Постанова

від 19.06.2024 по справі 676/4542/22

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року

м. Київ

справа № 676/4542/22

провадження № 51-627 км 24

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 , та касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 18 грудня 2023 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесені до ЄРДР за № 12022242000000660 за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Львова, жителя АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Короткий зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 серпня 2023 року засуджено ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік 6 місяців, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК.

Відповідно до статей 96-1, 96-2 КК застосовано спеціальну конфіскацію, та примусово безоплатно вилучено у ОСОБА_8 у власність держави 10 851 грн, що відповідає вартості 1/2 частини майна - автомобіля «ВАЗ 21063» 1988 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .

Вказаний вирок ухвалено із застосуванням положень ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), яким у тому числі вирішено питання щодо судових витрат та долі речових доказів.

Відповідно до вироку ОСОБА_8 визнано винуватим у тому, що він, перебуваючи на посаді чергового диспетчерської служби у фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 , з якою укладено договір про надання комплексу робіт щодо контролю переміщення працівників, відвідувачів, транспортних засобів, сировини, готової продукції та інших товарно-матеріальних цінностей, 02 липня 2022 року приблизно о 23:56, перебуваючи на території підприємства філії «Птахофабрика «Авіс» ПрАТ «Агрохолдинг Авангард», що на вул. Вербецьке шосе, 1 у с. Гуменці Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, реалізовуючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, змінив напрямок фіксації відеокамер зовнішнього спостереження, на власному автомобілі «ВАЗ 21063», д.н.з. НОМЕР_1 , заїхав на територію підприємства через заздалегідь відкриту технологічну браму, розрізав болгаркою навісний замок на дверях складу товарно-матеріальних цінностей та проник всередину цього складу, звідки виніс електродвигуни марки «ISGEV», «MEC 80», та електродвигуни з редуктором марки «BONFIGLIOLI», переніс їх та помістив до багажного відділення вказаного вище автомобіля, після чого покинув територію підприємства, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим завдав філії «Птахофабрика «Авіс» ПрАТ «Агрохолдинг Авангард» матеріальної шкоди на загальну суму 332 993,67 грн, що у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

За встановлених фактичних обставин суд першої інстанції кваліфікував дії ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 185 КК, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у сховище, вчинене у великих розмірах та в умовах воєнного стану.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 18 грудня 2023 року апеляційну скаргу прокурора задоволено частково, а вирок Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 серпня 2023 року в частині застосування спеціальної конфіскації змінено.

Відповідно до статей 96-1, 96-2 КК ухвалено застосувати спеціальну конфіскацію, та примусово безоплатно вилучити у ОСОБА_8 у власність держави 1/2 частину автомобіля «ВАЗ 21063» 1988 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .

В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Вимоги, викладені в касаційних скаргах, та узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_6 ставить питання про зміну ухвали апеляційного суду у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи свої вимоги, стверджує, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи вирок місцевого суду в частині застосування спеціальної конфіскації, безпідставно ухвалив конфіскувати 1/2 частину автомобіля «ВАЗ 21063», д.н.з. НОМЕР_1 , оскільки він є неподільною річчю, частина якого належить свідку ОСОБА_10 на праві спільної сумісної власності, а тому з огляду на вимоги ч. 2 ст. 96-2 КК зобов`язаний був стягнути з ОСОБА_8 в дохід держави грошову суму у розмірі 21 702 грн, що згідно висновку товарознавчої експертизи № СЕ-19/123-23/3838-АВ від 06 липня 2022 року складає еквівалентну вартість автомобіля.

Вважає, що у такий спосіб апеляційний суд вирішив спір про право власності на майно, фактично поділивши його з виділенням часток, що є неприпустимим, та застосував закон, який не підлягав застосуванню, що є підставою для скасування ухвали суду апеляційної інстанції.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.

На обґрунтування своїх вимог вказує, що судом першої інстанції правильно було встановлено, що під час вчинення крадіжки ОСОБА_8 використовував автомобіль «ВАЗ 21063», д.н.з. НОМЕР_1 , частина якого відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України (далі - СК) належить свідку ОСОБА_10 , оскільки автомобіль набутий під час шлюбу за спільні кошти, та вона не була обізнана про використання автомобіля для здійснення злочинної діяльності.

