Ухвала

від 24.06.2024 по справі 684/324/24

СТАРОСИНЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ПРО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЗОВУ

Справа № 684/324/24

Провадження № 2-з/684/6/2024

24 червня 2024 року селище Стара Синява

Старосинявський районний суд Хмельницької області в особі судді Волошина Р.Р., розглянувши заяву керівника Летичівської окружної прокуратури С.Сухореброго про забезпечення позову керівника Летичівської окружної прокуратури С.Сухореброго в інтересахдержави до Старосинявської селищної ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Фермерського господарства "Новосинявське" про визнаннянезаконним таскасування рішення селищноїради, скасування державної реєстрації права земельноїділянки таречових правна неї, повернення земельної ділянки водного фонду,

встановив:

У червні 2024 року керівник Летичівської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересахдержави до Старосинявської селищної ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Фермерського господарства "Новосинявське" про визнаннянезаконним таскасування рішення селищноїради, скасування державної реєстрації права земельноїділянки таречових правна неї, повернення земельної ділянки водного фонду.

В окремій заяві про забезпечення позову керівник Летичівської окружної прокуратури просить: накласти арешт на земельну ділянку, яка перебуває в приватній власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) із кадастровим номером 6824484000:02:020:0030, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів на території Старосинявської селищної ради колишнього Старосинявського (на даний час Хмельницького) району Хмельницької області, а також заборонити органам, які проводять реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки (у тому числі, щодо її поділу чи об`єднання з іншими земельними ділянками); заборонити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) вчиняти із спірною земельною ділянкою із кадастровим номером 6824484000:02:020:0030 дії, спрямовані на зміну цільового призначення вказаної земельної ділянки, її поділу або об`єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї; заборонити державним кадастровим реєстраторам, які входять до складу Державної служби України з питань геодозії, картографії та кадастру (вул. Святослава Хороброго, 3, м. Київ, 03151, ЄДРПОУ 39411771) та її територіальних органів вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості, які стосуються спірної земельної ділянки ОСОБА_1 з кадастровим номером 6824484000:02:020:0030 площею 2 га.

В обґрунтування заяви вказує, що Старосинявською селищною територіальною громадою в особі Старосинявської селищної ради 22.01.2019 зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6824484000:02:020:0022 площею 19,3387 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1749284868244).

Реєстрація речового права здійснена державним реєстратором Старосинявської селищної ради Куцоконь В.М. на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 26.09.2018 №22-6558-СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», рішення сесії Старосинявської селищної ради №25/2018 від 31.10.2018 «Про надання згоди на прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність», акту приймання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність від 28.09.2018, що підтверджується інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.05.2024 №377158668.

Наказ від 26.09.2018 №22-6558-СГ видано Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області у відповідності до ст.ст. 15-1, 117, 122 ЗК України, розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 №60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад» та наказу Державної служби України з питань геодозії, картографії та кадастру від 15.03.2018 №45 «Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності» за клопотанням Старосинявської селищної ради №237 від 15.02.2018.

Цим наказом Старосинявській селищній раді Старосинявської селищної об`єднаної територіальної громади передано у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 8973,2999 га, у тому числі земельну ділянку з кадастровим номером 6824484000:02:020:0022 площею 19,3387 га (землі запасу), які розташовані за межами населених пунктів на території громади, що підтверджується також копією додатку до наказу від 26.09.2018 №22-6558-СГ (п. 696), копією акту приймання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність від 28.09.2018 (п. 696), копією рішення сесії Старосинявської селищної ради №25/2018 від 31.10.2018 «Про надання згоди на прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність» (отриманими за допомогою доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).

У подальшому рішенням Старосинявської селищної ради Старосинявського району Хмельницької області №197/2020 від 23.10.2020 «Про затвердження документації із землеустрою» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною цільового призначення для ведення особистого селянського господарства (01.03) за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності (землі запасу) у власність ОСОБА_2 за межами населених пунктів на території Старосинявської селищної ради Старосинявського (на даний час Хмельницького) району Хмельницької області та наданов межахнорм безоплатноїприватизації уприватну власність ОСОБА_2 земельнуділянку площею2га за кадастровим номером 6824484000:02:020:0030 для веденняособистого селянського господарства із земель комунальної власності (проектрозроблено напідставі рішеннясесії Старосинявської селищної ради№216/2020від 25.09.2020),що знаходиться за межами населених пунктів на території Старосинявської селищної ради Старосинявського (на даний час Хмельницького) району Хмельницької області.

Вказану земельну ділянку відведено у власність ОСОБА_2 за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6824484000:02:020:0022 площею 19,3387 га, що підтверджується копією рішення Старосинявської селищної ради №216/2020 від 25.09.2020 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» та копією розробленого на його підставі проекту землеустрою.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (інформаційна довідка № 380076837 від 24.05.2024) встановлено, що на підставі рішення Старосинявської селищної ради №197/2020 від 23.10.2020, 12.12.2020 було зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку із кадастровим номером 6824484000:02:020:0030 за ОСОБА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2251407468244, номер відомостей про речове право: 39757788).

Поземельна книга на земельну ділянку з кадастровим номером 6824484000:02:020:0030 площею 2 га відкрита 19.10.2020 (категорія земель землі сільськогосподарського призначення, код цільового призначення землі запасу). 12.11.2020 до Поземельної книги внесено зміни щодо коду цільового призначення земельної ділянки, зокрема, на підставі документації із землеустрою, звернення ОСОБА_2 від 05.11.2020, визначено, що цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. 18.12.2020 до Поземельної книги внесено зміни щодо власника земельної ділянки ОСОБА_2 16.02.2023 до Поземельної книги внесено зміни щодо власника земельної ділянки ОСОБА_1 та 01.06.2023 до Поземельної книги внесено запис про виникнення права оренди вказаної земельної ділянки у Фермерського господарства Новосинявське».

В подальшому, відповідно до договору купівлі продажу від 23.01.2023 №325 ОСОБА_2 відчужила вказану земельну ділянку ОСОБА_1 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (інформаційні довідки № 380076837 від 24.05.2024, № 382873567 від 14.06.2024 ) встановлено, що 23.01.2023 було зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку із кадастровим номером 6824484000:02:020:0030 за ОСОБА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2251407468244, номер відомостей про речове право: 49045262).

В подальшому, відповідно до договору оренди землі від 26.05.2023 ОСОБА_1 передав вказану земельну ділянку в оренду Фермерському господарству «Новосинявське» для ведення особистого селянського господарства строком на 10 років. Право оренди за вказаним фермерським господарством зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.05.2023 ( номер запису про інше речове право 50454739).

Станом на даний час Фермерським господарством «Новосинявське» вказана земельна ділянка обробляється - розорюється та використовується для вирощування сої.

Встановлено, що спірна земельна ділянка із кадастровим номером 6824484000:02:020:0030 накладається на землі водного фонду, а саме на 100 метрову прибережну захисну смугу річки Південний Буг.

Так, відповідно до інформації Реогінального офісу водних ресурсів у Хмельницькій області від 03.02.2022 № 111 встановлено, що згідно публічної кадастрової карти України земельна ділянка з кадастровим номером 6824484000:02:020:0030 площею 2 га, що знаходиться за межами с. Нова Синявка на території Старосинявської селищної територіальної громади Хмельницького району, розташована на лівому березі річки Південний Буг. Річка Південний Буг згідно ст. 79 Водного кодексу України належить до великих річок. При цьому, документація щодо встановлення меж прибережних захисних смуг відсутня.

Також, згідно інформацій ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 25.01.2024 №10-22-0.331-367/2-24 та Старосинявської селищної ради від 09.02.2024 №239 проект землеустрою щодо встановлення меж прибережної захисної смуги річки Південний Буг (землевпорядна документація) на території за межами с. Нова Синявка Старосинявської територіальної громади Хмельницького (колишнього Старосинявського) району Хмельницької області не розроблявся та у місцевий фонд документації із землеустрою не передавався.

Відповідно до ст. 61 Земельного кодексу України, ст. 89 Водного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності, на яких забороняється розорювання земель, садівництво та городництво, зберігання та застосування пестицидів та добрив, будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних споруд, фортифікаційних та ін., визначених кодексом), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок.

Відповідно до ст. 88 Водного кодексу України прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.

За наслідками проведення сертифікованим інженером землевпорядником топографо-геодезичних робіт виявлено часткове розміщення земельної ділянки з кадастровим номером 6824484000:02:020:0030 площею 2га на землях водного фонду прибережної захисної смуги річки Південний Буг - площею 1,3353 га, що підтверджується відповідним картографічним матеріалом від 10.04.2024.

Крім того, як вбачається із матеріалів супутникового моніторингу (матеріалів космічного знімання), наданих Державним космічним агентством України (інформація №550-4-04.03-2024 від 13.02.2024) вказана земельна ділянка станом на момент виникнення спірних правовідносин та станом на даний час розташована поблизу берегової лінії річки Південний Буг.

Статтею 83 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. Частиною 4 вказаної статті визначено, що до земель комунальноївласності,які неможуть передаватисьу приватнувласність,належать землі водного фонду.

Аналогічні норми містить вказана стаття Земельного кодексу України в чинній редакції.

Згідно зі ст. 60 Земельного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Відповідно дост.58ЗемельногокодексуУкраїни доземель водногофондуналежать земельніділянки,втомучислі зайнятіприбережнимизахиснимисмутами вздовж морів, річок та навколо водойм.

Таким чином, виходячи із наведених вище положень Земельного кодексу України, Водного кодексу України, а також інформації Реогінального офісу водних ресурсів у Хмельницькій області, картографічних матеріалів, виготовлених сертифікованим інженером-геодезистом частина спірної земельної ділянки фактично розташована в межах прибережної захисної смуги річки Південний Буг та відноситься до земель водного фонду та не може бути передана у приватну власність громадян.

Положення статей13,14 Конституції Українивизначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 83 Земельного кодексу України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом (пункт "ґ").

Приписи ч. 2 ст. 59 Земельного кодексу України передбачають можливість передання земель водного фонду у приватну власність тільки у випадку безоплатного передання громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування у власність замкнених природних водойм (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

Інших випадків, за яких можна набути право приватної власності на земельні ділянки водного фонду, у ЗК України немає.

Згідно вимог ст. 4 Водного кодексу України, ст. 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду, окрім іншого, належать землі, зайняті річками, водосховищами, іншими водними об`єктами, землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж річок та навколо водойм.

До земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча і не розташований водний фонд, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню водного фонду.

Відповідно до вимог ст. 60 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України уздовж морів та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Також, положеннями статті 60 Земельного кодексу України визначено, що прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною для великих річок, водосховищ на них - 100 метрів.

При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Статтями 85, 88 Водного кодексу України, статтями 59, 84 Земельного кодексу України передбачено, що землі прибережних захисних смуг перебувають виключно у державній та комунальній власності і можуть надаватися лише в користування та для спеціально визначених цілей.

Пунктом «ґ» ч. 4 ст.83, пунктом «д» ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу передбачено, що землі водного фонду із земель комунальної та державної власності не можуть передаватись у приватну власність крім випадків, визначених цим Кодексом.

За приписами ст. ст. 61, 62 ЗК України, ст. ст. 89, 90 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

Землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування.

Так, земельні ділянки прибережних захисних смуг можуть передаватися громадянам та юридичним особам на умовах оренди для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо (ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України).

Отже, за змістом зазначених норм права, стосовно земель водного фонду закон установлює пріоритет державної, комунальної власності на землю над приватною і, крім того, прямо забороняє органам місцевого самоврядування та органам виконавчої влади передавати у приватну власність землі водного фонду, крім замкнених природних водойм загальною площею до 3 гектарів.

Таким чином, спірна земельна ділянка надана у приватну власність в порушення вимог ст. ст. 58-61, 83 Земельного кодексу України та ст. ст. 85, 88-90 Водного кодексу України, оскільки надання земель прибережної захисної смуги у приватну власність законодавством не передбачено.

Окрім того, згідно зі статтями 19, 20 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі сільськогосподарського призначення, землі житлової та громадської забудови, землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі водного фонду, землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, та віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Отже, визначивши особливий правовий режим для різних категорій земель відповідно до їх основного цільового призначення, законодавець тим самим встановив для кожної з категорій особливості щодо порядку набуття прав та умови використання земель, межі права власності та права користування землями, засади державного управління та контролю за земельними ресурсами, здійснення їх охорони, відповідальність за порушення земельного законодавства тощо.

Згідно ст. ст. 1, 20, 50-54 Закону України «Про землеустрій» проект землеустрою - це сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, яким встановлюються межі об`єктів землеустрою.

Пунктами 1, 4, 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 № 486 передбачено, що межі водоохоронних зон визначаються проектом землеустрою.

Крім того, прибережна захисна смуга може використовуватися лише відповідно до її цільового призначення з урахуванням законодавчих обмежень щодо ведення господарської діяльності, а землі, на яких розташована прибережна смуга, не підлягають відчуженню. Фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах, встановлених законодавством.

Відсутність такого проекту та не визначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги та правомірність передачі у приватну власність ділянки, розташованої у нормативно визначеній смузі від урізу води.

Вищевказане узгоджуєтьсязправовоюпозицією ВерховногоСуду,викладеноюупостановах від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 7 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17.

Зокрема, Верховним Судом зазначено, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити із їх нормативних розмірів, встановлених ст. 88 ВК України та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року №486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них».

З аналізу вищенаведених правових норм слідує, що в порушення вимог чинного законодавства ОСОБА_2 отримала у приватну власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку водного фонду без зміни у встановленому законом порядку її цільового призначення, яку в подальшому продала ОСОБА_1 та останнім в подальшому передано її в користування (оренду) Фермерському господарству «Новосинявське».

В даному випадку порушення інтересів держави полягає в тому, що ОСОБА_1 ( 23.01.2023 по даний час) порушив визначену ст. ст. 13, 14 Конституції України, ст. ст. 19, 58, 59, 60, 61, 62, 83 Земельного кодексу України та ст. ст. 4, 88, 89, 90 Водного кодексу України при наданні у власність спірної земельної ділянки ОСОБА_2 , оскільки дана земельна ділянка не могла надаватись у власність під видом земель для ведення особистого селянського господарства, так як її частина відноситься до земель водного фонду, що виключає право приватної власності на неї.

Прокурор вважає, що тимчасове обмеження права відповідача розпоряджатись земельною ділянкою не зашкодить його правам та інтересам і зможе забезпечити виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до ч. 1ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3ст. 150 ЦПК Українизаходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як роз`яснено у п. 4Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22 грудня 2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У відповідностідо постановивід 25.09.2019(справа№ 646/6009/18,провадження №61-5613св19)Касаційний цивільнийсуд ускладі ВерховногоСуду вказав,що привирішенні питанняпро забезпеченняпозову судмає здійснитиоцінку обґрунтованості доводів заявникащодо необхідностівжиття відповіднихзаходів зурахуванням такого: розумності,обґрунтованості іадекватності вимогзаявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованостіінтересів сторін,а такожінших учасників судового процесу; наявності зв`язкуміж конкретнимзаходом забезпеченняпозову іпредметом позовної вимоги,зокрема,чи спроможнийтакий західзабезпечити фактичне виконання судового рішення вразі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Враховуючи викладене, а також те, що спірна земельна ділянка на даний час знаходяться у власності ОСОБА_1 , є підстави для забезпечення даного позову, оскільки існує можливість її відчуження третім особам, зміни конфігурації (об`єднання, поділу), вчинення інших дій, які можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду про повернення земельних ділянок державі.

Це зумовлює необхідність у забезпеченні позову у вигляді заборони ОСОБА_1 відчужувати, розпоряджатись, змінювати цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання спірних земельних ділянок з іншими земельними ділянками (п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК), з метою забезпечення виконання рішення суду у разі задоволення судом позову.

Для недопущення передачі речових прав на земельні ділянки іншим особам адекватними заходами забезпечення є накладення на спірну земельну ділянку арешту та заборони вчинення реєстраційних дій щодо перетворення, поділу, об`єднання з іншими земельними ділянками (п. 1, 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України).

У той же час, застосування вказаних, як і можливість застосування інших заходів забезпечення позову, визначених у пунктах 1-9 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, не є перешкодою для проведення у Державному земельному кадастрі реєстраційних дій та внесення записів щодо земельних ділянок, змін до них, зокрема, пов`язаних із зміною цільового призначення земельних ділянок, їх поділу, об`єднання з іншими земельними ділянками. Такі реєстраційні дії фактично призведуть до зміни даних щодо спірних земельних ділянок, їх меж, конфігурації, площі, присвоєння земельним ділянкам нового кадастрового номера, і у разі задоволення позову, ускладнять чи унеможливлять виконання рішення суду про повернення цих ділянок державі.

Відповідно до п.п. 5,6 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ №1051 від 17.10.2012, Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015, реєстрація земельних ділянок, присвоєння кадастрових номерів, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки, формування поземельних книг на земельні ділянки, внесення записів до них тощо, належить до повноважень державних кадастрових реєстраторів, які входять до складу Держгеокадастру та його територіальних органів.

Тому, для забезпечення ефективного поновлення порушених прав держави виникає необхідність також у застосуванні забезпечення позову у виді заборони державним кадастровим реєстраторам, які входять до складу Державної служби України з питань геодозії, картографії та кадастру та її територіальних органів вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості, які стосуються спірної земельної ділянки ОСОБА_1 з кадастровим номером 6824484000:02:020:0030площею 2га (п. 10 ч. 1 ст. 150 ЦПК України).

Оскільки зазначені види забезпечення не перешкоджають ОСОБА_1 володіти та користуватись його спірною земельною ділянкою за кадастровим номером 6824484000:02:020:0030, площею 2 га,тому у випадку відмови у позові не може бути завдано значних збитків, а забезпечення позову не створить жодних перешкод у їх відшкодуванні, тому підстави для застосування зустрічного забезпечення відсутні.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених вимог.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що є учасниками даного судового процесу.

З наведенихузаявіпро забезпеченняпозовуідоданих донеїписьмовихдоказів вбачається,щопредметпозову зякимзвернувсяпрокурор євизнаннянезаконнимта скасуваннярішенняселищної ради, скасування державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку, скасування державноїреєстраціїземельноїділянки, зобов`язання повернути земельну ділянку.

Тому заявлений захід забезпечення позову, є взаємопов`язаний з предметом спору, а невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав та інтересів держави, за захистом яких звернувся до суду прокурор, виконання рішення суду.

Виходячи із наведеного та можливості на даний час вільно розпоряджатись спірною земельною ділянкою, слід обмежити право ОСОБА_1 на будь-які реєстраційні дії, пов`язані із спірною земельною ділянкою, оскільки невжиття таких заходів може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, тому заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 81, 149-154, 259, 260 ЦПК України, суд,

постановив:

Заяву керівника Летичівської окружної прокуратури С.Сухореброго про забезпечення позовузадовольнити.

Накласти арешт на належну ОСОБА_1 (громадянин України, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) земельну ділянку із кадастровим номером 6824484000:02:020:0030, площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів на території Старосинявської селищної ради колишнього Старосинявського (на даний час Хмельницького) району Хмельницької області, а також заборонити органам, які проводять реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки (у тому числі, щодо її поділу чи об`єднання з іншими земельними ділянками).

Заборонити ОСОБА_1 (громадянин України, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) вчиняти із спірною земельною ділянкою із кадастровим номером 6824484000:02:020:0030 дії, спрямовані на зміну цільового призначення вказаної земельної ділянки, її поділу або об`єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї.

Заборонити державним кадастровим реєстраторам, які входять до складу Державної служби України з питань геодозії, картографії та кадастру (вул. Святослава Хороброго, 3, м. Київ, 03151, ЄДРПОУ 39411771) та її територіальних органів вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості, які стосуються спірної земельної ділянки ОСОБА_1 з кадастровим номером 6824484000:02:020:0030 площею 2 га.

Ухвала підлягає негайному виконанню незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до Хмельницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали суду.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу судуякщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 24 червня 2024 року.

Суддя Роман ВОЛОШИН