Справа № 361/319/24
Провадження № 2/361/2516/24
24.06.2024
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 червня 2024 року Броварський міськрайонний суд Київської області у складі головуючої судді Радзівіл А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Дакорд Фінанс, треті особа, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Приватний виконавець Жданович Вікторія Михайлівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
В С Т А Н О В И В:
09січня 2024року позивачзвернулась досуду ізпозовомв якомупросиласуд визнативиконавчийнапис за №51483 виданий 20.05.2021 року рокуприватним нотаріусомКиївського міськогонотаріального округуОстапенком ЄвгеномМихайловичем напідставі заявиТОВ ?ДакордФінанс? таким,що непідлягає виконанню.
Свій позовобґрунтовувалатим,щовгрудні 2023року позивачуіз постановипро арешткоштів боржникавід 15.12.2021року ВП№ 66819249,винесеного приватнимвиконавцем ЖдановичВікторією Михайлівноюстало відомопро наявністьвиконавчого написуза №51483 виданий 20.05.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем на підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Дакорд Фінанс.
Позивача не було повідомлено про відступлення права вимоги, заміни кредитора у договірних правовідносинах.
Виконавчий напис вчинено без попереднього направлення їй стягувачем будь-якої письмової вимоги та без надання нотаріусу документів, що підтверджують безспірність суми боргу.
Представником позивача надіслано адвокатські запити на адресу сторін справи. Однак відповідей на день подачі позову не отримано.
Позивач вважає, що наведений вище виконавчий напис вчинено з порушенням вимог Закону України ?Про нотаріат? та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Зокрема, нотаріусом не встановлено безспірність заборгованості позивача перед ТОВ Дакорд Фінанс, адже жоднихдоговірних кредитнихвідносин міжсторонами неіснує. Будь-яких письмових вимог від ТОВ Дакорд Фінанспро повернення заборгованості за кредитним договором на адресу позивача не надходило.
15 січня 2024 року ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Радзівіл А.Г. відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Суд, вивчивши надані пиьсмові докази, встановивши обставини у справі та виниклі правовідносини дійшов наступного висновку.
Судом встановлено,що 20 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловием винесено виконавчий напис, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки податків НОМЕР_1 , невиплачені в строк грошові кошти на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дакорд Фінанс, якому ТОВ "Фінпром Маркет", відступлено право вимоги на підставі договору факторингу №240621-ФК від 30 квітня 2021 року, якому АТ ?Індустріально-експортний Банк? на підставі договору факторингу №14/12/2020-ФМ від 14 грудня 2020 року, відступлено право вимоги за кредитним договором № 121/06-Т від 02 червня 2006 року, укладеного між АТ ?Індустріально-експортний Банк? та ОСОБА_2
Пропоную задовольнити вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Дакорд Фінанс, стягнути з ОСОБА_2 за період з 30.04.2021 року по 20.05.2021 року включно, суму у розмірі:
- 66232,20 грн. - заборгованість за основним зобов`язанням;
50,00 грн. - плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 66282,20 грн.
17 серпня 2021 року ТОВ Дакорд Фінанс звернулось до приваного виконавця виконавчого округу м. Києва Жданович Вікторії Михайлівни із заявою про примусове виконання рішення.
15 грудня 2021 року приваним виконавцем виконавчого округу м. Києва Жданович Вікторії Михайлівни винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні ВП №66819249.
Відповідно ч.1,2ст.76ЦПКУкраїни доказамиєбудь-якідані,напідставіяких судвстановлює наявністьабовідсутністьобставин(фактів),щообґрунтовуютьвимогиі заперечення учасниківсправи,таіншихобставин,якімаютьзначеннядлявирішенняспра. Цідані встановлюютьсятакимизасобами: 1)письмовими,речовимиіелектроннимидоказам; 2)висновками експертів; 3)показаннямисвідків.
Відповідно ч.1,2ст.77ЦПКУкраїни належнимиєдокази,якімістятьінформаціющодо предметадоказування. Предметомдоказуванняєобставини,щопідтверджуютьзаявенівимоги чизапереченняабомаютьіншезначеннядлярозглядусправиіпідлягають встановленнюпри ухваленнісудовогорішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно ч.1,2ст.80ЦПКУкраїни достатнімиєдокази,якіусвоїйсукупності даютьзмогу дійтивисновкупронаявністьабовідсутністьобставинсправи,яківходятьдопредмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно ч.1,5,6,7ст.81ЦПКУкраїни кожнасторона повиннадовести тіобставини,на яківонапосилаєтьсяякнапідставусвоїхвимогабозаперечень,крімвипадківвипадків,встановленихцимКодексом. Доказиподаютьсясторонамитаіншимиучасникамисправи. Доказуваннянеможеґрунтуватисянаприпущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно ч.1,2,3ст.83ЦПКУкраїни стороннита іншіучасники справиподаються доказиусправібезпосередньодосуду. Позивач,особи,якимзакономнаданоправозвертатися досуду вінтересахіншихосіб,повинніподатидоказиразомзподаннямпозовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відповідно до статей 15, 16ЦКУкраїни кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 18ЦКУкраїни нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування визначено Законом (тут і даліЗакон в редакції на час вчинення нотаріальної дії) та іншими актами законодавства України Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерстваюстиції Українивід22лютого2012року№296/5 (далі - Порядок).
Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14ЗаконуУкраїни"Пронотаріат" таГлава 16розділу ІІПорядку вчиненнянотаріальних дійнотаріусамиУкраїни,затвердженогонаказомМіністерстваюстиціїУкраїни від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19частини першої статті 34 Закону України Про нотаріат).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, провадження № 14-84цс19.
Згідно із частиною першою статті 39 Закону України ?Про нотаріат? порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.
Відповідно до статті 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу II Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку).
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок) визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано.
Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 ?Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів? в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині ?а після слів ?заставлене майно? доповнити словами ?(крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку)?; доповнити розділ пунктом 1-1 такого змісту: ?1-1. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу?, п.2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: ?Доповнити перелік після розділу ?Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами? новим розділом такого змісту: ?Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт.
Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).
Судом установлено, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.
Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) ?Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно?, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання?.
Як встановлено судом, укладений між сторонами кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, при цьому суд враховує, що належним чином повідомлений відповідач зворотного суду не довів, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Подібні правові висновки Верховний Суд викладав, зокрема, у постановах: від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19), від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17 (провадження № 61-14105св18), від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18 (провадження № 61-16749св19), від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).
За таких обставин, приватним нотаріусом не було дотримано умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Главою 83 ЦК України визначаються загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.
Предметом регулювання цього інституту є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Отже, кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Згідно з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 02.03.2016 року у справі №6-2491цс15, положення статті 1212 ЦК України, відповідно до якого особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала, застосовується також і до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2018 року у справі №910/9072/17 висловила позицію, що, згідно з п.3 ч.3 ст.1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак, необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом (Касаційним господарським судом) в постановах від 02.08.2018 року у справі №910/15363/17 року, від 10.08.2018 року у справі №910/22442/16.
Таким чином суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість вимог позивача в частині визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Із матеріалів справи вбачається, що представником позивача, який подав та підписав дану позовну заяву є адвокат Хомич Андрій Миколайович, на підтвердження своїх повноважень від долучив до матеріалів справи ордер, який виданий на підставі договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги №30112023 від 30.11.2023 року та свідоцтво про заняття адвокатською діяльністю.
Як передбачено ч. 1, 2, 3 ст.133ЦПКУкраїни судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно із ч. 1 ст.134ЦПКУкраїни разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.
Відповідно до вимог ч.1, 2, 3 ст. 137ЦПКУкраїни витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як передбачено ч.4 та 5 ст. 137ЦПКУкраїни розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно ч. 4ст. 62ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Відповідно п. 1, 4 ст. 1 ЗУ Про адвокатуру та адвокатську діяльність у цьомуЗаконінижченаведенітерміни вживаютьсявтакомузначенні: 1) адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;
Відповідно ч.1, 2, 3 ст. 26 ЗУ Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначені підстави для здійснення адвокатської діяльності, а саме адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами,щопосвідчуютьповноваження адвокатананаданняправової допомоги, можуть бути: 1)договірпронадання правовоїдопомоги; 2)довіреність; 3)ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Відповідно достатті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльністьгонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі№ 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України ?Про безоплатну правову допомогу?, безоплатна правнича допомога - правнича допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел.
Представником позивача не надано суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, що чітко передбачено частиною 3 статті 137 ЦПК України, а також не долучено договір про надання правничої (правової) допомоги, підтвердження сплати адвокатських послуг. Якщо між сторонами укладено договір про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги №30112023 від 30.11.2023 року, то послуги адвоката за таким договором не стягуються.
Тому, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в частині стягнення витрат на правову допомогу.
Відповідно ст. 141 ЦПК України враховуючи, що позов задоволений, слід стягнути із відповідача на користь позивача понесені нею витрати по слаті судового збору в сумі 1211,20 грн., які підтверджуються квитанцією № 1872-0097-9823-7933 від 05.01.2024 року.
Керуючись ст. ст. 76-83, 265, 268, 273, 280 ЦПК України, суд-
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Дакорд Фінанс, треті особа, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Приватний виконавець Жданович Вікторія Михайлівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.
Визнати виконавчийнапис за№ 51483 виданий 20.05.2021 року року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем на підставі заяви ТОВ ?Дакорд Фінанс? таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути зТоваристваз обмеженоювідповідальністюДакорд Фінансна користь ОСОБА_1 сплачений судовийзбір всумі 1211грн.20 коп. за подання позовної заяви.
Апеляційна скаргана рішеннясуду можебути поданадо Київськогоапеляційного суду протягом тридцятиднів здня йогопроголошення.Якщо всудовому засіданнібуло оголошенолише вступнута резолютивнучастини судовогорішення абоу разірозгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Суддя Радзівіл А.Г.
Суд | Броварський міськрайонний суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 24.06.2024 |
Оприлюднено | 26.06.2024 |
Номер документу | 119949202 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них страхування, з них споживчого кредиту |
Цивільне
Броварський міськрайонний суд Київської області
Радзівіл А. Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні