ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
24 червня 2024 року Справа № 913/243/24
Провадження №16/913/243/24
Суддя господарського суду Луганської області Шеліхіна Р.М., розглянувши матеріали справи Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м.Київ
до Восьмого Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Луганській області, смт. Марківка Марківського району Луганської області
про стягнення 175706,66 грн
без виклику учасників справи,
в с т а н о в и в:
Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до 8 Державного пожежно - рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Луганській області, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за природний газ, поставлений згідно з Типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2501 у сумі 114647,81 грн за період - грудень 2021 року, а також 3% річних у сумі 7150,59 грн за період з 01.02.2022 по 29.02.2024, пеню у сумі 16930,19 грн за період з 01.02.2022 по 31.07.2022 та інфляційні втрати у сумі 36977,47 грн за період з 01.02.2022 по 29.02.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив свої зобов`язання в частині своєчасної оплати поставленого природного газу.
Позивач просив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2024 справа передана на розгляд судді Шеліхіній Р.М.
Розглянувши матеріали позовної заяви, господарський суд дійшов до висновку, що вони відповідають вимогам, встановленим ст.ст. 162, 164, 172 ГПК України. Підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження у справі, встановлені ГПК України відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 176 ГПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження, суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 12 ГПК України передбачено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Зі змісту ч. 5 ст. 12 ГПК України випливає, що малозначними справами, зокрема, є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 3 ст. 247 ГПК України передбачено, що при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Враховуючи вищевикладене, при вирішенні питання про віднесення справи до категорії малозначних, суд враховує приписи ст. 247 ГПК України.
Позивачем заявлено до стягнення 175706,66 грн, що за ціною позову відповідає визначенню законодавцем справи, як малозначної, у зв`язку з чим, в силу наведених вище приписів процесуального закону, дана справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
У відповідності до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням - відповідача у справі є: 92400, смт. Марківка Марківського району Луганської області, пров. Південний, 7.
За інформацією Акціонерного товариства «Укрпошта», розміщеній на офіційному вебсайті (https://offices.ukrposhta.ua), відділення в смт. Марківка Марківського району Луганської області тимчасово не функціонує, а тому пересилання поштової кореспонденції до вказаного населеного пункту наразі є неможливим.
Позивач направив до суду позовну заяву в підсистемі «Електронний суд».
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, відповідач має зареєстрований «Електронний кабінет» в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, як того вимагають приписи ч.6 ст.6 ГПК України.
На підставі викладеного, обмін документами між учасниками справи здійснюється в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.
Відповідач правом на захист своїх інтересів в суді не скористався, відзив до матеріалів справи не надав.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Набула чинності 26.10.2021 року Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021№ 1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. №809 і від 9 грудня 2020 р. № 1236» (далі Постанова КМУ № 1102).
Пунктом 2 Постанови КМУ № 1102 визначено зобов`язання акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України», товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 р. бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.
Восьмий ДЕРЖАВНИЙ ПОЖЕЖНО-РЯТУВАЛЬНИЙ ЗАГІН ГОЛОВНОГО
УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З НАДЗВИЧАЙНИХ
СИТУАЦІЙ У ЛУГАНСЬКІЙ ОБЛАСТІ (далі Відповідач, Споживач) є бюджетною
установою (в значенні Бюджетного кодексу України).
У відповідності до положень пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача.
Зазначена інформація надається через інформаційну платформу, за допомогою
відправки повідомлення на поштову скриньку постачальника останньої надії в
інформаційній платформі дані скриньки G_MAIL_PLR.
У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником
оператором газотранспортної системи (далі Оператор ГТС) за участю операторів
газорозподільних систем (далі оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого
Відповідачем у листопаді та грудні 2021 автоматично включено до портфеля
постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю
«Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний
газ віднесено до об`ємів, поставлених Позивачем.
Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову № 3011 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ «ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ», на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу
ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОПЕРАТОР
ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» (03065, м. Київ, проспект Гузара
Любомира, 44; код ЄДРПОУ 42795490).
Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом
Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015,
зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1378/27823 (далі
«Кодекс ГТС»).
Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС:
- інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі
Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором
газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг
транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної
платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Отже, суб`єкти ринку природного газу (в даному випадку Позивач та Відповідач, як продавець та покупець природного газу відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.
Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу
та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для
забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими
стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг
транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій,
перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій,
передбачених цим Кодексом.
Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (пункт 2 глави 3
розділу IV Кодексу ГТС).
Таким чином, Позивач, як суб`єкт ринку природного газу має право доступ до
Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.
Факт включення Відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії»
та віднесення газу, спожитого Відповідачем, до портфеля постачальника «останньої
надії» з наведених вище підстав підтверджується:
- листом оператора ГТС № ТОВВИХ-23-15450 від 31.10.2023 та інформацією щодо
остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS000128BPE008;
- інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів
постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (форма № 10);
- відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача
з ЕІС-кодом 56XS000128BPE008 (надається у вигляді принтскрину з
особового кабінету Позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС).
Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених
постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах
енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015р. (далі -
Правила), договір постачання природного газу постачальником «останньої надії»
укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог
статей 205,633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти
постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт
споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.
Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора
газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в
Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу
газотранспортної системи.
Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії»
(далі Договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015
року № 2501.
Так, відповідно до підпункту 4.2. розділу IV Договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за
даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі
даних Оператора ГТС та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов
договору розподілу природного газу.
Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу XIІ Кодексу газотранспортної системи,
затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 (далі Кодекс ГТС) у
точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації
щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор
газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору
газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання
природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не
вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний
обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця
фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково
надається в розрізі газових днів газового місяця (М).
Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого Споживачем природного газу передається
Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується
Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.
Отже, Позивач проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного
газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/
спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до
інформаційної платформи оператора ГТС.
Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.
З 1 жовтня 2021 р. ціна природного газу, що постачається постачальником
«останньої надії» щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24
Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії»,
затвердженого постановою КМУ від 30 вересня 2015 р. № 809 в редакції Постанови
КМУ № 1102.
Цією ж Постановою КМУ № 1102 на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021р. встановлено граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних
організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб. метр з урахуванням
податку на додану вартість.
Протягом листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу
перевищувала 16,8 грн за 1 куб.метр, отже у цей період застосовується гранична ціна
в 16,8 грн за 1 куб.метр.
З 1 грудня 2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов
Договору опублікована/оприлюднена на сайті Позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price, відповідна роздруківка
додається. Ціна природного газу також підтверджується довідкою Позивача.
Разом із цим, відповідно до пункту 4.3. Договору, Постачальник зобов`язаний надати
Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа
календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в
обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням,
через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо
обумовлено).
На виконання вказаного пункту Позивачем направлялись на адресу Відповідача
відповідні рахунки на оплату поставленого природного газу, однак останнім
здійснено оплату лише за спожитий газ в листопаді 2021 р. у розмірі 41 714 грн.
Оплату за грудень 2021 р. у розмірі 114 647,81 грн відповідач не здійснював взагалі.
Крім цього, порядок здійснення оплати визначений пунктом 4.4. Договору, яким
передбачено, що Споживач зобов`язаний оплатити вартість спожитого ним
природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем
постачання природного газу.
Таким чином, укладений між сторонами публічний типовий Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статей 173, 174, 175 ГК України, статей 11, 202, 509 ЦК України, і згідно статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з
господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не
передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з частиною 2 статті 714 Цивільного кодексу України до договору постачання
енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються
загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо
інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Частиною 2 статті 265 ГК України визначено, що договір поставки укладається на
розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Тобто, виходячи з частини 2 статті 265 ГК України та предмету Договору, укладеного між Позивачем та Відповідачем, а також враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед
відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та
укладеним між ними Договором, який за своєю правовою природою є договором
поставки та підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 ЦК України
та статей 264-271 ГК України.
Отже, всі відносини між Споживачем та Постачальником після укладання договору регулюються Цивільним кодексом та іншими нормативними актами, а саме, Законом України «Про ринок природного газу», Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015р. № 2496, Типовим
договором постачання природного газу постачальником «останньої надії»,
затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 р. № 2501.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів
застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей,
передбачених ГК України.
Позивачем було виконано в повному обсязі взяті на себе зобов`язання, відповідно до Договору, у строк та порядок передбачений Договором, належним чином та в повному обсязі. Всього було поставлено природного газу на загальну суму 156 362,21 грн.
У листопаді 2021 р. Позивач поставив Відповідачу природний газ в об`ємі 2,48300 тис.куб.м. на суму 41 714,40 грн. Відповідач повність здійснив оплату за поставлений газ.
У грудні 2021 р. Позивач поставив Відповідачу природний газ в об`ємі 2,05568
тис.куб.м. на суму 114 647,81 грн. Відповідач не здійснив оплату за поставлений газ.
Таким чином у Відповідача перед Позивачем сформувалась заборгованість
за спожитий природний газ на загальну суму 156 362,21 грн.
Зобов`язанням, за статтею 509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона
(боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію
(передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або
утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання
його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього
Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.
Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його
невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання
(неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не
приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений
договором або законом.
Статтею 222 ГК України визначено, що учасники господарських відносин, що
порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити
їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду. Проте Відповідачем, в
порушення умов Договору, досі не виконано своїх зобов`язань.
Договір, згідно статті 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.
У відповідності до частини 1 статті 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за
своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 ЦК України та статтею 193 ГК України
передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його
умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та
вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов
та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно
ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного
виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення
загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для
застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами та
договором.
У відповідності до ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової
відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у
сфері господарювання.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Пунктами 1, 2 ст. 230 ГК України визначено, що санкціями у цьому Кодексі
визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня),
яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним
правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного
виконання господарського зобов`язання.
Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері
господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.
Пунктом 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення
грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається
обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими
коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова
сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення
боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми
несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення
виконання.
Згідно з приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до пункту 4.5. Типового договору постачання природного газу
постачальником «останньої надії» у разі порушення Споживачем, що не є побутовим,
строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової
ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від
суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Вказаний пункт Типового договору узгоджується із положеннями ст. ст. 1, 3 Закону
України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»:
платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за
прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір
пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого
платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку
України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Розрахунок пені, що підлягає стягненню за цим позовом здійснено у відповідності до
вимог ст. 232 ГК України, та з наступного дня, від дня прострочення основного
зобов`язання.
З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу Відповідача перед Позивачем за договором, розмір нарахованої Позивачем
пені за неналежне виконання Відповідачем умов договору складає 16 930,19
грн, згідно детального розрахунку, здійсненого у додатку до цього позову.
Відповідно до вимог пункту 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.
Оскільки Відповідачем не виконані умови Договору щодо оплати отриманого
природного газу, він зобов`язаний сплатити на користь Позивача суму боргу з
урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від
простроченої суми.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу
інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу,
суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення
грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати)
від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними
до сплати кредиторові.
Що стосується нарахованих 3% річних, то приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є
диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений
договором або законом. Оскільки сторони в договорі не передбачили інший розмір
процентів річних, то стягненню підлягають три проценти річних від простроченої
суми за весь час прострочення.
Загальний розмір нарахованих 3% річних від основного боргу складає
7 150,59 грн, згідно детального розрахунку, здійсненого у додатку до цього
позову.
Стосовно інфляційних втрат, то відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2018 року у справі №910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може
реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення
вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати
індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а
дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця,
наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць
(місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
Розрахунок індексу інфляції здійснено Позивачем у відповідності до рекомендацій,
наданих відповідно до Листа Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97-р.
Сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів складає
36 977,47 грн, згідно детального розрахунку, наданого у додатку до цього
позову.
Отже, загальна сума боргу Відповідача перед Позивачем, що підлягає стягненню згідно цього позову складає 175 706,06 грн.
Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об`єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, оцінивши надані сторонами докази своїх вимог до суті спору, та заперечень, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю за таких підстав.
Зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають з підстав закону або умов договору (ст.ст.173,193 ГК України).
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до договору, так як одностороння відмові від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається.
Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання.
В даному спорі правовідносини сторін врегульовані нормами Закону України «Про ринок природного газу», Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП №2496 від 30.09.2015, Типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2501, та іншими законодавчими актами.
За своєю правовою природою договір, який укладено між сторонами, є договором постачання природного газу.
Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).
