Ухвала

від 20.06.2024 по справі 643/81/24

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/81/24

Провадження № 2/643/1266/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2024 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Крівцова Д.А., за участю секретаря судового засідання Ісоєва К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Садівницького товариства «Салтівські сади» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за членськими внесками

ВСТАНОВИВ

Садівницьке товариство «Салтівські сади» (позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 (відповідач) на свою користь заборгованість за членськими внесками в розмірі 15280,24 грн. та судові витрати у розмірі 2147,20 грн.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 16.01.2024 року відкрито провадження в справі, розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача адвокат Гребенюк О.О. надала заяву, в якій зазначила, що позивач не підтримує позовні вимоги унаслідок їх задоволення відповідачем після пред`явлення позову, розуміє наслідки відмови від позову та закриття провадження у справі, просить прийняти відмову від позову, закрити провадження у справі та стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2148,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Відповідач у судовому засіданні 20.06.2024 пояснила, що сплатила заборгованість перед позивачем. Не заперечувала проти стягнення з неї на користь позивача судового збору у розмірі 2148,00 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн. Зазначила, що витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. є неспівмірними із обсягом виконаних представником робіт.

Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про відсутність підстав для неприйняття відмови позивача від позову.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для прийняття відмови позивача від позову та закриття провадження у справі.

Згідно зч.3ст.142ЦПК Україниу разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

У даній справи позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення понесених позивачем витрат з відповідача.

Вирішуючи питання щодо розміру вказаних витрат, суд керується таким.

Позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

На підтвердження вказаних витрат суду надані: - копія договору про надання правничої (правової) допомоги № 01/12/23 від 01.12.2023, укладеного між позивачем та адвокатом Гребенюк О.О.; - копія додаткової угоди № 8 від 01.12.2023 до вказаного договору, згідно з яким ОСОБА_2 надає правничу допомогу у справі за позовом СТ «Салтівські сади» до відповідача про стягнення заборгованості; - копія акту № 8 приймання-передачі наданих послуг за вказаною вище додатковою угодою від 29.12.2023, згідно з яким загальна вартість фактично наданих послуг складає 7000,00 грн.; - копія квитанції від 29.12.2023 про сплату позивачем на користь ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 7000,00 грн. в якості оплати послуг за вказаною вище додатковою угодою.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 15 ЦПК Україниучасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.4ст.137ЦПК Українирозмір витратна оплатупослуг адвокатамає бутиспівмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц висловлено висновки щодо застосування норм права, згідно яких із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін доЦПК Українизаконодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства (п. 40). Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (п. 44). Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостоїстатті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності (п. 47).

Ураховуючи факту тотожність приписів ст. 137 ЦПК України та ст. 126 ГПК України, суд під час вирішення даної справи вважає за можливе також врахувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, яка звернула увагу на такі особливості розподілу витрат на правничу допомогу: «Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19) (п. 127).

Гонорар може встановлюватися у формі: - фіксованого розміру, - погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (п. 130, 131).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (п. 106).

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним (п. 143).

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис (п. 144).

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права (п. 145).

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (п. 147)».

Згідно висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 713/1890/21, витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 в цивільній справі № 357/8277/19).

Оцінюючи питання обґрунтованості та співмірності витрат позивача на правову допомогу адвоката, суд керується таким.

Згідно з вказаним вище актом приймання-передачі наданих послуг від 29.12.2023, позивач сплати адвокату 500,00 грн. за надання консультацій з приводу можливого досудового врегулювання спору та 500,00 грн. за складання проекту досудового попередження.

Оскільки законодавством України не передбачено обов`язкового досудового врегулювання спорів, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для відшкодування витрат позивача, пов`язаних з вирішенням питань позасудового врегулювання спору.

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 29.12.2023, позивач сплатив адвокату 1500,00 грн. за вивчення та правовий аналіз документів позивача. Крім того, позивач сплатив адвокату 4000,00 грн. в тому числі за формування доказової бази та організацію направлення засобами поштового зв`язку позовної заяви до суду.

Суд констатує, що позовна заява подана в системі «Електронний суд», у зв`язку з чим вважає необґрунтованими витрати позивача на направлення позовної заяви засобами поштового зв`язку.

Крім того, вивчення та правовий аналіз документів позивача (п. 2 акту) є по суті формуванням доказової бази (п. 5 акту), у зв`язку з чим відсутні підстави для подвійної оплати вказаних послуг.

Також, як вбачається з пояснень представника позивача, нею подано низку аналогічних позовів до інших учасників СК «Салтівські сади». Наведене свідчить, що позовна заява та доданий до неї пакет документів є типовими, які використовуються у всіх аналогічних справах, що позначається на часі складання вказаних документів.

Крім того, суд враховує, що відповідач добровільно у повному обсязі сплатила заборгованість до ухвалення рішення у справі, у зв`язку з чим відбулось відновлення порушених прав позивача та у останнього відсутня необхідність вживати заходів щодо обстоювання правової позиції в суді, примусового виконання рішення суду тощо.

Ураховуючи наведене, доводи відповідача та конкретні обставини даної справи, суд дійшов висновку, що витрати відповідача на правничу допомогу адвоката у розмірі 3000,00 грн. відповідатимуть вимогам розумності, пропорційності і обґрунтованості, та зменшує розмір витрат відповідача на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню, до вказаної суми.

Позивачем під час пред`явлення позову сплачений судовий збір у розмірі 2148,00 грн.

Відповідач у судовому засіданні не заперечувала проти стягнення з неї судового збору.

Таким чином, загальний розмір судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, складає 5148,00 грн. (3000,00 грн. + 2148,00 грн.).

У відповідності дост. 142 ЦПК Українисуд стягує з відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати у загальному розмірі 5148,00 грн.

Керуючись ст. 19, 142, 158, 255, 268-261, 353, 354 ЦПК України

УХВАЛИВ

Прийняти відмову Садівницького товариства «Салтівські сади» від позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за членськими внесками, та закрити провадження у цивільній справі за позовом Садівницького товариства «Салтівські сади» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за членськими внесками.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрація місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Садівницького товариства«Салтівські сади» (м. Харків, пр-т Тракторобудівників, буд. 79, ЄДРПОУ 22720700) понесені останнім судові витрати в загальному розмірі 5148,00 грн.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали. Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених участині другійстатті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Суддя Крівцов Д.А.