Рішення

від 20.06.2024 по справі 902/470/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" червня 2024 р. м. Вінниця Cправа № 902/470/24

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючий суддя Міліціанов Р.В.,

при секретарі Московчук Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Фермерського господарства "Хавест", вул. Дорошенка, 1-Б, с. П`ятка, Житомирський район, Житомирська область, 13222, код - 38500582

до: Приватного підприємства "Борис", вул. Садова, 1, с. Жежелів, Козятинський район, Вінницька область, 21116, код - 3168840

про стягнення 603 627,26 грн заборгованості

В С Т А Н О В И В :

25.04.2024 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява (б/н від 19.04.2024 року) (вх. № 484/24 від 25.04.2024 року) Фермерського господарства "Хавест" до Приватного підприємства "Борис" про стягнення 603 627,26 грн заборгованості, з яких 494 583,30 грн основного боргу, 17 764,35 грн відсотків за користування коштами, 91 279,61 грн інфляційних втрат за договором купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів № 27/10 від 27.10.2021 року.

Ухвалою суду від 30.04.2024 року відкрито провадження у справі № 902/470/24 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 21.05.2024 року.

Ухвалою суду від 20.05.2024 року забезпечено участь представника Фермерського господарства "Хавест", Чуприни Андрія Володимировича у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

20.05.2024 року до суд від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення (б/н від 17.05.2024 року) (вх.канц. № 01-34/5196/24).

У судовому засіданні 21.05.2024 року постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 20.06.2024 року, на підставі ч. 1 ст. 216 ГПК України.

Ухвалою суду від 22.05.2024 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

У судовому засіданні 20.06.2024 року представники позивача та відповідача правом участі не скористались, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином.

Щодо обізнаності представників позивача та відповідача суд зазначає наступне.

Примірник ухвали суду від 22.05.2024 року надіслано сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС та на електронні адреси, зокрема: позивачу - harvest1970@ukr.net, представнику позивача адвокату Чуприні А.В. - ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідачу - test@example.com.

Суд зазначає, що ухвали суду від 30.04.2024 року про відкриття провадження у справі та від 22.05.2024 року про повідомлення учасників справи про дату судового засідання направлено відповідачу засобами поштового зв`язку, які станом на дату проведення судового засідання повернулись до суду з відміткою відділення поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою" (т. 1 а.с. 68-72).

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день поставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Тобто, відповідач вважається належним чином сповіщеним про дату, час та місце розгляду справи.

Ст. 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

При цьому, ст.ст. 42, 46 ГПК України зобов`язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 Рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України"); організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (Рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (Рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

На підставі викладеного вище, судом вжито достатніх заходів для сповіщення позивача та відповідача, тому суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності уповноважених представників сторін.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст. ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності відповідача.

Стислий виклад процесуальних позицій сторін.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на укладення між Приватним підприємством "Борис" (Продавець) та Фермерським господарством "Хавест" (Покупець) договору про купівлю паливно-мастильних матеріалів № 27/10 від 27.10.2021 року.

В зв`язку з неналежним виконанням Приватним підприємством "Борис" умов договору про купівлю паливно-мастильних матеріалів № 27/10 від 27.10.2021 року, в частині поставки оплаченого товару утворилась заборгованість.

З метою захисту своїх прав, Фермерське господарство "Хавест" звернулось з позовом до суду про стягнення з Приватного підприємства "Борис" 494 583,30 грн основного боргу, 17 764,35 грн відсотків за користування грошовими коштами та 91 279,61 грн інфляційних втрат за договором про купівлю паливно-мастильних матеріалів № 27/10 від 27.10.2021 року.

Матеріали справи не містять відзиву або будь-якої іншої заяви по суті справи зі сторони відповідача в якому було б викладено процесуальну позицію останнього з приводу заявленого позову.

Із наявних матеріалів справи слідує, що 27.10.2021 року між Приватним підприємством "Борис" (Продавець) та Фермерським господарством "Хавест" (Покупець) договору про купівлю паливно-мастильних матеріалів № 27/10 (т. 1, а.с. 11).

Відповідно п. 1.1 Договору Продавець зобов`язується передати у власність Покупця нафтопродукти (товар), у кількості та асортименті, що передбачені в накладних на відпуск товару, виписаних Продавцем, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його загальну вартість на умовах даного Договору.

Ціна товару визначається в рахунках на оплату товару, наданих Продавцем та підтверджується прийнятим до виконання Покупцем рахунком на оплату товару. Ціна Товару включає податки та обов`язкові платежі, передбачені чинним законодавством У країни (п. 1.3 Договору).

Загальна сума Договору становить суму вартості товару, поставленого протягом терміну дії даного договору, згідно накладних на відпуск товару (п. 1.4 Договору).

Товар продається узгодженими партіями (п. 1.5 Договору).

Згідно п. 3.1 Договору відвантаження товару проводиться після надання Покупцем доручення на одержання товарно-матеріальних цінностей.

Факт відвантаження товару підтверджується видатковою накладною. Продавець передає Покупцю рахунок, видаткову накладну, податкову накладну, товарно-транспортну накладну та інші документи на вимогу (п. 3.3 Договору).

За змістом п. 3.4 Договору право власності на товар переходить до Покупця з моменту приймання товару й оформлення документів, вказаних у п.3.4.

Відповідно п. 4.1 Договору Покупець здійснює попередню оплату за товар у розмірі 100% згідно виставлених рахунків.

Форма оплати: безготівковий розрахунок (п. 4.2 Договору).

Згідно п. 8.2 договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2021 року, а в частині розрахунків - до повного їх здійснення.

27.10.2021 року між Приватним підприємством "Борис" (Зберігач) та Фермерським господарством "Хавест" (Підприємство) укладено договір зберігання № 27/10 (т. 1, а.с. 12).

Відповідно п. 1.1 Договору Підприємство передає на зберігання Зберігачу, а Зберігай зобов`язується зберігати та відпустити за вимогою Підприємства передані на зберігання ПММ на умовах цього договору. Види, кількість та вартість ПММ, переданих на збереження зазначаються у накладних.

ПММ, що передається за цим договором, залишається у власності Підприємства і не переходить до власності Зберігача (п. 1.2 Договору).

Адреса бази зберігання ПММ: вул. Козацька, 7а. с. Мирне, Бердичівський район., Житомирська область (п. 1.3 Договору).

Згідно п. 3.1 Договору Зберігач забезпечує зберігання ПММ, які є власністю Підприємства протягом 5 днів безоплатно.

При умові зберігання ПММ більше ніж 5 (п`ять) днів, Підприємство зобов`язується сплатити Зберігачу винагороду у сумі 100.00 (сто) грн на місяць (п. 3.2 Договору).

Підприємство виплачує Зберігачу винагороду протягом 30 банківських днів з моменту виставлення рахунку на оплату послуг по зберіганню шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Зберігача (п. 3.3 Договору).

Договір набуває чинності з моменту передачі ПММ Зберігачу і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по цьому договору (п. 5.1 Договору).

Вартість товару на час дії договору складала 23,25 грн за 1 літр дизпаливу без урахування ПДВ.

Загальна сума коштів, сплачених позивачем за товар, складає 953 105,10 грн, що підтверджується рахунком-фактурою № СФ-0000462 від 27.10.2021 року та платіжним дорученням № 1605 від 27.10.2021 року (т. 1, а.с. 13-14).

Вартість оплачених та непоставлених паливо-мастильних матеріалів становить 494 583,30 грн.

05.07.2023 року в зв`язку з невиконанням зобов`язань, позивачем на адресу відповідача надіслано претензію № 28 з вимогою виконати зобов`язання з поставки придбаного дизпалива (т. 1, а.с. 16-19).

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Згідно зі статтею 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до ст. 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України). Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно положень ч. 1 ст. 692 цього ж кодексу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Оцінивши наявні у справі докази судом встановлено, що позивачем у повному обсязі виконано прийняті на себе зобов`язання із своєчасної та попередньої оплати за товар в сумі 953 105,10 грн, що підтверджується рахунком-фактурою № СФ-0000462 від 27.10.2021 року та платіжним дорученням № 1605 від 27.10.2021 року (т. 1, а.с. 13-14).

Однак, матеріали справи не містять доказів поставки товару відповідачем

За твердженням позивача, вартість оплачених та непоставлених паливо-мастильних матеріалів становить 494 583,30 грн, що підтверджено з посиланням на односторонньо складений Акт звірки взаємних розрахунків за період з 27.10.2021 року по 29.06.2023 року (т. 1 а.с. 15).

Згідно даного акту сума перерахованих коштів становить 1 305 066,90 грн, вартість поставленого товару 810 483,60 грн, заборгованість на користь ФГ "Хавест" складає 494 583,30 грн.

Відповідно до положень п. 8.2. Договору купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів № 27/10 від 27.10.2021 року, договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2021 року.

Таким чином, товар повинен був поставлений відповідачем до 31.12.2021 року включно.

Згідно ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За відсутності первинних документів щодо поставки товару суд враховує, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи (ч. 1 ст. 14 ГПК України).

Отже, вимога позивача про повернення частини суми попередньої оплати узгоджується з диспозитивними процесуальними права та не порушує інтересів відповідача.

Обставини перерахування коштів на користь ПП "Борис" підтверджено належними та допустимими доказами: платіжним дорученням № 1605 від 27.10.2021 року на більшу суму у розмірі 956 105,10 грн (т. 1 а.с. 13).

Враховуючи викладене, позивачем правомірно заявлено вимоги про стягнення перерахованих коштів в якості попередньої оплати за непоставлений товар.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження обставин виконання обов`язку з поставки оплаченого позивачем товару.

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача.

Отже, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 494 583,30 грн попередньої оплати за договором купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів № 2710 від 27.10.2021 року правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення 17 764,35 грн відсотків за користування грошовими коштами та 91 279,61 грн - інфляційних втрат.

Згідно з приписами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Відповідно до встановлених судами обставин справи, за змістом статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 3 % річних від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

Правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу (пункт 74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19).

При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини 2 статті 693 ЦК України.

З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін, як грошових зобов`язань, на них поширюється дія положень частини 2 статі 625 ЦК України.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України є правомірними та обґрунтованими, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства України.

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Здійснивши розрахунок за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора суми 3 % річних та інфляційних втрат, помилок не виявлено, в зв`язку з чим 3% річних в розмірі 17 764,35 грн та інфляційні втрати у розмірі 91 279,61 грн - підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу.

За вказаних обставин позов Фермерського господарства "Хавест" підлягає задоволенню у повному обсязі.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Позивачем у позовній заяві (б/н від 19.04.2024 року) (вх. 484/24 від 25.04.2024 року) заявлено до стягнення з відповідача 36 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Як вбачається із матеріалів справи, 03.07.2023 року між Адвокатом Чуприною А.В. (адвокат) та Фермерським господарством "ХАВЕСТ" (Клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги (т. 1, ас. 24-26).

Відповідно п.1.1 Договору адвокат зобов`язується надати правову допомогу, в тому числі за окремими дорученнями Клієнта.

Адвокат приймає на себе обов`язки надати правничу допомогу з питань правовідносин даного підприємства з ГІП "Борис" з приводу поставки паливно-мастильних матеріалів, а саме вивчити матеріали щодо вказаних правовідносин, підготувати претензію, вжити заходів щодо розшуку керівника чи інших службових осіб та встановлення фактичного місцезнаходження підприємства та його майна, підготувати позовну заяву, представляти права і законні інтереси Клієнта в суді та здійснювати професійну діяльність згідно з умовами цього Договору з усіма правами представника, які передбачені Господарським процесуальним та Цивільним процесуальним кодексами України, представляти інтереси клієнта в судах усіх інстанцій а також підприємствах установах, організаціях усіх форм підтверджуються витратними документами (проїзні квитки, квитанції, чеки т.п.) (п. 1.2 Договору).

За замістом п. 3.2 Договору Клієнт зобов`язується сплатити Адвокату гонорар за діяльність по наданню правової юридичної) допомоги, а також оплатити всі фактичні витрати, пов`язані з виконанням цього договору та доручення (оплата роботи фахівців, експертів, перекладачів, транспортні витрати, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, телефонних розмов тощо).

Сторони обговорили та погодили розмір гонорару за один день участі Адвоката у справі (без врахування зазначених в п.4.2 цього договору витрат) або за кожну окрему процесуальну дію: ознайомлення з матеріалами справи; складання процесуальних документів (позовних заяв, клопотань, скарг, відзивів, заперечень, запитів та ін.): участь у судових засіданнях - за день судового засідання незалежно від відкладення справи не з вини Адвоката; отримання та виконання рішення суду - згідно розцінок, з якими Клієнт ознайомлений і підтверджує свою повну обізнаність та надає згоду (п. 3.3 Договору).

За прийняття доручення, згідно цього Договору до виконання, Адвокату виплачується аванс, який складає 36 500,00 грн (п. 3.4 Договору).

Згідно п. 5.1 Договору якщо протягом 5-ти днів після надання звіту про виконання доручення, або відправлення його на адресу Клієнта або іншу адресу, яку вказано Клієнтом. Адвокат не одержав мотивовані заперечення у прийнятті виконаного доручення, доручення вважається виконаним та підлягає оплаті згідно умов цього Договору.

17.04.2024 року між сторонами підписано Акт приймання-передачі наданих послуг, за змістом сторонами підтверджено, що Виконавець надав Замовнику наступні послуги: вивчення матеріалів справи; опрацювання релевантної судової практики з приводу правовідносин, зазначених клієнтом; надання юридичної консультації; підготовка претензії 1 год.; пошук з виїздом на місце та перевіркою в наявних інформаційно-пошукових системах даних щодо відповідача у справі та наявного майна, на яке можливо звернути стягнення; підготовка позовної заяви; захист інтересів підприємства в господарському суді.

Замовник підтверджує, що послуги надані в повному обсязі і належної якості (п. 2 Акту).

Згідно п. 3 Акту вартість послуг, вказаних в п. Акті становить 36 500,00 грн (т. 1, а.с. 29).

