Постанова

від 21.06.2024 по справі 280/304/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 червня 2024 року м. Дніпросправа № 280/304/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Запорізької обласної ради на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.10.2023 р. в адміністративній справі №280/304/20 за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області до Комунального некомерційного підприємства "Бердянський заклад з надання психіатричної допомоги" Запорізької обласної ради треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Запорізька обласна рада , Департамент охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації про застосування заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації,-

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Комунальної установи "Бердянський психоневрологічний диспансер" Запорізької обласної ради (далі - відповідач), в якому позивач просив суд застосувати заходи реагування у вигляді зупинення експлуатації будівель та приміщень Комунальної установи "Бердянський психоневрологічний диспансер" Запорізької обласної ради, розташованої за адресом: 71100, Запорізька область, м. Бердянськ, Військове містечка, 2, будинок 23, шляхом зобов`язання Комунальної установи "Бердянський психоневрологічний диспансер" Запорізької обласної ради повністю зупинити експлуатацію будівель та приміщень даної комунальної установи за вказаним адресом, окрім робіт, пов`язаних з усуненням порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, до повного усунення цих порушень, що повинно бути встановлено на підставі перевірки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04.10.2023 р. в адміністративній справі №280/304/20 позовні вимоги задоволено.

Застосовано заходи реагування у вигляді зупинення експлуатації будівель та приміщень Комунальної установи "Бердянський психоневрологічний диспансер" Запорізької обласної ради, розташованої за адресом: 71100, Запорізька область, м. Бердянськ, Військове містечка, 2, будинок 23, шляхом зобов`язання Комунальної установи "Бердянський психоневрологічний диспансер" Запорізької обласної ради повністю зупинити експлуатацію будівель та приміщень даної комунальної установи за вказаним адресом, окрім робіт, пов`язаних з усуненням порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, до повного усунення цих порушень, що повинно бути встановлено на підставі перевірки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області.

Третьою особою, не погодившись з рішенням суду, подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, що Бердянським МУ Головного управління ДСНС України у Запорізькій області в період з 18 грудня по 19 грудня 2019 року було проведено позапланову перевірку Комунальної установи "Бердянський психоневрологічний диспансер" Запорізької обласної ради, за наслідками якої було складено акт № 260 від 19.12.2019.

В ході перевірки Позивачем встановлено, що об`єкт Відповідача, будівлі, приміщення Комунальної установи "Бердянський психоневрологічний диспансер" Запорізької обласної ради, розташований за адресою: 71100, Запорізька область, м. Бердянськ, Військове містечко 2, буд. 23, експлуатується з порушенням норм пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, а саме:

- будівлі та приміщення не обладнані системами пожежної сигналізації та керування евакуюванням людей всупереч вимогам додатку А (обов`язковий), додатку Б (обов`язковий)» ДБН В.2.5-56:2014 "Системи протипожежного захисту";

- не проведено технічне обслуговування пожежних кран-комплектів не рідше одного разу на рік і перевірка на працездатність шляхом пуску води з реєстрацією результатів перевірки у спеціальному журналі обліку технічного обслуговування;

- допускається у приміщеннях управління опорядження (облицювання) стін та стель матеріалами з невизначеними показниками щодо пожежної небезпеки (вагонка);

- приміщення електрощитової не відокремлено протипожежними перешкодами (дверима) 2-го типу з межею вогнестійкості не менше ЕІЗО;

- допущено розміщення електророзетки на горючій основі (підвальне приміщення);

- допускається використання світильників з лампами розжарювання без захисного суцільного скла (ковпаків) (приміщення експертизи);

- допущено, при перебуванні людей у приміщенні, зачинення дверей на шляхах евакуаційних на ключ.

Згідно висновків акту перевірки, позивач дійшов висновку, що подальша експлуатація об`єктів створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей, що стало підставою для звернення до суду.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог виходив із того, що порушення пожежної та техногенної безпеки не усунуті, при цьому не усунуті порушення є такими, що створюють загрозу для життя та здоров`я людей, відсутні підстави стверджувати про усунення відповідачем порушень та, відповідно, про відсутність підстав для застосування заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації будівлі школи.

Колегія суддів погоджується із таким висновком з огляду на наступне.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України від 05.04.2007 року № 877-V"Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон № 877).

