Рішення

від 24.06.2024 по справі 620/3654/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2024 року м. Чернігів Справа № 620/3654/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській областіпро визнання протиправної відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) 07.03.2024 (відповідно до відбитку штампу на конверті) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі ГУПФ України в Чернігівській області) та просить:

- визнати протиправною відмову відповідача у проведенні їй перерахунку пенсії, призначеної за вислугу років, з урахуванням суми індексації грошового забезпечення за останні 24 календарні місяці служби перед звільненням;

- зобов`язати відповідача з 09.12.2022 перерахувати розмір її пенсійного забезпечення шляхом включення до складу грошового забезпечення, з кого призначається (обчислюється) пенсія, суми індексації грошового забезпечення за останні 24 календарні місяці служби перед звільненням та провести виплату недоотриманої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

Позов мотивовано тим, що оскільки індексація грошового забезпечення має систематичний характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, вона має бути врахована для обчислення пенсії.

Ухвалою суду від 25.04.2024 позовну заяву повернуто в частині позовних вимог за період з 09.12.2022 до 06.09.2023.

Ухвалою судді від 24.05.2024 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому ГУПФУ в Чернігівській області позовні вимоги не визнало, просило відмовити у їх задоволенні та зазначило, що індексація не є складовою щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для обчислення пенсії. Крім того, законодавство України, що регулює спірне питання, не передбачає при обчисленні пенсії включати до грошового забезпечення індексацію.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги мають бути задоволені, враховуючи таке.

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 з 02.02.2021 перебуває на обліку в ГУПФ України в Чернігівській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 65% грошового забезпечення.

Пенсія позивачу призначена з урахуванням таких складових грошового забезпечення: посадовий оклад; оклад за військове звання; надбавка за вислугу років (50%); додаткові види грошового забезпечення за 24 місяці (а.с. 28).

Разом з тим, оскільки до складу грошового забезпечення позивача для розрахунку пенсії не включено отриману ним індексацію грошового забезпечення (а.с. 26, 27), ОСОБА_1 звернулась до відповідача із відповідною заявою (а.с. 23).

Листом від 25.12.2023 ГУПФ України в Чернігівській області відмовило позивачу у здійсненні перерахунку пенсії, оскільки індексація не є складовою щомісячного додаткового виду грошового забезпечення для обчислення пенсії. Відповідачем зазначено, що пенсія ОСОБА_2 виплачується згідно із чинним законодавством (а.с. 20-21).

Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).

Статтею 1 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Відповідно до статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга).

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця (частина третя).

Відповідно до статті 43 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, оклади та/чи доплати за військове (спеціальне) звання, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку (доплату) за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі Постанова №988) грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до Постанови №988 поліцейські мають право на виплату доплати за службу в нічний час; доплату за науковий ступінь кандидата або доктора наук з відповідної спеціальності; доплату за вчене звання у разі, коли особа займає посаду, що пов`язана з педагогічною або науковою діяльністю, і має вчене звання доцента (старшого наукового співробітника).

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать виплати матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Пунктом 3 розділу І Порядку умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 (далі Порядок №260), передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Порядком №260 установлено такі додаткові види грошового забезпечення: надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції (пункт 4 розділу ІІ Порядку №260); надбавка за безперервний стаж на шифрувальній роботі (пункт 5 розділу ІІ Порядку №260); надбавка за виконання функцій державного експерта з питань таємниць (пункт 6 розділу ІІ Порядку №260); надбавка за службу в умовах режимних обмежень (пункт 7 розділу ІІ Порядку №260); надбавка за почесне звання заслужений (пункт 8 розділу ІІ Порядку №260); доплата за науковий ступінь з відповідної спеціальності (пункт 9 розділу ІІ Порядку №260); доплата за вчене звання (пункт 10 розділу ІІ Порядку №260); доплата за службу в нічний час (пункт 11 розділу ІІ Порядку №260).