Також, 17.04.2024 року між сторонами підписано Звіт про фактично надані послуги за змістом якого, загальна кількість наданих Адвокатом послуг складає: 13 годин 36 хвилин на загальну суму 36 500,00 грн (т. 1, а.с.30).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16).

В якості підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано копії договору про надання правничої допомоги від 03.07.2023 року, акт приймання передачі наданих послуг від 17.04.2024 року, звіт про фактично надані послуги від 17.04.2024 року, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АМ № 1085223 від18.04.2024 року, свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю виданий Чуприні А.В. серії ЖТ № 001234 від 25.05.2021 року,

Зі звіту про фактично надані послуги від 17.04.2024 року вбачається, що адвокатом надано послуги: - вивчення матеріалів, наданих замовником з виїздом за місцем знаходження замовника (виїзд - 3 години + робота - 1 год * 1 000,00 грн. Всього - 4 години з вартістю паливно-мастильних матеріалів та використанням орендованого транспорту - загальна вартість 4 000,00 грн;

- опрацювання релевантної судової практики з приводу правовідносин, зазначених клієнтом 5 години * 5 00,00 грн = 2 500,00 грн;

- надання юридичної консультації в кількості 2 од. * 1 год * 1 000,00 грн = 2 000,00 грн.

- пошук контрагента з виїздом на місце (с. Жежелів, Козятинський район Вінницької області, м. Вінниця, та перевіркою в наявних інформаційно-пошукових системах даних щодо відповідача у справі та наявного майна, на яке можливо звернути стягнення 8 год * 1 000,00 грн - 8 000,00 грн .

- підготовка, компонування та подача до суду позовної заяви 3 год - загальна сума 10 000,00 грн.

- захист інтересів підприємства в господарському суді - 10 000,00 грн.

Загальна кількість наданих Виконавцем послуг згідно з договором від 03.07.2023 року про надання юридичних послуг складає: 13 годин 36 хвилин на загальну суму 36 500,00 грн (т. 1, а.с.30).

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами (Додаткова постанова КГС ВС від 22 лютого 2024 року у cправі №910/9714/22).

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

Розглянувши наявні матеріали справи суд враховує, що відповідачем не надано відзив, справа не значної складності, послуги з надання консультацій та аналізу судової практики вивчення матеріалів охоплюється змістом правничої допомоги щодо складання позовної заяви.

Наведені обставини у сукупності підтверджують надмірність заявленої до стягнення суми.

З урахуванням наведених вище критеріїв та фактичних обставин цієї справи, доведеними, розумними, обґрунтованими, співмірними є витрати понесені Фермерським господарством "Хавест в сумі 18 500,00 грн, які підлягають віднесенню на відповідача.

Судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 18 000,00 не підлягають відшкодуванню та залишаються за позивачем.

Щодо судових витрат зі сплати судового збору суд зазначає наступне.

Виходячи з підпунктів 2.1, 2.2 ч. 2 ст. 4 Закону за подання до господарського суду позовних заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання позовних заяв немайнового характеру - 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2024 року становить 3 028,00 грн.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Таким чином, позивач при зверненні з даною позовною заявою до суду, повинен був сплатити судовий збір в сумі 9 054,41 грн (603 627,26 грн х 1,5%).

Як вбачається з позовної заяви позивачем, згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 562 від 09.04.2024 року сплачено судовий збір в сумі 9 601,91 грн.

Сума надмірно сплаченого судового збору становить 547,50 грн, яка може бути повернута позивачу на підставі окремо поданого клопотання.

В силу ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору на підставі ст. 129 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача в сумі 9 054,41 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Борис" (вул. Садова, 1, с. Жежелів, Козятинський район, Вінницька область, 21116, код - 3168840) на користь Фермерського господарства "Хавест" (вул. Дорошенка, 1-Б, с. П`ятка, Житомирський район, Житомирська область, 13222, код - 38500582) 494 583,30 грн - попередньої оплати за Договором купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів № 27/10 від 27.10.2021 року, 17 764,35 грн - 3 % річних, 91 279,61 грн - інфляційних втрат, 18 500,00 грн - судових витрат на професійну правничу допомогу, 9 054,41 грн - судових витрат зі сплати судового збору .

3. Судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 18 000,00 грн - залишити за позивачем.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Копію судового рішення надіслати учасникам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС та на електронні адреси, за їх відсутності - рекомендованим листом, з повідомлення про вручення поштового відправлення: позивачу - harvest1970@ukr.net, представнику позивача адвокату Чуприні А.В. - ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідачу - test@example.com.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 25 червня 2024 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Дорошенка, 1-Б, с. П`ятка, Житомирський район, Житомирська область, 13222)

3 - відповідачу (вул. Садова, 1, с. Жежелів, Козятинський район, Вінницька область, 21116)