Постанова

від 20.06.2024 по справі 541/953/14-ц

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 541/953/14-ц Номер провадження 22-ц/814/2504/24Головуючий у 1-й інстанції Дністрян О.М. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Бутенко С.Б., Кузнєцової О.Ю., при секретарі судового засідання: Буйновій О.П., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 18 квітня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, стягувач ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», заінтересована особа Бориспільський ВДВС у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ),-

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаною заявою, в якій просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист Миргородського міськрайонного суду Полтавської області, виданий 20 січня 2021 року для примусового виконання рішення по цивільній справі 541/953/14-ц про стягнення з неї на користь ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» заборгованості за кредитним договором №154/П/56/2008-840 від 18.07.2008 в сумі 3275161,32 грн. з усіма наслідками, передбаченимист. 40 Закону України «Про виконавче провадження»; зобов`язати органи Державної виконавчої служби закінчити виконавчі провадження щодо стягнення боргу з неї, відкриті на виконання виконавчого листа Миргородського міськрайонного суду Полтавської області виданого 20 січня 2021 року для примусового виконання рішення по цивільній справі 541/953/14-ц про стягнення з неї на користь ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» заборгованості за кредитним договором № 154/П/56/2008-840 від 18.07.2008 в сумі 3275161,32 грн., а також закінчити виконавчі провадження щодо стягнення виконавчого збору за вказаним виконавчим документом, зняти всі арешти та обмеження стосовно неї за вказаними виконавчими провадженнями та виключити запис з Єдиного реєстру боржників.

В обгрунтування заяви вказувала, що рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 06.05.2014 по цивільній справі № 541/953/14-ц задоволені позовні ПАТ «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №154/11/56/2008-840 від 18.07.2008 в сумі 3271507,32 гривень, а також у відшкодування понесених судових витрат у сумі 3654,00 гривень, всього стягнуто 3275161,32 грн.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 07.09.2020 по цивільній справі № 541/953/14-ц замінено сторону по примусовому виконанню рішення від 06.05.2014 по цивільній справі № 541/953/14-ц за позовом ПАТ «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, а саме, стягувача ПАТ «Комерційний банк «Надра» на ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

В подальшому ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04.01.2021 по цивільній справі № 541/953/14-ц задоволена заява ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», поновлено строк на пред`явлення виконавчого листа № 2/541/487/2014, виданого у цивільній справі за позовом ПАТ «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

20 січня 2021 року Миргородським міськрайонним судом Полтавської області виданий ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» дублікат виконавчого листа для примусового виконання рішення від 06.05.2014 по цивільній справі № 54/953/14-ц про стягнення боргу з ОСОБА_1 .

Згідно постанови державного виконавця Бориспільського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кошицького А.Л. 10 лютого 2021 року було відкрито виконавче провадження ВП №64430622 з примусового виконання виконавчого листа № 541/953/14-ц, виданого 20.01.2021 Миргородським міськрайонним судом Полтавської області для примусового виконання рішення від 06.05.2014 про стягнення боргу з ОСОБА_1 . Накладено арешти на майно та кошти боржника. Також відкрите виконавче провадження про стягнення виконавчого збору. Станом на дату звернення з заявою до суду виконавче провадження не закінчене, а виконавчий документ не повернутий стягувачу.

30 січня 2024 року ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» за погодженням з іпотекодавцем ОСОБА_1 прийнято рішення про задоволення своєї вимоги за кредитним договором №154/П/56/2008-840 від 18.07.2008 шляхом набуття права власності на предмет іпотеки за іпотечним договором від 18.07.2008. Внаслідок набуття іпотекодержателем (в порядку ч. 1ст. 37 Закону України «Про іпотеку») предмета іпотеки за іпотечним договором від 18.07.2008 у власність, відбулось повне задоволення вимог кредитодавця за кредитним договором № 154/П/56/2008-840 від 18.07.2008, невиконання зобов`язань за яким стало підставою для ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості та видачі виконавчого листа для його виконання.