З огляду на викладене зазначає, що дійшовши висновку про неможливість застосування спеціальної конфіскації щодо всього автомобіля, а також неможливості виділити частку ОСОБА_8 , місцевий суд обґрунтовано застосував положення ч. 2 ст. 96-2 КК та ухвалив стягнути з ОСОБА_8 грошову суму, яка відповідає вартості його частки у спільній сумісній власності подружжя відповідно до вартості автомобіля, визначеної згідно висновку товарознавчої експертизи № СЕ-19/123-23/3838-АВ від 06 липня 2022 року.

Таким чином вважає, що апеляційний суд, скасовуючи вирок місцевого суду в частині застосування спеціальної конфіскації, неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.

Від учасників судового провадження заперечень на касаційні скарги прокурора та захисника не надходило.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу прокурора, та частково підтримав касаційну скаргу захисника. Просив оскаржувану ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Інші учасники були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, у судове засідання не з`явилися, клопотань про відкладення касаційного розгляду до Суду не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, й правильність кваліфікації його дій у касаційних скаргах прокурором та захисником не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.

У своїх касаційний скаргах як прокурор так і захисник вказують про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального закону, зокрема, неправильне застосування положень ст. 96-2 КК.

Так, у касаційній скарзі прокурор вказує, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи вирок місцевого суду в частині застосування спеціальної конфіскації, безпідставно ухвалив конфіскувати 1/2 частину автомобіля «ВАЗ 21063», д.н.з. НОМЕР_1 , оскільки зобов`язаний був стягнути з ОСОБА_8 в дохід держави всю грошову суму у розмірі 21 702 грн, що згідно висновку товарознавчої експертизи складає еквівалентну вартість автомобіля.

Водночас, захисник у скарзі стверджує, що місцевий суд обґрунтовано застосував положення ч. 2 ст. 96-2 КК та ухвалив стягнути з ОСОБА_8 грошову суму у розмірі 10 851 грн, яка відповідає вартості його частки у спільній сумісній власності подружжя, тоді як апеляційний суд дійшов неправильного висновку про спеціальну конфіскацію 1/2 частини автомобіля.

Наведені доводи прокурора та захисника колегія суддів вважає слушними та такими, що знайшли своє підтвердження під час касаційного розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого ч. 1 ст. 150, ст.154, ч. 2 і 3 ст. 159-1, ч. 1 ст. 190, ст. 192, ч. 1 ст. 204, 209-1, 210, ч. 1 і 2 ст. 212, 212-1, ч. 1 ст. 222, 229, 239-1, 239-2, ч. 2 ст. 244, ч. 1 ст. 248, 249, ч. 1 і 2 ст. 300, ч 1 ст. 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, ст. 363, ч. 1 ст. 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.

Як визначено положеннями ч. 1 ст. 96-2 КК спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Згідно з вироком ОСОБА_8 визнано винуватим у тому, що він, на власному автомобілі «ВАЗ 21063», д.н.з. НОМЕР_1 , заїхав на територію підприємства підприємства філії «Птахофабрика «Авіс» ПрАТ «Агрохолдинг Авангард», проник всередину складу товарно-матеріальних цінностей, звідки виніс електродвигуни, які переніс та помістив до багажного відділення вказаного вище автомобіля, після чого покинув територію підприємства, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Тобто, за встановлених фактичних обставин ОСОБА_8 використовував автомобіль «ВАЗ 21063», д.н.з. НОМЕР_1 , як знаряддя вчинення злочину.

У ч. 2 ст. 96-2 КК зазначено, що у разі якщо гроші, цінності та інше майно, зазначені у частині першій цієї статті, були повністю або частково перетворені в інше майно, спеціальній конфіскації підлягає повністю або частково перетворене майно. Якщо конфіскація грошей, цінностей та іншого майна, зазначених у частині першій цієї статті, на момент прийняття судом рішення про спеціальну конфіскацію неможлива внаслідок їх використання або неможливості виділення з набутого законним шляхом майна, або відчуження, або з інших причин, суд виносить рішення про конфіскацію грошової суми, що відповідає вартості такого майна.

Разом з тим, ч. 9 ст. 100 КПК передбачено, що питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю).

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що відповідно до повідомлення ТЦС МВС № 6843 від 09 червня 2023 року за № 31/22/3-930 на ім`я ОСОБА_8 14 травня 2005 року зареєстровано автомобіль марки «ВАЗ 21063», д.н.з. НОМЕР_1 . Вказане підтверджується також наявною у матеріалах кримінального провадження копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 . Також під час розгляду кримінального провадження судом встановлено, що ОСОБА_8 з 17 березня 1990 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10 .