Відповідно до статті 1 Закону № 877 державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1052 (далі - Положення № 1052) Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

Відповідно до пункту 3 Положення № 1052 основними завданнями ДСНС України є, зокрема, реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності; здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб.

Згідно зі статтею 64 Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗ України) центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб.

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення. До складу центрального органу виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, і його територіальних органів входять: органи державного нагляду у сфері пожежного нагляду; органи державного нагляду у сфері цивільного захисту і техногенної безпеки; підрозділи забезпечення та інші структурні підрозділи.

Статтею 66 КЦЗ України передбачено, що центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.

Частиною першою статті 6 Закону Закон № 877 визначено підстави для здійснення позапланових заходів.

Відповідно до частини сьомої статті 7 Закону № 877 на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

За нормами частини п`ятої статті 4 Закону № 877 виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути призупинені виключно за рішенням суду.

Відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.

Згідно з пунктом 12 частини першої статті 67 КЦЗ України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

За приписами частини другої статті 68 КЦЗ України, у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Положеннями частини першої статті 70 КЦЗ України встановлено, що підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є, зокрема, недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами, нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій, неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання.

Відповідно до частини другої статті 70 КЦЗ України, повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Будівництво будівель та споруд на території об`єктів з масовим перебуванням людей без поданої декларації відповідності матеріально-технічної бази суб`єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки сприяє перш за все забудові території підприємства, збільшення пожежної навантаги, утворення додаткових об`єктів, які можуть не відповідати вимогам правил пожежної безпеки, а також створювати перешкоди для евакуації людей та матеріальних цінностей, перешкоджанню діям пожежно-рятувальних підрозділів, що в свою чергу несе загрозу для здоров`я і життя людей в разі виникнення пожежі.

Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджено матеріалами справи, що будівлі та приміщення не обладнані системами пожежної сигналізації та керування евакуюванням людей всупереч вимогам додатку А (обов`язковий), додатку Б (обов`язковий)» ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту».

Відповідно до вимог пункту 1.2 глави 1 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України № 1417 від 30.12.2014, зареєстрованих у Мін`юсті України 05 березня 2015 р. за № 252/26697, будинки, приміщення та споруди повинні обладнуватися системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 "Системи протипожежного захисту".

Відсутність системи протипожежного захисту (пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу) не дасть можливості виявлення загорання, минаючи людський фактор, на його ранній стадії, та сповіщення працюючого персоналу і підрозділів оперативно-рятувальної служби про загорання. У такому випадку суттєво збільшується час розвитку пожежі до моменту її виявлення, що спричинить значні матеріальні збитки, і несе загрозу для здоров`я і життя людей.

Пункт 8.1 таблиці А.1 Додатку А та пункт 10 таблиці Б.1 Додатку Б ДБН В.2.5-56:2014 "Системи протипожежного захисту" вказує на необхідність обладнання закладів охорони здоров`я системою пожежної сигналізації та системою оповіщення про пожежу та управлінням евакуюванням людей.

Даний пункт вказує, що у ДБН В.2.5-56:2014 Системи протипожежного захисту вказано лише перелік об`єктів, на яких необхідно обладнувати системами протипожежного захисту.

Безпосередньо у пункті 8.1 Додатку А (обов`язковий) Перелік однотипних за призначенням об`єктів, які підлягають обладнанню системами пожежної сигналізації та пожежогасіння, і тип системи передавання тривожних сповіщень ДБН В.2,5-56:2014 Системи протипожежного захисту вказано, що в закладах охорони здоров`я підлягають обладнанню системою пожежної сигналізації усі приміщення із застосуванням димових або комбінованих сповіщувачів системою передавання тривожних сповіщень ТИП 2.

ДБН В.2.5-56:2014 "Системи протипожежного захисту" діє з 01.07.2015 на заміну ДБН В.2.5-56:2010 Інженерне обладнання будинків і споруд. Системи протипожежного захисту.

До цього часу діяв ДБН В.2.5-13-98* "Інженерне обладнання будинків І споруд.

Пожежна автоматика будинків і споруд" та наказ МНС України від 22.08.2005 № 161 Про затвердження Переліку однотипних за призначенням об`єктів, які підлягають обладнанню автоматичними установками пожежогасіння та пожежної сигналізації, в якому в п. 1.5 Таблиці 1 містилися вимоги по обладнанню автоматичною установкою пожежної сигналізації закладів охорони здоров`я.

Відповідно до НАПБ А.01.001:2014 Правила пожежної безпеки в Україні, а саме пунктів 1, 2 розділу І:

1. Правила пожежної безпеки в Україні встановлюють загальні вимоги з пожежної безпеки до будівель, споруд різного призначення та прилеглих до них територій, іншого нерухомого майна, обладнання, устаткування, що експлуатуються, будівельних майданчиків, а також під час проведення робіт з будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення будівель та споруд.

2. Правила пожежної безпеки в Україні є обов`язковими для виконання суб`єктами господарювання, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.

Відповідно до абз. 8 частини 6 ст. 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. Ані актом, ані приписом не передбачено чіткого зазначення типу систем протипожежного захисту. Планування, проектування, монтування, введення в експлуатацію, експлуатування та технічне обслуговування таких систем виконуватимуть фахівці, які мають відповідну кваліфікацію.

Згідно пп.5.4.1 п.5.4 ДСТУ-Н CEN/TS 54-114:2009 Системи пожежної сигналізації та оповіщення. Частина 14. Настанова щодо побудови, проектування монтування, введення в експлуатацію, експлуатування та технічне обслуговування (СЕИ/ТВ 54-114:2004) ЮТ, передавання повідомлень до підрозділів пожежної охорони може бути автоматичний або ручний за телефоном).

Зокрема, ці норми можуть бути застосовані ліцензіатами, організаціями з надання послуг і виконання робіт протипожежного призначення.

З матеріалів справи вбачається, що підставою вимог щодо виявленого порушення (відсутність сигналізації) в Акті перевірки є посилання на пункт 1.2 глави 1 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні (затверджені наказом МВС України від 30.12.2014 № 1417), які в свою чергу посилаються на ДБН В.2.5- 56:2014 Системи протипожежного захисту, то ці норми ДБН розповсюджуються не тільки на об`єкти що будуються, а також на об`єкти що вже знаходяться в експлуатації.

Пожежний гідрант не облаштовано майданчиком з твердим покриттям (розміром не менше 12х12 м для встановлення пожежних автомобілів і забирання води будь-якої пори року).

Відповідно до вимог пункту 4 розділу І, підпункту 3 пункту 2.1. глави 2. розділу V Правил пожежної безпеки в Україні, затвердженого наказом МВС України від 30 грудня 2014 року № 1417, зовнішній протипожежний водопровід повинен бути справними і утримуватися таким чином, щоб забезпечити безперешкодний забір води пожежними автомобілями.

Згідно пункту 2.1 глави 2 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні пожежні гідранти та пожежні резервуари повинні бути справними і утримуватися таким чином, щоб забезпечити безперешкодний забір води пожежними автомобілями. Відповідальними за технічний стан пожежних гідрантів, установлених на мережі водопроводу населених пунктів, є відповідні служби (організації, установи), які утримують ці мережі водопроводу, а на території підприємств - власники або орендарі.

Для контролю працездатності мережі систем зовнішнього протипожежного водопроводу власнику мережі водопостачання або іншій відповідальній особі, визначеній у відповідному договорі згідно з вимогами чинного законодавства, необхідно 1 раз на рік проводити випробування на тиск та витрату води з оформленням акта. Випробування водопроводу повинно проводитися також після кожного ремонту, реконструкції або підключення нових споживачів до мережі водопроводу. Пожежні гідранти і водойми повинні мати під`їзди з твердим покриттям. У разі наявності на території об`єкта або поблизу нього (у радіусі до 200 м) природних або штучних вододжерел до них повинні бути влаштовані під`їзди з майданчиками (пірсами) розміром не менше 12 х 12 м для встановлення пожежних автомобілів і забирання води будь-якої пори року. Пожежні резервуари (водойми) та їх обладнання повинні бути захищені від замерзання води. Узимку для забирання води з відкритих вододжерел слід встановлювати утеплені ополонки розміром не менше 0,6 х 0,6 м, які мають утримуватись у зручному для використання стані.

Згідно з пунктом 13.3.6 ДБН В.2.5-74:2013 "Водопостачання. Зовнішні мережі" якщо безпосередній забір води з пожежного резервуару або водойми пожежними автомобілями, що обладнані пожежними насосами, або мотопомпами ускладнений, слід передбачати приймальні колодязі об`ємом від 3 м3 до 5 м3. Діаметр трубопроводу, який з`єднує резервуар або водойму з приймальним колодязем, слід приймати з умови пропуску розрахункової витрати води на зовнішнє пожежогасіння, але не менше ніж 200 мм. Перед приймальним колодязем на з`єднувальному трубопроводі потрібно встановлювати колодязь із засувкою, штурвал якої слід виводити під кришку люка.

