Рішення

від 19.06.2024 по справі 636/928/24

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 636/928/24 Провадження № 2/636/1029/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024Чугуївський міський суд Харківської області у складі: головуючогосудді Гніздилова Ю. М., за участю секретаря судового засіданняКисловської О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуїв в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , інтереси якої представляє адвокат Барабанов Володимир Володимировича, до Вовчанської міської громади в особі Вовчанської міської ради, код ЄДРПОУ: 04058663, місцезнаходження: 62504, Харківська обл., Чугуївський р-н, місто Вовчанськ, вул. Соборна, будинок 92, про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом,

встановив:

В лютому 2024 року ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Барабанов Володимир Володимирович, звернулася до суду з позовною заявою до Вовчанської міської громади в особі Вовчанської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом, обґрунтовуючи свої вимоги таким.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її бабуся ОСОБА_2 , з якою позивач фактично постійно проживала разом за місцем своєї реєстрації. До складу спадщини ввійшли всі права та обов`язки спадкодавця, що належали на момент відкриття спадщини і не припинялись в момент її відкриття, а саме:земельна ділянка з кадастровим номером 6321655300:03:001:0035 площею 6,2273 гектарів, розташована в Харківській області, Вовчанський район, Білоколодязька селищна рада, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, вид цільового призначення земельної ділянки: 01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. За життя спадкодавиця ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , склала заповіт, яким все майно, де б таке не було та з чого б воно не складалося і взагалі все, що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом буде мати право заповіла своїй онуці ОСОБА_3 позивачу. Після смерті ОСОБА_2 позивач звернулася з заявою до нотаріальної контори для оформлення спадщини, але їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки нею не пред`явлені докази про постійне проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини за однією адресою, через виявлені розбіжності в написанні імені-по батькові спадкодавиці.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представники - адвокат Барабанов В.В., адвокат Маслій Т.В., не з`явилися, надавши до суду заяви, в яких просили вимоги, викладені в позові, задовольнити, а справу розглянути за їх відсутності.

Представник відповідачаВовчанської міської громади в особі Вовчанської міської ради в судове засідання не з`явився, про причину неявки не повідомив, про день, час та місце розгляду справи повідомлвся своєчасно та належним чином.

Відповідно до положень п. 1, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є, зокрема, день вручення судової повістки під розписку, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. При цьому від Вовчанської міської громади в особі Вовчанської міської ради до суду не надійшло відзиву на позовну заяву чи будь-яких заперечень, а також повідомлення про іншу адресу, клопотання про відкладення судового розгляду також не заявлялося.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Так як відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин, без повідомлення причин та не подав відзив, а представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, тому відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

За результатами судового розгляду на підставі повідомлених позивачем обставин справи та наданих ним доказів, встановлені такі фактичні обставини та спірні правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 , виданого виконавчим комітетом Білоколодезянської селищної ради Вовчанського району Харківської області 24.02.2020 року, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Зміїв Зміївського району Харківської області, про що зроблено відповідний актовий запис № 9.

Згідно з паспортом серії НОМЕР_3 , виданим 30 серпня 2022 року Вовчанським РВ УМВС України в Харківській області, ОСОБА_2 була зареєстрована в АДРЕСА_2 .

Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю І-ХР № 108756 виданого 09 грудня 2002 року Вовчанським районним відділом земельних ресурсів Ради народних депутатів та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-9915641672024 від 29 січня 2024 року, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6321655300:03:001:0035 площею 6,2273 гектарів, розташованої в Харківській області, Вовчанський район, Білоколодязька селищна рада, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, вид цільового призначення земельної ділянки: 01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до заповіту, посвідченого секретарем виконавчого комітету Білоколодязьської селищної ради Вовчанського району Харківської області 07 березня 2012 року, зареєстрований в реєстрі № 30, ОСОБА_2 розпорядилася своїм майном на випадок своєї смерті таким чином: все майно, де б таке не було та з чого б воно не складалося і взагалі все, що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом буде мати право, заповіла своїй онуці ОСОБА_3 , 1976 року народження.

Відповідно до довідки про причину смерті, виданої 20 лютого 2020 року Зміївським районним відділенням Комунальним закладом охорони здоров`я «Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи» вказана причина смерті ОСОБА_2 .

Відповідно до протоколів опитування свідків, складених адвокатом Барабановим В.В. свідок ОСОБА_4 є дочкою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у зв`язку з похилим віком та станом здоров`я потребувала догляду та допомоги, тому тривалий час до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 фактично постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 разом зі своєю онукою ОСОБА_1 , яка за життя доглядала ОСОБА_2 , готувала для неї їжу, прала її речі та забезпечувала надання медичної допомоги, поховала ОСОБА_2 за власний рахунок, організувала ритуальні обряди. Аналогічні показання надані також свідком ОСОБА_5 та підтверджується актом, складеним вказаними свідками.

Відповідно до постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 03 жовтня 2020 року № 1986/02-31 року, державний нотаріус Вовчанської державної нотаріальної контори Харківської області Ворона Г.В. відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що спадкоємцем пропущений встановлений ст. 1270 Цивільного кодексу України шестимісячний строк для прийняття спадщини, не пред`явлені докази про постійне проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини за однією адресою, через виявлені розбіжності в написанні імені-по батькові спадкодавиці. При цьому нотаріусом роз`яснено право позивача звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Родинні зв`язки між позивачем ОСОБА_3 та спадкодавицею ОСОБА_2 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 , підтверджуються витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 00027906183 від 23 вересня 2020 року, в якому матір`ю ОСОБА_6 вказана ОСОБА_2 , а батьком ОСОБА_7 , свідоцтвом про укладення шлюбу серія НОМЕР_4 виданим 30 серпня 1975 року Відділом РАЦС Харківської області, відповідно до якого ОСОБА_6 уклала шлюб та змінила прізвище на « ОСОБА_8 », свідоцтвом про народження ОСОБА_9 серія НОМЕР_5 виданим 23 вересня 2020 року Зміївським районним відділом міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), зміна прізвища ОСОБА_9 на « ОСОБА_10 » підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00027902809 від 23 вересня 2020 року.

