Рішення

від 30.05.2024 по справі 761/40280/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/40280/23

Провадження № 2/761/4089/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Габунії М.Г.,

за участі

позивача: ОСОБА_1 ,

представника АТ «Страхова компанія «Інго»: Кравченко Р.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго», Товариства з обмеженою відповідальністю «Гюнсел» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

01 листопада 2023 року до суду надійшла зазначена позовна заява.

В позовних вимогах позивач просить:

стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго» на користь позивача загальну суму в розмірі 3 207,21 грн., що складається з страхової суми в розмірі 2 244,00 грн., 3 % річних в розмірі 130,77 грн., інфляційних втрат в розмірі 832,44 грн.; моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.

стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гюнсел» на користь позивача понесені витрати на лікування в розмірі 3 163,00 грн., моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн.

Вимоги позову обгрунтовані тим, що 15.07.2021 року позивач придбала квиток №9463062720 на рейсовий автобус за маршрутом 218 Одеса-Київ, час відправлення з Одеси 25.07.2021 року о 13:30 год. Перевізником вказаного рейсу є ТОВ «Гюнсел», а страховиком - Акціонерне товариство «Страхова компанія «Інго».

Позивач зазначає, що 25.07.2021 року приблизно о 13.45 год, вона, перебуваючи в салоні вказаного рейсового автобусу в якості пасажира, під час аварійного гальмування впала та отримала травми грудної клітини та перелом 4 ребер. Працівники швидкої медичної допомоги надали позивачу першу медичну допомогу та госпіталізували до КНП «Одеська обласна клінічна лікарня» де позивач проходила стаціонарне лікування з 25.07.2021 року по 05.08.2021 року.

26.07.2021 року позивач повідомила Акціонерне товариство «Страхова компанія «Інго» про настання нещасного випадку та 22.08.2021 року надіслала заяву про виплату страхового відшкодування разом з документами.

27.05.2022 року Акціонерне товариство «Страхова компанія «Інго» повідомила позивача що вказану подію не визнає страховою та відмовила у виплаті страхового відшкодування.

Позивач зазначає, що дії відповідачів є такими, що порушують її право на отримання страхової виплати, відшкодування витрат на лікування, а також завдали їй фізичних, моральних та психологічних страждань, а тому звернулась до суду з цим позовом.

Позивач вказує, що випадок який стався з нею є нещасним що трапився з пасажиром на транспорті та відповідно є страховим випадком. Товариство з обмеженою відповідальністю «Гюнсел» повернуло вартість невикористаного квитка.

Перевізник в порушення вимог п.5 ч.1 ст.989 ЦК України, ч.1 ст.25 та п.5 ст.21 Закону України «Про страхування» та п.9 Положення №959 не склав акт про нещасний випадок. Тому позивач вважає, що відсутність зазначеного акту не може бути підставою для відмови у виплаті страхової суми.

Позивач зазначає, що Акціонерне товариство «Страхова компанія «Інго» на підставі п.6, 8 Положення №959 має сплатити за 11 днів перебування на стаціонарному лікуванні (непрацездатності) 2 244,00 грн. (0,2% страхової суми 102 000,00 грн. х 11 діб).

Так як Акціонерне товариство «Страхова компанія «Інго» повинен був здійснити виплату страхового відшкодування до 04.09.2021 року, на підставі положень ч.2 ст.625 ЦК України з відповідача на користь позивача мають бути стягнуті інфляційні в сумі 832,44 грн. та 3% річних в сумі 130,77 грн., нараховані за період з 22.08.2021 року по 23.10.2023 року.

Позивач в позові зазначає, що дії водія та стюарта автобуса є такими що порушують п.п.2.10, 10.1, 12.1, 12.9, 13.1 ПДР України, а також містять очевидні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП та ознаки кримінальних правопорушень. Внаслідок таких дій спричинено шкоду здоров`ю позивача, а тому на підставі положень статей 1166, 1172, 1187 ЦК України, так як водій та стюарт перебували в трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Гюнсел», останній має нести відповідальність за дії своїх працівників та з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гюнсел» на користь позивача підлягає стягненню 3 163,00 грн. витрачених грошових коштів на лікування в період з 25.07.2021 року по 16.09.2021 року.

Також позивач просить відшкодувати моральну шкоду, оскільки внаслідок дій відповідачів, спричинення тілесних ушкоджень, вона зазнала моральних страждань.

12.12.2023 року до суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Гюнсел» в якому представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Як зазначено у відзиві, у діях відповідача відсутній склад цивільного правопорушення, так як відсутня вина відповідача (позивач під часу руху автобусу пересувалась в ньому, чим порушила п.5.2.а), б) ПДР України), водій автобуса намагався уникнути зіткнення з іншим автомобілем, а конструкція автобуса не передбачає місць для стояння. Подія, яка мала місце з позивачем 25.07.2021 року не має ознаки ДТП. У відповідності до діючого законодавства, страхування від нещасних випадків на транспорті є обов`язковим. Квиток, який придбала позивач містить всю інформацію про страхування під час автомобільного перевезення та позивач обізнана про вказану обставину.

Також представник зазначає, що з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гюнсел» не можуть бути стягнуті кошти в розмірі 3 163,00 грн. внаслідок страхування такого ризику, що здійснено на виконання вимог Постанови КМУ від 14.08.1996 року №959 «Про затвердження Положення про обов`язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті» та відповідного договору страхування. Також не можуть бути задоволені вимоги в частині відшкодування моральної шкоди так як це не передбачено положеннями Постанови КМУ від 14.08.1996 року №959 «Про затвердження Положення про обов`язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті» та позивачем не надано доказів спричинення моральної шкоди, відсутній розрахунок обсягу спричинених моральних втрат.

16.01.2024 року до суду надійшов відзив Акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго» в якому представник просить відмовити в задоволенні заявлених вимог. Як зазначає представник, в зв`язку з тим, що позивач не надала документів, передбачених п.10 Положення про обов`язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті» - акту про нещасний випадок, страховий випадок про який заявляє позивач, не підтверджено, відповідно Акціонерне товариство «Страхова компанія «Інго» не має обов`язку по сплаті страхового відшкодування, так як однією з підстав для виплати страхового відшкодування повинен мати місце саме факт настання нещасного випадку із застрахованою особою.

Крім того представник зауважує, що умовами Договору страхування та Положення про обов`язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті не передбачено відшкодування моральної шкоди. В той же час Акціонерне товариство «Страхова компанія «Інго» не є заподіювачем шкоди в розумінні статей 23, 1167 ЦК України, позивач не довела наявність душевних страждань та розміру заподіяної моральної шкоди.

Відповіді на відзиви до суду не надходили.

В судовому засіданні позивач вимоги позову підтримала та просила його задовольнити.

Представник Акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго» в судовому засіданні вимоги позову не визнав та просив відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у відзиві.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Гюнсел» в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

На підставі положень статті 223 ЦПК України суд ухвалив про подальше слухання справи у відсутність представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Гюнсел».

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Вислухавши позивача, представника Акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго», врахувавши процесуальні заяви сторін, оцінивши в сукупності надані в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог за наступних підстав.

Стаття 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з положеннями статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 908 ЦК України передбачає, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов`язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов`язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення. Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів) (стаття 910 ЦК України).

У разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (стаття 920 ЦК України).

Страхування вантажів, пасажирів і багажу проводиться відповідно до закону (стаття 927 ЦК України).

Як встановлено судом, 15.07.2021 року ОСОБА_1 придбала електронний квиток №9463062720 на рейсовий автобус за маршрутом 218 Одеса-Київ, відправлення 25.07.2021 року о 13.30 год вартістю 460,00 грн.

Таким чином між сторонами був укладений договір перевезення пасажира.

Позивач 25.07.2021 року розпочала поїздку вказаним рейсовим автобусом.

Під час руху автобуса по м.Одеса з метою уникнення дорожньо-транспортної пригоди водій автобуса здійснив аварійне гальмування в цей час позивач, яка рухалась по салону автомобіля не втрималась і впала.

Сторони не заперечували вказаних обставин.

Швидка медична допомога надала першу медичну допомогу позивачу та вона була доставлена до Комунального некомерційного підприємства «Одеська обласна клінічна лікарня» та перебувала на лікуванні у відділенні торакальної хірургії з 25.07.2021 року по 05.08.2021 року з діагнозом: закрита травма грудної клітини, переломи VІ-ІХ ребер ліворуч, лівобічний мінімальний травматичний пневмогемоторакс. Під час перебування на лікуванні 29.07.2021 року та 02.08.2021 року позивачу проводилась пункція лівої плевральної порожнини.

Як зазначила позивач в позовній заяві, вона витратила на лікування 3 163,00 грн.

Стаття 999 ЦК України визначає, що законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

Стаття 7 Закону України «Про страхування» (при вирішенні заявлених вимог застосовуються положення Закону в редакції чинній на 25.07.2021 року) передбачала, що одним із видів обов`язкового страхування, є 6) особисте страхування від нещасних випадків на транспорті.

Згідно з ч.2 ст.7 Закону України «Про страхування», для здійснення обов`язкового страхування Кабінет Міністрів України, якщо інше не визначено законом, встановлює порядок та правила його проведення, форми типового договору, особливі умови ліцензування обов`язкового страхування, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів або методику актуарних розрахунків.

Постановою Кабінету міністрів України від 14.08.1996 року №959 затверджено Положення про обов`язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті (далі - Положення про обов`язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті) яким визначається порядок здійснення обов`язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті (далі - обов`язкове особисте страхування): пасажирів залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного і електротранспорту.

Пунктом 2 Положення про обов`язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті передбачено, що застрахованими вважаються: пасажири з моменту оголошення посадки в морське або річкове судно, поїзд, автобус або інший транспортний засіб до моменту завершення поїздки.

Як встановлено судом під час розгляду справи, пасажири рейсу 218 Одеса-Київ були застраховані Акціонерним товариством «Страхова компанія «Інго», що також підтверджується копією квитка.

22.08.2021 року позивач подала до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго» заяву про виплату шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, що сталася 25.07.2021 року за участю рейсового автобуса НОМЕР_1 .

Акціонерне товариство «Страхова компанія «Інго» листом №692 від 27.05.2022 року повідомила ОСОБА_1 , що випадок який стався 25.07.2021 року не визнано страховим випадком та відмовлено у виплаті страхового відшкодування.

Як зазначено в листі, ОСОБА_1 під час руху автобуса залишила своє місце, пересувалася по салону автобуса під час його руху та відволікала водія питаннями щодо роботи кондиціонера. Оскільки фактично ДТП не було, правоохоронні органи не залучались. Зазначено, що жодних документальних підтверджень причинно-наслідкового зв`язку між падінням в автобусі ТОВ «Гюнсел» та травмами, вказаними в копії висновків із медичної карти, не додавались. У зв`язку з відсутністю обставин, що підпадають під поняття «нещасний випадок», а також відомостей про потерпілих, акт про нещасний випадок не складався.

Страховими випадками, згідно з п.7 Положення про обов`язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, є, зокрема, в) тимчасова втрата застрахованим працездатності внаслідок нещасного випадку на транспорті.

Крім того в зазначеному пункті вказано, що якщо випадки, зазначені у підпунктах "а", "б", "в" цього пункту, сталися внаслідок неправомірних або навмисних дій застрахованого, вони не вважаються страховими і страхова сума при цьому не виплачується.

Як передбачено п.9 Положення про обов`язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, перевізник на кожний нещасний випадок, що стався із застрахованим на транспорті, повинен, зокрема, скласти акт про нещасний випадок із пасажирами галузевого зразка.

Крім того, згідно з пунктом 10 Положення про обов`язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, страхова виплата застрахованому здійснюється страховиком на підставі заяви застрахованого про її виплату; акта про нещасний випадок; листа непрацездатності (для працюючої особи) або довідки закладу охорони здоров`я, що засвідчив тимчасову непрацездатність громадян (для непрацюючої особи), або довідки спеціалізованих установ про встановлення інвалідності; у разі загибелі чи смерті застрахованого внаслідок нещасного випадку - копії свідоцтва про смерть, а також страхового поліса або документа, що його замінює (для пасажира пільгової категорії - документа, що підтверджує право на пільги).

Під час слухання справи було встановлено, що перевізник не складав акт про нещасний випадок із пасажиром галузевого зразка.

Листом від 12.09.2022 року позивач зверталась до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гюнсел» з проханням скласти акт по факту нещасного випадку.

Як повідомили сторони в судовому засіданні, такий акт не було складено.

Позивач в судовому засіданні пояснила, що вона не зверталась до суду із вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гюнсел» про зобов`язання скласти такий акт.

Крім того варто зауважити, що позивач в порушення пункту 5.2.а) ПДР України під час руху автобуса рухалась його салоном, враховуючи що його конструкція не передбачає наявність місць для стояння.

Також позивач не надала суду доказів, що її падіння є наслідком порушення водієм автобуса ПДР України.

Таким чином оскільки під час слухання справи встановлено, що перевізник не складав акт про нещасний випадок з пасажиром, наявність якого є обов`язковою для віднесення випадку до страхового; позивач в порушення ПДР України рухалась салоном автобуса під час його руху, тому з врахуванням встановлених в судовому засіданні обставин, суд вважає, що страхова компанія у відповідності до положень діючого законодавства відмовила у визнанні випадку страховим та виплаті страхового відшкодування.

Крім того, 22.08.2021 року позивач зверталась до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гюнсел» із претензією про повернення вартості невикористаного квитка в сумі 460,00 грн., сплату витрачених на ліки коштів в сумі 3 163,60 грн. та відшкодувати моральну шкоду розмір якої є необхідність узгодити.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гюнсел» на вказану претензію надало відповідь листом від 04.10.2021 року за №04-01/21 в якому повідомили про повернення грошових коштів за квиток в сумі 460,00 грн. Крім того, роз`яснено право звернутись до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго» для отримання страхової виплати та компенсації понесених витрат, у зв`язку з лікуванням від отриманої травми, так як життя і здоров`я пасажирів застраховане вказаною компанією.

Позивач в судовому засіданні пояснила, що їй дійсно повернута вартість квитка в повному обсязі.

Стаття 928 ЦК України визначає, що відповідальність перевізника за шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю пасажира, визначається відповідно до глави 82 цього Кодексу, якщо договором або законом не встановлена відповідальність перевізника без вини.

Стаття 1166 ЦК України визначає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Позивач під час слухання справи не надала суду доказів вини працівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Гюнсел» (водія) внаслідок якого позивач зазнала ушкодження здоров`я, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення витрат на лікування.

Щодо вимог позивача в частині відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Для застосування такого виду відповідальності, який передбачений вищезазначеними нормами є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Під час слухання справи судом не встановлено складу цивільного правопорушення з боку відповідачів так як позивач не надала суду доказів порушення її прав відповідачами. Таким чином суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що позивачем не доведено вини відповідачів у спричинені їй шкод, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 77-81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд

вирішив:

В позові ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго», Товариства з обмеженою відповідальністю «Гюнсел» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 07 червня 2024 року

Суддя: Н.Г. Притула