Рішення від 24.06.2024 по справі 420/2129/24

Справа № 420/2129/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по день її фактичної виплати, - відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050-111 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;

- встановити судовий контроль.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходила військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 . 10.04.2018 року, відповідно до наказу начальника 1513 артилерійського складу боєприпасів Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » № 33дск від 10.04.2018 року позивач була звільнена з військової служби та у відповідності до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №97 від 10.04.2018 року була виключена зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. За час проходження військової служби позивачу не було виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, що стало предметом судового розгляду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.09.2022 року по справі №420/9811/22, яке залишено без змін Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2023 року, визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо незастосування базового місяця січня 2008 року для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , за період з 01.01.2016 року по 28.02.02018 року та зобов`язано військову частину військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням базового місяця січня 2008 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

На виконання вказаного рішення суду відповідачем 25.10.2023 року на картковий рахунок позивача було здійснено виплату коштів в сумі 77 935,17 грн.

З огляду на це позивачем ініційовано звернення до відповідача з вимогою нарахувати та виплати компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - з 01 січня 2016 року по 25.10.2023 року.

Відповіді у визначений законодавством термін позивачем не отримано.

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати їй компенсації втрати доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, у зв`язку з чим звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 22.01.2024 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 420/2129/24 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.

29.01.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначено, що відповідач не визнає адміністративний позов позивача та просить відмовити в його задоволенні. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що сума перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 виплачена їй за рішенням суду в порядку виконання, не є об`єктом для компенсації, та в даному випадку не може нараховуватися компенсація згідно з Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів» у зв`язку з порушенням строків їх виплати, оскільки норми цього Закону на цю виплату не поширюються. Так як сума перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 нарахована відповідно до рішення суду, то підстав для виплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати могла виникнути лише у зв`язку з невиконанням рішення суду. Визначальними обставинами для виплати компенсації є терміни виконання рішення суду, яке військовою частиною НОМЕР_1 було виконано 24.10.2023 року. Таким чином, з боку військової частини НОМЕР_1 не було допущено порушення термінів щодо виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , а тому підстави для визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 у зв`язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення, та зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення - відсутні.

Крім того, відповідач зазначає, що дізнавшись про ймовірне порушення своїх прав невиплатою в повному обсязі індексації грошового забезпечення, позивач, з огляду на приписи частини п`ятої статті 122 КАС України, мала звернутися до адміністративного суду за захистом свого права протягом місяця.У справі, що розглядається, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, тобто через більш як шести місяців після звільнення з публічної служби та з пропуском місячного строку з дня звільнення та проведення з ним розрахунку, не зазначивши підстав для поновлення цього строку.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Наказом начальника 1513 артилерійського складу боєприпасів (по особовому складу) від 10.04.2018 року №33дск старшого солдата ОСОБА_1 , спеціаліста оператора відділення протидії технічним засобами розвідки артилерійського взводу відповідно до ч.6 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" було звільнено у запас пунктом б (за станом здоров`я).

Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 10.04.2019 р. №97, позивача з 10.04.2018 р. було виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.09.2022 року по справі №420/9811/22, яке залишено без змін Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2023 року, позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 задоволено частково, а саме:

- визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу, відповідно до Закону України Про індексацію грошових доходів населення та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;

- зобов`язати Військову частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу, відповідно до Закону України Про індексацію грошових доходів населення та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням виплачених сум.

На виконання вказаного рішення суду відповідачем 25.10.2023 року на картковий рахунок позивача було здійснено виплату коштів в сумі 77 935,17 грн.

20.11.2023 року позивач звернулася до відповідача з заявою, в якій просила нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримка виплати - з 01 січня 2016 року по 25.10.2023 року.

Відповіді на вказану заяву позивач не отримала.

Позивач вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати їй компенсації втрати доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, звернулася до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі Порядок № 159).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно з ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:

пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);

соціальні виплати;

стипендії;

заробітна плата (грошове забезпечення)

сума індексації грошових доходів громадян;

суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Відповідно до п. 3 Порядку № 159, компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:

пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);

соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення

кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що

компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхові виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного

захворювання її матері під час вагітності, тощо);

стипендії;

заробітна плата (грошове забезпечення);

сума індексації грошових доходів громадян;

суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до ст. 4 цього Закону, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Використане у ст.ст. 3, 4 Закону № 2050-ІІІ формулювання доводить, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, та означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Позивач вважає, що вона має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримка виплати - з 01 січня 2016 року по 25.10.2023 року.

У свою чергу відповідач вважав, що виплата, проведена на виконання рішення суду, носить разовий характер, в розумінні положень Закону №2050 та Порядку №159 на таку виплату не може нараховуватись компенсація втрати частини доходів.

Надаючи оцінку доводам та запереченням сторін, суд виходить із застосування та аналізу таких норм права.

Статтями 1,2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.09.2022 року по справі №420/9811/22, яке залишено без змін Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2023 року, визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу, відповідно до Закону України Про індексацію грошових доходів населення та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 та зобов`язати військову частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу, відповідно до Закону України Про індексацію грошових доходів населення та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням виплачених сум.

Таким чином, судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено несвоєчасність виплати позивачу індексації грошового забезпечення.