Між тим, у заповіті, посвідченому секретарем виконавчого комітету Білоколодязьської селищної ради Вовчанського району Харківської області 07 березня 2012 року, відомості про спадкодавицю вказані: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстрі фізичних осіб-платників податків НОМЕР_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 село Котівка Вовчанського району Харківськї області.

В той же час відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 виданого виконавчим комітетом Білоколодезянської селищної ради Вовчанського району Харківської області 24.02.2020 року, актовий запис № 9, відомості про померлу вказані: ОСОБА_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження: Україна, Харківська обл., Вовчанський район, село Котівка.

Відповідно до копії паспорту спадкодавиці серія НОМЕР_7 , відомості про померлу вказані: ОСОБА_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження: село Котовка Вовчанського району Харківської області.

Відповідно до довідки про ОСОБА_11 присвоєння ідентифікаційного номера, виданої 24.07.1999 року Вовчанською міжрайонною державною податковою інспекцією, ОСОБА_2 одержала ідентифікаційний номер НОМЕР_6 .

Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_6 відомості про спадкодавицю вказані: ОСОБА_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Таким чином, відомості про прізвище та ім`я спадкодавиці, дату та місце її народження, вказані в заповіті, співпадають з відомостями, вказаними в копії паспорту на її ім`я, пенсійному посвідченні та свідоцтві про її смерть; ідентифікаційний номер спадковавиці, вказаний в заповіті, співпадає з ідентифікаційним номером ОСОБА_2 , вказаним в довідці про присвоєння ідентифікаційного номера.

ОСОБА_12 єдиний правильний варіант написання ім`я по батькові відповідно до правил української мови.

Отже, суд дійшов висновку, що при оформленні заповіту, посвідченого секретарем виконавчого комітету Білоколодязьської селищної ради Вовчанського району Харківської області 07 березня 2012 року, було допущено технічну помилку внаслідок неправильного зазначення по батькові спадкодавиці, а саме: замість « ОСОБА_11 » - як вказано в документа, вказано « ОСОБА_12 » відповідно до правил української мови.

Допущення в тексті заповіту певних неточностей не створює перешкод для визнання за позивачем права власності на спадкове майно та не може бути підставою в обмеженні вказаного права.

Таким чином, єдиним спадкоємцем за заповітом ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її онука - ОСОБА_3 .

Частина 1 ст. 55 Конституції України, яка передбачає, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом, містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені чи порушуються, створені чи створюються перешкоди для їх реалізації чи мають місце інші обмеження прав і свобод.

Згідно з ч. 1 ст. 64 Основного Закону, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ст. ст. 1233-1234 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.

Відповідно до ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.

Заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому.

Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини. (ст. 1236 ЦК України).

З аналізу вказаних норм законодавства слідує, що заповідач має право здійснити розпорядження своїм майном на користь будь-якого учасника цивільних відносин, незалежно від наявності між ними родинних відносин.

Згідно ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Саме постійне проживання спадкодавця зі спадкоємцем на час відкриття спадщини є підставою для визнання спадкоємця таким, що прийняв спадщину, а не лише реєстрація місця проживання спадкодавця за адресою місця проживання спадкоємця.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 23 постанови від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування", будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

За положеннями ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання права власності, якщо це право не визнається іншою особою, а також втрати ним документа, який посвідчує право власності.

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові за № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» констатує факт того, що відповідно до ст. 41 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Враховуючи, що згідно зі ст. 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України, то інші нормативно-правові акти, які обмежують права власника і не мають ознак закону, не підлягають застосуванню.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 125 Земельного Кодексу України, право власності на земельні ділянки виникає після одержання її власником документу, що посвідчує право власності, та його державної реєстрації.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. а ч. 3 ст. 152 Земельного Кодексу України.

Громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини, як визначено в ст. 81 ч. 1 п. г Земельного Кодексу України.

Також, як вбачається з ч. 1 п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Відповідно до абз. 3 п. 23 Постанови Пленуму Верховного України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Відповідно до ч. 3 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справ керується принципом верховенства права.

Згідно з ч. ч. 1 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів окремо кожного, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,10,11,12,13,76-89,258-259,263-265,268,272,273,352,354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Встановити фактпостійного проживання ОСОБА_2 на момент її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , разом з ОСОБА_1 .

Встановити фактналежності спадкодавиці ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 , заповіту, посвідченого секретарем виконавчого комітету Білоколодязьської селищної ради Вовчанського району Харківської області 07 березня 2012 року, зареєстрованого в реєстрі № 30, яким все майно, де б таке не було та з чого б воно не складалося і взагалі все, що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом буде мати право ОСОБА_2 заповіла своїй онуці ОСОБА_3 , 1976 року народження.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання якої зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6321655300:03:001:0035 площею 6,2273 гектарів, розташовану в Харківській області, Вовчанський район, Білоколодязька селищна рада, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, вид цільового призначення земельної ділянки: 01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 , якій вказана земельна ділянка належала на підставі державного акту на право приватної власності на землю І-ХР № 108756 від 09.12.2002 року.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Ю. М. Гніздилов