Враховуючи викладене, вважала, що припинення обов`язку боржника за виконавчим листом, є підставою, визначеною ч. 2ст. 432 ЦПК України, для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Миргородськогоміськрайонного судувід 18квітня 2024року взадоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким,що не підлягає виконанню, стягувачТовариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», заінтересована особаБориспільський відділ державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ)відмовлено.

З ухвалою суду не погодилась ОСОБА_1 та подала на неї апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 18 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що висновок районного суду про те, що виконання обов`язку із сплати боргу було недобровільним, проведено в ході примусового виконання судового рішення не відповідає обставинам справи, оскільки рішення боржника про добровільне виконання свого обов`язку щодо погашення боргу, прийнято шляхом надання іпотекодержателю права на реєстрацію за собою права власності на предмет іпотеки в момент укладення договору іпотеки, а не після відкриття виконавчого провадження та саме стягувачем було прийнято рішення про реалізацію свого права на реєстрацію за собою права власності на предмет іпотеки, що не залежало від волевиявлення боржника.

Враховуючи те, що виконання обов`язку із сплати боргу відбулось за добровільною згодою боржника наданої при укладенні договору іпотеки, а тому визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню створює правові підстави для закінчення виконавчого провадження в порядку п. 5 ч.1 ст. 39 ЗУ « Про виконавче провадження».

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи сторони та інші особи, які брали участь в розгляді справи будучи належним чином та завчасно повідомленими про час і місце слухання справи, в судове засідання не з`явилися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 06.05.2014 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Комерційний банк «Надра» заборгованість за договором №154/П//56/2008-840 від 18.07.2008 року в сумі 3 271507, 32 грн., а також у відшкодування понесених судових витрат у розмірі 3654,00 грн., а всього стягнути3275161,32 грн. Вказане судове рішення набрало законної сили 23.05.2014 та стало підставою для видачі 03.06.2014 виконавчого листа № 541/953/14-ц.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 07.09.2020 по справі № 541/953/14-ц змінено сторону по примусовому виконанні рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 06 травня 2014 року по цивільній справі №541/953/14-ц за позовом ПАТ «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, а саме, стягувача з ПАТ «Комерційний банк «Надра» на ТОВ «ФК «Довіра та гарантія».

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04.01.2021 по справі № 541/953/14-ц поновлено стягувачуТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» строк пред`явлення виконавчого листа № 2/541/487/2014, виданого у цивільній справі за позовом ПАТ «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості; видано стягувачуТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» дублікат виконавчого листа № 2/541/487/2014, виданого у цивільній справі за позовом ПАТ «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В подальшому 20.01.2021 року Миргородським міськрайонним судом Полтавської області видано ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» дублікат виконавчого листа для примусового виконання рішення від 06.05.2014 по цивільній справі № 541/953/14-ц про стягнення боргу з ОСОБА_1 .

Згідно постанови державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кошицького Артура Леонідовича від 10.02.2021 відкрито виконавче провадження ВП № 64430622 з примусового виконання виконавчого листа № 541/953/14-ц виданого 20.01.2021 Миргородським міськрайонним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Комерційний банк «Надра» заборгованість за договором №154/П/56/2008-840 від 18.07.2008 року в сумі 3 271 507 грн. 32 коп., а також витрати на відшкодування судових витрат у розмірі 3654 грн., а всього3275161,32 грн. (а.с. 20).

10.02.2021 державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кошицьким А.Л. винесено постанову про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 327516,13 грн (а.с. 21).

10.02.2021 державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кошицьким А.Л. винесено постанови про накладення арешту т на все майно та кошти боржника ОСОБА_1 (а.с. 22-24).

Згідно п.1.1 іпотечного договору від 18.07.2008 ВКМ № 646921, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пальорою Г.Ю., зареєстрованого в реєстрі за № 2136 (а. с. 54-55). Іпотекодавець ОСОБА_1 з метою забезпечення виконання своїх зобов`язань як позичальника за Кредитного договору №154/П//56/2008-840 від 18.07.2008 року, укладеного між ВАТ Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 , передає в іпотеку, а Іпотекодержатель ВАТ Комерційний банк «Надра» приймає в іпотеку Предмет іпотекинерухоме майно, а саме: 1.Земельна ділянка площею 0,1110 га, кадастровий № 3220886700:10:001:0303; 2.Земельна ділянка площею 0,1199 га, кадастровий № 3220886700:10:001:0323; 3.Земельна ділянка площею 0,1199 га, кадастровий № 3220886700:10:001:0324; 4.Земельна ділянка площею 0,1199 га, кадастровий № 3220886700:10:001:0325; 5.Земельна ділянка площею 0,1199 га, кадастровий № 3220886700:10:001:0326; 6.Земельна ділянка площею 0,1199 га, кадастровий № 3220886700:10:001:0327; 7.Земельна ділянка площею 0,1199 га, кадастровий № 3220886700:10:001:0328, що розташовані за адресою: Київська область, Бориспільський район, Сеньківська сільська рада, цільове призначення земельних ділянокдля ведення індивідуального садівництва.

Із матеріалів справи вбачається, що 30.01.2024 ОСОБА_1 надала згоду на звернення стягнення на предмет іпотеки вищеказаних земельних ділянок.

30 січня 2024 року ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» за погодженням з іпотекодавцем ОСОБА_1 прийняте рішення про задоволення своєї вимоги за кредитним договором №154/П/56/2008-840 від 18.07.2008 шляхом набуття права власності на предмет іпотеки за іпотечним договором від 18.07.2008 р. та право власності на земельні ділянки, які є предметом іпотеки за Іпотечним договором від 18.07.2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пальорою Г. Ю., реєстровий № 2136, а саме: 1.Земельна ділянка площею 0,1110 га, кадастровий № 3220886700:10:001:0303; 2.Земельна ділянкаплощею 0,1199 га, кадастровий № 3220886700:10:001:0323; 3.Земельна ділянка площею 0,1199 га, кадастровий № 3220886700:10:001:0324; 4.Земельна ділянка площею 0,1199 га, кадастровий № 3220886700:10:001:0325; 5.Земельна ділянка площею 0,1 199 га, кадастровий № 3220886700:10:001:0326; 6.Земельна ділянка площею 0,1 199 га, кадастровий № 3220886700:10:001:0327; 7.Земельна ділянка площею 0,1199 га, кадастровий № 3220886700:10:001:0328. Місце розташування земельних ділянок: Київська область, Бориспільський район, Сепьківська сільська рада.

В подальшому 31 січня 2024 року за ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» зареєстровано право власності на земельні ділянки, які становили предмет іпотеки за іпотечним договором від 18.07.2008 ВКМ № 646921, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пальорою Г.Ю., зареєстрованим в реєстрі за № 2136, що підтверджується відповідними копіями витягів з Державного реєстру речових прав (а.с. 44-50, 73-79)

Внаслідок набуття інотекодержателем (в порядку ч. 1ст. 37 Закону України «Про іпотеку») предмета іпотеки за іпотечним договором від 18.07.2008 у власність, відбулось повне задоволення вимог кредитодавця за кредитним договором № 154/П/56/2008-840 від 18.07.2008, про що було видано ОСОБА_1 довідку про відсутність заборгованості від 12.04.2024 б/н (а. с. 32).

Відмовляючи в задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню районний суд виходив з того, що на момент відкриття виконавчого провадження зобов`язання не було виконано, сплата коштів після пред`явлення виконавчого листа для примусового виконання не може вважатися добровільним виконанням грошового зобов`язання, а тому відсутні підстави для застосування ст. 432 ЦПК України.

Колегія суддів вважає такий висновок районного суду вірним з наступних підстав.

Стаття 124 Конституції Українивстановлює, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадових чи службових осіб та громадян.

Відповідно до пункту 9 частини другоїстатті 129 Конституції України,статті 14 ЦПК Україниоднією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Виконання рішення суду будь-якої інстанції необхідно розглядати як важливу частину «судового провадження» відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а, отже, принцип справедливого правосуддя розповсюджується і на цю стадію судового провадження.

Згідно частини 1статті 18 ЦПК Українисудові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У прецедентній практиці Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував на значенні своєчасного виконання рішень суду для захисту прав та свобод людини і громадянина, зауважуючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною цивільного процесу, a несвоєчасне виконання судових рішень є таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції, і є порушенням права на суд. Так, у справі Хорнсбі проти Греції ЄСПЛ зауважив, що право на суд стало б ілюзорним, якщо б правова система держави дозволяла, щоб кінцеве та обов`язкове рішення суду залишалося невиконаним, що завдавало б шкоду одній зі сторін. Виконання рішень, ухвалених будь-яким судом, необхідно розглядати як невід`ємну частину «судового розгляду» для цілей статті 6 Конвенції. Така позиція ЄСПЛ підтримувалася судом також і у рішеннях Савіцький проти України, Кайсина та інші проти України заява № 46144/99, Іммобільяре Саффі проти Італії заява № 22774/93, Ромашов проти України, Дубенко проти України, Вассерман проти Росії, Малиновський проти Росії, Гіззатова проти Росії та ін.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першоюстатті 431 ЦПК Українивиконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчі листи в електронній формі викладаються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, оприлюднюються в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), та підписуються електронним підписом судді (у разі колегіального розгляду - електронними підписами всіх суддів, які входять до складу колегії).

Відповідно до вимогст. 432 ЦПК Українисуд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду у постанові від 09 вересня 2021 року у справі №824/67/20.

У постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 вказано, що законодавець не дав чіткого визначення «інших причин» для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у частині другійстатті 432 ЦПК України. При цьому словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад: в апеляційному чи касаційному порядку скасовано або змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книгип`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Отже, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістомстатті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У зазначеній категорії справ саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Так, звертаючись до суду із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, ОСОБА_1 посилалась на те, що 30 січня 2024 року ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» за погодженням з іпотекодавцем ОСОБА_1 прийнято рішення про задоволення своєї вимоги за кредитним договором №154/П/56/2008-840 від 18.07.2008 шляхом набуття права власності на предмет іпотеки за іпотечним договором від 18.07.2008. Внаслідок набуття іпотекодержателем (в порядку ч. 1ст. 37 Закону України «Про іпотеку») предмета іпотеки за іпотечним договором від 18.07.2008 у власність, відбулось повне задоволення вимог кредитодавця за кредитним договором № 154/П/56/2008-840 від 18.07.2008, невиконання зобов`язань за яким стало підставою для ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості та видачі виконавчого листа для його виконання.

Враховуючи викладене, вказувала що припинення обов`язку боржника за виконавчим листом, є підставою, визначеною ч. 2ст. 432 ЦПК України, для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Разом з тим, апеляційни суд звертає увагу, що 10.02.2021 року було відкрито виконавче провадження ВП №64430622 з примусового виконання виконавчого листа № 541/953/14-ц, виданого 20.01.2021 Миргородським міськрайонним судом Полтавської області для примусового виконання рішення від 06.05.2014 про стягнення боргу з ОСОБА_1 . Вимоги кредитора задоволені лише 30.01.2024 року шляхом набуття права власності на предмет іпотеки за іпотечним договором від 18.07.2008.

Із вказаного слідує, що на момент відкриття виконавчого провадження зобов`язання не було виконано, а тому районний суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що відсутні підстави для застосування ст. 432 ЦПК України, оскільки сплата коштів після пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання не може вважатися добровільним виконанням грошового зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Дані висновки суду першої інстанції не спростовано доводами апеляційної скарги, що зводяться до повторного викладення обставин справи, яким судом першої інстанції надано належної оцінки.

Отже, за наслідками апеляційного перегляду не знайшли свого підтвердження та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість ухвали, порушення норм матеріального та процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зводяться до незгоди із ухвалою суду першої інстанції та не можуть бути підставою для її скасування.

Слід також зазначити, що боржник не позбавлений можливості звернутися до органу ДВС із заявою про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення, на виконання якого було видано виконавчий лист.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для її скасування з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, колегія суддів не знаходить, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу районного судубез змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційнускаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 18 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 21 червня 2024 року.

Головуючий суддя :

---

Г.Л. Карпушин

Судді:

---

С.Б. Бутенко

---

О.Ю. Кузнєцова