Відповідно до вимог підпункту 4 пункту 2.1 глави 2 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України від 30 грудня 2014 року № 1417, для контролю працездатності мережі систем зовнішнього протипожежного водопроводу необхідно 1 раз на рік проводити випробування на тиск та витрату води з оформленням акта. Випробування водопроводу повинно проводитися також після кожного ремонту, реконструкції або підключення нових споживачів до мережі водопроводу.

У відповідності до вимог пункту 4 розділу IV Інструкції про порядок утримання, обліку та перевірки технічного стану джерел зовнішнього протипожежного водопостачання затвердженої наказом МВС від 15 червня 2015 року № 696, перевірка з пуском (забором) води проводиться один раз на рік (квітень - травень). Під час перевірки з пуском (забором) води для пожежних гідрантів (далі за текстом - ПГ) встановлюються: наявність води та розрахунковий тиск у водопровідній мережі шляхом почергового встановлення пожежної колонки на кожний ПГ; справність обладнання для пуску води з ПГ (пожежної колонки, запірної арматури та штока гідранта) та стан зливного отвору стояка ПГ; водовіддача водопровідної мережі шляхом підключення пожежно-рятувальних автомобілів на ПГ та подачі води з пожежних стволів у кількості, необхідній для забезпечення розрахункової витрати води, до місця умовної пожежі під час проведення пожежно-тактичних навчань (занять) пожежно-рятувальних підрозділів ДСНС України зі складанням Акта перевірки водопровідної мережі на водовіддачу, форма якого наведена у додатку 7 Інструкції. У відповідності до пункту 6. розділу IV. Інструкції керівники об`єктів незалежно від форм власності зобов`язані не рідше двох разів на рік (квітень - травень, вересень - жовтень) проводити відповідно до пунктів 3, 4 цього розділу перевірку об`єктових джерел зовнішнього протипожежного водопостачання, розміщених на їх території, із залученням (за їх письмовим зверненням) пожежно-рятувальних підрозділів ДСНС України.

Відповідно до вимог абзацу 11 пункту 9.2 глави 9 розділу VI Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України від 30 грудня 2014 року №1417, на складах резервуарного парку повинен бути запас вогнегасних речовин, а також засобів їх подавання в кількості, необхідній для гасіння пожежі в найбільшому резервуарі.

Недостатня кількість води для гасіння можливої пожежі, недостатня кількість вогнегасних речовин, а також засобів їх подавання в кількості, необхідній для гасіння пожежі в найбільшому резервуарі потенційно може призвести до ускладнення проведення пожежно-рятувальних робіт та як наслідок призвести до більших надзвичайних подій, які несуть загрозу життю або здоров`ю населення.

Не забезпечено працівників об`єкта засобами колективного та індивідуального захисту.

Відповідно до вимог п.2 розділ III, наказ МВС України від 05.11.2018 № 879 Про затвердження Правил техногенної безпеки зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 листопада 2018 р. за №1346/32798, суб`єкти господарювання у випадках, визначених Кодексу цивільного захисту України від 2.10.2012 № 5403-УІ, забезпечують техногенну безпеку шляхом забезпечення відповідно до законодавства своїх працівників засобами колективного та індивідуального захисту.

Відсутність у працівників засобів колективного та індивідуального захисту при виникненні пожежі не дає можливість захиститись від вогню та продуктів горіння, що несе загрозу для здоров`я і життя людини.

Відповідно до Кодексу цивільного захисту України техногенна безпека - відсутність ризику виникнення аварій та/або катастроф на потенційно небезпечних об`єктах, а також у суб`єктів господарювання, що можуть створити реальну загрозу їх виникнення.

Техногенна безпека характеризує стан захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного характеру.

Відповідач має саме такий потенційно небезпечний об`єкт у використанні, тому має забезпечити працівників засобами колективного та індивідуального захисту.

Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

За таких обставин, суд погоджується з позивачем, що порушення, які були виявлені під час планової перевірки відповідача та які не усунуті є такими, що створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей, що є неприпустимим.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

В зв`язку з наведеним, держава, через наділені повноваженнями органи, вживає заходи для забезпечення безпеки людей. До таких заходів відноситься, в тому числі, і встановлення на законодавчому рівні вимог до будівель та споруд у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту. Такі вимоги є обов`язковими для встановленого законодавством кола суб`єктів, зокрема, підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, котрі є власниками будівель та споруд, де постійно перебуває велика кількість людей. Не дотримання цих вимог робить неможливим експлуатацію будівель та споруд як таких, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Відповідно до п. п. 24, 33 частини 1 статті 1 Кодексу цивільного захисту України пожежна безпека - відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов`язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю.

Надзвичайна ситуація - обстановка на окремій території чи суб`єкті господарювання на ній або водному об`єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров`ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об`єкті, провадження на ній господарської діяльності.

Пожежі відносяться до надзвичайних ситуацій, а загроза життю та здоров`ю людей виникає не лише при наявності порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що безпосередньо можуть до неї призвести, а й при наявності інших порушень по нездійсненню заходів щодо захисту людей від впливу небезпечних чинників при вже виниклій пожежі.

Поняття загроза життю та/або здоров`ю людини є оціночним, що розуміється у сфері захисту населення, територій, навколишнього природного середовища та майна, функція контролю (нагляду) за чим, зокрема покладена на позивача, посадові особи якого володіють спеціальними знаннями у цій сфері. Настання реальної загрози життю та/або здоров`ю людей від пожежі або надзвичайної ситуації з обставинами, що можуть призвести до займання, розповсюдження вогню та вплив небезпечних факторів пожежі (продуктів горіння, чадного газу, підвищених температур тощо) створюють реальну загрозу життю та/або здоров`ю людини. Суд враховує, що життя та здоров`я людини є найвищою цінністю.

Закони, інші нормативно-правові акти, зокрема Правила пожежної безпеки в Україні №1417 від 30.12.2014 є обов`язковими для виконання суб`єктами господарювання, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах. Згідно з пункту 4 Розділу І Правил №1417, пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційних заходів та технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежам, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для успішного гасіння пожеж.

Відповідно до положень статей 4-7 Закону України Про пожежну безпеку, правила пожежної безпеки в Україні є обов`язковими для виконання всіма центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями (незалежно від виду їх діяльності та форм власності), посадовими особами та громадянами.

Наявність порушення відповідачем вимог законодавчих та нормативно-правових актів у сферах пожежної і техногенної безпеки та цивільного захисту підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та не було спростовано відповідачем під час судового розгляду справи.

Водночас, існування (не усунення відповідачем) хоча б одного з порушень, встановлених позивачем, які загрожують життю та здоров`ю людей, вже є самостійною достатньою правовою підставою для застосування до нього заходів реагування шляхом знеструмлення електроживлення, закриття всіх входів (із накладенням печаток) та заборони експлуатацію дошкільного навчального закладу.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 26.06.2018 по справі № 823/589/16, від 28.02.2019 № 810/2400/18 та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов`язковими для суду при розгляді даної справи.

Так, єдиним належним доказом усунення порушень є акт позапланового заходу нагляду (контролю).

Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджено матеріалами справи, актом позапланового заходу (контролю) від 09.10.2020 р. № 196 встановлено, що порушення пожежної та техногенної безпеки не усунуті, при цьому не усунуті порушення є такими, що створюють загрозу для життя та здоров`я людей, відсутні підстави стверджувати про усунення відповідачем порушень та, відповідно, про відсутність підстав для застосування заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації будівлі школи.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції та зазначає, що, оскільки порушення пожежної безпеки не були усунуті в повному обсязі, а ті, що залишились, можуть створювати загрозу життю або здоров`ю персоналу відповідача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування заходів реагування.

Зазначений висновок узгоджується із правовою позицією викладеною у постановах Верховного Суду від 31 березня 2020 року по справі № 160/998/19, постанові від 03.04.2020 року № 806/77/18.

Отже, доводи апеляційної скарги повністю спростовуються зібраними у справі доказами, та не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

З урахуванням приведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засідання усіх обставин справи в їх сукупності.

Статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької обласної ради на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.10.2023 р. в адміністративній справі №280/304/20, - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.10.2023 р. в адміністративній справі №280/304/20, - залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду, відповідно до ст.ст. 328 329 КАС України.

Головуючий - суддяС.В. Чабаненко

суддяС.В. Білак

суддяІ.В. Юрко