Рішення

від 24.06.2024 по справі 420/37029/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/37029/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Сонекс» до Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства «Сонекс» (надалі позивач, ПП «Сонекс») до Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) (надалі відповідач), в якому позивач просить суд визнати Рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500020/2023/000215/2 від 01.12.2023 року протиправним та скасувати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ПП «Сонекс» є господарським товариством, основним видом діяльності якого є оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього. 22.10.2018 року між позивачем та компанією «ZHEJANG NAWAS INDUSTRY AND TRADE CO., LTD» укладено контракт № 22/1018-China в рамках якого був поставлений товар. Під час декларування товару позивачем відповідно до ст.ст.57, 58 МК України самостійно визначено митну вартість товарів за основним методом, а саме, за ціною контракту. З метою митного оформлення товару та на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем надано до митного органу повний пакет документів, передбачений ст.53 МК України. Проте, за результатами розгляду поданих документів митний орган відмовив позивачу у митному оформленні (випуску) товару за заявленою декларантом митною вартістю, у зв`язку з чим оформив картку відмови у митному оформленні випуску № UА500020/2023/000674 року з причин винесення рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2023/000215/2 від 01.12.2023 року, яким за резервним методом скориговано митну вартість товару. Позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів прийнято з порушенням вимог МК України, так як воно не містить передбачених законодавством відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості, обґрунтованих підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості. При цьому, позивач не погоджується з обставинами, на які вказує в оскаржуваному рішенні відповідач, оскільки вони жодним чином не спростовують митної вартості, яка визначена позивачем у поданій митній декларації, і не є підставою для здійснення коригування її вартості. З огляду на викладене вважає, що висновок митного органу щодо не підтвердження ПП «Сонекс» числового значення складових митної вартості товару, заявленого за основним методом його визначення, є безпідставним, так як позивачем надано всі обов`язкові документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України.

Ухвалою суду від 01.01.2024 року позовну заяву приватного підприємства «Сонекс» залишено без руху, позивачу надано час для усунення недоліків шляхом надання до суду: позовної заяви, оформленої відповідно до вимог ст. 160 КАС України, а саме зазначивши у позові про наявність або відсутність електронного кабінету представника позивача.

03.01.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків зазначених в ухвалі від 01.01.2024 року.

Ухвалою від 08.01.2024 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 420/37029/23 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.

17.01.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду від Одеської митниці надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що відповідач не погоджується із позовними вимогами позивача та просить суд відмовити у задоволенні позову. Так, відповідач зазначив, що декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подана митна декларація (МД) № 23UA500020015461U2 від 30.11.2023 року. Разом з митною декларацією позивачем надані документи зазначені в графі 44 МД.

Відповідач вказує, що надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; експортну декларацію країни відправлення з перекладом на українську мову. Додатково декларанта повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленою ним митної вартості товарів. 01.12.2023 року митним органом отримано лист уповноваженої особи від 01.12.2023 року № 0112/23 щодо надання додаткових документів, пояснення щодо розбіжностей та відмови надання витребуваних документів в повному обсязі у продовж 10 діб, також в листі зазначено, що на вимогу митного органу надається в якості додаткових документів: PROFORMA INVOICE від 12.09.2022 року № NW230-LNOL04/01 та від 10.10.2022 року № NW230-LNOL04/02, виписка з бухгалтерської документації станом на 21.11.23 року, разом з цим: наданий прайс-лист виробника, адресований конкретному імпортеру, а не необмеженому колу осіб, також, в наданій додатково довідці про транспортні витрати від 30.11.2023 року №0168 виданій експедитором ТОВ «Фейрлоджікс», внесено інформацію про валюту суми транспортних витрат, але інформація про умови поставки відсутня, також не надано витребовані документи відповідно до вимог розділу ІІІ «Правил…», затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 № 599, не надано копію митної декларації країни відправлення, наявність якої передбачена умовами п.4.2 зовнішньоекономічного договору від 22.10.2018 № 22/1018-China. Таким чином, уповноваженою особою не надано витребувані документи, що вимагались митницею відповідно до п.3 ст.53 МКУ в повному обсязі та не спростовані наявні розбіжності у документах.

Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митними деклараціями містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Також відповідач зазначає, що у відношенні товарів застосовано резервний метод (метод 2 ґ). З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАІС Держмитслужби, з урахуванням вимог частини третьої статті 64 МКУ, та встановлено, що рівень митної вартості оформлених товарів у максимально наближений до митного оформлення час, експорту в Україну з тієї ж країни та аналогічним комерційним умовам, є більшим: по товару № 1 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено становить 2,76 дол.США за кг нетто, митна декларація від 25.11.2023 року № UA500080/2023/011473, (заявлено декларантом 2,265 дол. США за кг нетто); по товару № 2 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено становить 2,71 дол. США за кг нетто, митна декларація від 07.11.2023 №UA500490/2023/007331, (заявлено декларантом 1,197 дол.США за кг нетто).

Відповідач зазначає, що у рішеннях про коригування митної вартості № UA500020/2023/000215/2 від 01.12.2023 року наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цих рішеннях про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмноінформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю. Таким чином, Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішень про коригування митної вартості товару № UA500020/2023/000215/2 від 01.12.2023 та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову Приватного підприємства «Сонекс».

Крім того, відповідач вважає, що вимога позивача про стягнення на його користь судових витрат суперечить ст. 139 КАС України, оскільки Одеська митниця діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача.

Разом з відзивом представником відповідача було подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою від 19.01.2024 року суд відмовив у задоволенні клопотання представника Одеської митниці про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

24.01.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Приватне підприємство «Сонекс» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 30658841. Основним видом діяльності якого є 46.74: Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього.

22.10.2018 року між Компанією «ZHEJANG NAWAS INDUSTRY AND TRADE CO., LTD» (за договором: продавець) та Приватним підприємством «СОНЕКС» (за договором: покупець) укладено контракт № 22/1018-China, за умовами якого продавець продає, а покупець купує відповідно до інвойсу (рахунку-фактури).

Відповідно до п.1.2. контракту, вказаний товар продавець зобов`язується передати у власність покупця за узгодженою кількістю, номенклатури та асортименту, а покупець зобов`язується прийняти даний товар і оплатити його в порядку та строки, визначені сторонами у цьому контракті, відповідно інвойсу (рахунку-фактури), що виставляється покупцю.

За змістом п. 3.1. контракту, ціни на товар та на надані послуги зазначаються в доларах США, відповідно інвойсів (рахунків-фактури) на кожну партію товару.

У пункті 3.3. контракту зазначено, що оплата по цьому контракту проводиться замовником шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок виконавця. При цьому всі банківські витрати, пов`язані з переказом платежу несе замовник.

Відповідно до пункт 4.4. контракту умови поставки FOB_NINGBO в редакції INKOTERMS-2000.

Оплата за даним контрактом проводиться на підставі інвойсів (рахунків-фактури) на кожну партію товару або за надану послугу (п. 3.7. контракту). Вартість упаковки і тари включається у ціну товару (пункт 4.6).

15.07.2022 року між Компанією «ZHEJANG NAWAS INDUSTRY AND TRADE CO., LTD» та Приватним підприємством «СОНЕКС» укладено додаткову угоду № 3, за умовами якої зокрема пункт 4.4. контракту № 22/1018-China викладено в наступній редакції: Умови поставки визначаються відповідно до проформи-інвойсу, що виставляється на поставку кожної партії товару.

30.12.2022 року між Компанією «ZHEJANG NAWAS INDUSTRY AND TRADE CO., LTD» та Приватним підприємством «СОНЕКС» укладено додаткову угоду № 4, за умовами якої пункт 9.8. контракту № 22/1018-China викладено в редакції: контракт набирає чинності з моменту підписання обома сторонами та діє до 31.12.2023 року.

11.10.2023 року на виконання умов Контракту № 22/1018-China Продавцем було виставлено Інвойс № NW230448-LNOL04 з переліком товарів на загальну суму 48425,00 доларів США. Умови поставки:CPT CONSTANTA.

З метою митного оформлення імпортованого товару 30.11.2023 року декларантом позивача до Одеської митниці подано митну декларацію № 23UA500020015461U2 для здійснення митного оформлення товару:

« 1. Радіатори для опалення, алюмінієві (біметалеві), литі, неелектричні, 10-секційні: Радіатори SH-BM-500C біметалеві, модель 96Bi-500, 14820 секцій (1482шт.) Торговельна марка OCEAN Виробник ZHEJIANG NAWAS INDUSTRY AND TRADE CO.,LTD. Країна виробництва - Китай (CN).

2. Інструменти ручні, без вмісту штучних алмазів: -Ключ для встановлення радіаторів -500шт. Торговельна марка OCEAN Виробник ZHEJIANG NAWAS INDUSTRY AND TRADE CO.,LTD. Країна виробництва - Китай (CN)».

Митну вартість товару визначено за основним (першим) методом - ціною договору.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з митною декларацією наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) № 22/1018-China від 22.10.2018 та додаткова угода №3 від 15.07.2022, №4 від 30.12.2022 до контракту; рахунок-фактура (інвойс) № NW230448-LNOL04 від 11.10.2023; платіжне доручення банку №60 від 13.09.2023; платіжне доручення банку №65 від 13.10.2023; пакувальний лист від 11.10.2023; автотранспортна накладна №427 від 24.11.2023; домашній коносамент BW23100048 від 15.10.2023; декларація про походження товару NM230448-LNOL04 від 11.10.2023; договір про надання послуг митного брокера №БКМ/03-2019 від 01.03.2019; договір про транспортно-експедиторське обслуговування №00467/22 від 11.01.2022; довідка про транспортні витрати від 30.11.2023 №0168.

Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів митним органом було встановлено, що подані документи містять розбіжності, а саме:

1) згідно п.1 розд.2 Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 53 цього Кодексу , та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості. Відповідно до вимог розділу ІІІ «Правил…», затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 № 599 для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:-рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; -калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару, але зазначені вище документи разом з митною декларацією не надано.

Разом з цим, в наданій декларантом довідці про транспортні витрати від 30.11.2023 № 0168, виданій експедитором ТОВ «Фейрлоджікс», відсутні відомості про умови поставки, та зазначено витрати на транспортування, але не вказано в якій валюті.

Також, в наданій разом з митною декларацією, транспортній накладній від 24.11.23 №427(CMR) містяться відомості про перевізника: PE HOSTIEV D.G., разом з цим, відповідно до п.2 договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 11.01.22 р. № 00467/22 між ПП "Сонекс" та ТОВ «Фейрлоджікс»(Експедитором), експедитор має право укладати від свого імені договори з перевізниками, але до митного оформлення вказаний договір, що визначає повноваження перевізника, не надано;

2) У відповідних графах, наданих платіжних доручень банку: від 13.09.2023 № 60, від 13.10.2023 № 65, як підстава для здійснення оплати, міститься інформація про документ: PROFORMA INVOICE від 12.09.2022 № NW230- LNOL04/01 та від 10.10.2022 № NW230-LNOL04/02 відповідно, що не відповідає умовам п. 3.1 та 3.2 зовнішньоекономічного контракту, а саме, оплата по даному контракту здійснюється на підставі Інвойсів на кожну партію товару, а зазначений документ: PROFORMA INVOICE, що декларантом разом з митною декларацією не надано;

3) Відповідно до пп. в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, разом з цим відповідно до умов п. 4.6 Контракту, вартість упаковки включена у вартість товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів.

Митним органом було направлено електронне повідомлення декларанту в якому повідомлено про виявлені розбіжності та відповідно до п. 3 ст. 53 МКУ запропоновано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; експортну декларацію країни відправлення з перекладом на українську мову. Додатково декларанта повідомлено про те, що відповідно до ч. 6 ст. 53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Декларантом до митного органу було надано: лист від 01.12.2023 року № 0112/23 , в якому надано пояснення щодо розбіжностей. Разом з листом, на вимогу митного органу, декларантом надано в якості додаткових документів: PROFORMA INVOICE від 12.09.2022 № NW230-LNOL04/01 та від 10.10.2022 № NW230-LNOL04/02, виписку з бухгалтерської документації станом на 21.11.23 року, довідку про транспортні витрати від 30.11.2023 № 0168/1, прайс-лист від 21.07.2023 року. Крім того, в листі декларантом вказано, що зобов`язання щодо надання інших запитуваних документів

Як зазначив митний орган, що «наданий прайс-лист виробника, адресований конкретному імпортеру, а не необмеженому колу осіб, також, в наданій додатково довідці про транспортні витрати від 30.11.2023 №0168 виданій експедитором ТОВ «Фейрлоджікс», внесено інформацію про валюту суми транспортних витрат, але інформація про умови поставки відсутня, також не надано витребовані документи відповідно до вимог розділу ІІІ «Правил…», затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 № 599, не надано копію митної декларації країни відправлення, наявність якої передбачена умовами п.4.2 зовнішньоекономічного договору від 22.10.2018 № 22/1018-China. Таким чином, уповноваженою особою не надано витребувані документи, що вимагались митницею відповідно до п.3 ст.53 МКУ в повному обсязі та не спростовані наявні розбіжності у документах.».

У зв`язку з чим 01.12.2023 року Одеська митниця Державної митної служби України прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2023/000215/2, яким скориговано митну вартість товару за резервним методом.

У рішенні зазначено, що: «було проведено аналіз баз даних ЄАІС Держмитслужби, з урахуванням вимог частини третьої статті 64 МКУ, та встановлено, що рівень митної вартості оформлених товарів у максимально наближений до митного оформлення час, експорту в Україну з тієї ж країни та аналогічним комерційним умовам, є більшим: по товару № 1 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено становить 2,76 дол.США за кг нетто, митна декларація від 25.11.2023 № UA500080/2023/011473, (заявлено декларантом 2,265 дол. США за кг нетто); по товару № 2 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено становить 2,71 дол. США за кг нетто, митна декларація від 07.11.2023 №UA500490/2023/007331, (заявлено декларантом 1,197 дол.США за кг нетто).».

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Одеська митниця 01.12.2023 року видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500020/2023/000674.

Поставлений товар було випущено у вільний обіг за митною декларацією № UA500020/2023/015500 від 01.12.2023 року за результатом сплати позивачем різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, відповідно до розділу X Митного кодексу України.

Вважаючи рішення відповідача про коригування митної вартості товарів протиправним, позивач звернувся до суду із позовною заявою про його скасування.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митну територію та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України, МКУ) та іншими законами України.

Відповідно до п.п. 23, 24 ч.1 ст. 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 49 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (ст. 50 МК України).

Відповідно до Брюссельської Конвенції про створення уніфікованої методології визначення митної вартості товарів 1950 року (Конвенція про оцінку товарів у митних цілях), митна вартість була визначена як номінальна ціна товару, за якою відповідний товар може бути проданий в країну призначення в момент подання митної декларації (тобто ціна, що укладається між незалежними один від одного продавцем і покупцем на умов повної ринкової конкуренції).

Відповідно до Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ), підписаної 30 жовтня 1947 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей (митна вартість) повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито.

Згідно Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року митною вартістю імпортованих товарів є їх контрактна вартість, тобто ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту.

Керуючись ч.1 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа зобов`язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (п.1 ч.5 ст.54 МК України).

Як встановлено ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно із ч. 2 ст. 53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4)виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч.ч.5 та 6 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно з ч.1 ст.54 МКУ, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.4 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 МК України).

Відповідно до ч.2 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 МК України.

За результатами контролю митний орган визнає заявлену митну вартість або ж приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 МК України (ч.3 ст.54 МК України).

Рішення про коригування митної вартості товарів приймається митним органом у письмовій формі, якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість (ч.1 ст.55 МК України).

Таке рішення має містити необхідні реквізити, визначені ч.2 ст.55 МК України, а форма рішення затверджена наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 (далі - Правила №598).

Так, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у випадках визначених даною частиною.

Під час митного оформлення при прийнятті митним органом письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу.

У разі відмови у митному оформленні також складається картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, форма та порядок заповнення якої визначено Порядком, затвердженим Міністерством фінансів України №631 від 30.05.2012 року (Розділ VIII).

Як було встановлено судом, позивачем було визначено митну вартість товару за основним методом за ціною контракту. Водночас, відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.

Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2)щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Частиною дев`ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Частинами 1, 2 ст. 64 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Так, з оскарженого рішення про коригування митної вартості судом встановлено, що митний орган не застосував другого-п`ятого методів визначення митної вартості. Водночас, відповідач застосував шостий резервний метод і джерелом для коригування митної вартості слугував аналіз баз даних ЄАІС Держмитслужби, зокрема митні декларації від 25.11.2023 № UA500080/2023/01147, від 07.11.2023 №UA500490/2023/007331.

З даного приводу суд зазначає, що відомості, які містяться в базах даних ЄАІС Держмитслужби України мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).

Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини з різноманітними контрагентами здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Верховним Судом було сформовано правову позицію, що «формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню» (постанови від 21.02.2018 року по справі №820/17417/14, від 04.09.2018 року по справі №818/1186/17).

Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Крім того, згідно з наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статтей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів всупереч положенням п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України (крім номеру митної декларацій, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, та зазначення що рівень такої вартості у неї у максимально наближений час з урахуванням вагових характеристик є більшим), не містить жодних належних обґрунтувань митного органу щодо зроблених коригувань, зокрема, умов поставки, комерційних умов подібних (аналогічних) товарів, та інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

З огляду на викладені вище обставини суд доходить висновку про недотримання митним органом вимог МК України при здійсненні перевірки правильності визначення митної вартості імпортованих товарів та визначення більшої митної вартості цих товарів за резервним методом.

Суд вважає, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Ціна товару була визначена позивачем згідно з умовами контракту. В той же час обставини, якими мотивоване рішення митного органу про необхідність витребування додаткових документів є необґрунтованими, оскільки надані документи у сукупності підтверджують визначену митну вартість товару позивачем (декларантом) за першим методом визначення митної вартості.

Щодо посилань відповідача у оскаржуваному рішенні про не підтвердження витрат на транспортування, суд зазначає наступне.

Так, в оскаржуваному рішенні, в цій частині, митний орган зазначає:

«Відповідно до вимог розділу III «Правил...», затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 № 599 для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: -рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; -банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; -калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару, але зазначені вище документи разом з митною декларацією не надано.

Разом з цим, в наданій декларантом довідці про транспортні витрати від 30.11.2023 № 0168, виданій експедитором ТОВ «Фейрлоджікс», відсутні відомості про умови поставки, та зазначено витрати на транспортування, але не вказано в якій валюті.

Також, в наданій разом з митною декларацією, транспортній накладній від 24.11.23 №427(CMR) містяться відомості про перевізника: PE HOSTIEV D.G., разом з цим, відповідно до п.2 договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 11.01.22 р. № 00467/22 між ПП "Сонекс" та ТОВ «Фейрлоджікс»(Експедитором), експедитор має право укладати від свого імені договори з перевізниками, але до митного оформлення вказаний договір, що визначає повноваження перевізника, не надано.

В наданій додатково довідці про транспортні витрати від 30.11.2023 №0168 виданій експедитором ТОВ «Фейрлоджікс», внесено інформацію про валюту суми транспортних витрат, але інформація про умови поставки відсутня.».

Відповідно до комерційного інвойсу, а також графи 20 митної декларації, товар постачався на умовах CPT CONSTANTA.

Інкотермс Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року) у розділі CPT CARRIAGE PAID ТО/ФРАХТ/ПЕРЕВЕЗЕННЯ ОПЛАЧЕНО ДО (... назва місця призначення) містять положення, що в пункті А.9 - Обов`язки продавця «Перевірка упаковка - маркування» розділу СРТ CARRIAGE PAID ТО/ФРАХТ/ПЕРЕВЕЗЕННЯ ОПЛАЧЕНО ДО (... назва місця призначення) Інкотермс Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року) зазначено, що термін "фрахт/перевезення оплачено до ..." означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення.

Таким чином, послуги з міжнародного перевезення товарів були організовані продавцем, відповідно продавцем було обрано перевізника, укладено договір морського перевезення і сплачено за такі послуги, на підтвердження чого покупцю було надано коносамент.

З огляду на визначені умови поставки, всі такі витрати вже є включеними продавцем у фактурну вартість товару. Тому такі витрати не є складовою митної вартості товарів і не підлягають декларуванню.

Отже, декларантом було понесено тільки витрати на транспортування товару з міста CONSTANTA до митного кордону України, які і були задекларовані.

До митного оформлення декларантом було надано довідку про транспортні витрати від 30.11.2023 №0168, відповідно до якої транспортні витрати за перевезення вантажу у контейнері MRKU2062427 за коносаментом ВW23100048 згідно маршруту (Румунія) - п/п Орловка (Державний кордон України) становлять 26 686,60.

Дійсно, у вказаній довідці експедитором не була вказана валюта.

На запит митного органу декларантом було надано довідку №0168-1 від 30.11.2023 з уточненою інформацією про валюту, відповідно до якої витрати становлять 26 686,60 грн.

Частина 2 статті 53 МК України передбачає надання документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. При цьому вказаною нормою не встановлено конкретних вимог щодо виду таких документів. Надана декларантом довідка є таким документом, що містить відомості про вартість перевезення товарів.

Верховний Суд в постанові від 31.05.2019 р. у справі № 804/16553/14 зазначив, що законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, а тому такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Також суд зауважує, що чинним законодавством не встановлено типової форми довідки про транспортні витрати та не встановлено її обов`язкових реквізитів, з огляду на що надана декларантом довідка про транспортні витрати є належним доказом розміру витрат на перевезення, а тому суд вважає неспроможними посилання відповідача на те, що у довідці відсутні відомості про умови поставки.

Крім того, суд зазначає, що довідка містить всю необхідну інформацію для встановлення зв`язку між контейнером в якому доставлявся товар та умовами його поставки.

Щодо посилань митного органу на необхідність надання договору із автомобільним перевізником, суд зауважує, що повноваження перевізника не впливають на митну вартість товару, і такий документ не передбачений МК України, як основний для підтвердження витрат на транспортування. Разом із цим відповідачем не зазначено які відомості (які є складовою митної вартості товару) можуть бути підтвердженні повноваженнями автомобільного перевізника.

Щодо посилань митного органу на те, що «У відповідних графах, наданих платіжних доручень банку: від 13.09.2023 № 60, від 13.10.2023 № 65, як підстава для здійснення оплати, міститься інформація про документ: PROFORMA INVOICE від 12.09.2022 № NW230- LNOL04/01 та від 10.10.2022 № NW230-LNOL04/02 відповідно, що не відповідає умовам п. 3.1 та 3.2 зовнішньоекономічного контракту, а саме, оплата по даному контракту здійснюється на підставі Інвойсів на кожну партію товару, а зазначений документ: PROFORMA INVOICE, що декларантом разом з митною декларацією не надано», суд зазначає наступне.

01.12.2023 року митному органу разом з лист уповноваженої особи декларанта від 01.12.2023 № 0112/23 щодо надання додаткових документів було надано PROFORMA INVOICE від 12.09.2022 року № NW230-LNOL04/01 та від 10.10.2022 року № NW230-LNOL04/02

Надання таких документів відповідачем не заперечується.

Таким чином, суть «розбіжностей» зводиться до того, що такий документ, як проформа-інвойс, не може бути підставою для оплати товару згідно умов Контракту.

Проформа-інвойс, як документ, за своїм призначенням є документом, у якому визначений обов`язок продавця поставити товар за обумовленою ціною (попередній рахунок / комерційна пропозиція).

"Проформа" буквально означає "заради форми". Рахунок-проформа підтверджує замовлення, й обидві сторони документують умови майбутньої угоди або вартість/деталі продукту та погоджуються з ними.

Ціна або кількість одиниць товару можуть відрізнятись в початковому та остаточному варіантах угоди.

Форма такого документу, як проформа-інвойс не є затвердженою нормативно-правовими актами України.