Матеріалами справи, належними та допустимими доказами підтверджено факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та факт поставки позивачем відповідачеві природного газу у об`ємі 4,53868 тис. куб.м за період з листопад-грудень 2021 року (інформація щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІСкодом56XS000128BPE008,інформація щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма № 10)
Відповідно до п.1 розділу 6 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2496 договір постачання природного газу постачальником останньої надії укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу 6, з урахуванням вимог ст.ст. 205,633,634,641,642 ЦК України, шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір між постачальником «останньої надії» та споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи, і є днем початку постачання газу споживачу. Споживач зареєстрований в Реєстрі постачальника «останньої надії», як передбачено кодексом газотранспортної системи. Об`єм спожитого газу передається оператором газорозподільчої мережі в інформаційну платформу оператора газотранспортної системи та використовується постачальником (позивачем) для розрахунку вартості спожитого газу, а споживач (відповідач) має об`єктивну можливість і суб`єктивний обов`язок отримувати показники обсягу спожитого газу та дотримуватись умов договору щодо строків оплати спожитого газу за ціною, встановленою на день оплати. Порядок здійснення оплати визначений в п.4.4 договору до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Аналізуючи умови договору та законодавчі акти, що регулюють правовідносини сторін спору, суд дійшов висновку, що позивач виконав умови договору та приписи закону у повному обсязі, а відповідач свої зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість на суму 114647,81 грн.
Наданими позивачем даними з інформаційної платформи Оператора ГТС підтверджується, що у період з листопада-грудня 2021 року постачання природного газу відповідачу здійснювалось саме позивачем як постачальником "останньої надії".
З огляду на викладене, суд вирішив задовольнити позов в частині основної заборгованості у сумі 114647,81 грн.
Щодо вимог про стягнення 3% річних у сумі 7150,59 грн за період з 21.12.21 по 01.01.24 та інфляційних втрат у сумі 36977,47 грн за період з 01.02.2022 по 01.02.2024, суд зазначає наступне.
Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Здійснивши перевірку наданих розрахунків, суд дійшов висновку, що розрахунок відсотків річних та інфляційних втрат здійснено позивачем арифметично правильно, відповідно до фактичних правовідносин сторін та приписів діючого законодавства, у зв`язку з чим такі вимоги підлягають задоволенню повністю.
Щодо вимог про стягнення пені у сумі 16930,19 грн за період з 01.01.2022 по 29.02.2024, суд зазначає наступне.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. (ст. 611 ЦК України)
Відповідно до положень ст. 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафними санкціями згідно зі ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Пунктом 4.5. Типового договору передбачено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку, що він є вірним та виконаним відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Отже, вимога про стягнення пені у сумі 16930,19 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
За таких обставин, позов підлягає задоволенню повністю на суму 175706,06 грн.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати на судовий збір в сумі 2422,40 грн слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73-79, 129, 232-233, 236-238, 240-242,252 Господарського процесуального кодексу, суд
в и р і ш и в:
1.Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути із ВОСЬМОГО ДЕРЖАВНОГО ПОЖЕЖНО-РЯТУВАЛЬНОГО ЗАГОНУ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ У ЛУГАНСЬКІЙ ОБЛАСТІ (92400, ЛУГАНСЬКА ОБЛ., МАРКІВСЬКИЙ Р-Н, СЕЛИЩЕ МІСЬКОГО ТИПУ МАРКІВКА, ПРОВУЛОК ПІВДЕННИЙ, БУДИНОК 7; код ЄДРПОУ: 38286905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1; код ЄДРПОУ: 40121452) борг у загальній сумі 175 706,06 грн, у тому числі: основний борг у сумі 114647,81 грн; пеня у сумі 16 930,19 грн; три відсотки річних у сумі 7 150,59 грн; інфляційні втрати у сумі 36 977,47 грн.
3. Стягнути із ВОСЬМОГО ДЕРЖАВНОГО ПОЖЕЖНО-РЯТУВАЛЬНОГО ЗАГОНУ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З
НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ У ЛУГАНСЬКІЙ ОБЛАСТІ (92400, ЛУГАНСЬКА
ОБЛ., МАРКІВСЬКИЙ Р-Н, СЕЛИЩЕ МІСЬКОГО ТИПУ МАРКІВКА, ПРОВУЛОК
ПІВДЕННИЙ, БУДИНОК 7; код ЄДРПОУ: 38286905) на користь Товариства з
обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1; код ЄДРПОУ: 40121452) судові витрати у сумі 2422,40грн.
Суддя Р. Шеліхіна
вих. №
24.04.2024
Надр. 1 прим.
1- до справи;
2- позивачу - до електронного кабінету;
3- відповідачу до електронного кабінету.
Внесено до ЄДРСР 26.04.2024 Багацький А. О.
Суд | Господарський суд Луганської області |
Дата ухвалення рішення | 24.06.2024 |
Оприлюднено | 26.06.2024 |
Номер документу | 119939652 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг енергоносіїв |
Господарське
Господарський суд Луганської області
Шеліхіна Р.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні