Рішення

від 25.06.2024 по справі 645/5427/21

ФРУНЗЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 645/5427/21

Провадження № 2/645/308/24

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2024 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м.Харкова у складі: Головуючого судді Шарка О.П., секретар судових засідань - Мухін В.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Харкові в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 , в уточненій редакції якого, просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 600 000 доларів США (шістсот тисяч) доларів США основного боргу, пеню у сумі 45 585,04 доларів США, відсотки річних у сумі 58089,78 доларів США, інфляційні нарахування у сумі 62 060,47 доларів США, а всього 765 735,29 доларів США.

В обгрунтування позову зазначила, що 06.06.2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено в простій письмовій формі договір позики терміном до 06.12.2020 року. Предметом позики були грошові кошти у сумі 60000 доларів США, що підтверджується власноруч складеною Позичальником розпискою про отримання коштів вборг від 06.06.2020року. Як вбачається із розписки, копія якої знаходиться у матеріалах справи, відповідач ОСОБА_2 зобов`язується погасити борг до 06.12.2020 року. Саме на підтвердження укладання договору позики і передачі грошей за ним ОСОБА_2 і була складена розписка від 06.06.2020р. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми. З % річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).». Таким чином грошова сума за договором позики з урахуванням 3% річних на момент винесення рішення підлягає стягненню в судовому порядку. Цей порядок обчислення 3% річних стосується і суми боргу у іноземній валюті. 3 % річних від простроченої суми за період з 07.12.2020року по 27.02.2024 року складає 58 089,78 дол.США. Таким чином, загальний розмір заборгованості за договором позики на користь Позивача, з урахуванням попередньої уточненої позовної заяви та розрахунків складає 765 735,29 доларів США: основний бор у сумі 600000 доларів США, пеня у сумі 45 585,04 доларів США, відсотки річних у сумі 58 089,78 доларів США, інфляційні нарахування у сумі 62 060,47 доларів США.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. 23.04.2024 року через систему «Електронний суд», надійшло клопотання представника АТ «Сенс Банк» - адвоката Рудницького Ю. І., який діє на підставі довіреності, у якому він просить проводити розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідно до ч. 3 ст.211ЦПК Україниучасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, повідомлена про дату та час розгляду справи своєчасно та належним чином,

Відповідно до ч.3 ст.128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Згідно ч.5 ст.128 ЦПК України, судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК Україна, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасним існуванням умов, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ст.282 ЦПК України, за формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.

Відповідно до ст.283 ЦПК України, відповідачам, які не з`явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду);характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року, "Матіка проти Румунії" від 02 листопада 2006 року, "Літоселітіс проти Греції" від 05 лютого 2004 року та інші).

Приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, предмет спору, його значення для сторін, за письмової згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи без участі сторін та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, на підставі наявних матеріалів справи, що відповідає положеннямст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.

Статтею 16ЦК встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Особа вільна у виборі способу способі захисту цивільних прав судом.

Разом з тим, передбачені ст. ст. 12 і 13ЦПК України засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беруть участь у справі, та суд при вирішенні справи.

Згідно ч.3 ст.12ЦПК України кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.

Суд, згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.

Відповідач, зі свого боку, зобов`язаний довести обставини, посилаючись на які він заперечує проти позову.

Згідно позиції Верхового Суду України, що викладена у постанові Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2003 року «Про судове рішення у цивільній справі» вбачається, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи та інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Статтями 78, 81ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає можливим ухвалити рішення про задоволення позову, з наступних підстав:

У ході судового розгляду встановлено, що 06.06.2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено в простій письмовій формі договір позики терміном до 06.12.2020 року. Предметом позики були грошові кошти у сумі 600 00 доларів США, що підтверджується власноруч складеною Позичальником розпискою про отримання коштів в борг від 06.06.2020року.

Як вбачається із розписки, копія якої знаходиться у матеріалах справи, відповідач

ОСОБА_2 зобов`язується погасити борг до 06.12.2020 року.

Після встановлення зазначених обставин та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що спірні правовідносини регулюються ст.ст.526,1046-1050 ЦК України. Також, встановлюючи природу спірних правовідносин, судом відповідно до вимог ст..360-7ЦПК Українибула врахована правова позиція, яка міститься в постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 року по справі №6-63цс13.

Відповідно до вимогст.526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 202ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на

набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частинами другою - п`ятою статті 203ТТК України особа, яка вчиняє

правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення

учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має

вчинятись у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне

настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин першої та другої статті 207ЦК України правочин

вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в

одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його

стороною (сторонами).

Статтею 638ЦК України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони в

належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами

договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є

необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б

однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї

сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною другою статті 640ПК України, якщо відповідно до акта

цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або

вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або

вчинення певної дії.

Відповідно до положеньст.1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики ) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч.1ст.1047 ЦК Українидоговір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми.

За частиною 2 цієї статті передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно з вимогамист.1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як передбаченост.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Однак надень зверненняпозивача зпозовом досуду відповідачне здійснивжодного платежуза договоромпозики грошей.

Згідно зі статтею 625ЦК України боржник, який прострочив виконання

грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з

урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 %

річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором

або законом.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18 устатті 625 ЦК Українивизначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Верховний Суд України у справі №3-1522гс16 від 26.04.2017 року сформулював правову позицію щодо обчислення перебігу строку позовної давності, в спорах про стягнення 3% річних та інфляційних витрат після виконання боржником основного зобов`язання та зазначив, що вимоги про стягнення грошових коштів передбаченихст. 625 ЦК Українине є додатковими вимогами, в розумінніст. 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу строку позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення строку позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних витрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливо до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК).

Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку з чим таке зобов`язання є триваючим.

При обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.

З % річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).».

Таким чином грошова сума за договором позики з урахуванням 3% річних на момент винесення рішення підлягає стягненню в судовому порядку. Цей порядок обчислення 3% річних стосується і суми боргу у іноземній валюті. Таку позицію висловив і Верховний Суд у своєму рішенні по справі № 464/3790/16-ц від 16.01.2019 року.

Відповідно до розрахунку, розмір 3 % річних від простроченої суми за період з 07.12.2020року по 27.02.2024 року складає 58 089,78 дол.США.

Таким чином, загальний розмір заборгованості за договором позики на користь Позивача, з урахуванням попередньої уточненої позовної заяви та розрахунків складає 765 735,29 доларів США: основний бор у сумі 600000 доларів США, пеня у сумі 45 585,04 доларів США, відсотки річних у сумі 58 089,78 доларів США, інфляційні нарахування у сумі 62 060,47 доларів США.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта.

У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Верховний Суд у своїй Постанові від 16 січня 2019 року по справі N 373/2054/16-ц зазначив,що « Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача ОСОБА_2 , іпн. НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , грошові кошти в сумі 600 000 доларів США (шістсот тисяч) доларів США основного боргу, пеню у сумі 45 585,04 доларів США, відсотки річних у сумі 58089,78 доларів США, інфляційні нарахування у сумі 62 060,47 доларів США, а всього 765 735,29 доларів США.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають до задоволення.

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, то відповідно до вимогст. 141 ЦПК України, судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 81, 82, 247, 259, 263-265, 281, 282, 284 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , іпн. НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , грошові кошти в сумі 600 000 доларів США (шістсоттисяч)доларів США основного боргу, пеню у сумі 45 585,04 доларів США, відсотки річних у сумі 58089,78 доларів США, інфляційні нарахування у сумі 62 060,47 доларів США, а всього 765 735,29 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 , іпн. НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , судові витрати у вигляді судового збору у сумі 11 350 грн. та комісія банку, 454грн та 496,20грн.

Відповідач протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Харківського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених законом строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 25 червня 2024 року.

Головуючий-суддя: