Рішення

від 24.06.2024 по справі 709/498/24

ЧОРНОБАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 709/498/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2024 року с-ще Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Романової О.Г.,

за участі секретаря судового засідання Данілової О.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Еліт фінанс», треті особи без самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Довжанський відділ державної виконавчої служби у Довжанському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління юстиції, про скасування та визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (далі позивач) звернулася до Чорнобаївського районного суду Черкаської області із позовною заявою до ТОВ «Фінансова компанія «Еліт фінанс», адреса: пл. Солом`янська, м. Київ, код ЄДРПОУ 40340222 (далі відповідач), треті особи без самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, вул. Мала Житомирська, 6/5, м. Київ, Довжанський відділ державної виконавчої служби у Довжанському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління юстиції, адреса: вул. Миру, 38, с-ще Лугове, Міловський район, Луганська область, код ЄДРПОУ 35015838, про скасування та визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що на виконанні в Довжанському ВДВС у Довжанському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління юстиції перебуває виконавче провадження № 68018097 відкрите на підставі заяви ТОВ «Фінансова компанія «Еліт фінанс» з примусового виконання виконавчого напису № 102006 виданого 07 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. про стягнення з ОСОБА_3 грошових коштів на користь заявника заборгованості в розмірі 11026,51 грн.

Стягувач обґрунтовує вказаний вид стягнення виникненням боргу перед

ТОВ «Фінпром маркет», яке відступило право вимоги на підставі договору факторингу

№ 250521-ФК від 25 травня 2021 року, якому в свою чергу ТОВ «Фінансова компанія управління активами» було також відступлено право вимоги на підставі договору факторингу № 18102020-ФК від 18 жовтня 2020 року, якому в свою чергу ТОВ «ФК Сіті фінанс» було також відступлено право вимоги на підставі договору факторингу № 1/ПТБ від 15 жовтня 2020 року, якому в свою чергу ПАТ «Платінум банк» на підставі договору факторингу № 79 від 22 лютого 2018 року було також відступлено право вимоги за кредитним договором № 60579/0005XSGF від 03 квітня 2013 року укладеним із первісним кредитором ПАТ «Платінум банк» та ОСОБА_3 .

Постановами начальника Довжанського ВДВС у Довжанському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління юстиції Матвєєвою І.С. було відкрито виконавче провадження № 68018097 з примусового виконання виконавчого напису

№ 102006, накладено арешт на кошти боржника, арешт на майно боржника, стягнення виконавчого збору. Крім цього, стягнути із позивача виконавчий збір за проведені виконавчі дії у розмірі 1102,65 грн.

Проте, що стосовно позивачу було відкрито виконавче провадження останній стало відомо, коли на місце роботи поступили документи про стягнення грошових коштів.

Позивач вказує на те, що у приватного нотаріуса не було жодних законних підстав для вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості, виконавчий напис було вчинено приватним нотаріусом, якому 30 грудня 2021 року було анульовано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю у зв`язку із неодноразовими порушеннями законодавства при вчиненні нотаріальних дій, тобто такий виконавчий напис вчинено нотаріусом, не маючим для цього відповідних повноважень. Крім цього, на момент вчинення виконавчого напису був наявний спір щодо суми заборгованості.

Таким чином, позивач вважає, що виконавчий напис вчинено з істотним порушенням вимог чинного законодавства, а тому просить суд:

- визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню;

- стягнути із відповідача на користь позивача незаконно стягнуті грошові кошти за виконавчим написом у розмірі 5918,92 грн.;

- стягнути із Довжанського відділу державної виконавчої служби у Довжанському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління юстиції грошові кошти у розмірі 1102,51 грн., стягнуті із позивача як виконавчий збір при проведенні виконавчих дій та 121,04 грн. як розмір мінімальних витрат при здійсненні виконавчого провадження;

- зобов`язати Довжанський відділ державної виконавчої служби у Довжанському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління юстиції скасувати всі постанови у виконавчому провадженні № 68018097 та всі накладені арешти та встановленні обмеження;

- стягнути із відповідача на користь позивача понесені судові витрати, які складаються із суми сплаченого судового збору та витрат на надання професійної правничої допомоги у розмірі 4000,00 грн.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 25 березня

2024 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково; зупинено стягнення з ОСОБА_4 заборгованості в розмірі 11026,51 грн. у виконавчому провадженні № 68018097 з виконання виконавчого напису № 102006 від

07 червня 2021 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 02 квітня 2024 року позовну заяву було залишено без руху (а.с. 38 39).

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 16 квітня 2024 року позовну заяву повторно було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, які позивачем було усунуто (а.с. 49 51).

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 25 квітня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 56 57).

27 травня 2024 року та 29 травня 2024 року до Чорнобаївського районного суду Черкаської області надійшли заперечення від Довжанського відділу державної виконавчої служби у Довжанському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління юстиції аналогічного змісту. Так, останні вказують на те, що всі виконавчі дії вчинені під час виконавчого провадження № 68018097 відповідають вимогам законодавства, державний виконавець приймаючи рішення в межах вказаного виконавчого провадження керувався виключно Законом України «Про виконавче провадження», а тому позовні вимоги про стягнення із Довжанського відділу державної виконавчої служби у Довжанському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління юстиції грошових коштів у розмірі 1102,51 грн., які стягнуті із позивача як виконавчий збір при проведенні виконавчих дій та 121,04 грн. як розмір мінімальних витрат при здійсненні виконавчого провадження та зобов`язання Довжанського відділу державної виконавчої служби у Довжанському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління юстиції всі скасувати постанови у виконавчому провадженні № 68018097 та всі накладені арешти та встановленні обмеження не підлягають до задоволення (а.с. 67 75; 81 88).

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав, вказаних у позовній заяві.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала думку свого представника.

У судове засідання представник відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Еліт фінанс» не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзиву на позовну заяву не подав, жодних заяви чи клопотань на адресу суду не направив, причини неявки суду не відомі.

У судове засідання третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся на його юридичну адресу, жодних заяв чи клопотань на адресу суду не направив, причини неявки суду не відомі.

У судове засідання представник третьої особи Довжанського відділу державної виконавчої служби у Довжанському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління юстиції не з`явився, у своїх запереченнях розгляд справи просив проводити за його відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, ухвалив проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказах.

Враховуючи вищевикладене, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

07 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 102006, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_3 невиплачені в строк грошові кошти на користь ТОВ «Фінансова компанія «Еліт фінанс», якому ТОВ «Фінпром маркет» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу № 250521-ФК від 25 травня 2021 року, якому в свою чергу ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу № 18102020-ФК від 18 жовтня 2020 року, якому в свою чергу ТОВ «ФК «Сіті фінанс» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу

№ 1/ПТБ від 15 жовтня 2020 року, якому ПАТ «Платинум банк» на підставі Договору факторингу № 79 від 22 лютого 2018 року відступлено право вимоги за Кредитним договором № 60579/0005XSGF від 03 квітня 2013 року, укладеного між ПАТ «Платинум банк» та ОСОБА_3 , загальна сума стягнення 11026,51 грн. (а.с. 17).

29 грудня 2021 року начальником Довжанського відділу державної виконавчої служби у Довжанському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління юстиції було відкрито виконавче провадження № 68018097 з виконання вищевказаного виконавчого напису (а.с. 18 - 19). В рамках даного виконавчого провадження було винесно постанови про стягнення виконавчого збору (а.с. 19 20), про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (а.с. 20), про арешт майна боржника (а.с. 21), про арешт коштів боржника (а.с. 22 - 23), про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с. 24 25).

Крім цього, відповідно до копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 17 червня 2014 року ОСОБА_3 розірвала шлюб з ОСОБА_5 та змінила своє прізвище на « ОСОБА_6 » (а.с. 7).

Щодо позовної вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню судом встановлено наступне.

Так, підставами для скасування вищевказаного виконавчого напису, представником позивача зазначено про те, що не було жодних законних підстав для вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості, виконавчий напис було вчинено приватним нотаріусом, якому 30 грудня 2021 року було анульовано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю у зв`язку із неодноразовими порушеннями законодавства при вчиненні нотаріальних дій, тобто такий виконавчий напис вчинено нотаріусом, не маючим для цього відповідних повноважень. Крім цього, на момент вчинення виконавчого напису був наявний спір щодо суми заборгованості.

Суд звертає увагу сторони позивача, що виконавчий напис було вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. 07 червня 2021 року, в той час як останньому було анульовано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю 17 грудня 2021 року, таким чином спірний виконавчий напис було вчинено приватним нотаріусом, який мав на це відповідні повноваження.

Крім цього, на підтвердження своїх позовних вимог, суду не було надано будь-яких доказів, які б підтверджували наявність спору, щодо суми заборгованості, зокрема самого кредитного договору, контррозрахунку заборгованості, тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Проте, суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального та процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові ВП ВС від 25 червня 2019 року у справі

№ 924/1473/15).

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту».

Згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Так, за загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно із підпунктами 1.1, 1.2 пункту 1, підпунктами 3.1, 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з нотаріально посвідчених договорів, що передбачають сплату грошових сум, додаються:

а) оригінал нотаріально посвідченого договору;

б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням зазначеного та приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог боржника.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Аналогічнийправовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс19).

У постанові від 13 жовтня 2021 року у справі № 554/6777/17 (провадження

№ 61-17750св20) Верховний Суд зазначив, що чинне законодавство України не зобов`язує нотаріуса викликати позичальника і з`ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з`ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.

Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.

Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами направлення позивачу та отримання ним вимоги про усунення порушень за зобов`язанням, що є самостійною підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 січня 2023 року у цивільній справі № 619/4933/20, провадження

№ 61-12141св21).

Щодо позовної вимоги про стягнення із відповідача на користь позивача незаконно стягнутих грошових коштів за виконавчим написом у розмірі 5918,92 грн.

Відповідно до ч.ч. 1 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За правовою природою конструкція зобов`язання, що виникає з безпідставного набуття майна (безпідставного збагачення), є формою реалізації охоронного правовідношення та виконує компенсаторну функцію. Зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов`язання з правочинів (договорів). Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов`язання з передання речі, виконання робіт (надання послуги), сплати коштів. Відповідно, за відсутності (або у подальшому відпадіння) правової підстави в особи виникає зобов`язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором. Загальною ознакою кондикції є відсутність (або відпадіння у подальшому) правової підстави для утримання майна, набутого особою, до якої потерпілий звертається з кондикційним позовом.

Зі змісту статті 1212 ЦК України можна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Про виникнення зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення або збереження майна можна говорити у тому разі, коли дії особи або події призводять до протиправного результату, що юридично не обумовлений виникненням майнових вигод на стороні однієї особи за рахунок іншої. Саме цей протиправний результат у вигляді юридично безпідставних майнових вигод, що перейшли до набувача, є фактичною підставою для виникнення зобов`язань з повернення безпідставного збагачення.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Результат аналізу статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що фактичний склад, що породжує зобов`язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів:

1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи;

2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав).

Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.

Для виникнення зобов`язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.

Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникненні обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.

Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, вимагає установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо:

1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами;

2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути таке майно цій особі на підставі статті 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року у справі

№ 201/6498/20 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18, від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18.

Відповідно до довідки про доходи ФОП ОСОБА_7 , з

ОСОБА_1 у період з жовтня 2023 року по лютий 2024 року було стягнуто грошові кошти по виконавчому провадженні № 68018097 у розмірі 5918,92 грн (а.с. 30).

Враховуючи вищевикладене, встановивши, що правові підстави набуття відповідачем грошових коштів, що стягнені з ОСОБА_1 на підставі виконавчого напису нотаріуса, який у визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, відпали, суд вважає за необхідне позовну вимогу про стягнення з відповідача безпідставно одержаних грошових коштів за виконавчим написом у сумі 5918,92 грн. задовольнити.

Щодо позовних вимог про стягнення із Довжанського відділу державної виконавчої служби у Довжанському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління юстиції грошові коштів у розмірі 1102,51 грн., стягнуті із позивача як виконавчий збір при проведенні виконавчих дій та 121,04 грн. як розмір мінімальних витрат при здійсненні виконавчого провадження, та зобов`язання Довжанського відділ державної виконавчої служби у Довжанському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління юстиції скасувати всі постанови у виконавчому провадженні № 68018097 та всі накладені арешти та встановленні обмеження, судом встановлено наступне.

Згідно зіст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Відповідно дост. 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначенихЗаконом України «Про виконавче провадження»випадках - на приватних виконавців.

Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно ізст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно із розділом VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженоїнаказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначенихстаттею 42 Закону «Про виконавче провадження».

Відповідно до положеньстатті 42цьогоЗакону Українивитрати приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Ці кошти не є виконавчим збором.

Витрати виконавчого провадження - це фактично понесені державним виконавцем витрати під час організації та проведення виконавчих дій (витрати на пересилку поштової кореспонденції; друк документів тощо). Такі витрати компенсуються за рахунок боржника.

Тобто, витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені як мінімальні витрати виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження не є доходом приватного виконавця.

Відповідно дост. 39 Закону України «Про виконавче провадження»правовим наслідком визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є закінчення виконавчого провадження.

Згідно із ч. 7ст. 27 цього Закону, відповідно до положень якої у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Постанови приватного виконавця не були оскаржені боржником у спеціальному порядку, передбаченомуЗаконом України «Про виконавче провадження»та не були визнаними протиправними, а тому і стягнуті на підставі даних постанов кошти не можуть вважатися безпідставно набутими.

Таким чином, судом встановлено, що постанови приватного виконавця про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження не були визнанні протиправними, а також, враховуючи те, що даним рішенням було визнано виконавчий напис таким, що не підлягає виконання та враховуючи положення Закону Укарїни «Про виконавче провадження», відповідно до якого стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню після закриття виконавчого провадження (у разі визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню), суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Також, не підлягає до задоволення позовна вимога позивача щодо зобов"язання Довжанського відділу виконавчої служби Довжанського району східного міжрегіонального управління юстиції Луганської області України скасувати всі постанови у виконавчому провадженні ВП № 68018097 від 29.12.2021 про арешти рухомого та нерухомого майна боржника, звернення стягнення на заробітну плату боржника, арешт рахунків тощо, оскільки відповідно до положень ст. 40 ЗУ "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження державний або приватний виконавець зобовязаний вирішити питання щодо зняття арештів з майна боржника, скасувати інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення та виключити відомості про боржника з Єдиного рееєстру боржників. У разі невиконання вказаних положень боржник має право оскаржити бездіяльність виконавця у передбаченому законом порядку.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 8ст. 141 ЦПК Українивстановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також представник позивача просить відшкодувати позивачу понесені ним витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн., у підтвердження чого суду надано:

- ордер на надання правничої допомоги серію АН № 1024813, відповідно до якого адвокат Брага І.Д. налає правову допомогу ОСОБА_1 (а.с. 12);

- попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, відповідно до якого судові витрати позивача у зв`язку із наданням професійної правничої допомоги становлять 4000,00 грн.;

- Акт-опис наданої правничої допомоги, відповідно до якого судові витрати позивача у зв`язку із наданням професійної правничої допомоги становлять 4000,00 грн. (а.с. 31 32).

Статтею 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до вимог вказаної статті витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 жовтня

2019 року (справа № 922/445/19).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Жодних клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу відповідачем заявлено не було.

Таким чином, понесені та документально підтверджені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3028,00грн. (сума судового збору за позовні вимоги майнового та немайного у розмірі 1211,20 грн. кожна (2422,40 та сума судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 605,60 грн) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Оскільки від учасників справи жодних клопотань щодо заходів забезпечення позову не надходило, а тому заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання даним рішенням законної сили.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст.141,259,263-265,280 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Еліт фінанс», треті особи без самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Довжанський відділ державної виконавчої служби у Довжанському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління юстиції, про скасування та визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 07 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, зареєстрований в реєстрі за № 102006, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_3 невиплачені в строк грошові кошти на користь ТОВ «Фінансова компанія «Еліт фінанс», якому ТОВ «Фінпром маркет» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу № 250521-ФК від 25 травня 2021 року, якому в свою чергу ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу № 18102020-ФК від 18 жовтня 2020 року, якому в свою чергу ТОВ «ФК «Сіті фінанс» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу

№ 1/ПТБ від 15 жовтня 2020 року, якому ПАТ «Платинум банк» на підставі Договору факторингу № 79 від 22 лютого 2018 року відступлено право вимоги за Кредитним договором № 60579/0005XSGF від 03 квітня 2013 року, укладеного між ПАТ «Платинум банк» та ОСОБА_3 , загальна сума стягнення 11026,51 грн.

Стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Еліт фінанс», адреса: пл. Солом`янська,

м. Київ, код ЄДРПОУ 40340222, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , безпідставно одержані грошові кошти за виконавчим написом від 07 червня 2021 року за реєстровим

№ 102006 у розмірі 5918,92 (п`ять тисяч дев`ятсот вісімнадцять гривень 92 копійки) гривень.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Еліт фінанс», адреса: пл. Солом`янська,

м. Київ, код ЄДРПОУ 40340222, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , судові витрати у розмірі 7028,00 (сім тисяч двадцять вісім гривень 00 копійок) гривень, які складаються із суми сплаченого судового збору у розмірі 3028,00 гривень та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 24 червня 2024 року.

Суддя О.Г. Романова