Ухвала

від 12.06.2024 по справі 404/133/24

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 404/133/24

Номер провадження 1-кс/404/2087/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року м. Кропивницький

Слідчий суддя Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого СВ Кропивницького РУП ГУ НП в Кіровоградській області ОСОБА_3 , погодженого з заступником керівника Кропивницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно по матеріалам кримінального провадження №42023121550000096, з попередньою кваліфікацією за ч.2 ст.364 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

12 червня 2024 року слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді з клопотанням, про накладення арешту на нерухоме майно, перереєстроване на дружину підозрюваного ОСОБА_5 ОСОБА_6 .

Клопотання обґрунтовано наступним:

Слідчим СВ Кропивницького РУП ГУ НП в Кіровоградській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні 42023121550000096, за ч.2 ст. 364 КК України.

30.03.2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді збитків КЕВ м.Кропивницький на загальну суму 400000 гривень, що у двісті п`ятдесят разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, тому існує потреба у накладенні арешту на майно підозрюваного, з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

На дружину ОСОБА_5 ОСОБА_5 перереєстровано право власності на нерухоме майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 .

Посилаючись на положення ст. 60 СК України, прокурор стверджує, що зазначене майно належить подружжю ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності, оскільки набуте під час шлюбу.

Зясовано, що ОСОБА_5 під час проведення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні 20.02.2024 року переоформив право власності, шляхом дарування своїй дружині ОСОБА_6 , житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , тобто безпосередньо перед врученням йому повідомлення про підозру за ч.2 ст.364 КК України.

Представник сторони обвинувачення переконує у тому, що відчуження вказаного майна на користь ОСОБА_6 було вчинене з метою недопущення накладення на нього арешту по кримінальному провадженню.

Слідчий, прокурор в судове засідання не з`явилися, слідчий подав заяву про розгляд клопотання без його участі.

За правилами ч.2 ст. 172 КПК України, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 як власники майна не викликалися, оскільки майно не вилучалось.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, розгляд клопотання проведено за відсутності учасників процесу та без фіксації судового процесу технічними засобами.

На підставі до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно п.4 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

ОСОБА_5 вручено повідомлення про підозру у вчиненні тяжкого злочину, з заявленим розміром збитку в сумі 4700000 грн. санкція якого передбачає обов`язкове додаткове покарання у виді штрафу від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

11 червня 2024 року, прокурор в інтересах КЕВ міста Кропивницький заявив цивільний позов про стягнення з ОСОБА_5 по зазначеному кримінальному провадженню матеріальної шкоди завданої внаслідок інкримінованого кримінального правопорушення з метою недопущення можливого ухилення від відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, а також з метою попередити існуючі ризики, пов`язані зі спробами на відчуження майна підозрюваного, що було переоформлено з метою ухилення від майнової відповідальності.

Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України застосування арешту з метою відшкодування шкоди з метою забезпечення шкоди може бути за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.

При цьому, згідно з ч. 8 вказаної статті вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові.

Отже, у випадку засудження ОСОБА_5 за вчинення, інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 364 України на нього може бути покладено обов`язок з відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, зокрема, за рахунок майна, яке йому належить.

Згідно до інформації з Державного реєстру про нерухоме майно домоволодіння по АДРЕСА_1 на праві приватної власності належать ОСОБА_6 (а.к.108-109).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб підозрюваний ОСОБА_5 перебуває у шлюбі з ОСОБА_6 з 16.05.2019 року і до цього часу шлюб між ними не розірваний.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За змістом ч. 1, 3 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, відповідно до ст. 372 КПК України, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

При цьому режим спільної сумісної власності не визначає розміру часток кожного власника, що унеможливлює ідентифікацію конкретних часток кожного з подружжя у спільному майні.

Так само і слідчий суддя при накладенні арешту на майно в межах кримінального провадження не має права вирішувати спір про право власності на майно, визначаючи частки у праві спільної сумісної власності кожного з подружжя чи здійснюючи поділ майна в натурі (аналогічна правова позиція міститься і в Постанові ККС ВС від 09 квітня 2020 року у справі №676/2199/19).

Оскільки частки подружжя у праві спільної сумісної власності не визначені, суд у кримінальному провадженні позбавлений можливості визначати їх поза межами цивільного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 СК України за зобов`язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.

З огляду на те, що вказане нерухоме майно було набуте 20.02.2024 року, тобто за час перебування ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у шлюбі - це майно є спільною сумісною власністю подружжя.

Крім того, власником вказаного нерухомого майна до 20.02.2024 року був підозрюваний ОСОБА_5 , що підтверджується договором дарування від 20.02.2024 року, в якому зазначено, що ОСОБА_5 ті ОСОБА_6 підтверджують, що всі кошти, які були витрачені на придбання житлового будинку, є їх спільною сумісною власністю та житловий будинок належить їм на праві спільної сумісної власності (а.с.103-104).

Враховуючи відсутність відомостей про поділ майна подружжя на визначені частки, та неможливість суду самостійно відокремлювати його, слідчий суддя вважає, що єдиним можливим та ефективним заходом забезпечення кримінального провадження у таких випадках є накладення обтяження саме на весь об`єкт права спільної сумісної власності в цілому.

Слідчий суддя вважає, що встановлено достатньо підстав для накладення арешту на таке майно з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Обставини та завдання цього досудового розслідування (ст. 2 КПК України) виправдовує ступінь такого тимчасового втручання у майнові права і свободи підозрюваної особи, як накладення арешту з позбавленням її права на відчуження майна.

Не допускається заборона користування житловим приміщенням особами, які на законних підставах проживають у ньому (ч.12 ст.170 КПК України). Право законного власника/володільця/користувача у правомірному користуванні житлом, не може бути обмежено. У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі Смирнов проти Росії висловлена правова позиція про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

За таких умов, накладення арешту на майно підлягає задоволенню лише шляхом заборони його відчуження. У даному випадку тимчасове обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження, вважаю що клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України, обґрунтоване і підлягає задоволенню.

На виконання положень ч. 4 ст. 173 КПК України, тимчасово застосовується найменш обтяжливий спосіб арешту майна, що не призведе до зупинення або надмірного обмеження. Не завдасть інших негативних наслідків, які суттєво не позначаться на інтересах інших осіб.

Керуючись ст.ст. 170-173 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт, встановити заборону на розпорядження та відчуження житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої зареєстрована ОСОБА_6 .

Слідчому СВ Кропивницького РУП ГУ НП в Кіровоградській області ОСОБА_3 вчинити дії спрямовані на реєстрацію арешту майна.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги, а при оскарженні ухвали після постановлення ухвали апеляційним судом при відхиленні апеляції.

Слідчий суддя Кіровського

районного суду

м.Кіровограда ОСОБА_1