Пунктом 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за №135/13402, визначено, що для призначення пенсії за вислугу років і по інвалідності подаються такі документи, зокрема грошовий атестат, або довідка про розмір грошового забезпечення, і довідка про додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби.

Статтею 18 Закону України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон №2017-III) встановлено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Згідно із частиною другою статті 19 Закону №2017-III, державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначено Законом України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі Закон №1282-XII, чинного на монет призначення пенсії позивачеві).

Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Приписами статті 2 Закону №1282-XII встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Таким чином, оскільки індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист.

Аналогічну за змістом правову позицію висловлено Верховним Судом, зокрема у своїх постановах від 03.04.2019 у справі №638/9697/17, від 15.04.2019 у справі №522/9659/16-а, від 30.09.2019 у справі №751/4349/16-а.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що при призначенні пенсії позивачу органом Пенсійного фонду безпідставно не було включено до розрахунку пенсії такої складової як індексація, а тому відмова ГУПФУ в Чернігівській області у проведенні перерахунку розміру пенсійного забезпечення позивача з урахуванням суми індексації грошового забезпечення за останні 24 календарні місяці служби перед звільненням є протиправною.

Враховуючи наведене, з метою захисту порушеного права, суд вважає за необхідне зобов`язати ГУПФУ в Чернігівській області перерахувати розмір пенсійного забезпечення позивача, шляхом включення до складу грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, суми індексації грошового забезпечення за останні 24 календарні місяці служби перед звільненням та провести виплату недоотриманої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод як джерело права.

Згідно з частиною 1 статті 1 Першого протоколу до цієї Конвенції кожній фізичній або юридичній особі забезпечується право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Встановлено, що позивач мав обґрунтовані та розумні сподівання на призначення пенсії за вислугу років у правильному розмірі. Ухиляючись від здійснення перерахунку цієї пенсії, ГУПФУ в Чернігівській області невиправдано втручається у право позивача на мирне володіння належними йому грошовими коштами. Такі дії свідчать про порушення частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів суду правомірності своїх дій та рішень. Таким чином, з огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення яким надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 та від 11 липня 2013 року №6-рп/2013.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина третя вказаної статті).

Таким чином, послуги зі складання позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг є різновидом правової допомоги, витрати на яку включаються до складу судових витрат.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин 7, 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Також, за змістом частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмету спору.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим (пункт 268).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані суду: договір про надання правової допомоги від 24.05.2023; розрахунок від 07.03.2024; акт наданих послуг від 07.03.2024; квитанція до прибуткового касового ордера від 07.03.2024; ордер. Відповідно до наданих суду документів, всього виконано роботи на суму 7000,00 грн. (а.с. 7-45а).

Однак, суд зазначає, що спір, який виник між сторонами, віднесений Кодексом адміністративного судочинства України до справ незначної складності. Крім того, докази надання адвокатом послуг зі складання відповіді на відзив у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та ціною позову, а відтак, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, приходить до висновку про зменшення розміру таких витрат до 3000,00 грн., що буде за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат саме у зазначеному розмірі.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Крім того, матеріалами справи підтверджується понесення позивачем витрат на сплату судового збору в сумі 1211,20 грн. Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача мають бути стягнуті судові витрати в загальній сумі 4211,20 грн. (3000,00 грн.+1211,20 грн.).

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській областіпро визнання протиправної відмови та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області у проведенні ОСОБА_1 перерахунку пенсії, призначеної за вислугу років, з урахуванням суми індексації грошового забезпечення за останні 24 календарні місяці служби перед звільненням.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з 07.09.2023 перерахувати розмір пенсійного забезпечення ОСОБА_1 шляхом включення до складу грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, суми індексації грошового забезпечення за останні 24 календарні місяці служби перед звільненням та провести виплату недоотриманої пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 4211 (чотири тисячі двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 24 червня 2024 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940, вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005).

Суддя С.В. Бородавкіна