За умовами постачання, які зазначені у проформа-інвойсах від 12.09.2022 року № NW230-LNOL04/01 та від 10.10.2022 року № NW230-LNOL04/02, - товар продавався на умовах 100% передоплати, тому декларантом було сплачено за товар саме на підставі таких інвойсів, які в свою чергу було виставлено на підставі контракту №22/1018-Сhіnа від 22.10.2018 року.

Зазначене не суперечить умовам контракту №22/1018-Сhіnа від 22.10.2018 року, відповідно до п. 3.2. якого оплата здійснюється на підставі інвойсу. Тобто в контракті не зазначено якого саме інвойсу.

Як вбачається з матеріалів справи, проформа-інвойс від 12.09.2022 року № NW230-LNOL04/01 було оплачена 13.09.2023 року; проформа-інвойс від 10.10.2022 року № NW230-LNOL04/02 було оплачена 13.10.2023 року (тобто на кожну партію товару окремо), а загальний комерційний інвойс № NW230448-LNOL04 було складено 11.10.2023 року.

Комерційний інвойс є первинним документом у міжнародній торгівлі, який супроводжує фактично поставлений товар (товаросуповідний документ).

При цьому, саме комерційний інвойс, який виписується одночасно із відвантаженням товару та надається покупцеві, використовується для митної декларації, та саме за комерційним інвойсом розраховується ПДВ та митні збори.

Тому декларантом первинно було надано до митного оформлення саме комерційний інвойс.

Інформація у проформі-інвойсі та у комерційному інвойсі є ідентичною. Проформа-інвойс не містить розбіжностей у числових показниках сплачених декларантом сум.

Стосовно ненадання документів щодо вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, суд зазначає наступне.

В оскаржуваному рішенні зазначено: «Відповідно до пп. в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, разом з цим відповідно до умов п. 4.6 Контракту, вартість упаковки включена у вартість товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів.».

Суд зазначає, що положення норми пп. в) п.1 ч.10 ст. 58 МКУ є диспозитивними та містять гіпотезу - якщо витрати (вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягав сплаті, то такі витрати додаються до ціни при визначенні митної вартості.

Відповідно до умов контракту №22/1018-Сhіnа (п. 4.6) ціни, зазначені в дійсному контракті, включають в себе вартість упаковки та пакувальних матеріалів.

Таким чином, відповідно до умов зазначеного контракту обов`язок пакування покладається на постачальника та при поставці товару витрати з пакування закладалися постачальником самостійно до вартості товару, і відповідно додатковому відшкодуванню з боку позивача не підлягали.

Згідно зовнішньоекономічного договору ціна імпортованого позивачем товару вже включає в себе вартість упаковки та маркування, позивачем жодних витрат на пакування понесено не було, а тому за правилами ч.10 ст. 58 МК України ці складові не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та вони не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості.

Отже митний орган мав всі необхідні документи, що містили дані про таку складову митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, а саме дані про те, що вартість упаковки та робіт з пакування були включені постачальником до ціни товару та додатковому відшкодування з боку позивача не підлягали. Вказані вище дані з посиланням на положення Контракту були також зазначені в листі декларанта, що було проігноровано відповідачем під час митного оформлення.

Крім цього, відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД "37. Процедура" митної декларації має бути зазначено "ZZ32", в той час як у вказаній графі митної декларації поданої декларантом зазначено "ZZ00" (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.

Отже, з поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із упакуванням (упаковка та пакування включено у ціну товару), а відтак такі витрати не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.

Щодо посилань митного органу на те, що наданий до митного оформлення прайс-лист виробника, адресований конкретному імпортеру, а не необмеженому колу осіб, суд зазначає наступне.

Так, до переліку додаткових документів, визначених частиною 3 статті 53 МК України входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Водночас, положення цієї статті передбачають можливість надання на підтвердження митної вартості товарів не лише прайс-листа виробника, а й інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, до яких, зокрема, можна віднести й прайс-лист продавця товару.

Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, який на практиці частіше використовується для зазначення цін на перелік послуг.

Тобто, прайс-лист є документом довільної форми й чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд; наявність же чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів) лише сама по собі не може свідчити про заниження митної вартості товарів.

Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду у постанові від 08.12.2022 року у справі №420/2792/19.

Щодо тверджень відповідача про ненадання декларантом документів згідно з переліком в повному обсязі, а саме: каталоги, специфікації, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, експортну декларацію країни відправлення з перекладом на українську мову, то суд вважає їх безпідставними, так як такі документи згідно ч.2 ст.53 МК України не є обов`язковими, а враховуючи, що надані декларантом документи підтверджували всі складові митної вартості, не містили розбіжностей та/або явних ознак підробки, тому у митного органу не було законних підстав для витребування додаткових документів, зокрема і перелічених вище.

Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19.12.2019 р. у справі № 810/5295/15, від 06.02.2020 р. у справі № 540/2219/18.

З огляду на викладене, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що декларантом надані не всі документи є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ПП «Сонекс» митної вартості товару судом не встановлено.

Поряд з цим, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару. При цьому надані митному органу документи є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не тільки не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги.

На підставі викладеного, суд вважає що у відповідача були відсутні достатні та обґрунтовані докази для коригування митної вартості за митним оформленням позивача.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2023/000215/2 від 01.12.2023 року, у зв`язку з чим воно належать до скасування.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач не спростував належними та допустимими доказами наведені позивачем доводи, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем сплачений судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

Суд вважає, що по даній справі з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн.

Щодо вимог про відшкодування витрат, пов`язаних із професійною правничою допомогою, отриманою від адвоката, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із частиною другою статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Крім того згідно з частиною 9 статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (269).

Таким чином, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

При визначенні суми відшкодування інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, Суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Так, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правової (правничої) професійної допомоги № 0112/23-17 від 01.12.2023 року, укладений між ПП «СОНЕКС» та Адвокатським Бюро «Олексія Чорного»; рахунок на оплату № 44 від 04.12.2023 року, платіжну інструкцію № 1220 від 04.12.2023 року про сплату ПП «Сонекс» на користь Адвокатського Бюро «Олексія Чорного» 5000,00 грн.

Відтак, загальна сума понесених позивачем витрат на правову допомогу складає 5 000,00 грн.

Представник відповідача у відзиві на позов зазначив, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 5000,00 грн., з урахуванням складності справи, є завищеним, становить надмірний тягар для позивача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає вищевказаним критеріям обґрунтованості, розумності, співмірності.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Разом з тим, суд зазначає, що стаття 134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог частини 5 статті 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12 вересня 2018 року (справа №810/4749/15), аналізуючи положення статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначив, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, а також такі обставини повинні бути підтверджені відповідними документами, тобто доведеними стороною в процесі.

Разом з тим, у поданих документах жодним чином не обґрунтовано заявлену адвокатом вартість послуг з посиланням на первинні документи.

Дослідивши надані до суду докази на підтвердження судових витрат, суд зазначає, що визначений представником позивача розмір понесених судових витрат на правничу допомогу не співмірний із складністю справи.

Суд критично ставиться до посилання адвоката, що вартість роботи по підготовці та поданні адміністративного позову становить 5000,00 грн. Дана адміністративна справи є типовою справою та така вартість не є обґрунтованою у контексті дослідження обсягу таких послуг із урахуванням складності справи.

При цьому, суд враховує, що дана справа розглядалась за правилами спрощено позовного провадження.

Таким чином, заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та ціною позову.

На підставі вище викладеного, суд доходить висновку, що співмірним розміром судових витрат пов`язаних з витратами на професійну правничу допомогу є 3000,00 грн., які необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства «Сонекс» (вул. Миколи Боровського, 33, м. Одеса, 65031, код ЄДРПОУ 30658841) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів задовольнити.

Визнати противоправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500020/2023/000215/2 від 01.12.2023 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) на користь приватного підприємства «Сонекс» (вул. Миколи Боровського, 33, м. Одеса, 65031, код ЄДРПОУ 30658841) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) на користь приватного підприємства «Сонекс» (вул. Миколи Боровського, 33, м. Одеса, 65031, код ЄДРПОУ 30658841) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 24.06.2024 року.

Суддя Г. В. Лебедєва