Суд зауважує, що компенсація частини втраченого доходу виплачується не з моменту постановлення судового рішення, на підставі якого такий дохід фактично виплачено, а саме з часу, коли у особи виникло право на отримання такого доходу.

При цьому, суд зазначає, що виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічного змісту правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України викладені від 11 липня 2017 року у справі №2а-1102/09/2670 та Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі №826/8319/16, від 18 липня 2023 року № 200/10663/21.

Зокрема, Верховний Суд, серед іншого, дійшов висновку, що компенсація за порушення строків виплати виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата) особи (працівника) з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.

Оскільки несвоєчасне нарахування та виплату частини грошового забезпечення позивача відбулось у зв`язку з протиправними діями відповідача, тобто з вини органу, що нараховує і виплачує грошове забезпечення, що встановлено судовим рішенням, то позивач має право на отримання компенсації втрати частини індексації грошового забезпечення у зв`язку з порушенням строків її виплати.

З матеріалів справи вбачається, що у даній справі нарахування та виплата позивачу недоплачених виплат за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року також відбулось на виконання судового рішення у справі №№420/9811/22.

Тобто, несвоєчасне нарахування та виплата недоплаченої заробітної плати відбулось у зв`язку з протиправними діями відповідача, з вини роботодавця, що встановлено судовим рішенням.

Окрім цього, статтею 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» встановлено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

За таких обставин, суд вважає, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 01.01.2016 року по 25.10.2023 року.

Щодо вимог позивача про нарахування та виплату компенсацію втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, саме із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44, суд зазнача наступне.

Суд звертає увагу на те, що станом на день розгляду справи вказана компенсація відповідачем не виплачена, а тому у суду відсутні підстави вважати, що право на компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб буде порушено відповідачем.

За таких обставин, позовна вимога в цій частині задоволенню не підлягає як передчасна, оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що належним способом захисту прав позивача у спірних правовідносинах є визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.09.2022 року по справі №420/9811/22, за період з 01.01.2016 року по 25.10.2023 року та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.09.2022 року по справі №420/9811/22, за період з 01.01.2016 року по 25.10.2023 року.

Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до висновків Верховного Суду викладених 02.04.2024 р. у справі №560/8194/20, судова палата відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.06.2021,17.11.2021, 27.07.2022, 11.05.2023 (справи №№ 240/186/20, 460/4188/20, 460/783/20,460/786/20, відповідно) про застосування строків звернення до суду з адміністративним позовом у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати відповідно до Закону № 2050-ІІІ та сформулювати такі висновки:

- у спорах цієї категорії справ суди повинні застосовувати шестимісячний строк звернення до суду з позовом, визначений частиною першою статті 122 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;

- нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати зокрема і пенсії, проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Тому особі, права якої порушені невиконанням обов`язку нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати, достовірно відомо про час та розмір виплаченої заборгованості. При цьому така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про розмір належної до виплати компенсації, порядок її нарахування і підстави виплати/невиплати;

- з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості з виплати пенсії за попередні періоди особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів і з цього дня починається перебіг шестимісячного строку звернення з позовом до суду. Звернення до суду з позовом про нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів після закінчення цього строку є підставою, передбаченою пунктом 8 частини першої статті 240, для залишення позовної заяви без розгляду;

- отримання листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на заяву не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку. Відповідно з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду.

Саме такий підхід до обчислення строків звернення до суду з позовом у спорах зазначеної категорії справ відповідатиме принципу верховенства права та його складовій - принципу правової визначеності, сприятиме стабільності правовідносин щодо виплати компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Крім того, такий підхід відповідатиме і підходам Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо порядку обчислення строків звернення до суду в спорах про перерахунок пенсій, викладеним у постанові від 31.03.2023 у справі № 240/12017/19.

На виконання рішення Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.09.2022 року по справі №420/9811/22 відповідачем 25.10.2023 року на картковий рахунок позивача було здійснено виплату коштів 25.10.2023 року, а з позовом позивач звернулася до суду 13.01.2024 року (дата направлення позову засобами поштового зв`язку), таким чином позивачем строк звернення до суду з даним позовом не пропущений.

Щодо зобов`язання відповідача подати звіт, відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Для забезпечення реального виконання судового рішення, на підставі частини другої статті 14 та частини першої статті 382 КАС України, суд вважає за необхідне встановити судовий контроль за виконанням цього рішення суду та зобов`язати відповідача подати звіт про його виконання.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги належать до задоволення частково.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат суд не здійснює.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 173-183, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.09.2022 року по справі №420/9811/22, за період з 01.01.2016 року по 25.10.2023 року.

Зобов`язати військову частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.09.2022 року по справі №420/9811/22, за період з 01.01.2016 року по 25.10.2023 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Встановити судовий контроль за виконанням цього рішення суду, а саме - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 подати звіт про виконання цього рішення суду. Встановити строк для подання звіту один місяць, що обчислюється з дати набрання цим рішенням суду законної сили.

Попередити військову частину НОМЕР_1 , що у разі неподання звіту суд розгляне питання про накладення штрафу (у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 24.06.2024 року.

Суддя Г.В. Лебедєва