ч.9 ст.139 КАС України).

Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства України закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов`язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов`язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).

При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було винесене судове рішення у справі, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269).

Верховним Судом у своїх постановах від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16, від 17.09.2019 р. у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19, неодноразово висловлювалась правова позиція, згідно якої на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Судом встановлено, що між позивачем (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "КОНСЕНСУС" (Виконавець) укладено договір про надання правової допомоги від 26.02.2024 р. № 74, відповідно до якого в обсязі та на умовах даного договору Виконавець надає Клієнту та його посадовим особам правову допомогу, а Клієнт приймає і оплачує її в повному обсязі. Для надання правової допомоги Клієнту, Виконавець призначає адвоката Ноздріна Олексія Миколайовича (п.п.1.1, 1.3 договору).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що Виконавець надає наступні всі види правової допомоги, в т.ч. представництво, захист прав та інтересів, у всіх судових інстанціях, підприємствах, установах, організаціях, перед третіми особами, посадовими та службовими особами, під час проведення перевірок, слідчих дій, в судових справах, тощо.

Згідно п.п.6.1, 6.2, 6.3 вартість правової допомоги Виконавця за цим Договором визначається в Додатку 1 до Договору. Оплата проводиться протягом 3-х днів з дати виставлення рахунку. Сума, вказана в п.6.1 даного Договору є гонораром Виконавця за надання правової допомоги.

Сторонами узгоджено Додаток 1 до договору, в якому визначено ціна (гонорар) за відповідну послугу, зокрема, ведення справи в суді по ГПК, КАСУ, ЦПК, КУпАП: складання позову, відзиву, скарги - 7500 грн.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу у сумі 7500 грн., позивачем надано акт надання послуг від 09.04.2024 р. № 61, згідно якого адвокатом надано такі юридичні послуги: правова допомога (підготовка та подача позову до суду про признання протиправним та скасування рішення ДМС України Одеська митниця про коригування митної вартості товарів № UA500020/2024/000039/2 від 25 березня 2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2024/000120 від 25 березня 2024 року - 7500 грн.; рахунок на оплату від 09.04.2024 р. № 58 на суму 7500 грн.; платіжну інструкцію від 09.04.2024 р. № 293 на суму 7500 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст.ст.19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суд вважає, що визначений позивачем розмір понесених судових витрат на правничу допомогу не співмірний із складністю справи, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та виклику учасників справи.

Крім того, дана адміністративна справа є справою незначної складності, текст позовної заяви фактично є шаблонним, а її складення не вимагає глибокого аналізу судової практики і нормативно-правових актів, враховуючи те, що по даній категорії справ склалася стабільна судова практика.

Виходячи з наведеного, з урахування критеріїв пропорційності суд приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача та стягнення з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -

вирішив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СУПЕРФУДС" (68001, Одеська область, м.Чорноморськ, просп.Миру, буд.13а, кв.97, код ЄДРПОУ 44801165) до Одеської митниці (65078, м.Одеса, вул.Лип Івана та Юрія, буд.21-А, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 25.03.2024 р. № UA500020/2024/000039/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.03.2024 р. № UA500020/2024/000120.

Стягнути з Одеської митниці (65078, м.Одеса, вул.Лип Івана та Юрія, 21А, код ЄДРПОУ 44005631) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СУПЕРФУДС" (68001, Одеська область, м.Чорноморськ, просп.Миру, буд.13а, кв.97, код ЄДРПОУ 44801165) судовий збір у сумі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн. 80 коп.

Стягнути з Одеської митниці (65078, м.Одеса, вул.Лип Івана та Юрія, 21А, код ЄДРПОУ 44005631) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СУПЕРФУДС" (68001, Одеська область, м.Чорноморськ, просп.Миру, буд.13а, кв.97, код ЄДРПОУ 44801165) витрати на правничу допомогу у сумі 3000 (три тисячі) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.І. Бездрабко