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції, свідок ОСОБА_10 під час її допиту зазначила, що вказаний автомобіль був придбаний з чоловіком за спільні кошти та є спільним сумісним майном. При цьому свідок категорично ствердила про те, що не була обізнаною, що її чоловік ОСОБА_8 буде використовувати автомобіль під час вчинення кримінального правопорушення. Таких доказів не надано й стороною обвинувачення в ході судового розгляду.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтованого вказав про те, що на момент ухвалення вироку неможливо застосувати спеціальну конфіскацію до автомобіля, який є спільною сумісною власністю подружжя, а також неможливо виділити частку ОСОБА_8 , оскільки автомобіль з огляду на положення ст. 183 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) є неподільною річчю, а тому обґрунтовано дійшов висновку про застосування конфіскації грошової суми, як це передбачено вимогами ч. 2 ст. 96-2 КК.

Не погодившись з вироком суду першої інстанції, сторона обвинувачення оскаржила його у апеляційному порядку в частині неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що стосується спеціальної конфіскації.

Зокрема, прокурор у апеляційній скарзі вказував про необхідність застосування конфіскації грошової суми, що відповідає повній вартості автомобіля згідно з висновком судової товарознавчої експертизи.

Переглядаючи вирок, суд апеляційної інстанції змінив рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання про спеціальну конфіскацію, посилаючись на положення статей 96-1, 96-2 КК, застосував спеціальну конфіскацію, та ухвалив примусово безоплатно вилучити у ОСОБА_8 у власність держави 1/2 частину автомобіля «ВАЗ 21063» 1988 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .

На переконання колегії суддів такі висновки суду апеляційної інстанції є неправильними, оскільки не узгоджуються з вимогами законодавства.

Відповідно до ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, та не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а також визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Згідно з ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК, майно набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Крім того, відповідно до ст. 183 ЦК неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Ухвалюючи рішення про застосування спеціальної конфіскації 1/2 частини автомобіля «ВАЗ 21063», д.н.з. НОМЕР_1 , апеляційний суд не взяв до уваги положень вищевказаних норм, та не врахував вимоги ч. 2 ст. 96-2 КК, свого рішення належним чином не мотивував, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, що призвело до неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність.

З огляду на зазначене, доводи прокурора та захисника про неправильне вирішення апеляційним судом питання про застосування спеціальної конфіскації є обґрунтованими.

Крім того, доречними є твердження прокурора, які викладені ним у касаційній скарзі, про безпідставне застосуванням апеляційним судом конфіскації частини автомобіля.

Застосовуючи конфіскацію саме 1/2 частини автомобіля, суд апеляційної інстанції фактично вказав, що автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя, який набутий під час шлюбу, а тому обвинувачений ОСОБА_8 та свідок ОСОБА_10 володіють цим майном у рівних частках.

Проте, наведені вище норми передбачають застосування спеціальної конфіскації до знаряддя вчинення злочину, а не до його окремої частини, оскільки така конфіскація направлена насамперед на примусове, безоплатне вилучення майна у власність держави, з метою перешкодити засудженій особі у подальшому використовувати таке майно для здійснення злочинної діяльності.

Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку.

Вимоги ст. 370 КПК передбачають, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як визначено ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Положеннями ч. 2 ст. 438 КПК передбачено, що при вирішенні питання про наявність зазначених у частині 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є, зокрема, незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що наведені порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, допущені судом апеляційної інстанції, є такими, що істотно вплинули на законність, обґрунтованість та вмотивованість прийнятого рішення, а тому є підставою для скасування ухвали апеляційного суду.

Водночас, у своїй касаційній скарзі прокурор обґрунтовано вказує про необхідність стягнути з ОСОБА_8 в дохід держави грошову суму у розмірі 21 702 грн, що згідно висновку товарознавчої експертизи складає еквівалентну вартість автомобіля.

Враховуючи те, що ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню у тому числі й через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а суд касаційної інстанції відповідно до положень ст. 437 КПК не має права погіршити правове становище засудженого, апеляційному суду необхідно врахувати наведене, взяти до уваги точний зміст положень статей 96-1, 96-2 КК, врахувати висновок судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/123-23/6838-АВ від 06 липня 2022 року щодо визначення ринкової вартості автомобіля марки «ВАЗ 21063» 1988 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , та, використовуючи усі процесуальні можливості, постановити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.

За таких обставин касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, касаційна скарга захисника частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 задовольнити.

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 18 грудня 2023 року стосовно ОСОБА_8 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3